Обама у Москві приструнив Путіна і обхожував Мєдвєдєва (оцінки західних ЗМІ)

Американський президент Барак Обама зараз є найпопулярнішим у світі лідером, за даними сайту соціологічних опитувань "Світова громадська думка". Натомість найбільш непопулярними у світі є президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад і прем'єр-міністр Росії Володимир Путін. Безперечно, це не в останню чергу можна пояснити впливом ЗМІ – проте залишається фактом. Остання зустріч Обами та Путіна у Москві, таким чином, стала ніби зіткненням романтичного героя та карикатурного негідника.

Але харизма Обами, на думку головного колумніста Financial Times з міжнародної політики Гідеона Рахмана, приховує той неприємний факт, що його зовнішня політика перебуває у стані кризи. Стосунки з тим самим Іраном було фактично знівечено внаслідок вибуху насильства в цій країні. Тепер, у Росії, Обама дещо реабілітувався.

Якщо не в усій Росії, то в Москві Обама таки популярний - на матрьошках його малюють уже кілька місяців

США та Росія підписали договір про обмеження ядерних озброєнь. Попри усмішки та взаємні компліменти, стосунки між двома країнами залишаються напруженими. Деякі газети, такі як New York Times, правда, говорять про “новий розділ” у стосунках між Росією та США. Але інші, як-от німецький Messenger та британський Telegraph підкреслюють розбіжності, які залишилися.

Обама намагається бути дипломатичним і не тиснути. Втім, він повторив давню мантру США, скажімо, стосовно України. Як пише британська Independent, США і далі підтримують наш вступ до НАТО, а Росії знову кажуть, що це не повинно сприйматися нею як загроза для російської безпеки.

Американський президент сам прямо говорить про розбіжності стосовно Грузії: США й далі просять Росію поважати територіальну цілісність кавказької держави. Росія ж продовжує наполягати на визнанні незалежності Абхазії та Південної Осетії.

Нижчого на голову від Обами Мєдвєдєва фоткали так, щоб вони здавалися одного зросту :)

Проблеми Обами з Іраном та Росією, на думку FT, зливаються у єдину неприємність. Обама вважав, що покращення стосунків із Росією стане ключем до покращення стосунків і з Іраном. Основна ідея полягала в тому, що дружні росіяни допоможуть умовити своїх іранських колег підписати угоду про відмову Ірану від ядерних озброєнь. Воля Кремля також необхідна для того, щоб можна було тиснути на Іран через ООН – без цього, Росія (як це робить і США) може ветувати будь-яке рішення Ради Безпеки.

Будь-який пакет санкцій Заходу буде недієвим без російської участі. Однак тепер виглядає малоймовірно, що Росія приєднається до будь-яких можливих санкцій: зокрема, питання територіальної цілісності Грузії та євроатлантичних перспектив України показали радикальні розбіжності між Росією та США. Тому проблеми Обами стають дедалі серйознішими.

Донедавна нова адміністрація вважала, що попередній президент Джордж Буш втягнувся в непотрібний антагонізм із Кремлем.

Основна ідея Обами полягала в тому, щоб приглушити і відкласти "на потім" суперечності щодо України, Грузії та ракетної оборони, а натомість зосередитися на спільних для двох країн інтересах: обмеженні озброєнь, Ірані, тероризмі, Афганістані, світовій економіці.

Але проблема полягає в тому, що Обама хоче перетворити стосунки на взаємовигідні – а Росія розглядає їх радше як постійні матчі з армрестлінгу, пишуть у New York Times (NYT).

Американці вважають, що вони помітили розкол між відносно ліберальними силами навколо президента Дмитра Мєдвєдєва та жорсткими колами навколо Путіна. Обама ледь не сказав цього прямо. На думку британської Telegraph, Обама під час свого візиту навмисне намагався приділяти більшу увагу офіційному президенту Медвєдєву за рахунок Путіна, сказавши навіть, що той “однією ногою у минулому”.

У Штатах жартують із того, що Кремль хоче "армрестлінгу" з новим мешканцем Білого Дому. Обама: "Ще одне поздоровлення?" Службовець: "А це з Москви".

Обама – до букви слідуючи офіційному протоколу – провів із Мєдвєдєвим майже п'ять годин, після чого два президенти провели спільну прес-конференцію. Путіну ж було виділено лише годину, без формального брифінгу за результатами зустрічі.

Однак самі росіяни дещо по-іншому бачать реальний розподіл влади між президентом і прем'єром у нинішніх умовах. Насправді немає сумніву, що Путін зберігає реальну владу, попри офіційно другорядну роль. У блогах у NYT уже порівнюють, як після смерті Сталіна команда Ейзенхауера намагалася визначити, "хто ж із цих хлопців буде нагорі - і схоже, що команда Обами поставила не зовсім на того хлопця".

На російських телеканалах у дні візиту американського президента домінував саме Путін. Він і зустрічався з краснодарськими комбайнерами, і перевіряв урожайність на полях, і відвідував фабрики, і проводжав у подорож (в Україну, до речі) байкерів. При цьому Путін у своєму стилі хвалився, що став нещодавно на мотоциклі дибки, поставивши його перпендикулярно до землі.

Усе це показували першим у новинах, і лише після цього показували відвідини Обами. NYT з цього приводу навіть відзначило, що хвалена харизма Обами на росіян навряд чи подіє, тому що в Москві чи не вперше кожен крок американського президента НЕ відстежувався камерами.

Навіть якщо розкол між Путіним і Медведєвим справді існує, Обамі це не допомогло. Здається, путіністи сьогодні йдуть yгору. Однією з ознак цього став той факт, що Росія нещодавно заявила про відмову від планів здобуття членства у Світовій Організації Торгівлі.

Результат усього цього - намагання США натиснути на кнопку перезавантаження у стосунках із Росією провалилися. Незважаючи на угоду про обмеження озброєнь, країни досі ставляться одна до однієї з підозрою та недовірою. Кремль не сприйняв месиджа Обами домовитися про те, про що особливих суперечок поки що немає. Навіть навпаки - Кремль міг сприйняти ці пропозиції як слабкість.

Нові проблеми у “близькому закордонні” Росії можуть виникнути будь-якої миті. Тим часом консерватори у самих США починають зображувати Обаму як “нового Джиммі Картера” - слабкого, наївного та маніпульованого іноземцями.

Уся ця критика, на думку FT, змусить Обаму доводити, що він може бути “міцним горішком”. Але для молодого і ліберального президента це може стати пасткою. Саме подібний тиск змусив свого часу Кеннеді зробити перші кроки для вторгення у В'єтнам, а згаданого вище Картера – розпочати катастрофічну спробу визволити американських заручників в Ірані. Таким чином, Обамі справді потрібно бути сильним – настільки сильним, щоб від паніки не почати вдавати з себе мачо.