Золоті яйця нам не потрібні. Як бюрократи борються з дешевим теплом і електроенергією
Здавалося б, слово «когенерація» вже давно мало стати новим трендом. За ідеєю, цим словом могли б хизуватися депутати Верховної Ради, воно не повинно було б сходити зі сторінок газет, широко вживалося б у «ящику». Але, можу посперечатися, багато хто з вас зустрічає його вперше. А якщо вже й чули раніше, то насилу уявляєте, про що йдеться.
Альтернативною енергетикою цікавився: Антон ЗІКОРА
Когенерація - це процес одночасного вироблення електричної і теплової енергії. Вона широко використовується на об’єктах, де газ, що застосовується для генерування електроенергії, використовується також для потреб теплопостачання.
Тим самим ККД палива зростає з 54% до 90-92%.
У просунутих країнах когенерація - звичайне явище. Правда, намагаючись наслідувати старшим товаришам, ми теж дещо зробили. У 2005 році був прийнятий «Закон про когенерацію».
Тепло: на 40% дешевше, електроенергія – на 10%
А в 2006 році когенераційна енергозберігаюча станція була побудована на Броварському казенному заводі порошкової металургії (Київська область).
Невелика фірма – ТОВ «Торговий дім «Українські порошкові матеріали», співпрацюючи із заводом, зрозуміла: єдиний шлях підвищення прибутковості виробництва лежить через зменшення витрат на нього.
До цього завод порошкової металургії використовував застарілі радянські технології, на що йшло багато коштів.
Броварська красуня
Фірма ж запропонувала встановити на підприємстві кілька когенераційних установок, причому від вітчизняних виробників. Незабаром вони запрацювали.
Але взимку завод бере тепла набагато більше, ніж влітку, а електроенергії споживає однакову кількість у будь-яку пору року. Зайве тепло вирішили в теплу пору року продавати рідним Броварам на 40% дешевше, а електроенергію дешевше на 10%.
Сьомого березня 2006 станція вперше була запущена. Здавалося б, щастя у вигляді дешевого тепла і електроенергії вже близько. Однак незабаром стало з'ясовуватися, що це не зовсім так.
За кілька місяців до передбачуваного пуску підприємство звернулося до КП «Броваритеплоенергомережі» з проханням видати Технічні Умови на підключення до теплових мереж. Також було звернення до ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» з проханням укласти договір на купівлю електроенергії на період пусконалагоджувальних робіт.
Однак обидва монополісти відмовили підприємству. «Броваритеплоенергомережі» за дешеве тепло зажадали спочатку побудувати їм деоратор, забезпечити підживленням водою котельню і побудувати хімводоочистку.
ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» вимагало акт введення в експлуатацію, який видають тільки після пусконалагоджувальних робіт.
Таким чином коло замкнулося.
Потім ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» і зовсім припинило будь-яке спілкування з фірмою. А КП «Броваритеплоенегромережі» продовжувало вимагати від підприємства різних «подарунків».
Однак не давало жодних гарантій, що після цього їх підключать до міських теплових мереж.
Гріти повітря Броварів
Влітку 2006 року Бровари так і не отримали дешевого тепла, оскільки мережі міста були недоступні. Весь літній період надлишками тепла буквально гріли повітря навколо станції.
Взимку 2006-2007рр. завод спожив все вироблене тепло, а за 9 місяців роботи станції фірма безкоштовно віддала в мережі ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» близько 1 мільйона кВт/годин.
Представники фірми писали папери в різні інстанції, судилися з бюрократичними структурами, сподіваючись, що їм дозволять працювати - продавати енергію і тепло.
Нормальній людині важко зрозуміти логіку дій опонентів прихильників когенерації, але все виявилося марно.
Нашому листуванню з органами влади за 4 роки може позаздрити будь-який пункт прийому макулатури, - говорить Олексій Тихонов, комерційний директор фірми.
– Взагалі чому все так? – питаю й нього.
– Справа в тому, що тариф при захисті його в НКРЕ формується від витратної частини. Кожну статтю витрат комунальники повинні захистити, щоб вона була включена до тарифу.
Якщо витрати комунального підприємства (КП) будуть вище встановленого НКРЕ для жителів - тоді різницю повинні покрити з міського або обласного бюджету субвенціями.
Крім того, на захищені витрати КП отримує норму рентабельності, яку вони містять у тарифі.
Тобто чим більше витрати - тим більше в грошовому вираженні у них рентабельність. Стимулу зменшувати витрати немає зовсім.
Якщо ми починаємо продавати їм тепло нижче, ніж вони його виробляють - тим самим ми зменшуємо їм рентабельність у грошовому вираженні. 10% рентабельності з 1 000 000 грн. витрат - це 100 000 грн. 10% рентабельності з 800 000 грн. витрат - це 80 000 грн. Очевидна втрата прибутку для КП.
І саме про це в їх відповідях і йде мова. Вони втрачають прибутки. А жителі платять більше. Але жителі їх не цікавлять.
Тим часом у зв'язку з кризою в металургійній галузі в лютому 2009 року завод взагалі відмовився від тепла. Станція повністю була зупинена, з тих пір вона не працює.
Із сорока п'яти фахівців, яких свого часу вдалося набрати з великими труднощами, залишилося тільки четверо. Більш того, фірма брала в комерційному банку «Київ» 18 мільйонів гривень кредиту, сьогодні вона винна йому тридцять.
Такий результат неможливості продавати дешеве тепло і електроенергію. Сьогодні банк заблокував всі рахунки фірми та намагається опечатати все обладнання фірми.
Керівництво «Торгового дому «Українські порошкові матеріали» продовжує боротися, сподіваючись, що можна все виправити.
Когенераційну станцію ще можна запустити. Для цього треба зовсім небагато - знайти тих, кому потрібна дешева електроенергія і тепло.
А тим часом у Європі говорять про тригенерацію - організацію одразу трьох енергій: електрики, тепла і холоду.
Тригенерація є більш вигідною в порівнянні з когенерацією (вже не кажучи про ті технології, які застосовуються у нас зараз). Вона дає можливість ефективно використовувати й утилізувати тепло не тільки взимку для опалення, але і влітку для кондиціювання.
Цікаво, з якими труднощами зіткнуться ті, хто буде впроваджувати цю новацію в Україні?
