Статті

«Ждёт Севастополь, ждёт Камчатка, ждёт Кронштадт...» Як працює система українських далекобійних ударів

Коли Україна вперше завдала ударів по глибоких російських тилах, це вважали поодинокими акціями. Однак у 2024–2025 роках стало очевидно: сформувався новий клас операцій — системний тиск на інфраструктуру, промисловість та логістику противника за сотні й тисячі кілометрів від лінії фронту. Зміна підходу полягала навіть не у відстанях, а в появі цілої лінійки українських далекобійних засобів ураження — від дешевих безпілотних літальних апаратів до ракет. Саме така комбінація поступово змінила характер війни.

Дрон «Лютий», перший український далекобійний БпЛА стратегічного значення

Сьогодні удари по ворожому тилу вже не вважаються разовими. Це радше безперервний вплив, де розвідка, засоби ураження, радіоелектронна боротьба та протиповітряна оборона противника постійно взаємодіють.

Цей процес не має чіткого початку чи завершення. Кожна нова хвиля атак спирається на результати попередньої та водночас змінює обстановку для наступних дій.

Вибір цілі

Вибір цілі для завдання ударів — це не просто вказівка на конкретний об’єкт, а радше послідовний відбір елементів інфраструктури, які відіграють роль у виробництві, логістиці або енергетичному забезпеченні противника.

Наприклад, нафтопереробні заводи розглядаються не як єдиний об’єкт, а як сукупність окремих технологічних вузлів зі своїми функціями. Так само авіабази оцінюються через їхню здатність підтримувати інтенсивність бойових вильотів, а оборонні підприємства — як вони включені у виробничі та ремонтні ланцюжки.

Другий засадничий критерій — співвідношення між значущістю об’єкта і можливістю його ураження. Обирають ті цілі, вплив на які здатний забезпечити системний ефект: повну або часткову зупинку певного технологічного чи військового процесу. При цьому обов’язково зважають на те, чи перебуває об’єкт у зоні досяжності засобів ураження з урахуванням можливостей ворожої протиповітряної оборони.

Пожежа в російському Туапсе на узбережжі Чорного моря. Наслідки українського удару по НПЗ

Розвідка

Після вибору цілі починається розвідувальна частина операції. Ціль «ведуть».

Супутникова розвідка відстежує нові ангари, переміщення техніки, активність на залізничних гілках, появу додаткової ППО, зміни навколо виробничих корпусів.

Радіотехнічна розвідка аналізує режими роботи радарів, активність систем зв’язку, періодичність включення РЕБ, конфігурацію секторів контролю.

OSINT (Open-Source Intelligence, розвідка на основі відкритих джерел) дає фото працівників, випадкові відео, маршрути вантажівок, непрямі ознаки активності виробництва.

У результаті формується цифровий профіль цілі і вже під нього підбирається конкретний тип ударного засобу.

Дрони

Один із перших українських далекобійних дронів — UJ-26 «Бобер», який став асоціюватися з масовими ударами по території Росії. Його дальність 800–1000 км, швидкість 150–200 км/год, бойова частина важить 20–30 кг.

Головна перевага «Бобра» в дешевизні, дальності й можливості масового застосування. Саме такі дрони стали інструментом для завдання перших ударів по НПЗ, нафтобазах, складах.

Це був лише початок. Потім з’явився «Лютий» — фактично перший український далекобійний БпЛА стратегічного значення. Його дальність 1000–1200 км, а бойова частина 50–75 кг. Велика тривалість польоту й здатність долати складні маршрути дали змогу цьому дрону багато разів засвітитися біля російських НПЗ та аеродромів. Його легко впізнати на фото та відео за характерними двома хвостовими балками та V-подібним оперенням.

Поняття безпечного тилу для Росії відійшло в минуле

З появою «Лютого» поняття безпечного тилу для Росії відійшло в минуле.

У травні 2025-го представили дрон FP-1. Його амплуа менш публічне, але дуже важливе — дешева масова далекобійна платформа. FP-1 несе бойову частину вагою 60 кг, його дальність до 1600 км. Розробники заявили про можливість збільшити кількість вибухівки до 120 кг через зменшення дальності.

Відносно недавно Україна почала випускати реактивні ударні БпЛА «Паляниця», «Барс», «Пекло», інші експериментальні системи. Їхня перевага у швидкості (менше часу для реакції ППО), здатності прориву складних ділянок оборони. Орієнтовна дальність польоту до 1000 км.

Ракети

Перші ракети для ударів по тилах надали Україні західні партнери. Британсько-французькі крилаті ракети повітряного базування Storm Shadow/SCALP-EG мають заявлену дальність 250 км, а реально значно більшу. Вони літають на дозвуковій швидкості й малих висотах, але це високоточна зброя з потужною проникаючою бойовою частиною.

Їх застосовували насамперед по штабах, командних пунктах, складах, інших захищених об’єктах.

ATACMS полетіли по аеродромах і мостах

Потім в арсеналі СОУ з’явились американські балістичні ракети ATACMS у різних модифікаціях — 165–300 км. Росіяни не могли їх перехоплювати, і саме ATACMS полетіли по аеродромах і мостах у глибині окупованих територій.

Також слід згадати славетний «Нептун» у модифікованій версії. Спочатку це була протикорабельна ракета (потопила крейсер «Москва»), але згодом Україна адаптувала її для ударів по наземних цілях на відстані понад 400 км.

Відомо, що на озброєнні України вже є і більш далекобійні засоби.

Взаємодія

Сучасний удар по території РФ — це майже ніколи не «один дрон».

Відбувається це так. Коли обрана ціль і зібрана вся можлива інформація про неї, про працівників, про маршрути постачання сировини і вивезення готової продукції, за справу беруться спеціалісти з прокладання маршрутів.

До уваги береться багато факторів: рельєф, поверховість забудови, наявність дерев, ліній електропередач, погода на маршруті й над ціллю, кількість засобів ППО на маршрутах та багато іншого.

Сам удар не схожий на натискання кнопки в кіно. Ведеться синхронна робота на багатьох пускових позиціях.

Спочатку запускають групу дешевших БпЛА

Спочатку запускають групу дешевших БпЛА. Їхнє завдання — виявити активність ППО, перевантажити радари, змусити зенітні комплекси витрачати ракети. Власне, нічого нового. Так само росіяни працюють по українських містах.

Паралельно з дронами запускають інші засоби ураження — вже ударні. Вони йдуть низько над рельєфом, складними маршрутами, через менш прикриті регіони.

На цей момент росіяни, як правило, вже оголошують повітряну тривогу, працюють РЕБ і розрахунки ППО. Внаслідок такої протидії частина дронів і ракет втрачає свою точність наведення, збивається. Але частина проходить.

І саме це є ключовою логікою сучасної війни на глибині: не абсолютний прорив, а постійне навантаження системи оборони та її прорив.

Крилата ракета FP-5 «Фламінго» в процесі виробництва. Фото: AP

Ворожі підприємства

Пожежі, вибухи, дим внаслідок ураження нафтобаз і складів — усе це видовищно і помітно з космосу. Але значно важливіші удари по заводах, що випускають електроніку, прилади, компоненти, системи зв’язку, оптику.

Оборонна промисловість — це мережа вузлів. Якщо вибити, наприклад, цех виробництва мікроелектроніки, де суворо підтримуються стерильність, температура й вологість повітря, може зупинитися весь цикл. Тому влучання в окремий корпус може мати ефект, непропорційний масштабу руйнувань.

Кощієва голка

Росія має потужну ППО, але вона не здатна прикрити одночасно Москву, всі НПЗ, аеродроми, заводи, склади на величезній території. Тому ворог змушений постійно переміщувати зенітні комплекси, закривати прогалини. Саме це поступово перетворюється на головний ефект далекобійної кампанії.

Один офіцер на запитання, чи буде завданий удар 9 травня й куди, відповів: «Усього так багато і все таке смачне… Почекай 10 травня».

Як співає «Любэ», улюблений гурт Путіна: «Ждёт Севастополь, ждёт Камчатка, ждёт Кронштадт».

ППО війна дрони ракети росія