Статті
Мобілізовані до смерті. Чому військові помирають від пневмонії?
Мобілізація — лікарня — цвинтар. У лютому 2026 року кілька військовослужбовців отримало військову форму для служби, а виявилося, що на власні похорони. Вони померли не від ворожих куль чи дронів, а від банальної пневмонії. Як таке могло статися у XXI столітті? Хто винний: хвороба чи недбалість? Розбираємося в матеріалі.
Перервані історії
31-річна Анастасія Полєва залишилася вдовою, навіть не встигнувши офіційно взяти шлюб. Її цивільного чоловіка 34-річного Віталія Салтана мобілізували 26 січня, а через три з половиною тижні його не стало.
Віталій і Анастасія жили в Кропивницькому. Він айтівець, копірайтер, вона маркетологиня в аграрній компанії. Познайомилися п’ять років тому на сайті знайомств. Віталій, тільки-но побачивши Настю, сказав, що вона буде з ним назавжди. Через пів року зустрічей пара зважилася на спільне життя. Винайняли квартиру в Кропивницькому. Завели висловухого шотландського котика Поню.
«Він такий кругленький, пухкенький був. Одразу полюбили його. Віталік дуже тішився. Казав, що це мій синочок», — згадує Анастасія.
Віталій потрапив у 425-ту бригаду «Скеля» (в/ч А4862). Уже 31 січня він скаржився дружині на біль у горлі. 16 лютого опинився в Кам’янській лікарні швидкої допомоги, а 22-го помер.
Ця драматична історія могла б бути одиничною. Але стала поштовхом для оприлюднення інших історій, що склалися в трагедію.
41-річний Андрій Чередніченко і 32-річна Ліза також із Кропивницького. Вони разом 16 років. Мають трьох дітей: Валерію, Артура і семимісячну Емілію. Андрій працював будівельником-фасадником. Ліза з дітьми була за кордоном як біженка.
Андрія мобілізували 28 січня. Чому батько трьох дітей опинився у війську, якщо мав право на відстрочку? За словами Єлизавети, наймолодша донька народилася за кордоном і не була записана на чоловіка, оскільки той не міг бути фізично присутній на реєстрації.
Після мобілізації чоловіка Ліза приїхала в Україну. 7 лютого їй вдалося з’ясувати, що Андрій у «Скелі». Він зателефонував із чужого номера і сказав, що в нього запалення легень. Жінка спочатку навіть не впізнала його за голосом, настільки той змінився.
Андрій помер 14 лютого в кареті швидкої допомоги в Олександрії дорогою до лікарні.
54-річний Олександр Клюкач жив у селі в Запорізькій області. Тримав господарство, возив на базар власну продукцію, бавив онуків. 1 лютого його мобілізували. Потрапив до військової частини А4896 у Дніпропетровській області. Тиждень не виходив на зв’язок. 16 лютого скаржився дружині, що має високу температуру, але його не звільняли від фізичних навантажень.
18 лютого Олександра привезли в лікарню Кам’янського з температурою 40 і сатурацією 76. Одразу поклали в реанімацію. 20 лютого його ввели в штучну кому й під’єднали до апарата штучної вентиляції легень. 27 лютого Олександр Клюкач помер.
Більшість помирала в Кам’янській лікарні
Крім цих трьох ми знаємо історії ще двох родин. Вони поки що не готові говорити публічно з різних причин. Сценарій схожий. Більшість померлих перебували у військовій частині А4862 («Скеля»), а помирали в Кам’янській лікарні. Лише Олександр Клюкач з іншої частини.
За даними лікарні, від початку цього року в їхніх стінах померло від пневмонії 14 людей. Скільки з них військових, невідомо. Але з анонімних джерел відомо, що не менш як семеро. «Скеля» ж посилається на службову інформацію і не вказує кількості бійців, померлих від пневмонії.
Присідання з температурою
Про те, у яких умовах перебували військовослужбовці та яку медичну допомогу отримували, можемо судити лише з уривчастих деталей, які померлі розповіли родичам.
«Батько казав, що вони там по коліна у воді, що ганяють їх», — розповідає Яна, донька Олександра Клюкача. Чоловік нібито просився на лікарняний. Поруч із ним була якась жінка, яка сказала: «Навіть не надійся».
Андрій Чередніченко в останній розмові повідомив дружині, що він десь у медпункті, що там годують і тепло. «Кілька разів повторив, що тут тепло», — згадує Ліза.
Дружина ще одного померлого (просить не вказувати її імені) поділилася, що мобілізований встиг сказати, що вони перебувають «у бараку на 600 людей із трьома туалетами».
Забезпечені медичним супроводом відповідно до норм
На наш запит «Скеля» відповіла, що військовослужбовці, які проходять підготовку, забезпечені місцем проживання, харчуванням, речовим майном і медичним супроводом відповідно до встановлених норм. «Командування приділяє особливу увагу санітарно-епідеміологічному стану місць розташування особового складу, опаленню, вентиляції та дотриманню вимог гігієни», — йдеться у відповіді.
Анастасія Полєва каже, що Віталія Салтана протягом двох годин змушували відтискатися і присідати. Жінка стверджує, що в лікарні бачила в чоловіка синці під колінами.
У «Скелі» кажуть, що фізична підготовка проводиться відповідно до затверджених програм і нормативів. А фактів використання її як покарання чи застосування фізичного насильства не встановили.
«Військовослужбовець, який має ознаки захворювання, за результатами огляду може бути звільнений від фізичних навантажень і занять на визначений медичним працівником термін», — написали у відповіді на запит.
Госпіталізація? Ні
Віталій Салтан, за словами дружини, вже занедужав, потребував ліків, але йому не дозволяли відлучитися з частини, щоб забрати посилку з дому (або не було такої можливості, цей момент потребує уточнення). 5 лютого чоловік повідомив, що можна відправляти посилку. У місто Кам’янське вона надійшла 6 лютого, а забрали її тільки 8-го.
Із 10 по 15 лютого у Віталія була температура під 40. Її збивали парацетамолом та уколами (Анастасія припускає, що це анальгін із димедролом), але чоловік і далі ніс службу, контактував з іншими людьми. Він казав дружині, що багато хлопців лежить із температурою.
Знайшла в кишенях знеболювальний засіб і препарат від діареї
Дружина одного з померлих каже, що знайшла в кишенях одягу померлого чоловіка чотири упаковки з-під парацетамолу (жарознижувальний і знеболювальний засіб) та лоперамід (препарат від діареї).
З виписки одного з померлих зрозуміло, що у військовій частині його не лікували антибіотиками, які зазвичай використовують при бактеріальних захворюваннях.
Хворих військових не поспішали госпіталізувати. Анастасія казала Віталію, щоб він просився в лікарню. Казала, що телефонуватиме на гарячі лінії, щоб його поклали в стаціонар. А він просив не робити цього, бо їх і так «замучили перевірками».
«Помилок не виявлено»
У надісланому «Скелі» запиті ми просили уточнити, коли зверталися по медичну допомогу Андрій Чередніченко та Віталій Салтан і яка допомога була надана. Але відповіді не отримали. Раніше для інших медіа «Скеля» озвучувала дату звернення Віталія Салтана, і вона не збігається з тим, що каже дружина.
Наприкінці березня «Скеля» прокоментувала публічно випадки смерті.
«Говорити, що пневмонія через те, що потрапив у «Скелю», — це занадто. Для нас це (померлий. — Ред.) теж втрата, ніхто не хотів втрачати людей від хвороб. Внутрішнє службове розслідування проведене. Помилок лікарів не виявлено», — зазначив представник управління полку.
В одному випадку смерть пов’язана з вживанням наркотичних речовин
Кажуть також, що смерті пов’язані із соматичними захворюваннями (захворюваннями внутрішніх органів), а в одному випадку з вживанням наркотичних речовин.
У «Скелі» також відповідають, що підрозділи медичної служби забезпечені необхідними базовими медикаментами і засобами для надання первинної медичної допомоги. За потреби здійснюється додаткове забезпечення через систему медичного постачання Збройних сил України.
ID командира і медична книжка
Адвокат Олег Леонтьєв каже, що у своїх діях військовослужбовці мають керуватися виключно Статутом. Якщо військовий захворів, він має доповісти командирові. А той повинен відправити його до медпункту із записом у книзі хворих. Якщо командир ігнорує звернення, треба звертатися до вищого командування.
«Обов’язок командира — повідомляти підлеглим свій ID, ідентифікаційний номер. Завдяки йому підлеглі бійці мають можливість подавати електронні рапорти через застосунок “Армія+”. Командири, як правило, ухиляються від надання такої інформації. Тоді потрібно діяти вже відповідно до дисциплінарного статуту. Військовослужбовець має право подавати рапорти “через голову”, тобто оминаючи свого безпосереднього командира, до старшого. Або до правоохоронних органів», — каже Олег Леонтьєв.
Адвокат наголошує, що у військового має бути медична книжка. З досвіду Леонтьєва 99% військовослужбовців такої книжки не мають. Він радить брати простий зошит і просити записати звернення туди.
Радить родичам не писати в соцмережах, а піти до ТЦК
«Якщо медик відмовляється записувати, інші бійці мають взяти того медика за руку й сказати: “До тебе звернулася людина. Будь ласка, запиши в медичну книжку, яка в нього температура і так далі”. Це залізобетонний доказ», — пояснює адвокат.
Також Олег Леонтьєв радить родичам у разі скарг військового на здоров’я не шукати телефон міністра оборони і не писати в соцмережах, а піти до ТЦК і написати скаргу, заяву або звернення до командира частини. Треба наполягати на тому, щоб ТЦК надіслав у частину звернення через систему електронного документообігу, й отримати підтвердження, що його надіслали.
«Що є в Мечникова, чого в нас немає?»
Наступний етап перипетій розвивався в стінах КНП КМР МЛШМД Кам’янського — лікарні швидкої допомоги, простіше кажучи.
Віталія Салтана відправили в лікарню лише після того, як він попросив надягти на нього наручники і везти в них. До цього його не відпускали, бо боялися, що втече, каже дружина Анастасія.
«Скеля» пише, що рішення про направлення на лікування приймають фахові медики з огляду на фактичні обставини, наявні симптоми й клінічну картину.
Був такий, наче з полону повернувся
Коли Віталій потрапив до реанімації, Анастасія поїхала до нього. «Він був такий, наче з полону повернувся: худий, блідий. Не мав сил піднятися над ліжком», — згадує жінка.
Анастасія пропонувала лікареві відвезти чоловіка до лікарні імені Мечникова в Дніпрі (один із найстаріших і найавторитетніших медзакладів країни, приймає найважчих поранених. — Ред.). Але той відмахнувся: «Що є в Мечникова, чого в нас немає?».
Коли Віталія поклали на штучну вентиляцію легень, Анастасія приходила до нього й плакала: «Віталічок, ми тебе витягнемо». У чоловіка текли сльози, він хитав головою, казав «ні», розповідає жінка.
Яна, донька Олександра Клюкача, розповідає, що той самий лікар не йшов на контакт із рідними.
Ми за протоколом лікуємо, у нас все є
«Мама постійно питала: “Може, якісь треба ліки дорогі?”. Він постійно казав: “Ми за протоколом лікуємо, у нас все є”», — згадує.
Ми намагалися поговорити із завідувачем реанімаційного відділення Кам’янської лікарні Андрієм Гончаренком, щоб почути його версію подій.
«Ну, по-перше, це військові. А це ж персональні дані, я таким не займаюся. Пробачте, будь ласка», — відповів він по телефону.
Позиція лікарні
На письмовий запит Кам’янська лікарня відповіла, що успішність лікування значною мірою залежить від своєчасного звернення пацієнта, ранньої діагностики та початку лікування.
«Пацієнти з пневмонією госпіталізуються до закладу в різному стані — від середнього ступеня тяжкості до тяжкого, інколи в критичному стані», — написала лікарня.
За їхніми словами, перевезти хворого в іншу лікарню можливо за показаннями: «Рішення приймає консиліум лікарів. Також переведення може бути здійснене за наполяганням пацієнта чи його родичів, але за умови, що це не становить загрози життю і не призведе до погіршення стану пацієнта».
Скарги родин військовослужбовців на дії медпрацівників не надходили
Кажуть, що скарги родин військовослужбовців на дії медпрацівників не надходили. І нібито постійно проводиться аналіз випадків тяжкого перебігу захворювання, організовуються клінічні розбори і вживаються заходи для підвищення якості медичної допомоги.
«Причини летальних випадків визначаються індивідуально і можуть бути пов’язані з тяжким перебігом захворювання, наявністю ускладнень, супутніх захворювань, а також із тим, що пацієнти потрапляють до закладу на пізніх стадіях хвороби або в запущеному стані», — зазначено у відповіді.
Важливі час і діагностика
Пульмонологиня медичного центру «Доказові», членкиня Європейського респіраторного товариства Дарина Клименко працює з військовими. Каже, що ускладнення виникають через запізнілу діагностику.
«Пневмонія — це таке захворювання, яке може розвинутися за кілька годин», — пояснює вона.
Передається захворювання здебільшого повітряно-крапельним шляхом. Може швидко поширюватися там, де багато людей. Переохолодження, зниження імунітету сприяють цьому.
Видів пневмонії багато. Вона може розвиватися як ускладнення після хвороби на ковід чи грип А, що агресивніший навіть за ковід. Також збудником хвороби можуть бути пневмокок і синьогнійна паличка. Дарина Клименко пояснює, що синьогнійна паличка спричиняє так звану госпітальну пневмонію.
«Людина, перебуваючи в стаціонарі більш як дві доби, може захворіти там на пневмонію. За умови правильної санітарної обробки та інфекційного контролю це малоймовірно. Але під час війни, якщо це, наприклад, стабілізаційний пункт, таке можливо», — каже Дарина.
На синьогнійну паличку не діють звичайні антибіотики. На неї діють так звані антибіотики резерву. Щоб виявити цю бактерію, треба досліджувати мокротиння, підбирати антибіотики індивідуально. Дарина каже, що не всі лікарні можуть зробити такі аналізи.
Смертність від пневмонії — 20 на 100 випадків
За словами Дарини, смертність від пневмонії, за офіційною статистикою, приблизно 20 на 100 випадків. Здебільшого смерть наступає, якщо людина має супутні захворювання або вік 65 років і більше.
«Якщо людина молода, після призначення антибіотика зазвичай одразу настає покращення. Буквально за три-чотири дні бачимо позитивну динаміку», — пояснює лікарка.
Запит на справедливість
Рідні померлих хочуть одного — справедливості й покарання винних. Зволікання з розслідуванням і недомовки викликають у них ще більшу недовіру.
Наприклад, дружина Андрія Чередніченка дізналася про втрату чоловіка через 10 днів. Родина Олександра Клюкача дізналася про його смерть від лікаря, а не через сповіщення від ТЦК. За цей час можна багато що зробити: замінити записи, знищити докази і так далі, вважають родичі померлих.
Адвокат Олег Леонтьєв пояснює, що кожен випадок смерті військовослужбовця незалежно від того, сталося це у військовій частині чи в медичному закладі, має супроводжуватися кримінальним провадженням. Для розслідування вкрай важливі перші дні чи навіть години після смерті, наголошує він.
Заяву можна подати за місцем проживання родичів
Адвокат радить родичам одразу йти до поліції і писати заяву про реєстрацію кримінального провадження. Її можна подати в тому місті, де сталася смерть, а можна за місцем проживання родичів. Поліція має передати заяву тим, хто розслідуватиме.
«Якщо протягом доби не надійшло повідомлення про те, що зареєстровано кримінальне провадження, я завжди раджу в таких випадках звертатися до суду із заявою про бездіяльність органу розслідування. Суд стандартно зобов’язує слідчого внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань заяву й зареєструвати кримінальне провадження», — пояснює Леонтьєв.
Далі рідні мають звернутися до слідчого з тим, щоб той залучив їх до справи як потерпілих і надав їм пам’ятку потерпілого.
Залучення до справи відбувається через вручення пам’ятки потерпілого
«Раніше слідчий виносив постанову про залучення як потерпілого. А тепер це взагалі не врегульовано в КПК. І дійшли єдиного висновку, що залучення до справи як потерпілого може відбуватися через вручення пам’ятки потерпілого», — каже адвокат.
- Потерпілий має право ознайомитися з матеріалами справи навіть до завершення розслідування.
- Потерпілий обов’язково повинен стежити за тим, щоб слідчий отримав тимчасовий доступ до документів, тобто до медичної картки військовослужбовця, який помер. У межах кримінального провадження можна вилучати медичну документацію.
- Потерпілий має вимагати проведення розтину й ознайомитися з висновком судмедекспертизи.
- Якщо потерпілого не влаштовує висновок судмедекспертизи, він має право його оскаржувати, клопотати про проведення повторної комплексної комісійної судово-медичної експертизи.
Немає «прослушки» — правоохоронні органи «стають у тупик»
За словами Олега Леонтьєва, доводити вину медиків дуже складно, та й адвокати беруться за такі справи вкрай неохоче. Якщо немає відеозапису, переписки в телефонах, зафіксованої «прослушки», правоохоронні органи «стають у тупик». Судово-медична експертиза в Україні тільки державна. Є велика ймовірність так званої цехової солідарності.
«Крук круку око не вип’є», — вважає адвокат.
Олег Леонтьєв радить родичам писати скарги в Управління захисту прав військовослужбовців при Міністерстві оборони України: mpd@post.mil.gov.ua. Вони результативно реагують на заяви і звернення рідних.
Прірва відчуження
На наш запит з Офісу військового омбудсмана Ольги Решетилової надійшла відповідь, що перевірка триває. Кам’янська прокуратура надала відписку, що не зобов’язана «створювати нову інформацію у відповідь на запит». Олександрійська окружна прокуратура за підписом керівника Артема Моргая відповіла, що таку інформацію може використати ворог «з метою підриву довіри до державних інституцій, Збройних сил України та правоохоронних органів».
Командири гублять бійців, які не зробили жодного пострілу
Щодня військові ризикують життям на фронті, мобілізовані чоловіки могли б проявити себе як захисники, але хтось вирішив, що може вилікувати пневмонію парацетамолом, каже одна вдова. Люди пішли з життя, не послуживши українському народові й місяця.
Віталій Салтан мріяв подорожувати. Він побував у 25 країнах і сподівався після війни далі пізнавати світ. В Андрія Чередніченка залишилося троє дітей. В Олександра Клюкача — дві доньки й любі онуки.
«Командири гублять бійців, які не зробили жодного пострілу. Я вважаю, що це вбивство через бездіяльність», — каже Яна, донька померлого Олександра Клюкача.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися