Ідолоборці. Руйнування пам'ятника Леніну має сакральне значення
Поки точаться дискусії, що робити з подовбаним пам’ятником: чи його знести чи реставрувати хлопці, які воюють з камяними Ленінами, сподіваючись на виправдання (як відомо проти них була порушена кримінальна справу за ч. 2. Ст. 296 - хуліганство), розповіли про себе.
АВТОР: Антон Зікора
"Впадуть ідоли - і до влади прийдуть українці"
Микола Коханівський, головний руйнівник пам'ятника:
- Я народився в 1971 році в селі Приазовське Запорізької області. Моя мама працювала на фермі, вона співала мені українські пісні і читала на ніч Кобзаря. Тому у своєму українстві я був переконаний із дитинства.
У 1990-1991 роках Коханівський разом з друзями вивішують у себе в селищі синьо-жовті прапори на зміну червоним. Зранку дев'ятого травня 1995 вони провели "акцію" - написали на великий білій стіні величезними літерами «Слава героям ОУН-УПА!» Напис проіснував до першої дня.
Уродженець Приазов'я Коханівський з ленінами миритися не збирається
Микола свого часу закінчив ПТУ і має фах газоелектрозварника, але зараз заочно навчається в університеті на економіста. У 2003 році він приїхав до Києва, де влаштувався охоронцем у приватну фірму. Це було неважко: Коханівський - міцний, мускулистий чоловік, володар першого розряду з класичної боротьби.
Правда, у зв'язку з останніми подіями з фірми звільняється, бо не хоче підставляти начальника, якому «потрібні охоронці, а не політичні діячі».
Микола каже, що готовий відсидіти за свій вчинок, але як націоналіст злочином його не вважає. А як християнин вірить, що пошкодження пам'ятника кату українського народу має і сакральний смисл. «Впадуть ідоли, зникнуть назви вулиць - українці прийдуть до влади», - говорить Коханівський.
"Брав активну участь - співав у хорі"
Олександр Задорожний, товариш Коханівського, який був з ним у ту ніч, говорить про себе:
- Я 1986 року народження, українець, випускник Національного університету державної податкової служби України. Брав активну участь в українському житті університету, а саме - співав у хорі культурно-мистецького центру «Сузір'я».
Задорожний співав у хорі, а тепер різко радикалізувався
Цікавлюся культурою та історією. Саме з історії мені відомо, що Ленін утопив у крові українську державу в 1918-1920 роках, встановивши окупаційний режим, влаштувавши геноцид українців. У зв'язку з цим вважаю, що ця особа не повинна бути увічнена в пам'яті.
Якби не Ленін, то українській державі було б 90 років, а не 18. Тим не менш, досі в Україні стоять тисячі символів, які звеличують окупаційну владу. Тому я вважаю своїм обов'язком боротися з ними.
"Кому, як не мені, пам'ятники валить?"
Андрій Тарасенко, ще один учасник акції, - на питання, ким він працює, відповідає:
- Я громадський діяч, перший заступник голови Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери. І кому, як не мені, пам'ятники валить?
Андрій не відчував хвилювання в ту ніч, коли йшов руйнувати «вождя»: на його власних руках не один десяток Леніних по всій Україні. У 1994 його організація оголосила безстрокову акцію щодо знесення пам'ятників тоталітарного режиму. Навали "тризубівців" зазнала ціла купа сіл від Хмельниччини до Луганщини.
- Малі міста, великі міста. Де була можливість, там і зносили пам'ятники. У деяких випадках можна було тільки відбити голову. Якщо пам'ятник залізний - там можна тільки кувалдою сплющити ніс або залити фарбою, - говорить зі знанням справи Андрій. – Проте, бувало, і повністю звалювали. А останнім часом ми зайнялися Обухівським районом на Київщині. Звільнили його повністю від Леніних.
Прес-конференція ідолоборців і їх адвоката. Крайній ліворуч - професійний руйнівник комуністичних пам'ятників і політфункціонер Тарасенко
Залишився один-єдиний, у самому Обухові. І то владі довелося перенести його з центральної вулиці на одну із периферійних. Із точки зору християнства ідолопоклонство - великий гріх. Сам Ленін заявляв: я прославлюсь і скину Бога. Тому цілком природно, що я займаюсь пошкодженням ідолів.
На питання про свої творчі плани Андрій сказав, що збирається і далі зносити пам'ятники тоталітарного минулого. «А взагалі хочу зробити національну революцію, змінити структуру влади, зробивши її українською. Бо якщо людина бачить: стоїть Ленін, значить - влада неукраїнська», - каже він.
Чи буде стояти Ленін навпроти Бессарабки, залежить від київської влади, яка може до безкінечності затягувати процес реставрації, і від Кабміну, який може вилучити (або ні) пам’ятник із національного реєстру нерухомих пам’яток.
