Статті
Кузня кошмарингу. Чому Офіс президента затягує реформу Державного бюро розслідувань
У січні Володимир Зеленський пообіцяв, що президентський законопроєкт про реформу Державного бюро розслідувань через місяць буде у Верховній Раді. Сьогодні жовтень, а законопроєкту немає і вже не буде вчасно. Каденція директора Бюро Олексія Сухачова спливає наприкінці року, а нові правила відбору його наступника так і не затверджені. Нового керівника ДБР оберуть по-старому. На перший погляд, це невелика проблема. Але за нею криється питання влади: хто контролює Бюро, той має колосальний вплив на силовиків, суддів та чиновників. Texty.org.ua розповідають чому.
Суть реформи
Реформа ДБР вписана в план Ukraine Facility, за яким Україна отримує європейські гроші. Граничний термін її виконання — кінець 2026 року. Граничний термін ухвалення реформи — жовтень.
Нині директора Бюро обирає комісія з дев’яти осіб. Трьох призначає президент, трьох — Верховна Рада з її пропрезидентською більшістю, трьох подає уряд за пропозицією міжнародних партнерів. Отже, міжнародні експерти вирішального голосу не мають, переможця де-факто визначає Офіс президента. Міжнародні експерти потрібні, щоб уникати суто політичного призначення на цю посаду й обирати найбільш професійного, підготовленого керівника, не пов’язаного з різними групами впливу і злочинними мережами всередині країни.
Євросоюз хоче запровадити модель, яка вже працює в Національному антикорупційному бюро
Євросоюз хоче запровадити модель, яка вже працює в Національному антикорупційному бюро (НАБУ), коли без голосів незалежних іноземних експертів керівника не затверджують. Для Брюсселя така вимога принципова. ДБР — важливий орган, що розслідує злочини чиновників, суддів, прокурорів і військовослужбовців. Незалежний директор зменшує ризик, що Бюро використають проти опозиції, незручних для влади людей та інститутів.
Обіцянка-цяцянка
За грудневим (2025 року) дорученням Зеленського законопроєкт мав готувати Офіс президента. Такі документи Рада розглядає зазвичай швидко.
Минали місяці, Європа чекала, а віз і нині там. Раптом у травні прем’єрка Юлія Свириденко заявила в Раді, що «має бути напрацьований новий законопроєкт по ДБР і внесений у Раду в грудні 2026 року». Увага, у грудні! У прострочений термін і урядом.
Поясню. Кабмін також має право подавати законопроєкти. Тому Офіс перекинув тухлу реформу на уряд, а Свириденко, яка прикрила собою президента, згодом звільнили.
Нині про грудневе (2025 року) доручення Зеленського не згадують. Ніби це був не він, а кіношний двійник Голобородько. Що з нього взяти?
Тактика кошмарингу
Чим цінне Бюро, що довкола нього такі пристрасті?
Торік НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура оприлюднили результати операції «Мідас» зі схемами впливу на Енергоатом та інші державні компанії. Їхні організатори брали 10–15% вартості контрактів і «відмили» близько 100 млн доларів, вважає слідство. На плівках НАБУ згадується все керівництво ДБР. Учасники схем обговорюють, як «порішати», кого «клепати», де провести «обшуки для з’ясування стосунків».
Обшуки — важіль впливу на окремих людей та цілі інститути
ДБР можна порівняти з фабрикою процесуального кошмарингу. Обшуки, вилучення документів, виклики на допит — важелі впливу на окремих людей та цілі інститути.
Ось приклад. У березні 2025 року слідчі ДБР прийшли з обшуками до Вищої кваліфікаційної комісії суддів і додому до заступника її голови. На той час Комісія пройшла реформу за участю міжнародних експертів, щоб зменшити політичний вплив на суди (також частина зобов’язань України перед Брюсселем).
Щоб зрозуміти значення цих обшуків, варто пояснити, чим займається Комісія. Вона проводить конкурси на посади суддів, оцінює професійність і доброчесність тих, хто вже працює в судах. Простіше кажучи, від її рішень залежить, хто в Україні стає суддею. Це колосальна влада над судовою системою.
У Комісії дії Бюро розцінили як тиск на свою незалежність. Попередили, що такі втручання можуть зірвати конкурси до Вищого антикорупційного суду, який відіграє важливу роль у всій антикорупційній системі, й загальмувати призначення суддів, яких у країні вже гостро бракує.
Схожий механізм тиску засвітився на «плівках Вовка» у 2019 році. Їх пов’язують із керівництвом Окружного адміністративного суду Києва: йшлося про те, щоб впливати на членів Вищої кваліфікаційної комісії постійними викликами на допити в ДБР.
Найгірше, що в таких історіях Бюро навіть не мусить відповідати за недоведення справ до вироку.
Від клістронів до квартир
Наприкінці минулого року ДБР визнало, що фігуранти операції «Мідас» справді приходили до них. Бюро навіть порушило справу щодо можливої співпраці своїх працівників зі «схемщиками». І який результат? Тут, імовірно, криється критична проблема: справи щодо посадовців Бюро веде підрозділ самого Бюро. Це невирішений інституційний конфлікт.
Згадується скандал 2020 року. Слідчі Бюро вилучили в бригад протиповітряної оборони клістрони — «очі» українських зенітних комплексів С-300. Підставою стало те, що клістрони виготовили в Росії й завезли в Україну таємними каналами (про це ми писали тут). Українська розвідка заявила, що через розголос постраждала наша прихована мережа постачання. Слідчих ДБР пожурили, клістрони згодом повернули військовим, але хтозна, як ця справа вплинула на нашу здатність прикривати небо навесні 2022-го.
Згадувати можна багато чого, зокрема й справи проти експрезидента і лідера опозиції Порошенка, які повідкривало саме ДБР за скаргами відомого проросійського діяча і юриста Андрія Портнова (про Портнова і ДБР ми писали тут).
Наостанок про скандал із самим керівником ДБР Олексієм Сухачовим. «Слідство.Інфо» розповіло про 143 квартири, які брат директора Бюро задешево купив у харківського забудовника. Печерський суд заборонив публікацію. Тоді вісім редакцій оприлюднили публікацію спільно. Притомної відповіді щодо квартир суспільство чекає досі.
Підсумок
Якщо нічого не зміниться, уряд до кінця року подасть свій законопроєкт про реформу Бюро, Рада проголосує його. Однак конкурс на посаду директора зіграють за старими нотами. Офіс президента призначить лояльну людину. Формально вимогу Євросоюзу виконають, хоча реформа вплине на обрання лише наступного директора Бюро у далекому 2032 році. А чи реформують повноваження й практику Бюро, взагалі велике питання.
Можливо, Євросоюз закриє на це очі. А може, й ні. Тоді репутаційними втратами не обійтись. Україна знову ризикує недоотримати європейські гроші, а діяльність ДБР і далі матиме всі ознаки «ручного» карального органу.