Води все менше. Як посуха і сільське господарство змінюють річку на Поліссі

— Як із водою в криницях? — запитую в попутниці в автобусі дорогою до села Тупальці на Звягельщині.
— Погано… У декого є, а в багатьох немає.
— І що роблять, як немає?
— Ну що? Купують.
— А худобу чим напувають?
— Набирають у сусідів, якщо є. У моєї мами є. Трохи. Та вона не дає набирати. Може, й гріх, але що робитиме, як і в неї не стане?

Зазвичай мінімум води припадає на початок осені, а цього року так було ще влітку. Тож якщо не підуть дощі (6 вересня осінні дощі почалися, хоч і незначні. — Ред.), то буде ще гірше.

Конфлікт за воду

Близько восьмої ранку під’їжджаємо до Несолоні. Ліворуч починаються картопляні поля. Бачимо, як машинерія фермерського господарства «Аделаїда» саме поливає їх трьома струменями води.

Меліоративний канал при в’їзді в Несолонь майже пересох, ставки-копанки для водоплавної птиці на подвір’ях також майже висохли.

«Коли води було вдосталь, з колодязя можна було рукою черпати. А зараз на дні не більш як метр-півтора», — каже працівниця сільради.

Проблему з водою в річці та криницях, яка виникає щоліта, місцеві мешканці пов’язують не лише з посухою чи кліматичними змінами, а й із діяльністю фермерського господарства «Аделаїда» (релокованого з Херсонщини), що обробляє 2700 гектарів землі й вирощує картоплю. Підприємство качає воду з Тні для поливу картопляних полів.

Бетонні блоки, покладені поперек русла, щоб затримати воду біля однієї з насосних станцій, перетворили річку на каскад ставків.

Конфлікт через обміління річки виник ще торік. Мешканці сіл, розташованих уздовж водойми, звинувачували фермерів у маловодді. Мовляв, ті викачують надто багато. Дискусія припинилася, бо наприкінці липня 2025-го у Звягельському районі випала майже рекордна кількість опадів. Рівень води в Тні за кілька днів зріс утричі. Це дало підстави фермерам говорити, що маловоддя є наслідком природних чинників.

11 тисяч кубометрів на добу

За даними Звягельської метеостанції, цього літа вода в Тні опустилася до рівня минулого року. Найнижчий її рівень зафіксували в середині серпня в місці впадіння Тні в річку Случ — 112 см.

Державне агентство водних ресурсів повідомило, що «Аделаїда» має дозвіл на водокористування до червня 2027 року. Господарство може забирати до 11 тис. кубометрів води на добу, але не більш як 1,38 млн кубів на рік. Майже вся вода (99,5%) надходить із річки. Фермери також використовують свердловини. Водозабори містяться поблизу кількох сіл Брониківської громади. Воду качають у двох локаціях і подають трубами в розгалужену систему каналів для зрошення полів.

Відповідаючи на наш запит, в «Аделаїді» зазначили, що цього року взяли з Тні 220,4 тис. кубів води. Це близько 0,19% середньорічного стоку річки, який, за даними Житомирського гідрометцентру за 1994–2013-й, становив майже 115 млн кубів. У 2023-му річний стік сягнув 125,6 млн кубів. «Аделаїда» наводить ці цифри, щоб пояснити, що господарство відбирає лише незначну частку річкової води.

Посушливе літо

Через маловоддя Держводагентство тричі (із середини липня до кінця серпня) обмежувало «Аделаїду» в заборі води з Тні. У ці періоди господарству дозволяли відбирати до 14,9% початкового добового ліміту. І фермери запевняють, що дотримуються його.

Контролювати дотримання норм мають Держекоінспекція та Брониківська сільрада. Чи робили вони це і чи були порушення, ми не знаємо; у сільраді на наш запит не відповіли.

У коментарі «Суспільному», яке висвітлювало цей конфлікт торік, директор підприємства Сергій Рибалко зауважив, що на їхніх водяних насосах стоять сертифіковані лічильники, показники з яких передають Держводагентству.

Насос у Несолоні припинив роботу в середині серпня — пізніше картопля, вочевидь, уже не потребувала поливу. В «Аделаїді» наголошують, що цьогорічне маловоддя охопило всю Україну. Держводагентство одночасно обмежувало забір води для сотень користувачів: лише одним із наказів для понад 290 підприємств у більш ніж 10 областях.

У господарстві вважають це доказом того, що Тня обміліла саме через природні чинники, а не через діяльність окремого водокористувача.

Однак вплив на річку навіть зменшеного водозабору під час посухи ніхто не вимірював.

Вода є, але не тече

Біля насосної станції в Несолоні Тня утворює широке плесо, за словами місцевих, завглибшки до кількох метрів. Проте течії тут майже немає, а русло заростає лататтям.

Нижче за течією річку перетинає місток із бетонних плит і труб. Під час нашого візиту більшість труб були сухими, вода проходила лише невеликими струмками. Мешканці вважають, що ця конструкція стримує течію, і пов’язують її облаштування з «Аделаїдою».

У господарстві заперечують, що будували місток. Кажуть, що плити й труби лежали тут задовго до появи підприємства, а вони лише вирівняли перехід і встановили поручні. Вважають, що ці роботи на течію річки не вплинули. Хоча на свіжому торішньому фото видно, що місток щонайменше підсипали і він став схожий на дамбу.

Місцевий мешканець Андрій Ковальчук згадує, що під час торішньої повені місток повністю затопило, а течія змила дерева. На його думку, бетонні блоки й труби затримали принесене водою сміття і завадили річці очиститися.

Під час візиту кореспондент Texty.org.ua домовився про зустріч з активом села на цьому містку. Запросили до розмови й представника «Аделаїди», проте від фермерського господарства ніхто не з’явився. Пізніше там пояснили, що отримали запрошення надто пізно. Запевнили, що готові до діалогу.

Проблема Тні привертала увагу екологів і раніше. У липні 2025 року Українська природоохоронна група повідомила, що поскаржилася на можливе незаконне спорудження гребель на Тні й Теснівці. За даними організації, погоджень на роботи не було. Звягельська окружна прокуратура розпочала перевірку, а басейнове управління зобов’язало «Аделаїду» демонтувати перемички на Теснівці. Але вільну течію Тні тоді так і не відновили.

Робота і гроші

Опитані місцеві мешканці ставляться до діяльності «Аделаїди» зараз менш категорично, ніж торік. Підприємство дає роботу 149 людям, у 2025-му сплатило майже 9,8 млн грн податків і зборів, а також фінансує окремі проєкти громади, допомагає школам, бібліотекам і волонтерам.

Тепер наші співрозмовники не вимагають припинити роботу господарства, але хочуть, щоб забір води не погіршував стану річки.

Місцевий мешканець Андрій Ковальчук вирощує лохину, яка також потребує багато води. На своїх полях він застосовує підземне крапельне зрошування — метод подачі води і добрив безпосередньо до кореневої системи рослин через заглиблені в ґрунт на 20–40 см труби.

«Так, треба вкласти фінанси, але підземне зрошування значно ефективніше, воно економить воду, не дає їй випаровуватися», — каже Андрій.

За його словами, він пропонував голові «Аделаїди» Сергію Рибалці застосовувати такий метод поливу, проте в нього своє бачення.

Затримати воду

Сергій Рибалко вважає, що воду в Тні потрібно затримувати під час повноводдя, а не «відпускати в Чорне море». Про це він не раз казав під час зустрічей із громадою.

«Сама річка Тня тече на схилі й має гірський характер: випали опади — вода в річці є, але через 10 днів води не буде незалежно від того, качатимемо ми її чи ні. Бо вона просто стече», — цитує Сергія «Суспільне».

За словами старости Несолоні Валерія Пантуса, нині фермерське господарство збирає документацію на спорудження однієї чи двох гребель на річці Тня.

«З одного боку, для нашого села це, може, буде й добре, — каже Валерій. — Адже утвориться водосховище, що загалом підніме рівень ґрунтових вод і колодязі наповняться. А з другого — для сіл нижче за течією може залишитися ще менше води».

Чи справді це вплине на криниці, має визначити окреме дослідження.

Станом на 28 серпня 2026 року Держводагентство не отримувало документів на такі роботи. В «Аделаїді» підтвердили, що вивчають різні способи збереження води, але конкретного рішення про будівництво гідроспоруд поки що немає.

«Шкодять, і суттєво»

Еколог, інженер-геолог і гідрогеолог Михайло Микицей вважає, що перегороджування русла і водозабір під час посухи дуже шкодять річці.

«Перешкода сповільнює або зупиняє природну течію. Поступово накопичується весь мул, який раніше виносився далі за течією. Через це річка поволі перетворюється на заболочену стоячу водойму», — пояснює еколог.

У мулі затримуються відмерлі рослини, водорості та гілля, утворюючи затори. Якщо їх не розчищати, у посушливий період річка нижче за течією може зупинитися.

Застій та обміління також погіршують хімічний склад води.

«Коли річка дуже міліє, а залишки води і далі викачують для зрошування і поливу, води стає замало, щоб розбавляти хімію, — каже Михайло Микицей. — У результаті добрива і пестициди з полів потрапляють у річку в набагато вищій і небезпечнішій концентрації. Фосфор і азот у перегрітій стоячій воді спричиняють бурхливе цвітіння синьо-зелених водоростей, які отруюють водойму своїми токсинами. А висока концентрація пестицидів і брак кисню у воді вбивають рибу й дрібні організми».

Ризики забруднення

За словами Михайла Микицея, нітрати, фосфати, пестициди та продукти їх розпаду можуть істотно змінювати хімічний склад води. Якщо забруднення потрапить у ґрунтові та підземні води, воно може поширитися на криниці й природні джерела.

Еколог нагадує, що Водний кодекс забороняє перекривати малі річки без водопропускних споруд, руйнувати або штучно змінювати їхні русла та проводити роботи, які можуть погіршити водність і якість води.

Усунути перешкоду

Михайло Микицей радить мешканцям села постійно розчищати протоки від гілля, сміття і водоростей, щоб відновити течію. І паралельно подати письмове звернення до Держекоінспекції, звернутися до поліції та прокуратури, щоб домогтися усунення встановленої на річці «нічийної» штучної перешкоди.

Повідомити про можливе порушення можна також через застосунок або сайт «ЕкоЗагроза». До звернення варто додати фотографії та геолокацію. Це дає Держекоінспекції підстави просити дозвіл на позапланову перевірку.

Проте в Держекоінспекції Поліського округу вже знають і про місток із трубами, і про бетонні блоки, і про земляні дамби, що перекривають Тню в різних місцях поблизу села. Ще в липні минулого року результати обстеження річки передали правоохоронним органам, заявляв «Суспільному» заступник начальника Держекоінспекції Поліського округу Сергій Малярчук. Але про результати розслідувань нічого невідомо.

Малі річки у великій біді

За словами Михайла Микицея, такі ситуації трапляються і в інших регіонах. Наприклад, в Івано-Франківську воду малої річки Млинівка спрямовують у міське озеро. Раніше для підтримання його рівня вистачало половини стоку, але через спеку й обміління туди почали відводити всю воду.

«Коли люди бачать, як міліє велике озеро, вони здіймають паніку, а до пересохлої маленької річки поруч нікому немає діла», — каже еколог.

На його думку, за схожим принципом діють і аграрії: перекривають малі річки, щоб зберегти воду для поливу, не беручи до уваги стан водойми нижче за течією.

«А спека, посуха і літня межень (маловоддя. — Ред.) — природні явища, до яких річкові екосистеми пристосовувалися протягом століть», — розповідає експерт.

Поліські річки зберігали воду завдяки болотам, заплавам і звивистим руслам. Меліорація, осушення і випрямлення русел послабили цей механізм. А під час посухи навантаження зростає ще більше, бо воду забирають для поливу саме тоді, коли її в річці найменше.

«Річку вбиває не межень, а тотальний забір води в межень, коли в руслі не залишають навіть мінімального екологічного стоку», — каже Михайло Микицей.

екологія клімат посуха річки сільське господарство

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитися свіжий випуск