«Проплачені картонщики», «шоколадная вата» й «м'ясні полки». Моніторинг російської дезінформації в Україні (червень — липень 2026 року)

Головні меседжі пропаганди цього місяця:

• Влада зачищає компетентних, бо змінюватися не хоче.
• Протести проти відставки міністра проплачені.
• В армії діють «концтабори» й «заградзагони».
• Європа готує депортацію українців.
• Польща має територіальні плани на захід України.
• Українська розвідка влаштовує теракти в європейських столицях.

Завантаження...

Цього місяця пропаганді майже не доводилося вигадувати, щоб створювати напругу в інфополі. Відставка міністра оборони й протести в містах України, розслідування про 26 небойових смертей у навчальних центрах штурмового полку «Скеля», підозра колишньому комбригу у вбивстві двох цивільних, нові правила тимчасового захисту в ЄС, резолюція Європарламенту щодо УПА. Усе це справжні події, які зловмисні актори інтерпретували шкідливими меседжами.

Злочин конкретних командирів у їхніх постах стає доказом того, що вся держава свідомо нищить власних громадян (привіт російській тезі «патріотів зливають у котлах» з часів АТО).

Зміни в уряді називають зачисткою всіх компетентних. Нові правила ЄС — підготовкою депортацій. Спростовувати таке важче, ніж прямий фейк: якщо перевіряти написане, майже все виявиться правдою, крім доданих емоцій, коментарів чи висновків, заради яких це писали. Тож розберімо насамперед ці «додатки» — хто, як і з якою метою їх дописував, формуючи вигідні наративи.

«Картонний Майдан»

Президент не подав кандидатуру Михайла Федорова на повторне призначення міністром оборони й у більшості обласних центрів почалися акції протесту, стало публічно відомо про конфлікт уже ексміністра з ексголовкомом Сирським.

Федоров на посаді Міністра оборони ламав зашкарублу бюрократію і намагався впроваджувати зміни в ЗСУ, спрямовані на збереження життя бійців. Люди пов'язані з війною й обороною почали відчувати це на власному досвіді й сприйняли його відставку як знищення надії на перемогу.

Саме ці теми почала експлуатувати російська дезінформаційна машина.

Насамперед канали взялися знецінювати протести. Учасників описували як проплачену масовку, що вийшла за вказівкою, а самі акції — як імітацію. Також вдавалися до залякування: писали, що «СБУ и разведка запилинговала каждого, получив весь доступ к гаджетам», інші пророкували учасникам арешти. Ці два меседжі суперечать один одному, бо водночас аудиторії пояснюють, що протест несправжній, але за участь у ньому буде цілком реальна відповідальність.

Тему мітингів вбудували й у стару конструкцію про зовнішнє управління. Слово «соросята» трапляється у 73 публікаціях на 20 каналах. «ЗеРада» подавала це як «бунт соросятины в Украине поставил Зеленского на растяжку». Для переконливості додавали цифри без жодного джерела: «Легитимный» повідомляв, що «на медиа кампанию против Федорова, Банковая выделила более 10 млн.$», а окремі публічні особи нібито отримують по три тисячі доларів за допис.

Окремий напрямок — тема головнокомандувача ЗСУ. Канали пропонували паралельно кілька пояснень. «Резидент» писав, що «Сырский начал кампанию против Федорова, причем использует давление на всех акторов», і що головком «оказался намного хитрее молодого функционера».

Також канали розганяли давно відому інформацію про російське походження ексголовкома. Сирський справді народився в Росії, проте з правдивої біографічної деталі виводять неправдивий висновок про лояльність до ворога.

Варто сказати, що обурення кадровими рішеннями Зеленського в українському суспільстві справжнє, критика влади реальна, а більшість людей вийшли на площі з власних переконань. Деструктивні канали не створювали цього конфлікту. Вони приєдналися до нього й намагалися схилити до потрібних висновків, які у підсумку мають поставити сумнів у життєздатності незалежної України: нібито держава свідомо позбувається всіх компетентних, а будь-яка громадянська активність в Україні — проплачена.

Однак емоційна, а подекуди відверто агресивна риторика деструктивних каналів робить суспільну дискусію різкішою, ніж вона є насправді. Саме така поляризація й тригерні меседжі, що чіпляють авдиторію, вигідні російській пропаганді.

Завантаження...

З коментарів під відео українських ютуб-каналів ми зібрали негативні слова, якими називали учасників акцій. Найпоширеніший прийом — зневага за віком. Учасників називали дітьми, молоддю, малолітками, малолітніми підлітками, студентами, «барышнями молодого возраста». Присутність молодих людей на мітингу перетворювали на доказ несерйозності їхніх вимог.

Інша частина ярликів мала переконати, що люди зібралися не з власної волі — «проплачені». Також учасникам протестів приписували причетність до опозиції: «порохоботи», «шоколадная вата». Ще їх називали стрибунцями, кухарками, ухилянтами, стадом. Мета в тому, щоб знецінити активних громадян, посіяти напругу і внутрішні сварки.

Під час аналізу масиву коментарів ми також виявили групи майже ідентичних повідомлень на тему протестів. Текст із дрібними змінами формулювань з'являється під десятком різних відео на кількох каналах.

Завантаження...

Така поведінка нетипова для реальних користувачів. Людина, яку зачепила новина, пише один коментар під конкретним відео, а не десять переписаних варіантів на п'яти каналах поспіль. Це схоже на активність ботів і тролів, і вона стосується обох сторін дискусії. Наприклад, акаунт @colonel-1605 називав Федорова «шмаркачем» під 10 відео на 6 каналах, а @olga-p5u8y під 9 відео на 5 каналах писала на його підтримку довгий текст, стверджуючи, що відставка означає «смерть мобілізації» та «знищення військового хайтеку».

Звісно, будь-яку критику влади чи відставленого міністра не можна одразу маркувати як російський слід. Також, крім російських ботоферм, в українському інформаційному просторі можуть діяти й мережі політичних гравців. Але коли один акаунт розносить десяток переписаних варіантів одного тексту — це вже не думка глядача. Ймовірно, за цим стоять зловмисні актори. В цьому випадку не так суттєво, хто їх скеровує, бо зміст коментарів шкідливий: країна безнадійна, влада ворожа, а виходу немає. Це не наближає ні розслідування смертей у навчальних центрах, ні відповідей на питання про кадрові рішення. Навпаки — будь-який запит на рішення тоне в потоці агресії.

«М'ясні полки» і «концтабори»

Ще одна тему, яку активно підхопили деструктивні канали, стосувалася розслідування «Бабеля» про 425-й окремий штурмовий полк «Скеля».

Претензії до командування через штурмові полки стала важливою частиною внутрішньої дискусії. Ми аналізуємо тут не саму критику методів Сирського, а те, що з нею робили деструктивні канали.

Спершу частина каналів переказала розслідування сухо, з посиланням на джерело. Але дуже швидко до задокументованих фактів почали дописувати вигадані. «Резидент» дав історії персоналізацію: «Сырский строит ВСУ по подобию мясных полков». «Легитимный» додавав: «Есть скрытые "концлагеря", куда отправляют тех, кого надо ломать», «У Скели есть свои заградотряды, которые уничтожают тех, кто хочет отступать», а також власні «ликвидаторы» для усунення незручних людей усередині країни.

Згодом цей самий канал поширив конструкцію на все військо, повідомивши, що «во многих подразделениях ВСУ существуют такие лагеря принуждения “перевоспитания”, где крепостных ломают».

Мета таких публікацій — не розбиратися, хто винний. Жоден із цих каналів не вимагав розслідування, не називав посадовців, які мають відповісти, і не стежив за перебігом справи. Болючу тему використали як паливо: чим сильніша лють читача, тим краще він ведеться на черговий вкид. Замість запиту на рішення аудиторія отримує відчуття, що рішень не буде взагалі.

Розслідування описує злочини в конкретному підрозділі й ставить питання про відповідальність командирів. Канали ж стверджують, що держава свідомо створила систему знищення власних громадян, а отже, служити — означає загинути не від ворога. Це рамка російської пропаганди.

У середині липня тему підживила нова реальна подія: про підозру повідомили десятьом військовим, зокрема колишньому командиру 155-ї бригади Станіславу Лучанову, у викраденні та вбивстві двох братів через побутовий конфлікт. Канали так само переказували матеріали слідства, додаючи емоції й узагальнення про те, що так поводиться вся армія.

Завантаження...

У ютуб-коментарях на цю тему ми теж знайшли групу майже ідентичних повідомлень. Зокрема, під 11 відео на 2 каналах, але вже не від одного акаунта, а від п'ятьох із показовими іменами: @Ivan-tot-samui, @Ivan-tot-samjy, @Рюмка_заупокой_украины, @Зеля-черрт і @Зеля-клоун-г. Назви перших двох відрізняються однією літерою.

Текст щоразу однаковий: «расскажите, пожалуйста, о кандале вокруг расследования о смертях 3емобилизованных в подразделении ВСУ „скала“. избиения, пытки, вымогательство, 26 смертей в учебке за полгода». В усіх варіантах повторюється однакова одруківка в слові «скандал», а конструкція з частки «Зе» та «мобілізація» написана через цифру — «3емобилизованных». Однакова помилка в різних акаунтів — ще один індикатор, що свідчить про неорганічну активність.

Орден, Волинь і «депортації»

Значна частина публікацій за період припала на тему сварки України з Польщею через УПА. Приводи були справжні: президент Польщі позбавив Володимира Зеленського ордена Білого орла, а Європарламент у резолюції щодо вступу України до ЄС назвав присвоєння підрозділу імені героїв УПА непотрібною ескалацією.

Деструктивні канали використали це, щоб доводити українцям: Польща ніколи не була другом і чекає слушного моменту, щоб забрати своє. «В Польше уже делят западную Украину», — писав канал Діани Панченко, а далі розгортав тезу: «Польша никогда не откажется от своих имперских планов. И от территорий, потерянных в 1939 году». З читачами ділилися своїми мріями, що «совсем скоро поляков будут ненавидеть больше, чем русских».

Мета очевидна: підіймати старі травми, викликати гострі емоції й посварити Україну та Польщу.

Канали з нашої вибірки процитували навіть спільну доповідь Європейської служби зовнішніх справ і Центру протидії дезінформації про те, що Росія використовує пам'ять про Волинь для сварки двох народів, — і подали цей висновок з насмішкою.

Друга частина теми стосується українських біженців у Європі. Пропагандисти мали, за що зачепитися: країни ЄС продовжили тимчасовий захист до березня 2028 року, але новим заявникам згодом доведеться підтверджувати, що вони виконали військові обов'язки.

Нові умови процедури канали почали перетворювати на «початок депортацій». На каналі Шарія писали: «украинцы, необходимые для участия в войне, больше не смогут въехать в ЕС».

«Подорвать могли только украинские спецслужбы»

Понад чотириста публікацій місяця будували образ українських спецслужб як структури, що діє поза законом і небезпечна для власних громадян та для Європи. Приводом стали два реальні кримінальні сюжети.

Перший — вибух складу боєприпасів у Вишневому після російського удару, де загинули люди й були зруйновані будинки. Згодом СБУ повідомила про підозру гендиректору оборонного підприємства та його заступнику: за версією слідства, боєприпаси незаконно зберігали в непристосованих ангарах поряд із житлом.

«Легитимный» переказав це так, ніби держава карає не за загибель людей, а за розголос: «увольнения идут не за то, что пострадали люди, а за то, что склад был выявлен и он не был хорошо замаскирован».

Далі з'явилася теза, що склади ставлять серед житлових кварталів навмисно, за вказівкою згори. А окремі канали додали деталь, якої немає в жодному офіційному повідомленні, — нібито в Києві розлетілися «снаряды с обогащенным ураном». Так зі справи, яку розслідує прокуратура, зробили спершу свідомий намір прикриватися цивільними, а потім ще й радіаційну загрозу.

Схожим чином подавали й вибух у Монако, де постраждав дніпровський бізнесмен Вадим Єрмолаєв. Згодом в Україні було вбито підозрювану в замаху, а потім затримано співробітника ГУР. Ще до будь-яких висновків слідства «Шарий» писав про «человека, которого могли подорвать только украинские спецслужбы», а невдовзі вже стверджував, що «операция по убийству Ермолаева разрабатывалась Главным управлением разведки».

Слідство справді триває, і затримання співробітника розвідки реальне. Але перевірка причетності конкретної людини й твердження, що українська розвідка влаштовує теракти в європейських столицях, — це намагання показати один випадок як тенденцію.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу та Equal Rights & Independent Media (ERIM). Її зміст є виключною відповідальністю Texty.org.ua і не обов’язково відображає погляди ЄС та ERIM.

дезінфомонітор дезінформація наративи протести скеля соцмережі телеграм федоров

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск