На своїх двох із відірваною стопою. Як медики спецпідрозділу ГУР ламають правила «золотої години»

Про те, як працює медична служба в умовах, коли пораненого доводиться тягнути пішки або ховати в підвалах тижнями, ми поговорили із заступником начальника медичної служби тактичної групи «Реванш» Департаменту активних дій ГУР МО України з позивним Аміго.

У цивільному житті він дипломований хірург. Одразу після інтернатури добровільно долучився до Сил оборони України.

Замість броні зайва пляшка води

Специфіка Департаменту активних дій ГУР диктує свої умови. Тут немає звичних боїв лінійної піхоти. Кожна операція — це окрема історія, під яку бійців готують індивідуально.

«Раніше, років два тому, всі йшли на штурм у максимальному балістичному захисті. Важкі плити, модулі, мʼякий балістичний захист — людей підвозили майже впритул до позицій, де вони й працювали. Тепер усе інакше. Російська аеророзвідка та дистанційне мінування змушують групи заходити на завдання пішки, або, як тут кажуть, «на нозі». Іноді хлопці роблять марш-кидки по 20 кілометрів за добу через зарості й високу траву, де під ногами не видно мін», — розповідає Аміго.

У таких умовах важка броня стає смертельним тягарем. Бійці свідомо йдуть на компроміс: полегшують захист, щоб взяти більше набоїв, гранат і зайвий літр води. Відповідно характер поранень став значно важчим — уламки січуть усе. І медики змушені підлаштовуватися під цей темп. Вони не чекають у глибокому тилу, а висуваються безпосередньо за штурмовими групами.

Тимчасові сортувальні пункти облаштовують на ходу: у розбитих бліндажах, першій-ліпшій посадці або підвалах, якщо бої точаться в урбанізованій місцевості. Головне — працювати максимально приховано, з постійним маскуванням генераторів та засобів зв’язку.

Евакуація тривалістю два тижні

Найстрашніший виклик сучасної війни — затяжна евакуація (Prolonged Casualty Care). Через щільність вогню бувають моменти, коли вивезти людину фізично неможливо. Тоді відлік іде не на години, а на дні й про «золоту годину» можна забути.

«Зараз нормальна практика, коли поранений, але стабільний боєць може перебувати на позиції тиждень, а то й два. Його просто не можна забрати через активність ворога або нечисте небо, коли будь-яка машина стає мішенню. Тому наше завдання — навчити кожного бійця бути автономним медиком. Вони мають уміти не просто накласти турнікет, а днями тримати побратима в стабільному стані: оцінювати його стан, виконувати тампонаду, стежити за вітальними функціями», — пояснює Аміго.

У хід ідуть технології, які раніше вважалися винятком

У таких критичних ситуаціях підрозділ рятує телемедицина. Через закритий зв’язок бійці в підвалі чи бліндажі отримують покрокові інструкції від кваліфікованих колег-медиків у реальному часі.

Якщо логістика перерізана повністю, у хід ідуть технології, які раніше вважалися винятком. Медики збирають спеціальні посилки: турнікети, бандажі, специфічні ампульні ліки чи гемостатики, а оператори важких безпілотників (бомберів) прицільно скидають цей вантаж на позиції бойовим групам.

Конвеєр порятунку: багі й помповики

Коли складаються умови для порятунку поранених (погіршується погода, падає активність ворожих дронів), починається процес евакуації. Для кожного випадку його розробляють окремо. Він чітко розділений на два етапи: кейсевак (Casevac) і медевак (Medevac).

Першим вирушає кейсевак. Це швидкісна, високопрохідна й маневрена техніка: квадроцикли, гусеничні бронетранспортери М113, пікапи або легкі багі. Його завдання — проскочити зону ураження, забрати пораненого якомога ближче до лінії зіткнення і вивезти на проміжну точку.

Склад екіпажу специфічний: водій, навігатор і так званий помповик — боєць із турецькою гладкоствольною рушницею, який відстежує і збиває ворожі FPV-дрони на маршруті. У таких умовах у машині неможливо проводити маніпуляції, головне контролювати турнікети або пов’язки й довезти людину живою.

На відносно безпечній межі пораненого перевантажують у медевак — повноцінний реанімобіль, де працює лікарська бригада. Тут уже надається догоспітальна допомога повного циклу: контроль тиску, підключення систем, переливання плазми та крові.

Крім того, «Реванш» зараз активно впроваджує в евакуацію наземні роботизовані комплекси (НРК). Поки що ці дрони працюють як універсальні солдати: тягають боєкомплект, здійснюють вогневі нальоти й вивозять поранених без ризику для життя водіїв.

«Він ішов сам і ніс побратима»

За час боїв на Харківщині та Запоріжжі медики бачили чимало. Проте людська жага до життя іноді ламає всі медичні канони. Аміго згадує випадок на Харківському напрямку:

«Був важкий бій, багато осколкових. Нам передають, що в бійця мінно-вибухова травма, ампутація стопи. Ми на точці перевантаження готуємося приймати важкого: там має бути шок, сильна кровотеча, що називається, “нестабільний”. Під’їжджає машина, відчиняються дверцята і… цей хлопець виходить сам. Майже на своїх двох, стрибає, а на собі тягне ще одного пораненого побратима, який насилу пересувається. Ми були шоковані. Організм видав такий викид адреналіну, що заблокував біль і кровотечу. Ми його швидко стабілізували, відправили в госпіталь. Сьогодні він уже на протезі й продовжує службу в підрозділі».

Іноді дрібний осколок залітає «невдало»

Війна підступна. Іноді дрібний осколок залітає «невдало» — пробиває приховану судину чи внутрішній орган. Людина розмовляє, почувається нормально, а за кілька кілометрів дорогою до медеваку згасає від внутрішньої кровотечі. Тому точна інформація з поля бою — це питання життя. Госпіталь має знати, до чого готувати операційну, ще до того, як заквилить сирена швидкої.

«Кожна така операція — це жорсткий баланс між ризиком для екіпажу та порятунком пораненого. Ми прораховуємо кожен крок, бо права на помилку немає, — каже наостанок Аміго. — Хлопці, які йдуть на штурм, мають бути впевнені: хай там що станеться, допомога їм надійде».

війна гур евакуація медицина

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск