Статті

«Одного разу задрімала за кермом». Чому патрульні звільняються з поліції

Колишня патрульна поліцейська, а нині волонтерка Любов Оліградська прокоментувала дії двох поліцейських, яких звинуватили в службовій недбалості під час теракту в Києві. «Випадок ганебний і болючий, дії поліцейських непрофесійні, але і їм є пояснення», — написала вона. Аргументи експоліцейської викликали шквал суперечок. Одні підтримали її, інші захейтили: «Не подобається — звільняйся». Любов звільнилася з поліції ще п’ять років тому. Про те, чому українські патрульні не такі, як в американському кіно, вона розповіла для Texty.org.ua.

Любов Оліградська (у першому ряду посередині) з колегами

39-річна Любов живе й працює на Івано-Франківщині. Каже, що мріяла бути поліцейською з дитинства. Прийшла в «патрульку» 2016-го, коли розпочалася одна з найпомітніших післямайданних реформ: МВС (Патрульно-постова служба і Державтоінспекція) мали трансформувати з каральної служби в сервісну, тобто в помічника громадянину. За приклад узяли Грузію. Обличчям перетворень став «грузинський десант» в особі Еки Згуладзе й Хатії Деканоїдзе. Нових патрульних набирали за конкурсом, без блату і мотивували високими зарплатами та місією змінити країну.

Перший призов

«Реформа, нова поліція. Це була моя мрія. О, щось змінюється в країні, думала. Я хочу туди! Уявляла, що патрульних поважатимуть так, як і американських поліцейських», — із ностальгією пригадує Любов.

Жінка пройшла відбір і чотиримісячне навчання: вогнева підготовка, тактика, ведення адміністративних документів. Заняття тривали з раннього ранку до пізнього вечора. У січні 2016-го Оліградська прийняла присягу. Потрапила у відділ моніторингу та аналітики. На той час у неї вже був диплом про вищу освіту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника (факультет фізкультури та спорту). Раніше, каже, мріяла вступити до університету внутрішніх справ, але без хабаря це було майже неможливо.

«В університеті я була відмінницею», — пишається вона.

«На лінії»

Після двох років роботи у відділ Оліградської прийшла нова керівниця, а з нею і нові люди. «Старичків», за словами Любові, стали переводити «на лінію» — патрулювати вулиці в екіпажах.

«Не подобаєшся новому начальству — іди працюй у роту. Це повсюдно», — розповідає вона. Дехто з колег звільнився, але Любові сподобалися нові обов’язки.

«Я себе реалізувала там на повну. Пам’ятаю, як сьогодні, перше нічне чергування. Потім були погоні, рятували самогубців. Був резонансний випадок, коли затримували авторитета Буру, який тримав ринок. Він на “геліку” п’яний їхав і не зупинявся», — згадує Любов.

За словами поліцейської, робоча зміна тривала від 12 годин.

«Дванадцять — це якщо пощастить. Їли на ходу в машині. А після роботи йдеш додому й готуєшся до наступної зміни. Так щодня», — уточнює вона.

Любов Оліградська пройшла курси підготовки за американською програмою, 2020 рік, Львів

Показники

Поступово дух нової поліції вивітрювався, каже Любов. Начальство дедалі більше вимагало від інспекторів показників — певної кількості постанов і протоколів, складених на порушників за зміну. Доводилося притягати людей за куріння в недозволених місцях, а в часи ковіду ловили тих, хто ходив без маски.

«Мусили шукати людей без масок у торговельних центрах. У мене був випадок, коли в людини маска була на руці. Через це виник конфлікт», — розповідає колишня поліцейська.

Любов пригадує, як видали новинку — фіксатор швидкості руху авто TruCAM. Патрульні мусили цілий день стояти з TruCAM і не могли повноцінно патрулювати дороги, не могли запобігти іншим правопорушенням. Тоді ж, за словами жінки, почалося змагання між ротами за кількість показників.

Любов Оліградська біля службового автомобіля

Мотивовані

Вмотивовані працівники нової поліції почали тікати зі служби ще 2018-го, зауважує Оліградська. Насамперед через нехтування проблемами з боку начальства та протягування на роботу своїх знайомих, родичів, коханців. Причину плинності кадрів варто було з’ясувати, але керівництво цим також не переймалося.

«Побутувала думка: “Прийдуть інші”. Постійно чула: “За парканом таких, як ви, сотні”. Це казали люди, які отримали посади, не маючи досвіду служби на лінії», — розповідає Любов.

Брали людей навіть без навичок водіння

Замінити мотивованих у поліції, як виявилося, ніким. Поповнення приходило вже без того запалу, яке мали перші. Знизили вимоги до фізпідготовки новобранців, до освіти. Брали людей навіть без навичок водіння авто.

«Коли прийшли ті, хто “був за парканом”, хотілося плакати. Не розумієш, чи маєш патрулювати, чи “бавити” цю дитину», — пояснює Любов.

Водночас, наголошує Оліградська, робота патрульного — це постійний стрес. Він залагоджує сімейні сварки, приборкує дебоширів, грубіянів. Витримати таке в щоденному режимі складно.

«Я так виснажувалася, що одного разу задрімала за кермом», — згадує Любов. Після того вирішила звільнитися.

Любов Оліградська нині волонтерить. Сплели для фронту маскувальну сітку

Суспільство

Любов запитують, чи не хоче повернутися на службу. Каже, що ні. Поліція стала непопулярною, вважає: «Не кожен може просто пройтися містом у формі чи проїхати в маршрутці. Носити форму зараз не престижно».

Поліцію виснажує хейт із боку суспільства, яке стало жорстоким та істеричним, вважає Любов.

«Людям усе не так і все не те. Не воюєш — “зрадник”. Воюєш — “заробляєш шалені гроші”. Волонтериш — “обкрадаєш”, не волонтериш — “байдужий”. Поліцейський стріляє — “злочинець”. Не стріляє — також “злочинець”. Тобто нікому не можна догодити. Ви помітили, що під час теракту в Києві люди навіть не намагалися гукнути “тікайте”? Просто стояли й знімали стрілянину на мобілки», — каже вона.

Люди стояли й знімали стрілянину на мобілки

«Суспільство багато очікує від поліцейських, при цьому йому байдуже на їхні обмежені повноваження. Люди не розділяють, що таке слідчі, що таке відділ із боротьби з наркотиками, а що таке патрульні», — розмірковує Любов.

Любов Оліградська з українськими захисниками

Відповідальність

За словами Любові, закони побудовані так, що поліцейським постійно загрожує в’язниця за «перевищення повноважень»:

«Ми проводили різні резонансні затримання, тих самих п’яних за кермом, а потім поліцейським вручали підозру (порушували кримінальну справу. — Ред.). І це вже ставало суто проблемою самих поліцейських. Судові засідання тривають по два-три роки. І, повірте, протягом цього часу Департамент поліції не надаватиме тобі юриста, який ходив би з тобою на засідання і захищав би тебе. Тобто система кидає напризволяще. Ще й суди гнилі».

Поліцейський сто разів подумає перед тим, як діставати табельну зброю, каже наша співрозмовниця.

Один колега загубив два патрони

«Один колега загубив два патрони, то писав купу пояснювальних — сидів “на тумбочці”, як кажуть. Хоча це був гідний чоловік, який згодом загинув на фронті», — розповідає Оліградська.

Закони про роботу поліції потрібно змінювати, підсумовує колишня поліцейська: «Верховна Рада може змінити, але не робить цього. Міністр внутрішніх справ мав би порушити це питання на державному рівні, але теж мовчить. Вважає, мабуть, “якось воно буде”, краще не висовуватися, бо за ініціативу карають».

Фронт

Любов нині керує благодійним фондом. Перед Великоднем возила на фронт гуманітарку — колишній колега по «патрульці» командує підрозділом безпілотників. Раніше їздила в Бучу, Ірпінь. У Херсоні була свідком підриву росіянами дамби.

«Де лінія фронту, там я, — каже Любов Оліградська. — Працівників поліції дуже багато на фронті. Наприклад, мої колеги з Івано-Франківська прикомандировані до Краматорської патрульної поліції. Вони і в прифронтових містах патрулюють, і службу на позиціях несуть».

поліція реформи суспільство