Статті
«Краще я недоплачу». Чому фінансисти ЗСУ «ріжуть» виплати бійцям (спостереження військового)
Низькі зарплати — одна з найперших проблем, про яку говорить більшість військових ЗСУ. Йдеться не лише про розмір виплат чи відсутність індексації зарплат військових, а про системне явище: армійські фінансисти часто «ріжуть» виплати. Чому так відбувається, пояснює у своїй колонці військовий, який служить із 2022 року і знає ситуацію зсередини. Редакції відоме прізвище автора, ми маємо підстави йому довіряти, але не публікуємо, щоб не наражати його на тиск.
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
«Краще я недоплачу. Доплатити пізніше завжди зможу. А якщо переплачу, ці гроші стягнуть із мене», — сказав мені один із фінансистів. Ця фраза ілюструє логіку багатьох його колег.
Складний вибір
Фінансист недоплатить, якщо сумнівається, чи достатньо підстав для виплат. Якщо не буде прискіпливим, він ризикує потрапити в немилість командування, нарватися на службове розслідування і викласти гроші з власної кишені. Тож фінансисти вибирають між особистим фінансовим ризиком і проблемами для побратимів. Ті, кому недоплатять, муситимуть доводити свою правоту, щоб вибити гроші.
Ця практика згубна не лише тому, що принижує бійців, псує стосунки в підрозділі, залишає родини бійців без коштів, а й тому, що може безпосередньо впливати на події на фронті.
Наприклад, восени 2025 року одному з підрозділів Сухопутних військ не давали нормального забезпечення: авто, пального та БпЛА. Бійці ладні були все купити власним коштом, але фінансисти «зарізали» виплати.
У командуванні бригади чомусь вирішили: якщо бійці пробули на бойових позиціях менш як 12 годин на день, додаткова виплата 100 тисяч гривень на місяць за цей день «не положена». І хоча ця забаганка ніде не зафіксована, мої побратими зіткнулися з нею на практиці.
У результаті підрозділ не мав своєї техніки і не міг самотужки її закупити. Наскільки мені відомо, бійці трималися лише завдяки зборам волонтерів. Без цієї допомоги був би ризик провалити фронт на їхній ділянці, втратити життя і здоровʼя.
Я спостерігав, як у 2023 році фінансист однієї з військових частин недоплачував людям бойові, оскільки сумнівався, чи достатньо для цього підстав, остерігався перевірок. Водночас бійцям частини постійно накидали нові бойові завдання. Через відмови у виплатах їхня мотивація прямувала до нуля.
Але складалося враження, що перевірок фінансист боявся більше, ніж провалу фронту, не кажучи вже про загибель побратимів чи їхній гнів.
Мій побратим, який загинув у 2023 році, казав: «15 років в армії — і досі я чую те саме, мовляв, купуй за свої, що, мало заробляєш!? В АТО доходило до того, що запчастини для бронетранспортера купував».
Стикався я і з випадками затягування виплат родичам загиблих чи зниклих безвісти, бо фінансисти довго зʼясовували, чи є для того підстави. Звісно, у людей це викликає відчай, вони публікують обурливі дописи в соцмережах. Це також впливає на репутацію армії і мотивацію йти служити.
«Культура» недоплат
За чотири роки служби в мене склалося враження, що в армії усталилася певна «культура» недоплачувати бійцям «на всяк випадок», і це явище культивується згори.
Фінансисти керуються у своїй роботі нормативно-правовими актами. Вони заплутані, їх можна по-різному трактувати. Можна також звертатися до Міноборони за розʼясненням. Зокрема, до Департаменту соціального забезпечення.
Наприклад, яка ситуація з надбавками за вислугу років. Це частина грошового забезпечення військових, що зростає відповідно до тривалості служби (до року, від одного року до п’яти, від п’яти до десяти і так далі).
Як зазначено в постанові Кабміну від 17.07.1992 № 393, пільгова вислуга «один місяць служби за три місяці» нараховується за участь у бойових діях у воєнний час.
Однак від початку повномасштабної війни й аж до 3 жовтня 2025 року сотням тисяч українських бійців пільгова вислуга «один день за три» не нараховувалася!
Заступник директора Департаменту МОУ — начальник відділу грошового забезпечення полковник Вадим Сорокотяга у своїй відповіді на звернення військових від 7 червня 2023 року трактував цю норму так: «…в Україні воєнний час введено не було, підстав для зарахування вислуги років на пільгових умовах немає».
Texty.org.ua подали запит до Міністерства оборони: чому, всупереч запровадженню воєнного стану, чиновники міністерства говорять про відсутність воєнного часу. Нам відповіли, що поняття «воєнний час» і «воєнний стан» мають різний правовий зміст. Перше означає, що війна була оголошена або фактично почалася, друге передбачає введення певного правового режиму, пов’язаного зі збройною агресією чи загрозою нападу. Пресслужба Міноборони зазначає, що коли 24 лютого 2022 року президент України запровадив воєнний стан, у його указі не було положень про запровадження воєнного часу.
Справді, про воєнний час у президентському указі нічого не зазначено, але ж фактично війна почалася!
Користатися формальною різницею між словосполученнями «воєнний час» і «воєнний стан» для викривлення дійсності — це цинізм. Адже повномасштабна війна є, хай там як її називають: «станом» чи «часом». І військові заслуговують на те, щоб кожен день на передовій зараховували як три дні трудового стажу.
Зміни від уряду проігнорували
27 грудня 2024 року Кабмін вніс зміни до згаданої постанови № 393, не залишивши жодних підстав для відмови бійцям у зарахуванні пільгової вислуги з 24 лютого 2022 року.
«До вислуги років… зараховується на пільгових умовах: …один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану».
Однак, наскільки мені відомо, навіть після цього жодна військова частина, принаймні ті, де служать знайомі, протягом року не зараховувала її бійцям. Чому? Бо фінансисти знову посилалися на відсутність роз’яснення від Міноборони.
Розʼяснення надійшло аж 3 жовтня 2025 року за підписом директора Департаменту соціального забезпечення МОУ полковника Сергія Галімського і начальника відділу грошового забезпечення Вадима Сорокотяги.
У ньому йдеться про те, що учасникам бойових дій пільгова вислуга зараховується від початку повномасштабної війни. А для встановлення грошової надбавки треба починати враховувати пільгову вислугу чомусь аж із 1 січня 2026 року!
1. У період до 30 грудня 2024 року до вислуги років військовослужбовцям для встановлення надбавки зараховуються в календарному обчисленні та на пільгових умовах періоди, що зазначені в пунктах 1 і 3 постанови № 393 (у редакції станом на 30 грудня 2024 року).
2. Починаючи з 31 грудня 2024 року до вислуги років військовослужбовцям для встановлення надбавки зараховуються періоди:
на пільгових умовах:
г) починаючи з 24 лютого 2022 року час проходження служби, протягом якого військовослужбовець брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану обчислюється з розрахунку, — один місяць служби за три місяці.
Після опрацювання особових справ військовослужбовців командир військової частини щороку видає наказ про оголошення вислуги років військовослужбовців станом на 1 січня.
Тобто після внесення змін до законодавства на користь бійців до надання розʼяснення Міноборони минуло понад девʼять місяців. Плюс ще три місяці відстрочки на те, щоб цей закон нарешті почати виконувати.
Припускаю, ці зміни могли б і далі ігнорувати, як це робили за Умєрова на посаді міністра оборони. Але в липні 2025 року його замінив Денис Шмигаль, і він, мабуть, згадав, як Кабмін ще за часів його головування змінив умови для бійців.
Чи запитає хтось полковника Сорокотягу та інших функціонерів Міноборони про недоплати?
Але й це не щасливий кінець. Бо виявилося, що військовий може отримати надбавку за пільгову вислугу лише за умови, якщо не змінював місця служби від початку повномасштабної війни. Якщо ж він перевівся або звільнився з армії, то зможе отримати виплати тільки в судовому порядку. За переплати військовим командування одразу питає фінансиста, але чи запитає хтось полковника Сорокотягу та інших функціонерів Міноборони про недоплати?
Бюрократична шпарина
Попри законодавчі зміни, посадовці Міноборони залишили у своїх документах бюрократичну шпарину, яку можна використати для оскарження виплат за пільгову вислугу бійцям у майбутньому.
У Міноборони є наказ від 14.08.2014 № 530, який дублює і розширює постанову № 393 щодо обрахунку вислуги. І там знову фігурує «воєнний час» замість «воєнного стану».
У середині лютого 2025 року полковник Сорокотяга на звернення військових відповів, що «триває робота» з приведення наказу № 530 «у відповідність до законодавчих змін», тому щодо вислуги років слід застосовувати лише постанову від 17.07.1992 № 393.
Відтоді минув рік і три місяці, а робота в міністерстві досі триває.
Що треба змінити
У результаті запитання бійців, чому їм відмовляють у виплатах, фінансист батальйону переадресовує до фінансиста бригади, а той — на рівень корпусу і так далі. Всюди відповідь у стилі «бо є роз’яснення Департаменту соціального забезпечення МОУ. Не виконаєш — буде догана і мінус гроші, перевірка і мінус гроші». От і «перестраховуються».
Що, на мою думку, варто змінити? Наказ міністра оборони від 07.06.2018 № 260 регулює підстави для виплат військовослужбовцям. Варто передбачити в ньому терміни цих виплат або чітко визначити підстави для відмови та відповідальність посадовців усіх рівнів за невиплати або зрив строків.
І повертаючись до пільгової вислуги. Що робити військовим, які були несправедливо позбавлені виплати за неї? Одне з можливих рішень — звернення до суду.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися
