Статті

ПорноСУД. Чому в Україні варто декриміналізувати порнографію

Уявімо, що дівчина надсилає хлопцеві своє інтимне фото чи відео. Той у відповідь надсилає дікпік (фотографію свого члена). Обоє зберігають фото на своїх телефонах. Ці дії вже можуть трактуватися поліцією як «виготовлення, збереження і поширення порнографічних матеріалів», а отже, це стаття 301, штраф 34–85 тис. грн або обмеження чи позбавлення волі до п’яти років. Найчастіше судять за фото, надіслані в приватному листуванні в Телеграмі та Вайбері.

Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко

Короткі висновки:

Українська правоохоронна система карає людей за інтимні фото, вебкам і приватні переписки, посилаючись на «суспільну мораль» і «традиції інтимного спілкування».
Суди виносять рішення, що ґрунтуються на скасованих законах.
Серйозні сексуальні злочини, такі як зґвалтування чи дитяча порнографія, розслідуються поліцією гірше, ніж загальнодоступна порнографія.
Більшість судових вироків, які ми дослідили, завершується добровільним визнанням провини, штрафом, умовним терміном.
У судових реєстрах ми не знайшли жодної справи, що стосується відео реального зґвалтування, оголошеннями про продаж яких переповнений даркнет, якого не бачать пошуковики.
Як свідчать дослідження міжнародних організацій і як показує український досвід, криміналізація порнографії та секс-послуг породжує корупцію.

Ми проаналізували близько 3,5 тис. справ у судовому реєстрі, порушених за статтею 301 Кримінального кодексу, і побачили, як «радянська» традиція боротьби з порнографією створює простір для корупції, абсурдних вироків і відтягує зусилля правоохоронців від боротьби з тяжкими злочинами: сексуальним насильством, розбещенням неповнолітніх тощо.

Стаття 301 Кримінального кодексу: яке покарання

Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів.

Ввезення в Україну творів, зображень чи інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження, або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні караються штрафом у розмірі 1–4 тис. неоподатковуваних мінімумів (17–68 тис. грн), або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім або розповсюдження серед них творів, зображень чи інших предметів порнографічного характеру караються штрафом у розмірі 2–5 тис. неоподатковуваних мінімумів (34–85 тис. грн), або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Для цілей статей 301 і 301-1 Кримінального кодексу доходом у великому розмірі вважається сума, що у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум (340 тис. грн).

Вебкам-модель. За таку роботу можна отримати до пʼяти років увʼязнення, проте існують цілі агентства, які організовують їхню роботу. Фото: DTF Magazine

Розмови про декриміналізацію дорослого добровільного порно вкотре активізувалися в Україні після того, як 20 травня 2026 року правоохоронці затримали чотирьох керівників Головних управлінь Нацполіції та їхніх заступників за «кришування» порнобізнесу.

28 травня Верховна Рада України розглядала законопроєкт про декриміналізацію порнографії, але «за» проголосувало тільки 207 депутатів. Проти було пʼять народних обранців, утрималося троє, а вирішили не голосувати аж 60. Фракції «Європейської солідарності» й БЮТ не дали жодного голосу «за».

66% справ завершуються вироками

Серед 3473 судових справ щодо порнографії за минулі 20 років (починаючи з 2006-го) ми знайшли 2293 вироки, що стосуються дорослої порнографії. Тобто 66% таких справ завершуються вироками.

Ми проаналізували 1505 судових вироків, серед них 1084 випадки продажу порнографії у форматі відео, фото або онлайн-чатів, 30 випадків у форматі онлайн-трансляції. Найчастіше такий контент пересилали в Телеграмі або Вайбері.

Найбільше справ за статтею 301 порушено в Дніпропетровській (331), Харківській (247) областях та Києві (245). Найменше в Чернігівській, Київській та Волинській областях.

Як розслідують доросле порно

Поширення порно через стримінгові платформи та месенджери суттєво ускладнює роботу кіберполіції. Раніше в Києві на Петрівці ловили продавців CD-дисків з інтимним контентом за 50 грн. Тепер, щоб довести факт злочину в приватних чатах, не обійтися без контрольної закупівлі.

Слідчі відстежують пропозиції інтиму за гроші, закуповують порноконтент за бюджетні кошти й переглядають, усамітнившись удома.

Наприклад, в одному з вироків ідеться про те, що оперуповноважений (Відділ поліції № 2 Запорізького райуправління) закупив токенів для онлайн-стрипчату на 2850 грн. І перевірив, як обвинувачена «на приватному каналі на вказаному сайті демонструвала свої статеві органи та вчиняла сексуальні дії, а саме виготовила порнографічний відеоролик за своєю участю».

Оперуповноважений закупив токенів для онлайн-стрипчату на 2850 грн

Припускаємо, йому сподобалося, і через тиждень він витратив ще 1920 бюджетних гривень на повторну контрольну закупівлю.

Потім у жінки провели обшук, склали протокол, до якого додали понад 3 тис. фото та майже сотню відео. Їх також, як годиться за посадою, переглянули експерти, щоб пересвідчитися, що контент «містить демонстрацію зрілою особою жіночої статі статевих органів і сексуальних дій та належить до продукції з ознаками порнографії». Скільки часу і яка кількість експертів переглядала три тисячі порнографічних фото і відео, на жаль, у рішенні суду не вказано.

У результаті вебкам-модель змусили «відчувати сором за вчинене, усвідомити свою протиправну поведінку» і пообіцяти, що вона більше не буде.

Вирок: чотири роки позбавлення волі (замінили на один рік іспитового строку) плюс рік заборони працювати у сфері поширення контенту в інтернеті.

Іноді в процесі слідства ще вилучають фалоімітатори як знаряддя злочину.

Моральні цінності й традиції

«Протиправні дії у сфері культурного, духовного життя суспільства та громадської моралі» або «загальновизнані правила соромʼязливості».

Оскільки постраждалих від купівлі порноконтенту в приватних чатах немає, обвинувачення апелює до порушення норм суспільної моралі.

Аргументація у вироках нагадує протоколи комсомольських зборів. Наприклад, «цинічна, непристойна, самоцільна і спеціальна демонстрація геніталій, що не відповідає моральним критеріям, ображає честь і гідність людини, спонукаючи до негідних інстинктів».

У процесі слідства ще вилучають фалоімітатори як знаряддя злочину

Про «негативний вплив на моральні цінності українців та порушення традицій» інтимного спілкування говорить і голова Нацполіції України Іван Вигівський, який виступає проти декриміналізації. Натомість його шеф міністр внутрішніх справ Ігор Клименко заявив, що міністерство погодило текст поданого до Верховної Ради законопроєкту, який провалили депутати.

На сторожі моральних цінностей українців стоїть і Юлія Тимошенко, яку саме судять за підозрою в підкупі депутатів Верховної Ради: «Я вас прошу, зупиніться. Хоча б на Різдво таких законів не ставте» (про декриміналізацію порно. — Авт.), — заявляла вона взимку під час чергової спроби декриміналізувати цей «злочин».

Традиції інтимного спілкування в українців точно є, принаймні на ПорноХАБі, найпопулярнішому у світі порносайті, наша країна була на 16-му місці за кількістю відвідувачів у 2025 році. А список найпопулярніших в Україні порноакторок, за версією ПорноХАБу, очолила Юлія Сенюк (Джозефіна Джексон) із Золочева на Львівщині, відома українська волонтерка.

21 вересня 2025 року вона поїхала з України після обшуків у її колег: «Коли я побачила, який трешак почав робитися з тими обшуками дівчат, вирішила поїхати від гріха подалі. Не бачу сенсу бути в країні, де закон саджає за голе фото в телефоні».

Нечинні закони і конвенції

Про проблеми з аргументацією судових рішень щодо дорослої порнографії свідчать і документи, на які посилаються у вироках.

Наприклад, у кількох рішеннях є відсилка до архаїчної Міжнародної конвенції про припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними від 12 вересня 1923 року, ухваленої спочатку Лігою Націй, а потім ООН. Україна не ратифікувала цю конвенцію.

Але в рішенні фігурує її фрагмент:
«Покаранню підлягає виготовлення або зберігання творів, малюнків, гравюр, картин, друкованих видань, зображень, афіш, емблем, фотографій, кінематографічних фільмів чи інших порнографічних предметів з метою їх продажу чи розповсюдження або ж громадського їх виставлення».

Найсмішніше в наведеному переліку — це малюнки, гравюри і картини. За таке можна й музеї карати.

Також трапляються посилання на Закон України «Про захист суспільної моралі», який втратив чинність у 2022 році.

Стрипчати прирівняли до телебачення

Деякі суди посилаються на Закон України «Про медіа», який став підставою для втрати чинності Закону України «Про захист суспільної моралі», хоча він узагалі жодним чином не регламентує приватні листування, а саме такими є переписки в месенджерах.

У судовому рішенні від 17 квітня щодо приватного стрипчату не лише згадали вже нечинний закон про захист суспільної моралі, а й прирівняли такий чат до телебачення, приплівши до аргументації Європейську конвенцію про транскордонне телебачення від 5 травня 1989 року.

Цей документ визначає обов’язки телемовника, встановлює, що всі елементи програмних послуг, які стосуються їх представлення та змісту, мають зберігати повагу до гідності людини та основних прав інших людей.

Загалом читати судові вироки у справах про поширення порнографії сумно й смішно. Інтимні подробиці та непристойності замасковані канцеляризмами. Наприклад, «спонукають збудження статевої пристрасті інших осіб».

Замість сучасних і вже звичних слів «смартфон» та «інтернет» використовуються архаїчні терміни на кшталт «електронно-обчислювальні технічні пристрої» та «електронний звʼязок».

Прикриття для педофілів

Статтю 301 іноді використовують для прикриття тяжких злочинів на сексуальному ґрунті, що стосуються дітей.

Наприклад, в одній із судових справ ідеться про те, що мати знімала порнографічне відео сама і залучила до цього 14-річну доньку. Зняте надсилала своєму знайомому. Цей злочин кваліфікували за статтями 301 і 301-1, де йдеться про примушування неповнолітньої особи до виготовлення порнографії.

Але такі дії більше підходять під статтю 156 «Розбещення неповнолітніх». У другому пункті йдеться про розпусні дії, «вчинені щодо малолітньої особи або вчинені членами сім’ї, близькими родичами чи опікунами… які караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Начальниця відділу Служби в справах дітей Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області запевнила, що «сім’ю знають виключно з позитивного боку, жодних проблем не було», а тому вважає, що покарання має бути призначене без реального позбавлення волі. Тобто навіть Служба в справах дітей не знайшла «нічого такого» в скоєному злочині.

Матері суд призначив покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі, які замінив на три роки іспитового строку, хоча покарання мало бути суворішим. Наприклад, у судовому реєстрі є схоже судове рішення щодо батька, який знімав порнографічні відео зі своєю 16-річною донькою, але йому якраз інкримінували статті 155 та 156, і він отримав 12 років реального строку.

Тяжкі злочини

Більшість судових вироків, які ми дослідили, завершується добровільним визнанням провини, штрафом, умовним терміном і забороною поширювати «аудіовізуальний контент» в інтернеті. У таких справах легко досягнути високих показників розкриття (результативність слідства, як ми підрахували, 66%).

Але порівняймо зі статистикою розкриття тяжких злочинів: зґвалтувань, розбещення неповнолітніх та дитячої порнографії.

У судовому реєстрі з 2006 року зафіксовано понад 5,6 тис. справ про зґвалтування, а вироків лише 2,3 тис. (тобто 41%).

Також ми знайшли в судовому реєстрі 679 справ і 447 вироків щодо дитячого порно (розкриття 65%). Зусилля, яких суди й правоохоронці докладають для розслідування порнографії, можна спрямувати на викриття таких злочинів.

Ми зауважили, що в судових справах згадуються переважно матеріали, які були поширені через месенджери або публічні канали «білого вебу». Тим часом у даркнеті (прихованій від пошукових систем частині глобальної мережі) повно оголошень про продаж за криптовалюту і дитячого порно, і відео зґвалтувань. Розслідувати такі справи, вочевидь, значно складніше, ніж боротися з вебкам-моделями в Телеграмі, купуючи порносесії за державні гроші.

Скільки податків можна зібрати

Офіс ефективного регулювання BRDO писав про те, що декриміналізація порноіндустрії може принести в держбюджет України до 500 млн грн доходів.

За оцінками BRDO, в Україні близько 5 тис. людей працює у вебкам-моделінгу, а понад 3,5 тис. створює контент на OnlyFans. Їхній середній щомісячний дохід (включно з початківцями й частково зайнятими в цій сфері) становить близько 1650 дол. США. У сумі доходу врахована й комісія студії, звідки працює модель.

BRDO припускає, що декриміналізація порнографії охопить 100% ринку вебкам-моделінгу й 50% авторів OnlyFans.

Після запровадження «податку на Google», коли міжнародні цифрові сервіси зобовʼязані сплачувати податки на території України, у 2022 році онлайн-платформа OnlyFans спрямувала до державного бюджету України 305 тис. дол. США (на той момент близько 9 млн грн).

Це лише один із великих сервісів, який, до речі, згадується в судових рішеннях тільки один раз. У 2025 році OnlyFans сплатила до державного бюджету України вже 1,6 млн дол. податків (близько 66,6 млн грн).

Правозахисники за декриміналізацію

Декриміналізацію «нешкідливої» порнографії підтримують і міжнародні правозахисні організації.

У 2023 році Міжнародна комісія юристів разом із Об’єднаною програмою ООН із ВІЛ/СНІД (UNAIDS) та Управлінням Верховного комісара ООН із прав людини (OHCHR) оприлюднили «Принципи 8 березня щодо підходів до кримінального законодавства на основі прав людини». У документі йдеться не лише про порнографію, а й про те, що криміналізація проституції (яку толерантно називають «секс-роботою») порушує базові права людини.

Добровільний обмін сексуальних послуг між дорослими на гроші, товари чи послуги не може бути криміналізований за відсутності примусу, застосування сили, зловживання владою чи шахрайства. Загалом правозахисні організації сходяться на тому, що за відсутності порушень прав третіх осіб держава не має і не може втручатися в сексуальне життя своїх громадян.

Криміналізація наражає секс-працівниць (зокрема, порноакторок) на зловживання та експлуатацію з боку тієї самої поліції.

Human Rights Watch задокументувала, що в криміналізованих середовищах поліцейські переслідують секс-працівниць, вимагають хабарі, фізично та словесно ображають їх або навіть ґвалтують чи примушують до сексу.

Про вимагання коштів у вебкам-моделей писали і в українських медіа. А масштаби корупції на порно показали нещодавні затримання в Україні корумпованих поліцейських.

Яка ситуація у світі

У Європі та Північній Америці виготовлення та збут порнографії декриміналізували кілька десятків років тому.

У більшості європейських країн дорослу порнографію легалізували в 1980–1990-х роках (у Данії наприкінці 1960-х, в Іспанії у 1970-х). Проте передбачена кримінальна відповідальність за дитячу та підліткову порнографію, сцени насильства, використання тварин тощо.

Платформи — провайдери дорослого контенту мають обмежувати доступ для неповнолітніх за допомогою перевірок віку, реєстрації, фото- або відеоперевірок.

Обмін у переписках інтимними фото та відео, онлайн-порночати (безплатні чи за гроші) неможливо ні спинити, ні проконтролювати, ні заборонити, відтоді як у людей зʼявилася така технічна можливість.

Те, що робить двоє (або більше) повнолітніх людей за взаємним бажанням, не завдаючи нікому шкоди, — це особиста справа, а не кримінальна. І в Україні також варто нарешті це визнати.

Рада абзац бют законопроєкт корупція незроблене поліція порно порнографія судовий реєстр євросолідарність інфографіка