Я

Який корвет нам потрібен?

Великий проект з будівництва корветів для Військово-морського флоту України може перетворитися на банальний переділ державних грошей. Конкурс, який провело Міноборони із відбору виконавця на перші чотири кораблі, викликає більше запитань, аніж відповідей. Ми спробуємо систематизувати все, що треба знати про корвети і ситуацію із їх будівництвом - лишивши за дужками політичні ризики, що виникають від передачі стратегічного оборонного замовлення підприємству із російським власником (тема ймовірної поведінки «Смарт-Холдингу» та останні їх «подвиги» в Україні обговорюються тут).

Порівнював і підраховував: Тимофій КРАМАРІВ

Що за звір морський?

Корвет – це військовий корабель, більший за катер, але менший за фрегат, головними завданнями якого вважається виконання завдань у ближній морській зоні держави.

Корвет повинен мати змогу відбити атаку як надводних, так і підводних суден, а також містити на борту комплекс протиповітряної оборони. Такі «човни» можуть використовуватися i для підтримки морського десанту при виконанні ним операцій, і для патрулювання територіальних вод країни.

Подібний проект виконано в Росії. Там корвети мають базову назву «Стерегущий».

В українського флоту вже є два корвети – "Луцьк" і "Тернопіль", проте зведені вони ще за старими, радянськими зразками, і з огляду на шалений темп оновлення озброєнь в світі вже не відповідають сучасним завданням оборонки.

Корвет "Тернопіль" у рейді

Спочатку, в 2005-6 роках українському корветові - точніше, його розробникам - якраз і ставили завдання, що вписувалися в описані вище параметри. Проте вже сьогодні йдеться про значно збільшені показники, бо українському командуванню кортить також використовувати корвети в «океанських» операціях в рамках виконання міжнародних місій.

І це при тому, що 10 корветів навіть на 3 тис. кілометрів морського кордону України замало (1 на 300 км, з урахуванням того, що 3-4 кораблі весь час будуть на базах).

До підняття шуму довкола конкурсу у Міноборони через конфлікт учасників (див. далі) в Україні проект корвета розглядали як можливість «підняти» вітчизняне суднобудування і забезпечити оборону від можливих нападів з боку Росії у Чорному морі.

Ідея відправляти його в дальні плавання виникла протягом останнього року. Не в останню чергу і завдяки тому, що - за визнанням самих військових - чіткого визначення, яким має бути корвет і які завдання на нього покладає держава, в законодавстві немає.

Відтак є ризик, що проект корвета матиме долю флагмана ВМФ України – крейсера «Україна», який задумували для великих військових операцій (яких з огляду на нинішню геополітичну позицію Києва найближчими роками не намічається в найближчі роки).

Такі операції провадяться зазвичай кількома кораблями, а «братів» «Україні» будувати ніхто й не збирався. Відтак поки судно стоїть недобудоване на верфях заводу ім. 61 комунара в Миколаєві.


Таблиця 1. Як змінилися деякі вимоги до українського корвета з роками:

У листопаді 2009 року казенне підприємство «Дослідницько-проектний центр кораблебудування» (КП «ДПЦКБ») здало в Міноборони попередню розробку проекту корвета.

Як відбуватиметься будівництво?

На цьому слід особливо наголосити: розробка - як стверджують і військові, і конструктори - дозволяє, так би мовити, підлаштовувати фінальний варіант до поточних потреб.

Ризики, які тут закладені, особливо не потребують роз’яснення: на виході можемо отримати зовсім не той корабель, на який чекали. А це, на хвилинку, не самокат дитячий, і навіть не вантажівка. Це військовий корабель, який – не дай Боже – колись може мати вирішальний вплив на обороноздатність країни.

Із невизначеності кінцевого результату випливає і невизначеність кінцевої вартості «човника». Фіксована ціна будівництва одного корвета визначатиметься через місяць після здачі першого корабля, - кажуть в оборонному відомстві. Відтак заявлені 250 млн. євро можуть зрости в процесі (згадаймо НСК «Олімпійський»!) до астрономічних сум.

А що на 2010 рік на корвет планують виділити не більше 200 млн. грн. (близько 7% потрібної суми), і ще остаточно не розрахувалися із проектувальниками, то взагалі не зрозуміло, як іще 3 кораблі звести до 2017 року, коли тільки на підготовчі роботи потрібно 10-20% загальних видатків.

Всього ж корветів до 2026 р. має бути десять, але замовлення, яке виграв Чорноморський суднобудівний завод (ЧСЗ), стосується лише перших чотирьох суден.

До речі, у багатьох експертів виникають дуже великі сумніви, що за роки, коли після головного корабля будуватимуться наступні, мало що зміниться в оборонних технологіях. Навпаки, є великий ризик, що через п’ять-сім років після спуску на воду наші корвети доведеться списувати на лом через невідповідність поточним задачам.

Крім того, «паралельне» зведення кількох корветів могло б значно здешевити процес. Щонайменше інфляція не збільшуватиме вартості кожного наступного корвета.

Хто хотів державних грошей?

Та це вже питання швидше державного фінансування.

Вочевидь, саме через те, що в Міноборони реально оцінили перспективи великих вливань у проекти, які не принесуть миттєвої користі (коли бюджетних коштів ледь вистачає на їжу і світло), і обрали саме послідовний спосіб корабельного «довгобудівництва».

Виглядає, що саме готовність оплачувати проект власним коштом при перебоях із державним фінансуванням протягом шести місяців, вочевидь, і стало головною – з небагатьох – перевагою Чорноморського суднобудівного заводу. (див. табл. 2).


Таблиця 2. Хто збирався будувати корвети:

ТАБЛИЦЯ КЛІКАБЕЛЬНА

Теоретично, за базовими параметрами, ЧЗС може виготовити корабель такого типу. Якщо брати за базу сучасний корвет «Стерегущий» російської розробки із приблизно тими ж технічними характеристиками, що їх закладають в проект українського судна, то його довжина, ширина і вага, в принципі, посильні для верфей ЧСЗ.

За словами представника заводу "Океан" (не брав участі в тендері, хоча був запрошений) Геннадія Манжоса, більшість ключових фахівців з миколаївських заводів, в тому числі і «куратори» військового напрямку, працюють на "Океані", а не на ЧСЗ. Відтак одна з перших проблем, із якими стикнеться виконавець державного замовлення, буде кадровий голод.

Втім, не виключено, що сам ЧСЗ займатися безпосереднім виробництвом не стане, а виступить у ролі такого собі розподільника державних коштів серед субпідрядників. У компанії вже заявили, що мають намір підписати щонайменше 30 таких контрактів із вітчизняними заводами і ще стільки ж – з іноземними.

На містку корвету "Луцьк"

За словами військових, за кордоном треба буде купити артилерію, торпедне і ракетне озброєння.

До речі, від російських озброєнь принципово відмовилися ще 2005-го. А от корабельні двигуни, системи енергетики і життєзабезпечення, радіолокаційні і гідроакустичні станції закуповуватимуть в українських виробників.

Проте чи обмежиться аутсорсинг лише обладнанням, невідомо.

Думку представників ЧСЗ читайте тут

армія миколаївщина флот

Знак гривні
Знак гривні