Як росіян пошили в дурні. Чому російський Генштаб місяцями не знав про український наступ поблизу Лимана

15 вересня бригадний генерал Андрій Білецький вперше повідомив про операцію «Вівальді». Це контрнаступ українських військ на північ від міста Лиман, який відбувається в режимі інформаційної тиші. Він триває з кінця травня. Однак за два тижні до заяв Білецького ані російським осінтерам, ані вищому військовому керівництву РФ, вочевидь, не було відомо про масштаби дій українських військ та проблеми двох російських армій на цьому напрямку.

Наразі Білецький дуже обережно оприлюднює інформацію про український контроль над населеними пунктами — йдеться про низку населених пунктів по обидва береги річки Нітріус.

Це можна пояснити тим, що операція триває, а режим інформаційної тиші зберігається. Водночас західні осінтери, зокрема Клеман Молен, говорять про присутність українських військ значно східніше, неподалік від наступного природного рубежу — річки Жеребець.

У сміливіших повідомленнях осінтерів та низки військових і політичних аналітиків ідеться про фактичне зрізання Лиманського виступу — ділянки площею до 240 кв. км.

Якщо це й справді так, то це один із найбільших успіхів Сил оборони за цей рік. Але про цей успіх аж до останнього часу нічого не було відомо не тільки широкому українському загалу, а й російському військово-політичному керівництву — згадаймо, як 1 вересня Путін «взяв Святогірськ».

Навіть за офіційними українськими даними лінія зіткнення пролягає щонайменше на 10 км східніше від цього міста, а за повідомленнями західних осінтерів — на всі 25. Наступ українських військ триває з травня.

Чому Путін і його Генштаб не знали? Причини є, і вони досить кумедні

Від початку літа в Путіна та його Генштабу було достатньо часу, щоб про все дізнатись і не верзти нісенітниці про Святогірськ. Але їм чомусь це не вдалося. Чому? Причини є, і вони досить кумедні.

Причина перша: неможливість вкрасти

Цю історію докладно виклав у своєму блозі на Ютубі російськомовний військовий аналітик, дотичний до OSINT, організатор численних зборів для ЗСУ Майкл Накі. На жаль, відео є лише російською мовою, однак радимо його до перегляду — у ньому багато сарказму та висміювання недолугих російських осінтерів, зокрема Рибаря та Анатолія Радова. Ми ж дамо лише короткий огляд подій, які там описані.

Отже, наприкінці травня почалися перші дії наших сил у районі Лиманського виступу. На початку червня ці дії помітив французький OSINT-аналітик і картограф війни в Україні Клеман Молен. Він, зокрема, відстежує російські авіаудари. Молен зрозумів, що на цій території «щось коїться», коли помітив на супутникових мапах сліди від російських КАБів неподалік села Нове. Сліди означали, що територію контролюють українські військові, бо росіяни не б’ють КАБами туди, де стоять їхні окупаційні війська.

Молен звірився з даними своїх колег — західних аналітиків, які верифікують контроль над територіями за допомогою фото та відео і викладають ці дані в соцмережі Х. Часто вони працюють під дивними ніками, цю спільноту ще називають осінтери, аналітики з геолокації або просто геолокатори.

Здогади Молена підтвердилися, а далі сталося дещо цікаве: західні геолокатори перестали публікувати оновлення щодо цієї території.

Ось тут і криється одна з причин, чому нікому з командування росіян не було відомо про наш наступ.

Згадані вже російські осінтери Рибарь, Анатолій Радов та низка інших такі ліниві, що здебільшого не проводять власної фото- та відеоверифікації подій на фронті, а просто крадуть цю інформацію в згаданих західних геолокаторів в Х. Вони публікують дані та карти під виглядом власних на своїх телеграм-каналах та інших майданчиках.

Це підтверджує у своєму коментарі для Texty.org.ua один із таких осінтерів @moklasen:

«Після моєї публікації від 23 травня (про українські дії біля села Нове. — Ред.) до нас звернулися представники 3-го армійського корпусу й попросили мене та інших припинити публікувати геолокації з цього району. Особисто я вирішив дослухатися до цього прохання, бо знаю, що деякі ворожі ресурси, як-от Rybar, значною мірою покладаються на цю роботу, щоб перевіряти певні повідомлення російських підрозділів».

Далі цікавіше.

За словами Накі, які й підтверджує ця історія, російських осінтерів — Радова менше, Рибаря більше — читають у тамтешньому Міноборони. Якщо Рибарь і Ко помічають просування українських військ і починають бити тривогу, в МО РФ про це дізнаються. Вже не раз було таке, що після публікацій цих осінтерів на «гарячі» для російської армії напрямки надходили підкріплення.

Та цього разу джерела в Х мовчали, тож російські осінтери ні сном ні духом не знали, що «щось коїться». Забили тривогу вони аж на початку вересня. Коли було вже запізно.

Причина друга: українська OPSEC

Українські офіційні джерела від самого початку операції також нічого про неї не повідомляли. Тобто була застосована OPSEC.

Що це означає? З англійської мови це скорочення розшифровується як Operations Security. У НАТО її визначають як процес, що забезпечує належну безпеку військової операції. Мета OPSEC — не дати противнику довідатися про свої плани та дії, зокрема з відкритої інформації, спостережень, цифрових та фізичних слідів. Це інформаційна тиша, маскування, обман і приховування задуму.

Інформаційна тиша також означає, що про операцію не знають власні ЗМІ. Вони не можуть поширити чутливі дані, а отже, ворог втрачає ще одне джерело.

Від початку повномасштабного вторгнення цей інструмент в українських руках спрацьовував уже не раз, створюючи ефект несподіванки. Вигнання росіян із Харківщини у 2022-му та вторгнення наших Збройних сил на Курщину у 2024-му — яскраві приклади. Цьогоріч контрнаступ українських військ на стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей теж супроводжувався інформаційною тишею. На противагу широко розрекламованому контрнаступу 2023 року — приклад недостатньої OPSEC.

Часто звучить контраргумент: ну яка інформаційна тиша? Росіяни все бачать із супутників, та й їхні командири на місцях не мовчать! І ось тут ми підходимо до третьої причини.

Причина третя: «культура мовчанки» в ЗС РФ

«Я думаю, штаби в російській армії на рівні батальйонів, полків ще мають інформацію про те, що на їхній ділянці окупаційні війська втрачають позиції. Але вище ця інформація не йде, туди повідомляють тільки про хороше. Або так: інформація йде, але дозовано, “незначна інфільтрація окремих військовослужбовців противника”.

Вище негативна інформація не йде, туди повідомляють тільки про хороше

Навіть на рівні дивізії, чи де там у них приймають рішення про авіаудари, розуміють, що йде не туди, але сподіваються на краще: “Ну, може, не все ще погано, десь інфільтрувалися, ми зараз туди КАБами вдаримо, може, ще все налагодиться”. А потім проблеми накопичуються, і стає вже пізно».

Так пояснює циркулювання «прикрашеної» інформації в ЗС РФ офіцер штабу одного з корпусів ЗСУ. За його словами, командири на місцях бояться покарання від вищого командування, тому не хочуть повідомляти про погане. Є таке явище і в українській армії, але воно значно менше за масштабами і практикується здебільшого командирами «старої школи».

Якщо в штабі армії немає інформації про втрати території, а є тільки «прикрашені» звіти, то нагору вони підуть у ще більш прикрашеному вигляді.

Таким чином, у випадку операції «Вівальді» стався ідеальний збіг низки факторів: промовчали західні геолокатори, промовчали російські осінтери, промовчали українські ЗМІ й промовчали російські штаби нижчого рівня. Тож поки підрозділи 20-ї та 25-ї армій ЗС РФ терпіли розгром на Лиманському виступі, їхній Генштаб і головнокомандувач Путін «брали» Лиман і Святогірськ.

Як уже було згадано, таке відбувається не вперше: за умови дотримання Operations Security українським військам вдається ввести росіян в оману й провести успішні операції. Чи здатні наші вороги зробити висновки і почати протидіяти?

«Я думаю, що ні, — каже наш співрозмовник-офіцер. — Така вже культура в їхній армії. Це триває століттями, і їм буде важко це змінити».

білецький геоінт зсу контрнаступ зсу лиман молен осінт третій корпус хід війни

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитися свіжий випуск