Новий рік і «Монстри Корпорейшн»: не вірте страшилкам із ЗМІ і життя стане чудовим.
Вчора зайшов в супермаркет купити пачку жуйки. І тут же зрозумів: зробив дурість. У магазині було так багато народу, що я розвернувся і пішов геть. А що мені залишалося робити, якщо в тому супермаркеті деякі люди стояли аж з трьома візками, навантаженими продуктами? Найцікавіше те, що в цих візках були продукти на будь-який смак, крім солі, сірників і борошна, - товарів першої необхідності
Економіко-новорічною філософією переймався: Антон ЗІКОРА
Перед Новим 2010 роком «бідні» українці затоварюються маслинами, червоною ікрою та алкогольними напоями вартістю від гривень за пляшку.
Якби мова йшла про спеціальний «Фуршет» для заможних громадян, я б ще міг подумати, що на дворі так звана «криза», але це був звичайний супермаркет. Зізнаюся: зараз, коли ви читаєте ці рядки, я теж піду в такий же супермаркет і теж буду стояти з таким же візком-кошиком у довгій черзі. Також, як і багато інших людей, раптом згадаю, що не докупив ще чогось, довірю візок комусь із сусідів і помчу до прилавків за забутими продуктом. Потім повернуся і кину це в корзину.
Дивно, але в ювелірних магазинах сьогодні теж ажіотаж. Люди купують золото і срібло, і не для того, щоб запастися дорогоцінними металами на чорний день, щоб розплатитися потім кільцем за буханець хліба, а для подарунків. Не проштовхнутися сьогодні і в магазинах побутової техніки. Тут вже люди більше роблять подарунки самим собі, але теж не дешеві.
Розумію, що в провінції положення дещо складніше, ніж у столиці, однак про голодні смерті не чутно.
А скоро всі ми будемо сидіти в теплі (можу посперечатися!), піднімати тости, рясно закушувати і не зможемо вже дивитися першого січня на салати, що засихають.
У цей час добре б згадати, що нам говорили рік тому.
Наприклад, так званий Міжнародний Валютний Фонд кілька разів у 2009-му погіршував прогноз ВВП України. А багато солідних економістів взагалі пророкували країні дефолт. «Українська економіка і нинішня політична система виявляться нездатними подолати наслідки фінансової кризу», - з серйозним виглядом говорили нам товсті дядьки.
Судячи з цих заяв, нас чекав кінець світу. Але справа навіть не в економіці, вірніше, не тільки в ній. Пам'ятаєте, як нас лякали вуличною злочинністю, яка мала різко зрости у зв'язку з кризою? Мовляв, 90-ті повертаться!
Вже в кінці року з'явився «свинячий» грип, через що багато людей наділо на себе смішні маски. Коли епідемія пішла на спад, почали говорити про «другу хвилю» грипу, яка повинна виявитися ще страшніше за першу.
Так, не все вийшло так, як хотілося.
Якість життя прожитого року виявилася нижчою, ніж планувалося: щось не купили, кудись не поїхали.
Але ж вам не довелося продавати нирку, щоб розплатитися з кредиторами, вас не вбили за борги і, скоріш за все, ви теж нікого не вбили за те ж саме.
Визнайте, страхів перед можливими неприємностями завжди більше, ніж самих неприємностей - скільки разів у році, що минає, мені доводилося повторювати це різним людям.
Так вийшло, що довелося бути безкоштовним психологом у цей час. А щоб мені вірили, довелося навіть в самий розпал «кризи» звільнитися з добре оплачуваної роботи. Вже через кілька місяців після цього я говорив: «Ось бачите, зі мною нічого страшного не сталося».
Зі страхами все ясно: їх продукують ті, хто має цим займатися.
Робота в них така. У мультфільмі «Корпорація монстрів» добре показана діяльність таких істот. "Монстри Корпорейшн" - найбільша в світі фабрика із залякування дітей, в якій працюють найпоганіші хлопці, що забезпечують свою країну енергією, яка береться з дитячих криків.
Лякателі навідуються ночами в дитячі спальні і наводять жах на хлопчиків і дівчаток, збираючи їх крики в спеціальні балони. У корпорації свої передовики виробництва, її працівники мають професійну гордість. Тільки є одне «але»: сама "Монстри Корпорейшн" переживає не найкращі часи, оскільки діти вже не переживають того жаху, який переживали раніше.
Ба більше, чудовиська смертельно бояться дотиків. Якщо дитина торкнулася монстра, йому кінець саме як монстру, носію жаху.
Сподіваюся, метафора зрозуміла. Зустрічаючи живими і неушкодженими новий, 2010 рік, пам'ятайте: монстри самі переживають кризу. Вони живуть нашими страхами, але якщо їм не давати того, що вони хочуть, то вони помирають.
2009-ий був даний нам, щоб усвідомити це.
А далі зовсім просто: спочатку страх перед чимось йде з голови, а потім і це щось, умовно страшне, йде з життя. І тут немає жодної метафізики: так влаштована людина і саме життя, яке щодня дозволяє нам переконатися в цьому. З Новим роком! З новим спокоєм і безстрашністю!
