Сурогати крилатих ракет. Чим загрожують реактивні Shahed-238 та як їм протидіяти

Баражувальний боєприпас з іранським корінням Shahed-238, у російській номенклатурі «Герань-3», на відміну від свого гвинтового попередника Shahed-136 оснащений компактним турбореактивним двигуном. Аналогічні двигуни, тільки більші, мають знайомі нам пасажирські літаки, якими ми звично подорожували в мирний час.

Ключова відмінність полягає в тому, що швидкість цього апарата удвічі-втричі вища, ніж у старшої моделі. Відповідно суттєво зменшується час реагування на нього засобів протиповітряної оборони (ППО).

Попри те що Shahed-238 представлений Іраном ще наприкінці 2023 року, його бойове застосування було поодиноким. Ситуація змінилася в другій половині 2025-го, коли Росія налагодила виробництво «Герані-3». А вже нинішнього року реактивні «Шахеди» стали звичним елементом комбінованих повітряних атак на українські міста.

Довжина безпілотника становить близько 3,5 м, розмах крил — 3 м, максимальна злітна маса — 380 кг. Масу бойової частини оцінюють у 50 кг.

Українці вже навчилися розпізнавати реактивні «Шахеди»

Реактивний «Шахед» може використовуватися в кількох варіантах. Базова версія з інерційною системою навігації в поєднанні із супутниковою GPS/ГЛОНАСС — для ударів по стаціонарних цілях. Модифікації з інфрачервоною або оптичною головкою самонаведення — для ураження рухомих об’єктів. Із радіолокаційною головкою самонаведення — для знищення радіолокаційних станцій і засобів ППО.

З очевидних недоліків. Турбореактивний двигун дико «жере» пальне, а отже, апарат має меншу дальність польоту. Виробництво такого БпЛА дорожче, ніж гвинтового: $50–100 тис. залежно від комплектації.

До речі, українці вже навчилися розпізнавати реактивні «Шахеди» — політ супроводжується гучним свистом, який чути дуже далеко.

Чим збивають

Турбореактивний двигун забезпечує дрону радикальний приріст у швидкості й висоті польоту.

«Китайський двигун розганяє новий “Шахед” до 380–400 кілометрів на годину. А максимальна швидкість в ідеальних умовах може сягати 450, а то й 600 кілометрів на годину», — зазначає один із військових фахівців.

Нагадаю, що старий гвинтовий «Шахед» летить на значно менших швидкостях: 160–170 км/год, максимальна за певних умов — 200–210 км/год. Усе залежить від набору висоти та маневрування: чим більше маневрів, тим менша швидкість і навпаки.

20–30% «Шахедів» старого зразка знищують дрони-перехоплювачі

Старі «Шахеди» ефективно збивають із гелікоптерів на кшталт Мі-8 та Мі-24 чи навіть зі спортивних легкомоторних літаків (за експертними оцінками, 40% усіх перехоплень). До того ж вони літають на висоті до 2000 м, що робить їх ідеальною мішенню для мобільних вогневих груп і переносних зенітних комплексів (ПЗРК).

Ще 20–30% «Шахедів» старого зразка знищують дрони-перехоплювачі. Артилерійські комплекси Gepard і Skynex спільно збивають 15–20% безпілотників, тоді як на мобільні вогневі групи припадає 8–10% перехоплень.

Решту ударних дронів знищують зенітні ракетні комплекси та винищувальна авіація.

Складність збиття

Реактивна версія дрона повністю ламає попередню схему.

«Оскільки середня висота такого дрона перед виходом у район цілі близько чотирьох кілометрів, це захищає його від більшості ПЗРК із землі. Стрілецька зброя, системи Gepard, Skynex та інші артилерійські установки на висоті чотири тисячі метрів ціль майже не дістають або уражають із вкрай низькою ефективністю. Ураження дрона на таких висотах — це радше випадковість», — пояснює офіцер.

Як результат — у розгорнутій мережі мобільних вогневих груп час на реагування зменшився втричі. Змінився й чисто акустичний ефект. Через високу швидкість звук реактивного двигуна банально запізнюється: коли пости спостереження його чують, безпілотник уже проходить зону можливого візуального прицілювання.

Економічний дисбаланс і технічні обмеження

Перехід «Шахеда» у висотний і швидкісний сегмент автоматично переводить його в категорію цілей, для знищення яких потрібні класичні протилітакові засоби: винищувальна авіація з ракетами «повітря — повітря» або важкі зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) середнього та великого радіуса дії (на кшталт NASAMS, IRIS-T чи С-300).

Це створює величезну фінансову та матеріальну диспропорцію між вартістю засобу нападу та засобу перехоплення.

«Засобами ураження залишаються тільки бойові літаки та ЗРК, ракети до яких коштують від 150 до 200 тисяч доларів за штуку. Тоді як ціна реактивного “Шахеда” ну нехай до 80 тисяч. Філософія протистояння поступово зміщується в класичну повітряну війну, тільки цього разу з безпілотниками», — каже офіцер.

Через швидкість цілі основне навантаження з перехоплення реактивних дронів припадає на автоматизовані засоби протиповітряної оборони.

За оцінками фахівців, розподіл перехоплень такий:

• зенітні ракетні комплекси (IRIS-T, NASAMS, Patriot та ін.) — 35–45%;
• артилерійські комплекси Gepard, Skynex та інші 35-мм системи — 25–35%;
• винищувальна авіація — 10–15%;
• дрони-перехоплювачі — 5–15%;
• армійська авіація — 5–10%;
• мобільні вогневі групи — до 5%.

Офіційна статистика щодо розподілу перехоплень реактивних Shahed-238 за типами засобів ураження не оприлюднювалася.

Через велику витрату пального максимальна дальність застосування Shahed-238 падає до 150–200 км, та й то за умови попутного вітру.

Щоб відправити дрон далі, на 300–400 і до 1000 км, росіяни змушені суттєво зменшувати бойову частину — до 20–25 кг. Саме такі комбінації фіксуються останнім часом над Києвом.

Для компенсації зменшення ваги вибухівки окупанти почали комплектувати реактивні дрони термобаричними (об’ємно-детонаційними) зарядами. Вони мають високу здатність підпалювати об’єкти, створювати потужну вибухову хвилю та вибивати скло у великих радіусах навколо епіцентру вибуху. Це робить їх небезпечною зброєю в прифронтовій зоні та ближньому тилу, але обмежує використання для стратегічних ударів у глиб країни.

Висновки

Російські військові технології адаптуються до умов протистояння. Піднімаючи «Шахеди» на 4 км і змушуючи сили ППО витрачати дефіцитні зенітні ракети, ворог веде прагматичну гру на виснаження українських складів перед майбутніми масованими атаками.

Поки оборонний комплекс шукає асиметричні відповіді — від швидкісних дронів-перехоплювачів до нових систем РЕБ (на кшталт системи «Покрова»), головним правилом для цивільного населення залишається суворе дотримання заходів безпеки. Сподіватися на те, що швидкісну реактивну ціль знімуть із кулемета над сусіднім будинком, більше не випадає.

ППО війна дрони озброєння росія хід війни шахеди інфографіка

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск