Статті

Битва за Оріхівський виступ. Чи зламає російський танковий кулак оборону ЗСУ в запорізьких степах

Запорізький напрямок наприкінці осені 2026 року знову стає однією з найгарячіших точок на карті бойових дій. За даними Генштабу ЗСУ та військових аналітиків, саме тут окупанти накопичили серйозні резерви важкої бронетехніки. Проте класичної танкової війни зразка минулого століття не буде. Які сценарії готує листопад, чому російські «цар-мангали» чекають свого часу в прифронтових лісосмугах і як географія Оріхівського виступу диктує логіку боїв, читайте в нашому матеріалі.

Російський танк із антидроновим захистом, що нагадує голки їжака, і «ґулею» на башті — системою радіоелектронної боротьби

На сьогодні місто Оріхів Запорізької області залишається головним оборонним вузлом ЗСУ на півдні. Розуміючи це, росіяни відмовилися від спроб пробитися через міські фортифікації й роблять ставку на тактику повзучого флангового охоплення та інфільтрації — просочування малими піхотними групами крізь посадки, щоб обійти місто з кількох боків.

Флангові кліщі та диспозиція сил

Офіційні зведення Генштабу ЗСУ й дані 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ підтверджують різку активізацію ворога на суміжних ділянках фронту. Сили оборони відбивають масовані атаки в районі населених пунктів Різдвянка, Долинка, Гірке, Чарівне та Єгорівка. На Гуляйпільському відтинку російське командування намагається наблизитися до околиць Запоріжжя й створити реальну загрозу блокування обласного центру.

Оріхівський відтинок. Найбільше окупанти зараз тиснуть на ділянках Новопокровка — Мала Токмачка (зі сходу) та в районі Новоданилівки (з півдня). Вони намагаються намацати слабкі місця в українській обороні, щоб створити плацдарми для просування важкої техніки.
Гуляйпільський плацдарм. Окуповане Гуляйполе росіяни перетворили на потужну тилову базу постачання. За даними розвідки, саме тут, у районі Різдвянки та Долинки, вони намагаються прорвати лінію фронту. Головне оперативне завдання цього маневру — перерізати автошлях Н-08 і вийти в тил оріхівському угрупованню Сил оборони України.
Роботинський глухий кут. Район Роботинського виступу остаточно перетворився на випалену землю, де через тотальні руйнування неможливо утримувати суцільну лінію оборони. Бої тут мають суто позиційний характер у межах лінії Новопрокопівка — Вербове. Техніка сюди майже не заходить, оскільки будь-яка броня в цій низині миттєво знищується.

Тактика «невидимої» війни

У реаліях Запорізького напрямку російські диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) і загони спецпризначення виконують небезпечну функцію авангарду інфільтрації Східного угруповання військ РФ.

Росіяни вже традиційно діють малими групами піхоти від однієї до п’яти осіб. Для швидкого подолання п’ятикілометрової зони безпосередньо перед лінією бойового зіткнення вони активно використовують маневрені кросові мотоцикли та квадроцикли.

Диверсанти використовують мережу глибоких балок

Диверсанти також використовують складний рельєф місцевості — мережу глибоких балок, таких як Білоглинка та Велика Кам’яна, що розсікають степ. Екіпіровані в маскувальні костюми з технологією розмиття тепловізійного силуету ДРГ заходять у сіру зону вночі або під прикриттям густих осінніх туманів.

Малі Щербаки Запорізької області, 2022 рік. За час повномасштабної війни село кілька разів переходило з рук у руки

Завдання російських ДРГ — не вступати в затяжний бій. Вони просочуються повз українські спостережні пункти на стиках між підрозділами, проникають у руїни на околицях Новоданилівки, Малих Щербаків або Малої Токмачки і накопичують сили в підвалах розбитих будівель.

Зібравши таку приховану масу піхоти безпосередньо перед українськими траншеями, диверсанти переходять до другого етапу — точкового полювання на «очі» й зв’язок ЗСУ. Їхні пріоритетні цілі — позиції українських операторів FPV-дронів та розрахунків протитанкових керованих ракет, мобільні генератори систем радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Знищення або засліплення навіть однієї такої точки відкриває коридор, у який ворог одразу намагається завести важку техніку. І хоча українські бійці вже вивчили більшість маршрутів, якими росіяни пробують проникати в наш тил, перехопити й знищити всі ДРГ не вдається.

Загроза вогневого терору

З огляду на значну чисельну перевагу ворога в живій силі на окремих ділянках найреалістичнішим сценарієм на листопад є спроба росіян реалізувати тактику повзучого витискання. Глибокого стратегічного обвалу фронту аналітики не прогнозують, проте ситуація навколо ключових міст може суттєво ускладнитися.

Ворог намагатиметься просунутися на флангах Оріхова, щоб взяти під вогневий контроль трасу Т-0812 із півночі та Н-08 зі сходу, закриваючи місто в напівоточення.

Наслідок російського обстрілу Запоріжжя, квітень 2025 року

Проте найбільша небезпека цього сценарію криється західніше — на лінії від Малих Щербаків до Плавнів. Якщо російським підрозділам вдасться продавити оборону й зачепитися за панівні висоти в районі Степногірська, безпекова ситуація для Запоріжжя радикально зміниться. Вихід на ці позиції дасть окупантам змогу діставати до південних околиць міста ствольною артилерією.

Для цивільного населення це означатиме початок постійних артилерійських обстрілів, які, на відміну від ударів авіаційними бомбами чи ракетами, починаються миттєво, не залишаючи часу на увімкнення сигналу повітряної тривоги, як це відбувається в Херсоні, Нікополі та інших прифронтових містах.

Танкові тарани

Наявність у ворога великої кількості танків і танкодоступна місцевість змушують українське командування прораховувати усі ризики танкових ударів. За даними розвідки 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ, у 20-кілометровій прифронтовій зоні фіксується накопичення російської важкої техніки. Окремі підрозділи окупантів пройшли на полігонах цілеспрямовану підготовку до штурмових дій із її використанням.

Танки виконуватимуть функцію «екстразахищеного таксі»

Попередній бойовий досвід навчив росіян, що великі танкові колони по 20–30 машин приречені на знищення ще за 10–15 км від передової. Тому в листопаді танки виконуватимуть функцію не глибоких проривних таранних груп, а «екстразахищеного таксі» або мобільної артилерії, що чекає в тилу, поки штурмові ДРГ на мотоциклах і піхота «прорубають» прогалини в мінних полях Сил оборони.

Головне завдання накопичених танків — доставити штурмових піхотинців до українських позицій живими через суцільні мінні поля. Для цього вперед пускають машини з важкими колійними мінними тралами (КМТ), які фактично жертвують собою, пробиваючи вузьку стежку для бронемашин із десантом.

Ворожий танк із мінним тралом попереду

Сама техніка зазнає екстремального технічного перетворення на глухі «цар-мангали», повністю заварені металевими сітками й листами для захисту від кумулятивних зарядів. Вони мають витримати до 10 ударів дронами, поки піхота спішується в посадці.

Також стає поширеною тактика «вогняних каруселей» із закритих позицій, коли танк виїжджає на пряму наводку лише на дві-три хвилини, відстрілює кілька снарядів і миттєво відходить.

Не виключене й повторення тактики бліцкригу 30–40-х років ХХ століття — спільних дій авіації й танків, але в нашому варіанті функцію штурмової авіації виконують безпілотники.

Дуель глушилок та українського ШІ

Битва за Запоріжжя стає війною частот та інженерної думки. Російські штурмові бронегрупи йдуть в атаку під прикриттям складних багаточастотних комплексів РЕБ (модифікації «Волнорез» і «Сания»). Ці «ромашки» антен перекривають кругову напівсферу навколо танка, намагаючись заглушити сигнали керування дронів на підльоті в радіусі 50–100 м, експериментуючи як з ультранизькими (200–400 МГц), так і з надвисокими (2,4–5,8 ГГц) частотами.

Проте Сили оборони успішно нівелюють цю броньовану загрозу трьома технологічними рішеннями.

Кабельний контроль (FPV на оптоволокні). Найрадикальніша відповідь на будь-який РЕБ. Оскільки радіосигнал не використовується, ворожі глушилки абсолютно безсилі, а оператор отримує кришталево чітку картинку до моменту самої детонації в найуразливіше місце танка.
Штучний інтелект та автозахоплення цілі. Якщо дрон іде на стандартних частотах і потрапляє в зону дії танкового РЕБ, де зникає відеозв’язок з оператором, керування перехоплює бортовий процесор. Система машинного зору фіксує силует танка на відстані 150–200 м і доводить безпілотник в автономному режимі.
SDR-передавачі. Використання дронів, здатних динамічно змінювати робочу частоту безпосередньо в польоті, підлаштовуючись під «дірки» та незахищені діапазони конкретного російського танка.

Як рельєф диктує логіку боїв

Запорізький степ рівний лише на стратегічних картах. На практиці для батальйонних тактичних груп усе вирішують висоти. Оріхівський плацдарм чітко поділений на природні зони, які або допомагають обороні, або створюють пастки для техніки.

Сам Оріхів і заплава річки Кінська (Конка) містяться в низині. Спроба штурмувати місто з півдня змушує ворожу техніку виходити на відкритий низинний рельєф, де українські протитанкісти й артилерія розстрілюють її з панівних висот. Із початком листопадових дощів після розм’якшення ґрунту заплава річки стане зовсім непрохідною, що обмежить рух російських танків лише твердими дорогами й вузькими вододілами, які ЗСУ прораховують заздалегідь.

Село Роботине Запорізької області повністю зруйноване

Аналогічна пастка утворилася в районі Роботиного. Село міститься на дні ландшафтної чаші. Будь-який російський танк, що заходить у цю низину, стає ідеальною мішенню для українських операторів протитанкових ракет із дистанції кілька кілометрів.

Найнебезпечнішим танковим вектором залишається східний фланг (лінія Гуляйполе — Мала Токмачка), де рельєф — стабільне плато заввишки 140–150 м. Тут немає великих водних перешкод чи глибоких балок, тому саме сюди ворог намагатиметься спрямувати накопичений броньований кулак. Водночас брак природних укриттів на цьому плато дає змогу українським силам виявляти й знищувати техніку на максимальній відстані ще на підходах до лінії оборони.

Українська бойова машина піхоти «Бредлі» з антидроновим захистом. Озброєна 25-мм автоматичною гарматою M242 Bushmaster і 7,62-мм кулеметом

Листопад на Запорізькому напрямку буде місяцем виснажливої контрбатарейної та протитанкової боротьби. Велика кількість накопичених танків й активне залучення професійних диверсійних підрозділів дадуть ворогові змогу підтримувати високу інтенсивність штурмів.

Проте використання безпілотних технологій, переваг рельєфу і, головне, професійна стійкість та технологічна грамотність українського солдата допоможуть Силам оборони ефективно стримувати чисельну перевагу ворога.

Оріхів дрони запоріжжя зсу росія танки