Статті
Не Радою єдиною. Що має зробити Зеленський заради європейських грошей для України
Цінник війни з кожним роком зростає, а власних коштів Україні вистачає хіба що на підтримку Сил оборони. Пенсії, зарплати вчителям, ремонт енергетичної інфраструктури оплачують наші західні партнери. Важлива будь-яка допомога. На кону цієї осені близько 20 млрд євро від Євросоюзу. Отримати їх можливо. Лише одна умова: якщо різні гілки влади спрацюють на результат. Зрештою, президент має виконати власні публічні обіцянки, про які він, схоже, забув. Розповідаємо, у чому суть.
Рахунок по-брюссельськи
12 вересня прем’єр Сергій Корецький заявив, що цього року Україна може отримати від партнерів 29,5 млрд доларів. Уряд має до 15 жовтня підготувати необхідні законопроєкти, сказав він і закликав усі парламентські фракції підтримати їх. Якщо Кабмін і Рада виконають свою частину роботи, бюджет вдасться збалансувати.
Окремо прем’єр назвав додаткову потребу оборонного сектору — 27 млрд доларів. Її покриватимуть з інших джерел, від Ради вона безпосередньо не залежить. Армія та всі воєнні потреби коштуватимуть у 2026 році 155 млрд доларів включно з матеріально-технічною допомогою партнерів.
Підтримка надходитиме в міру того, як просуватимуться реформи
22 вересня Володимир Зеленський зустрівся в Нью-Йорку з головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Після зустрічі вона написала: оборонної допомоги буде більше, а бюджетна підтримка надходитиме в міру того, як просуватимуться реформи у Верховній Раді. Саме в Раді! За її словами, до кінця року Україна може отримати 37 млрд євро.
Речник Єврокомісії уточнив: українські реформи, ухвалені й запущені у 2026 році, можуть розблокувати 20 млрд євро бюджетної підтримки.
Як бачимо, цифри європейських чиновників різняться. Імовірно, йдеться про різні частини допомоги. 37 млрд — це все, що ЄС може виплатити Україні до кінця року, оборонні й бюджетні гроші разом. З них близько 20 млрд — саме бюджетна підтримка, яку дадуть за прогрес у реформуванні.
Найважливішими речник Єврокомісії назвав реформи у сфері верховенства права і боротьби з корупцією. Але що це?
Тінь Картонкового майдану
Серед невідкладних реформ, яких ЄС чекає від Києва, є короткий список із 10 пунктів. Неофіційно він називається План Качки-Кос — за прізвищами колишнього віцепрем’єра Тараса Качки та єврокомісарки Марти Кос, які підписали його наприкінці 2025 року.
План з’явився не випадково. Йому передувала спроба української влади підпорядкувати генпрокурору Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП). Громадськість вийшла на картонкові протести, закон довелося переписати. ЄС тоді підтримав протестувальників і показав зуби так, як уміють тільки єврочиновники: попросили довести на ділі, що таке не повториться.
У списку прості, на перший погляд, речі.
- Прокурорів призначати через конкурси.
- Не закривати справи топкорупціонерів лише через те, що спливли терміни.
- Залучити міжнародних експертів до добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
- Ухвалити Антикорупційну стратегію та реформувати Державне бюро розслідувань (ДБР).
Проблеми традиційно почалися, коли план довелося втілювати
Проблеми традиційно почалися, коли план довелося втілювати. І це не дивно. Рада буксує і на простіших кроках. Наприклад, двічі провалила оподаткування китайських посилок. А закон про оподаткування цифрових платформ депутати ухвалили разом із послабленням перевірок політично значущих осіб. Європейці очікувано це розкритикували. Уряд вніс новий законопроєкт, щоб цю норму виправити, але все пішло на нове коло, час згаяний.
Та економічні й податкові зміни не найважче. Найбільший опір викликають реформи правоохоронців і суддів, бо вони змінюють баланси влади. Найгірша ситуація, на мій погляд, із реформою ДБР.
Останній рубіж
План Качки-Кос щодо ДБР обережний: провести незалежний аудит Бюро і за його результатами ухвалити новий закон. Про конкурс на посаду директора і роль міжнародних експертів там прямо не йдеться. Бо жорсткіші й тонші зобов’язання Україна взяла перед ЄС за програмою Ukraine Facility, від якої залежить європейське фінансування. До кінця 2026 року закон має запровадити конкурс на посаду керівника ДБР за участю міжнародних експертів. Вони ж мають атестувати керівництво Бюро й оцінити його роботу.
Депутатський законопроєкт реформування ДБР лежить у Раді. Чи підтримає його більшість, велике питання. Депутати-слуги рухалися б швидше, якби законопроєкт подав Володимир Зеленський. Але Офіс президента місяцями не може виконати доручення очільника держави «підготувати та оперативно направити» документ на розгляд парламенту. Таке доручення Зеленський публічно дав ще в січні цього року.
Повноваження нинішнього директора ДБР завершуються 31 грудня
Терміни спливають. Повноваження нинішнього директора ДБР Олексія Сухачова завершуються 31 грудня. Комісія, яка обиратиме наступника, має бути сформована до 31 жовтня. Якщо нового закону не буде, її створять за старими правилами без дієвого впливу міжнародних експертів.
Можливо, таким і є план Офісу президента?
Згадаймо, як влаштована вся антикорупційна архітектура.
НАБУ розслідує корупцію високопосадовців.
САП веде ці справи до суду.
Вищий антикорупційний суд виносить вироки.
Це своєрідна процесуальна «труба» для еліти. Керівників НАБУ і САП обирали комісії за участю міжнародних експертів, тож влада не може керувати ними безпосередньо. Тому й з’являються справи «Мідас» і «Форест Гамп», які зачіпають Офіс президента, або «Карфаген», після якої у відставку пішов генпрокурор.
Перетворити ДБР на ще одне НАБУ? Цього на Банковій навряд чи хочуть. Звідси можливий розрахунок: якщо дотягнути до кінця жовтня, комісію сформують за старими правилами, ДБР не стане ланкою незалежної антикорупційної системи.
ДБР може відкривати провадження проти детективів НАБУ
А ставки тут високі. ДБР розслідує злочини високопосадовців, якщо це не справи НАБУ, а також суддів, прокурорів і правоохоронців. Може відкривати провадження проти детективів НАБУ та прокурорів САП. До того ж веде справи про воєнні злочини: дезертирство, самовільне залишення частини, порушення в армії. Хто контролює ДБР, той має важіль і на силовиків, і на самих антикорупціонерів.
За такої логіки втрата частини європейської допомоги країні через невчасну реформу ДБР — прийнятна «прикрість». Тому й немає обіцяного президентського проєкту «оновлення ДБР». А провину можна звалити на народних депутатів. Тим паче вони самі створюють умови для перекладання відповідальності.
Що можуть Рада й президент
За підрахунками спікера Руслана Стефанчука, щоб отримати гроші від ЄС, Рада має ухвалити понад 40 законопроєктів. Стефанчук обіцяє позачергові засідання, щойно тексти будуть готові.
Тут ідеться й про умови Міжнародного валютного фонду: податок на додану вартість для посилок до 150 євро з іноземних маркетплейсів у другому читанні, зміни для ФОПів із річним оборотом понад 85 тис. євро. А ще реформи судів, Укрзалізниці, фондового ринку й згадана Антикорупційна стратегія.
Наступний сесійний тиждень почнеться 12 жовтня. Корецький обіцяв подати всі тексти, тож є надія, що вони будуть у Раді.
Окрема відповідальність парламенту — виправити власну помилку: спробу тишком пом’якшити перевірки політично значущих осіб (зокрема, депутатів) у законі про оподаткування цифрових платформ, відомому як «податок на OLX». Альтернативний урядовий законопроєкт для цього вже є. А недоліки наявного фінансового моніторингу топчиновників варто обговорювати з ЄС та МВФ окремо.
Кінець жовтня є дедлайном не лише для Ради, а й для тих, хто обіцяв законопроєкт про ДБР, — Зеленського і його Офісу.
Євросоюз своїх умов не приховує: спершу реформи — потім гроші. Рада має проголосувати. Уряд має внести тексти. А президент має виконати власну січневу обіцянку щодо ДБР і показати, що в критичний момент бере відповідальність на себе і не ховається за спинами депутатів чи уряду.
Уся влада повинна продемонструвати на ділі, а не у відеозверненнях і промовах, що розуміє, у якій важкій війні й у якому несприятливому геополітичному становищі перебуває Україна.