Кров на піску: життя і смерть Олександра Гончарова
"Незважаючи на свої 59 років, він був міцним, жилавим чоловіком, - говорить сусід убитого мешканця Жукового острова. - Ми якось із ним жартома посварилися - він одразу поклав мене однією лівою. У нього ще був кастет і пневматичний пістолет. Цього було цілком достатньо, щоб виступити проти агресорів."
Автор: Антон Зікора
Остання людина на острові
Дивлячись на те, що ще недавно було мешканням Олександра Гончарова, оглядаючи його майже іграшковий, невеличкий будиночок, мені більш за все згадувалася пісня «Наутілуса-Помпіліуса» «Последний человек на земле»:
«Когда впервые за туманами запахло огнем
Он стоял за околицей и видел свой дом
Картошку в огороде и луг у реки
Он вытер слезу и сжал кулаки
Поставил на высоком чердаке пулемет
И записал в дневнике: "Сюда никто не войдет!»
В цьому будиночку жила людина, котра кинула виклик організованому бізнесовому угрупованню
Картоплі та цибулі не було, але була річка, сльози, кулаки і майже кулемет.
Євген, сусід Олександра Гончарова, вбитого на Жуковому острові в останню неділю травня, говорить:
- Незважаючи на свої п'ятдесят дев'ять років, він був міцним, жилавим чоловіком. Ми якось із ним жартома посварилися - він оддразу поклав мене однією лівою. Знаю, що у нього ще був кастет і пневматичний пістолет, який стріляв кульками. Він був людиною, готовою постояти за себе. Цього було цілком достатньо, щоб виступити проти агресорів.
Нагадаємо, еколог Олександр Гончаров активно виступав проти незаконного видобутку і продажу піску у водоохоронній зоні заказника "Жуків острів" на Дніпрі - трохи нижче київських Видубичів.
Варварський видобуток здійснювався невідомими буквально в кількох сотень метрів від його дому. Це був браконьєрський бізнес, який порушував відразу три кодекси - земельний, водний і кримінальний. Тут здійснювалася крадіжка корисних копалин.
Великий насос висмоктував на берег пісок із річкового дна, разом із водою. На суші утворювалася величезна гора піску, під водою - десятиметровий котлован. Вкупі це могло привести до обвалу берега і загибелі живності в окрузі. А Гончаров ловив там рибу.
Олександр і Моніка: дауншифтери проти бариг
Відомо було, що добутий без усілякого дозволу на території природного заказника пісок потім продавали на Окружній дорозі, по сорок п'ять гривень за тонну.
Гончаров дзвонив у міліцію, звертався до журналістів, писав у прокуратуру. У відповідь йому погрожували, але він все одно продовжував виступати.
- Він був упертим, закритим, гарячим. Жив тут зі своєю дружиною Монікою, - каже сусідка Віра.
Скромне господарство Олександра Гончарова
З Монікою Гончаров познайомився в Чехії, звідки і привіз до себе на Жуків острів. Зрозуміло, що якщо він був дивною людиною, то Моніка ще більш дивною. Про неї знали ще менше, ніж про Гончарова - заважав мовний бар'єр. Відомо було тільки, що вона майже вдвічі молодше його, у неї було двоє дітей, батьківські права на яких оскарживались чеським судом.
Саме на очах у Моніки двоє хлопців спортивного вигляду побили до смерті Гончарова, дісталося також їй. Через кілька хвилин після всього, що сталося, вона зателефонувала журналістові ICTV Олексію Кутєпову, який знімав сюжети про незаконний видобуток піску.
«Сойдемся на месте, где был его дом
Где трава высока над древесным углем
И зароем нашу радость в этом черном угле
Там, где умер последний человек на Земле».
Перевернуті скриньки, які використовувалися в якості стільців, шампунь, олія, посуд, пральний порошок, рятувальний круг - це все, що залишилось після Гончарова.
Його будиночок, у якому з благ цивілізації є хіба що генератор, стоїть у місці, якого навіть немає на картах. Цю ділянку землі часто підтоплює, і вона просто йде під воду.
Те ж саме і з Гончаровим: він одночасно був тут і не тут. Таких, як він з Монікою, називають хіпі, дауншифтерами, маргіналами та ще якось. Справді, це були люди зі своїми уявленнями про життя, які задовольнялися дуже малим.
Але хтось позбавляв їх і цього: земснаряд, які видобувавав пісок, працював вдень і вночі.
Золотий пісок Жукова
Пісок, що тут мили, був фактично золотим. Більшість спостерігачів сходяться на думці, що Гончарова, скоріш за все, хотіли лише трохи «пресанути», залякати. Але він зробив серйозний опір, тому нападники не розрахували, та й убили його.
Двір, де відбулося убивство
Сьогодні одного підозрюваного затримали. Тим не менш, як кажуть сусіди (їх тут тільки двоє) Гончарова, спокойніше на Жуковому острові не стало.
Все розділилось на те, що було до цієї смерті і після неї. Той же Євген каже, що тепер тут немає такого спокою, як раніше. У темний час він намагається сюди не приїжджати, а якщо таке і трапляється, то випускає на ніч собаку.
І все ж смерть Гончарова зупинила намив піску. Щоправда, для цього активістам-екологам довелося захопити злополучний земснаряд. Приїхали телевізійники, заворушилася і міліція... Вночі невідомі спробували відключити земснаряд від решти частини гідронамивних конструкцій і відігнати, але були затримані.
На даний момент заведено кримінальну справу проти однієї з компанії, яка займалася видобутком піску.
Пісочний годинник Олександра Гончарова висипався до кінця. Але боротьба за Жуків острів триває.
«…Красные пришли и обагрили закат,
Белые пришли и полегли словно снег,
Синие, как волны, откатились назад,
И все это сделал один человек,
Молившийся под крышей своим богам…”
Відеокліп, присвячений акції з захоплення земснаряду на дев'ятий день з убивства Гончарова, можна подивитися у розділі "Відео".