Статті
Військова доставка. Україна знову почала вибивати російську логістику
Сили оборони України наростили кількість ударів по ворожому транспорту на окупованому Півдні — на відстані до 150 км від фронту. Лише в травні українці знищили близько сотні військових вантажівок росіян, констатує французький осінтер Клемент Молін і додає, що відео уражень «ідуть безперервним потоком». Російські зет-блогери в паніці.
Постачання окупаційних військ «може бути близьким до критичного вже в найближчі місяці», пишуть вони. Texty.org.ua пояснюють, чому військова логістика така важлива і як вона змінилася в цій війні.
Цікаво, що в другій половині 2022 року, коли Україна отримала славнозвісні HIMARS, наша армія почала системно виносити логістику ворога за 50–60 км від передової.
Згодом ворог адаптувався, а ЗСУ на певний час забули про такі ефективні й класичні дії, як обрізання шляхів доставки. Генштаб, схоже, не давав вказівок і далі бити по складах і дорогах на відстані до 100 км, не планував створювати чи закуповувати відповідні засоби. Якщо по складах і шляхах билося, то спорадично, без системної кампанії та з місцевої ініціативи.
Але життя триває, і ось у 2026 році окремі військові частини в співпраці з виробниками розробили нові дрони саме для виносу логістичних шляхів. На Півдні це дало хороші результати, і є обережна надія, що така практика пошириться на всю лінію фронту.
Нагадаємо вислів: війни починають політики, ведуть військові, а виграють чи програють логісти. Йдеться про людей, які організовують рух вантажів і солдатів, відповідають за доставку боєприпасів, пального, техніки та їжі. Зламати ланцюги поставок — одне з основних завдань для перехоплення ініціативи у війні.
Вогонь по тилах
Після ударів по Керченському мосту та поромній переправі суходіл залишався єдиним постійним шляхом постачання Криму. Сьогодні й він опинився під прицілом Сил оборони України.
Відео показують наслідки українських ударів по російських військових вантажівках на трасі М-14 Маріуполь — Бердянськ — Мелітополь — Генічеськ та автошляху Н-20 Маріуполь — Донецьк.
Як наслідок — 21 травня гауляйтер окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо підписав указ про обмеження руху вантажівок на ділянці траси М-14 Маріуполь — Генічеськ.
Удари по логістичних вузлах і військових колонах уздовж сухопутного коридору фіксуються на різній відстані. На напрямку Таганрог — Маріуполь траса проходить у середньому за 70–110 км від фронту, а в районі Новоазовська окремі удари фіксувалися на відстані до 150 км. На ділянці Маріуполь — Мелітополь основні маршрути постачання за 90–120 км від передової.
На напрямку Мелітополь — Джанкой відстань до транспортних шляхів коливається від приблизно 80 км на півночі Запорізької області до глибших тилових районів на території Криму. Через систематичні удари ці логістичні артерії поступово стають дедалі небезпечнішими для доставки людей та армійських вантажів.
Також нагадаємо, що Сили оборони України влітку минулого року вивели з ладу три російські залізничні пороми на Керченській переправі: «Авангард», «Славянин» і «Конро Трейдер». Росіяни втратили ключовий канал доставки пального на окупований півострів.
Фактори логістики
У будь-якій війні фронтова логістика має низку характерних уразливостей. Передусім вона критично залежить від інфраструктури. Дороги, мости, залізничні вузли, склади пального — основа системи забезпечення. Що менше альтернативних маршрутів і транспортних розв’язок, то уразливішим стає логістичний ланцюг.
Сучасна військова логістика значною мірою спирається на інформаційні системи: зв’язок, супутникову навігацію, цифрові системи обліку. Будь-які збої в єдиному інформаційному контурі управління можуть різко знизити ефективність постачання.
Склади. Великі централізовані бази дають змогу ефективно накопичувати ресурси, але водночас вони й уразливіші. Натомість розподілена система дрібних складів значно стійкіша, хоча й дорожча в утриманні.
Характерна риса сьогоднішньої військової логістики — «крапельна» доставка, коли вантажі перевозять невеликими партіями на пікапах, мікроавтобусах, мотоциклах чи навіть в’ючних тваринах. Такі «крапельки» важче уразити.
Людський фактор. Корупція, особливо на стиках із цивільними постачальниками, перевтома людей, слабка дисципліна або помилки планування нерідко завдають логістичній системі не менших втрат, ніж противник.
Особливості війни
Російсько-українська війна має кілька характеристик, що визначають стійкість та уразливість логістики.
Перша з них — простір. Театр бойових дій має значну протяжність і високу щільність населених пунктів. Інфраструктура при цьому розвинена нерівномірно. Південні райони — Запорізька область, Херсонщина — це відкритий степ із малою кількістю природних укриттів, який добре проглядається.
Донбаська агломерація має щільну промислову й транспортну мережу, багато другорядних доріг. На лівобережжі Дніпра важливу роль відіграють водні перешкоди.
У результаті що ближче до лінії бойового зіткнення, то більше логістика дробиться на короткі ділянки доставки.
Після появи на озброєнні ЗСУ перших реактивних систем HIMARS росіяни були змушені суттєво змінити свій підхід до логістики. Якщо у 2022 році переважала централізована схема: великі склади, масові колони техніки з їхньою уразливістю до ударів з далекої відстані, то у 2023-му почався перехід до розподіленої системи. Склади розосереджували, розміри колон зменшували.
До 2024–2025 років сформувалася модель мікрологістики: ресурси доставляють малими партіями легким транспортом.
Сучасні безпілотники та артилерія створюють ефект «прозорого тилу»
Стійкість цієї системи обмежується кількома факторами. По-перше, сучасні безпілотники й артилерія створюють ефект «прозорого тилу» на десятки кілометрів.
По-друге, важливим є так зване плече підвезення. Що далі від залізничних вузлів і великих баз розташовані позиції, то більше пального витрачається, швидше зношується техніка й зростає потреба в проміжних пунктах накопичення (доставка дорожчає).
По-третє, значна інформаційна залежність: навігація та коригування маршрутів цілковито залежать від стабільного зв’язку.
Нарешті, свою роль відіграє сезонність: весняне та осіннє бездоріжжя, зимовий знос техніки й погіршення маскування після опадання листя.
Коні, осли, мотоцикли
У таких умовах у росіян з’являються й нетипові рішення. Використання коней, ослів, мотоциклів або багі. Це не смішне повернення до архаїчних форм війни, а радше адаптація до нових умов. Такі засоби мають певні переваги: низьку теплову помітність і кращу прохідність. Водночас їхня вантажопідйомність обмежена, а ефективність залежить від частоти «рейсів».
Ми і вони — різні моделі
Російська модель історично ґрунтується на радянській системі глибоко ешелонованого забезпечення з ключовою роллю залізниці та великих тилових вузлів. Її сильні сторони — використання значних запасів техніки, централізоване управління і можливість швидкого транспортування великих обсягів вантажів на далекі відстані.
В основі української моделі поєднання радянської інфраструктури й західних стандартів управління. Вона має більш розподілену структуру, високий рівень цифровізації обліку, інтеграцію з поставками з-за кордону — довге стратегічне плече, що ускладнює їх. Українці також стикаються з труднощами в обслуговуванні різнотипної західної техніки.
Для України ключовою є безперервність зовнішньої допомоги
Економічний аспект логістики також важливий. У розосередженій дисперсній системі доставка однієї тонни вантажу в прифронтову зону сьогодні коштує в кілька разів дорожче, ніж на початку великої війни.
У довгостроковій перспективі для Росії критичними залишаються стан промислової бази й транспортної системи та доступність пального. Для України ключовими є безперервність зовнішньої допомоги, захист енергетичної й транспортної інфраструктури, здатність керувати різнорідним парком техніки.
Роль мідлстрайків
Важливим фактором трансформації тилу стала «дронова революція». Через застосування ударних безпілотників середньої дальності — мідлстрайків — росіяни вже не можуть почуватися в безпеці на відстанях, які вимірюються десятками кілометрів від фронту.
Знищення засобів доставки вантажів, боєприпасів, особового складу унеможливлює накопичення резервів і значно зменшує здатність росіян до наступу.
Загалом сьогодні сторони змушені переходити до мікрологістики — малих груп транспорту, нічних рейсів і частої зміни маршрутів.
З погляду довгострокової стійкості вирішальними можуть стати не так обсяги ресурсів, як швидкість їх відтворення, можливості ремонту техніки, стабільність транспортної та енергетичної систем.
Що далі?
У майбутньому можливі кілька сценаріїв розвитку. Один із них — поступове виснаження, коли фронт змінюється повільно, а логістика стає дедалі більш мікроскопічною й дорогою.
Інший сценарій пов’язаний із технологічним проривом — масовим використанням автономних наземних роботизованих платформ і повітряних систем доставки.
Третій варіант передбачає досягнення економічної межі, коли саме вартість підтримання логістичних ланцюгів починає обмежувати темп бойових дій.
У підсумку сучасна війна перетворює військову логістику на розподілену, постійно адаптивну й технологічно насичену систему. У таких умовах вирішальним фактором стає не кількість складів чи техніки, а швидкість управлінських рішень, здатність перебудовувати маршрути постачання та загальна економічна стійкість системи.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися