Статті

Як вберегти дитину від вербування ворогом. Поради батькам

Пропонуємо найцікавіші тези з дискусії на цю тему від експертів: соціологині Анастасії Шуренкової (агенція Info Sapiens), психологині, виховниці дітей та юнацтва в «Пласті» Зореслави Гавриш і заступника голови СБУ (2014–2015), генерал-майора запасу СБУ, фахівця з безпеки Віктора Ягуна.

Подивитися цю розмову в записі можна тут.

Ми в Texty.org.ua намагаємося комплексно дивитися на теми, повʼязані з життям українських підлітків: інтеграція в суспільство, переживання втрат під час війни, вразливості та захист від ворожих впливів, тому впродовж минулого року досліджували їх із різних боків.

Замовили соціологічне дослідження про поведінку підлітків в онлайні. Показали, як працює «Пласт», як дітей змалку інтегрують у суспільство в Чехії та Фінляндії, як підлітки й молоді люди в Україні переживають втрати і намагаються підтримати одне одного під час війни. Разом з експертами проаналізували десятки справ у судовому реєстрі та детально розібрали поведінку російських вербувальників на різних етапах взаємодії з підлітками.

Гроші й шантаж

Майже половина підлітків уже має досвід онлайн-заробітку або шукає способи заробити. Дослідники помітили певну самовпевненість і безтурботність у відповідях щодо цих заробітків і довіру до незнайомців. Підлітки часто недооцінюють наслідки й переоцінюють власну здатність вчасно зупинитися. Їх можуть приваблювати не лише гроші, а й відчуття дорослості, секретності, важливої місії чи гри.

Більшість довіряє знайомим і друзям, але підлітки настільки інтегровані в цифрове середовище, що можуть ототожнювати віртуальних друзів із реальними.

На запитання «Чому ваші однолітки можуть на це погодитися?» (співпрацю з російськими спецслужбами) найчастіше відповідали: гроші або тиск (шантаж).

Вербувальники часто поєднують ці чинники. Дитину можуть змусити до чогось через шантаж, якщо вона не довіряє нікому з дорослих і не може звернутися по допомогу.

Маркери для вербувальників

У соцмережах багато контенту, де через популярних блогерів, через меми, веселі пісні висміюється Україна як держава загалом чи якісь суспільні процеси, нормалізується насильство. Усе це може привертати увагу підлітків, їм може здаватися, що це прикольно.

Коли людина активно лайкає, коментує і репостить такий контент, це може слугувати маркером потенційної жертви для вербувальника.

Або, наприклад, грає дитина в якусь компʼютерну гру, де є гравці з різних країн, спілкується російською в чатах, не цурається обговорювати з росіянами побутові теми. Це вже ознака для вербувальника, що з нею можна почати працювати.

Варто розповідати дитині і про ризики різної онлайн-активності, і про те, що анонімності в інтернеті не існує.

Сигнали тривоги

Батькам варто насторожитися, якщо дитина:

приховує чи видаляє листування, нервово реагує на повідомлення в месенджерах;
робить, зберігає та надсилає інтимні фото;
має нових «друзів», про яких нічого не розповідає;
починає говорити про швидкі гроші, «краще життя» в іншій країні;
має гроші або нові речі, походження яких не може пояснити;
різко зацікавилася фото- і відеозйомкою;
різко змінює погляди, ставлення до держави, суспільства чи близьких;
проводить багато часу в закритих чатах або анонімних каналах;
страждає від безсоння, різких перепадів настрою;
каже фрази на зразок «мені вже нічого не допоможе», «все втрачено».

Самотність

Вербувальники шукають дітей у вразливому стані: тих, хто переживає самотність, конфлікти вдома, відчуває потребу у визнанні, образу на суспільство або великий інтерес до теми війни й сили. Соцмережі дають змогу побачити ці емоції через дописи, коментарі, підписки та коло спілкування.

Небезпека починається з моменту, коли дитина починає почуватися емоційно ізольованою і шукати підтримки або підтвердження власної значущості в незнайомців онлайн. Людина по той бік екрана може здаватися ближчою за батьків, якій начебто можна довірити свої страхи, образи, мрії, сімейні проблеми. Цю довіру потім використовують для маніпуляцій.

Навіть якщо батькам не вдається контролювати гаджети підлітка, важливо підтримувати живий контакт із дитиною: знати, чим вона цікавиться, що її злить, лякає чи приваблює.

Шукайте людину, якій підліток довіряє

Якщо контакт із дитиною з якихось причин втрачений і є відчуття, що з нею відбувається щось не те, можливо, треба шукати людину, якій вона довіряє, і спробувати достукатися через неї. Це може бути хтось із родичів, вчитель, психолог, тренер.

Ця людина може сказати: «Слухай, тут є небезпека. Трапляються такі й такі історії. Я хочу переконатися, що з тобою такого не станеться».

Без паніки і залякувань

На етапі, коли дитина втягнута в маніпулятивний контакт із незнайомцем, страх змушує її приховувати проблему й ще глибше занурюватися в залежність від вербувальника.

Найгірше, що можуть зробити батьки, коли помітять підозрілу поведінку дитини, — запанікувати й усе заборонити.

Найгірше, коли батьки панікують і все забороняють

На фінальному етапі вербування підліток часто вже перебуває в стані сильного психологічного тиску, відчуваючи водночас страх покарання, провину, паніку, сором перед батьками, емоційну залежність від вербувальника, розпач і безнадію.

Але дитина мовчить, бо їй здається, що зізнання призведе до катастрофи. Вербувальник підсилює це відчуття ізоляції, поступово відрізаючи підлітка від підтримки родини.

Вихід є

Головне повідомлення для підлітка має звучати так: «Хай там що сталося, ти можеш попросити про допомогу. Ми вирішуватимемо проблему разом».

Дитина мовчить, коли їй дуже страшно

Можна спробувати перетворити помилку на героїчний вчинок — для цього є чатбот СБУ «Спали ФСБшника». І були приклади, коли батьки разом із підлітками співпрацювали з оперативниками, зривали потужні спецоперації, які, за задумом ворога, мали б закінчитися терактами і загибеллю людей. Лише за 2025 рік чатбот отримав 18 тисяч повідомлень про спроби вербування.

Важливо заздалегідь пояснювати дітям: шантаж працює доти, доки людина залишається наодинці зі страхом.

вербування психолог підлітки фсб