Статті
Росія перейшла до тактики знищення залізниці в масштабах країни. Інфографіка
За останні кілька місяців росіяни завдали по залізничній інфраструктурі та рухомому складу більше сотні ударів. Розширилася і їх географія. Ворог усе більше б’є не лише по “фронтовій логістиці”, а по залізничній інфраструктурі в масштабах цілої країни.
Кількість російських ударів по об’єктах “Укрзалізниці” останнім часом помітно зросла. Якщо в серпні-листопаді 2025 року було зафіксовано 72 повідомлень у відкритих джерелах про атаки на “Укрзалізницю”, то із грудня 2025-го до середини травня 2026 року ця цифра склала 127. І це лише інформація з відкритих джерел, в реальності таких випадків має бути ще більше.
Ворог нарощує удари по залізничній системі країни одразу на кількох рівнях. Якщо дивитися на період грудень—травень як на єдину кампанію, то видно, що Росія атакувала одразу три рівні залізничної системи - саму мережу (залізничну інфраструктуру), рух по ній (потяги, локомотиви, вагони), здатність системи відновлюватися (вокзали, залізничні станції та депо).
Залізнична інфраструктура
Російські удари по українській залізниці були і залишаються зосереджені передусім на інфраструктурі - коліях, енергоживленні, системах сигналізації та зв’язку. Це дуже помітно по цифрах. Удари по коліях, енергоживленню, сигналізації та зв’язку наймасовіші майже в усіх ключових регіонах. Росіяни усе більше концентруються на ключових транспортних коридорах. Тобто мова вже йде не просто про дестабілізацію руху, а про спробу системно ускладнити рух найважливішими артеріями між фронтом, тилом та експортною логістикою.
На цій карті й інших, які нижче ми показуємо лише області в яких буди обстріли УЗ, бо у новинах детальніші точки прильотів не повідомляються.
Основна кількість ударів як і раніше припадає на Дніпропетровську та Харківську області. Саме ці регіони зараз працюють як одні із головних центрів перерозподілу потоків на південний та східний напрямки військових дій. Тому саме вони знаходяться під найбільшим ударом.
Окремо хочеться виділити Дніпропетровщину - саме вона поступово перетворюється на головну ціль російських ударів по залізничній логістиці. Це не випадково, через цей регіон проходить значна частина військових, промислових і резервних маршрутів. Удари по залізниці тут виглядають як спроба вдарити не просто по окремій ділянці колії, а по одному з головних “розподільчих центрів” усієї української залізничної системи.
Ще одним регіоном з найбільшою кількістю ударів по інфраструктурі є Одеська область. Маємо тут намагання завдати максимальної матеріальної шкоди одному з основних транспортних коридорів країни, а також “ізолювати” південно-західну частину області.
Рухомий склад
У серпні—листопаді минулого року росіяни переважно били по коліях, сигналізації та енергоживленню, то вже з грудня росіяни б’ють частіше по усьому, що рухається - локомотивах, вагонах, електричках і поїздах.
Із грудня 2025-го до середини травня 2026 року, згідно повідомлень у медіа, росіяни завдали майже півсотні ударів по рухомому складу. Найяскравіше це видно знову таки на Дніпропетровщині - кількість ударів по рухомому складу там зросла до тринадцяти, на Сумщині - до семи, на Харківщині - до п’яти. Тобто мішенню стає вже не лише мережа, а сам механізм перевезень.
Це важлива зміна тактики, бо колію часто можна відремонтувати доволі швидко, а от втрату локомотивів чи тяги компенсувати значно складніше. Особливо в умовах війни, коли парк техніки й без того працює на межі можливостей. Фактично росіяни почали бити по найбільш дефіцитних елементах системи. І якщо удари по інфраструктурі створюють тимчасові затримки, то удари по рухомому складу поступово знижують саму пропускну здатність залізниці. Це виглядає вже не як спроба зірвати окреме перевезення, а як поступове виснаження самої здатності Укрзалізниці підтримувати стабільний рух країною.
Вокзали, станції, депо
Удари по вокзалах, станціях і депо виглядають менш масовими, але значно більш стратегічними. Якщо атаки на інфраструктуру створюють тимчасові проблеми з рухом, то удари по вузлах обслуговування б’ють по здатності системи швидко відновлюватися. Особливо це стосується депо - місць ремонту та обслуговування локомотивів і вагонів.
Раніше такі атаки були скоріше поодинокими, але в останні місяці вони стають частиною більш комплексної кампанії. Складається враження, що Росія поступово переходить від тактики “перервати рух” до спроб ускладнити діяльність всієї залізниці.
Розширення географії ударів
Разом зі зміною типів цілей поступово розширювалася й географія атак росіян. Якщо раніше удари по залізниці асоціювалися передусім із прифронтовими регіонами, то згодом під них дедалі частіше почали потрапляти центральні та навіть західні області. Це важливо, бо Росія намагається тиснути не лише на окремі ділянки біля фронту, а на всю мережу УЗ.
Справа у тому, що українська логістика під час війни постійно перебудовується. Якщо один напрямок стає пошкодженим, потоки вантажів, техніки чи пасажирських перевезень доводиться швидко перекидати іншими маршрутами. Важливими стають не лише прифронтові коридори, а й центральні вузли, через які система може “обходити” проблемні ділянки.
Саме тому удари по центральних областях мають стратегічне значення навіть тоді, коли вони далеко від бойових дій. Чим більше навантаження падає на резервні маршрути, тим важче системі підтримувати стабільний рух, ремонтувати пошкодження та швидко компенсувати втрати.
Також показовими виглядають удари по західних регіонах - Волині, Львівщині, Рівненщині. Їх значно менше, ніж на сході чи в центрі країни, але сама поява таких атак свідчить про розширення російської кампанії вглиб тилу. Зе спроба обрізати поставки із Заходу і наш експорт туди ж.
Загалом, Росія намагається бити не лише по тому, що забезпечує рух зараз, а по тому, що дозволяє системі адаптуватися після ударів. І саме в цьому ключова логіка нинішньої кампанії ворожих ударів. У свою чергу, українська залізниця продовжує возити людей і вантажі не тому, що її неможливо пошкодити, а тому, що вона постійно перебудовує маршрути, перекидає локомотиви, змінює логістику та розподіляє навантаження між різними вузлами.
Фактично йдеться про своєрідне змагання між грубою силою руйнування та гнучкістю системи, яка намагається щоразу знаходити нові способи підтримувати рух навіть після чергових ударів.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися