Руйнування цивільного життя — частина офіційної стратегії РФ. Її втілюють у Києві та інших великих містах

Це частина стратегії

Важливо розуміти, у чому полягає російська військова стратегія, оскільки це дає чітке уявлення про те, чого росіяни прагнуть досягти, і про цілі, по яких вони завдаватимуть ударів для досягнення цієї мети. Те, що вони роблять в Україні, не є несподіванкою для тих, хто знайомий із російськими оперативними концепціями.

Ті, хто стежить за російськими військовими, знають про Стратегічну операцію зі знищення об’єктів критичної інфраструктури (SODCIT) та подальші такі плани: удари по військових і цивільних цілях, покликані позбавити противника здатності та волі до ведення війни.

Росія роками завдає ударів по українській інфраструктурі, але протягом останніх кількох місяців я спостерігаю розширення кількості та типів цілей. На мою думку, це свідчить про повернення до більш класичного підходу до стратегічних операцій, якими їх бачать російські військові. І на це є три причини.

Збіглися три чинники: українська протиповітряна оборона частково ослаблена; Росія зробила значний якісний і кількісний стрибок у розвитку ударних дронів, а також у їхній здатності баражувати, спостерігати за цілями й коригувати вогонь; Кремль дав політичне прикриття для підвищення інтенсивності атак.

Розширюється перелік категорій цілей: склади, наземна логістика, зокрема залізнична, дата-центри й телекомунікаційна інфраструктура, важливі культурні об’єкти, як-от університети, медична логістика та медична інфраструктура, школи, поштові відділення.

Росія роками атакує системи тепло- та електропостачання. Ймовірно, фінальним етапом її планів після інших ударів можуть стати системи водопостачання та каналізації у великих містах. Навіщо? У своїх стратегіях росіяни досить прямо пояснюють мету: зруйнувати системи життєзабезпечення міст.

Вони мають дуже конкретні настанови щодо вибору цілей і розрахунки того, як спричинити гуманітарну катастрофу, щоб досягти військової мети. Один із таких прикладів ми описували кілька років тому, коли я працювала в RAND, у цьому звіті.

У власних формулюваннях російських стратегів ще з 2010-х років ідеться про удари по системах життєзабезпечення міста. Погіршення якості життя через проблеми із санітарією та поширення хвороб і однією з цілей. Це називають «вторинним уражаючим фактором». Саме за цією схемою вони й діють.

Погіршення життя через проблеми із санітарією та поширення хвороб є однією з цілей

Ось як це описують росіяни у своїй стратегії. Тут і далі цитуємо за дослідженнями RAND.

Удари по військово-економічному потенціалу також мають на меті спричинити паніку, посіяти хаос і зробити життя цивільного населення надзвичайно важким через атаки на його антропогенну оболонку, яка визначається як міста, селища та об’єкти життєзабезпечення, такі як каналізаційні та водоочисні споруди, а також муніципальні органи влади.

Атаки на антропогенну оболонку, зокрема на каналізаційні та водоочисні споруди

Інші цілі включають електростанції, транспортні вузли, ключові оборонні підприємства, а також новинні або медіацентри. Якщо ці цілі будуть пошкоджені або знищені, економіка противника буде деорганізована, якість життя стрімко погіршиться через антисанітарію та хвороби, а значна частина міського населення тікатиме в передмістя чи сільську місцевість, поширюючи хаос як ланцюгову реакцію «вторинних уражаючих факторів».

Як планують руйнувати життя міст

Погіршення умов для життя в містах насправді є одним із пунктів у деяких російських стратегіях. Бажаним ефектом і множником сили також є хаос та переміщення цивільного населення. Нижче їхні власні формулювання.

Як Росія оцінює успішність своїх ударів по критичній інфраструктурі або військово-економічному потенціалу противника під час стратегічних операцій?

Деякі російські військові дослідники припускають, що, плануючи удари по критичній інфраструктурі чи військово-економічному потенціалу, слід ураховувати два фактори планування.

Перший — первинні втрати противника, які можуть виражатися в оцінці втрат живої сили та кількості знищених об’єктів противника, урядових центрів, командних пунктів, військово-економічних цілей тощо.

Вторинні втрати стосуються наслідків ураження цілі. Наприклад, удар по гідроелектростанції призведе до руйнування дамби, а також може спричинити затоплення, переміщення місцевого населення та порушення водопостачання й транспортного сполучення.

Вторинні втрати посилюють хаос і шкоду від початкового руйнування цілі, це помножувач сили

Вторинні втрати від удару по нафтопереробному заводу, нафтосховищу чи електростанції вплинуть на місцеві або регіональні цивільні та військові підрозділи.

Удари по заводах чи інших об’єктах із небезпечними матеріалами можуть спричинити масштабне хімічне або навіть радіологічне забруднення. Ці вторинні втрати посилюють хаос і шкоду від початкового руйнування цілі, що є своєрідним помножувачем сили.

Росіяни детально продумали роль знищення критичної інфраструктури, розписавши вибір озброєння та очікувані наслідки. Ці критерії були сформульовані ще до війни — до появи розвідувально-ударного контуру та «Герань-4» і «Герань-5», які дають їм змогу уражати більше цілей.

Багато років тому в російському стратегічному середовищі були ті, хто застерігав від таких ударів по цілях, що мають цінність для цивільного населення, зазначаючи, що їхній ефект непередбачуваний — вони можуть дати зворотний результат і ще більше налаштувати населення противника проти Росії. Схоже, до цих застережень не дослухалися.

У 2009 році кілька російських стратегів зазначило, що, завдаючи ударів по об’єктах критичної інфраструктури або військово-економічного потенціалу, зокрема по культурно значущих об’єктах чи критичній інфраструктурі, планувальники можуть легко зробити помилкові припущення щодо впливу таких ударів на волю противника до боротьби.

Ці стратеги стверджують, що такий підхід міг би забезпечити деескалацію конфлікту, але міг би також призвести до зворотного ефекту й змусити противника воювати запекліше.

Це вносить невизначеність у план ударів, яку, можливо, вдалося б зменшити через ураження більш традиційних цілей із передбачуваними результатами. Інші висловлювали таке занепокоєння ще у 2006 році й припускали, що передбачуванішим варіантом дій (із погляду прогнозування бойових уражень та реакцій ворога) було б зосередження лише на військових цілях.

Стратегія в дії

Дуже важко й болісно спостерігати за тим, як усе це розгортається буквально крок за кроком, коли ти давно знаєш логіку, яка стоїть за цією стратегією. Росія намагається задушити Київ і, ймовірно, інші великі міста, бо знову застрягла на фронті.

У 2026 році в Росії більше можливостей завдавати страждань і шкоди цивільному населенню напередодні цієї зими. Саме тому критично важливо, щоб Україна мала необхідну підтримку для захисту свого неба — не лише від балістичних ракет, а й для протидії «Герані-4», «Герані-5» і «Бандеролям».

Якщо ця стратегія розгортатиметься й надалі, я припускаю, що ми побачимо більше ударів по медичній інфраструктурі. Наприклад, по складах і виробництву ліків.

Поїздки залізницею ставатимуть дедалі небезпечнішими, а «Герань-4» і «Герань-5», які годинами кружляють над містами, дедалі більше ускладнюватимуть повсякденне життя.

Жорстокість тут є частиною задуму. Страх і страждання цивільного населення — бажаний оперативний результат, той самий «вторинний фактор», описаний холодною мовою російської військової стратегії як планування ударів по «військово-економічному потенціалу» або «критичній інфраструктурі», яким займаються вже понад десять років.

обстріли міст повітряний терор рф стратегія рф хід війни

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитися свіжий випуск