Ветерани-нелегали. Білоруських і російських добровольців ковтає болото української бюрократії

Міністр оборони Михайло Федоров заявив, що проблему мобілізації в Україні можна вирішити через залучення більшої кількості іноземців. Програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський вважає, що могло б бути вдесятеро більше вояків-іноземців, але через нашу забюрократизованість потік охочих зменшується.

Раніше іноземні добровольці служили в окремих інтернаціональних підрозділах ЗСУ та Нацгвардії. Наприкінці 2025 року структуру реорганізували: ці підрозділи інтегрували до складу регулярних частин. Водночас спеціальні добровольчі формування (наприклад, Російський добровольчий корпус та білоруський полк імені Кастуся Калиновського) зберегли свою автономність у структурі Головного управління розвідки МО України.

«Людей у війську не вистачає. Мали б бути зацікавлені в тому, щоб їхали іноземці. Але проблеми з легалізацією в Україні відбивають бажання служити в Силах оборони», — каже Яворський.

Контракт

Іноземці здебільшого служать за контрактом. Уже на етапі його підписання можуть виникати питання. З громадянами Росії, наприклад, контракт одразу не підписують, чекають, поки пройдуть базову військову підготовку, а тоді ще кілька місяців. Пояснюють тим, що росіяни можуть утекти або бути не готовими до служби психологічно.

«І часто людей відправляють у бій без контракту», — каже Володимир Яворський.

Іноземці, які дістали поранення і не можуть продовжувати службу або хочуть розірвати контракт і залишатися в Україні, мають отримати тимчасову або постійну посвідку на проживання. Це документ, який надає людині майже всі права громадянина України, окрім участі у виборах.

Тимчасова посвідка видається на рік із правом продовження.

«Зараз тимчасову посвідку отримати не може ніхто. Така процедура, що людина має звернутися в Міністерство оборони, яке має зробити подання в Державну міграційну службу. І тільки після цього дадуть посвідку. Умова — шість місяців бойових. Не контракту, а бойових днів. Це дуже багато. Можна два роки служити й не мати цих шести місяців бойових», — пояснює правозахисниця Тетяна Гацура-Яворська, яка займається справами іноземців.

Довідка

За даними ДМС, тимчасову посвідку на проживання отримали торік 393 громадянина Російської Федерації (38 уперше, 355 у порядку обміну). Білорусам оформили 397 посвідок (100 уперше, 297 у порядку обміну). Тим росіянам і білорусам, які воюють чи волонтерять в Україні (на підставі частини 24 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), тимчасові посвідки не оформляли.

Постійна посвідка видається на 10 років із правом продовження або можливістю отримати громадянство. На неї можуть податися ті, хто прослужив хоча б рік. Раніше діяла норма, за якою треба було прослужити три роки.

Щоб довести свою причетність до війська, потрібен контракт. Володимир Яворський каже, що іноземцям часто не видають другий примірник контракту на руки або він може бути втрачений під час бойових дій.

Звільняють зі служби без документів, особливо росіян

Крім того, ДМС для оформлення посвідки вимагає військовий квиток. А його видають іноземцям лише на період проходження військової служби. При звільненні документ забирають.

«Часом людей звільняють зі служби без документів, особливо росіян. Їм нічого не дають на руки. Ні військового квитка, ні контракту, ні витягу з наказу про зарахування/відрахування зі списків особового складу частини, ні форми 5 (довідка, що підтверджує факт служби. — Ред.), нічого немає», — каже Тетяна.

Після контракту

Військовослужбовець і представник громадської організації «Калиновці» Ян Мельников каже, що чинним військовослужбовцям ще реально отримати на руки документи. Тоді як після розірвання контракту деякі військові частини йдуть назустріч, а деякі просто ігнорують запити.

Без посвідки на проживання людина не має жодних соціальних гарантій, навіть якщо вона звільнена за висновком ВЛК про непридатність. Її не зобов’язані, наприклад, лікувати.

За даними Державної міграційної служби, торік видано 11 посвідок на проживання іноземцям, яких ВЛК визнала непридатними через поранення чи хвороби. Скільки з них громадян РФ і Білорусі, не уточнили. Загалом посвідки отримали 1259 громадян Росії і 342 громадянина Білорусі.

В іноземного ветерана є на все про все 90 днів, щоб легалізуватися або виїхати з країни. Далі може бути депортація. Або в паспорті ставлять штамп про те, що в’їзд в Україну заборонено, і людина має сама виїхати. Або людину затримують і тримають у місцях для нелегальних мігрантів, а потім вивозять у країну, яка готова її прийняти.

Щоб отримати посвідку, потрібно кілька місяців на збір документів, на те, щоб знайти прописку, подати в ДМС і потім ще очікувати вердикт.

«ДМС зазвичай розглядає ці документи шість місяців. У моїй практиці швидше не було. Тільки після цього людина може оформити пенсію, якщо в неї, наприклад, ампутація. І виходить, що майже рік десь і за щось треба жити», — каже Тетяна Гацура-Яворська.

Прострочені паспорти

Ще одна проблема громадян Білорусі — прострочені закордонні паспорти. Продовжити або обміняти білоруський закордонний паспорт на новий у посольствах чи консульствах Республіки Білорусь у європейських країнах неможливо. Із вересня 2023 року Олександр Лукашенко закрив таку опцію для громадян РБ. А поїхати задля цього до самої Білорусі означає одразу сісти за ґрати.

Більшість білорусів, які воюють за Україну, брали участь у протестах проти Лукашенка, проти них порушено кримінальні справи. Крім того, у Білорусі полк Калиновського названий «терористичною організацією».

Білоруска Олена (ім’я змінене) приїхала в Україну разом із чоловіком Іваном (ім’я змінене), коли ще росіяни були під Києвом. Спершу до полку Калиновського доєднався Іван. Згодом контракт підписала Олена, пішла на фронт медикинею. У Білорусі проти них порушено кримінальні справи, їхніх родичів переслідують.

Для легалізації треба виходити заміж і народжувати

У 2024 році в Олени й Івана спливав термін дії їхніх білоруських паспортів. Через це чоловік не зміг перевестися до іншого підрозділу. Вони разом зверталися до ДМС.

«У ДМС мені сказали, що для легалізації в Україні треба виходити заміж і народжувати дітей. А я кажу: “У мене чоловік білорус, і він зараз у цій кімнаті”», — згадує Олена.

Івана відправили на бойове завдання, яке, за словами Олени, виконати було неможливо.

«Чоловік розповідав, що вище командування знало про те, що в нього і в мене проблеми з документами. І якби він не пішов на завдання, то проблеми були б іще більшими», — ділиться Олена.

Іван вважається зниклим безвісти. Олена вважає його загиблим — росіяни були надто близько, у полон не брали.

Про зникнення чоловіка дізналася від знайомих

Про зникнення чоловіка Олена дізналася від знайомих. Офіційно їй про це не повідомили. Шість місяців добивалася, щоб дали довідку про те, що чоловік зник безвісти.

Олена звільнилася з армії за станом здоров’я. За пів року після закінчення служби їй не вдалося легалізуватися. Цього року у зв’язку зі змінами до закону вона зможе податися на постійне проживання в Україні. Але проблему з її простроченим білоруським закордонним паспортом це не вирішить

«У мене родичі в Польщі. Я не зможу до них поїхати. І на громадянство України не можу податися, бо вже звільнилася зі служби», — пояснює жінка.

Ні чоловіка, ні виплат

Також білоруска Олена не може отримати виплати за безвісти зниклого чоловіка, бо для громадян Росії та Білорусі вони не передбачені.

Правозахисниця Тетяна Гацура-Яворська вважає таку норму закону несправедливою. Якщо родичі проживають на території РФ чи Білорусі, це одна історія. Якщо ж вони в Україні, то інша.

Усе ж таки Олена вірить, що їй вдасться отримати посвідку і вона зможе допомагати іншим своїм землякам легалізуватися в Україні.

«Мені сказали місяць чекати, поки перевірять документи, — розповідає. — Потім маю йти в центр нелегалів і платити штраф як “нелегалка”. Таке враження, що об тебе витирають ноги. Образливо, складно, хочеться матюками кричати і з усіма сваритися. Але навіть цього не можна, бо може бути ще гірше».

Проблеми з банками

Ще одне проблемне питання для легіонерів у складі Сил оборони — доступ до банківських послуг. Коли вони служать, їм відкривають зарплатні картки. Якщо ж звільняються, то картки можуть заблокувати або перешкоджати надходженню коштів.

«Банк вимагає велику кількість підтверджувальних документів, погрожуючи заблокувати рахунок. У мене не виходить завантажити документи через застосунок, доводиться щоразу йти у відділення з дитиною. Але навіть після підтвердження банк відхиляє перекази», — каже Діана (ім’я змінене, також просить не називати її громадянство).

Чоловік Діани Андрій (ім’я змінене) приїхав в Україну з Білорусі після початку повномасштабного вторгнення. Невдовзі в інтернеті познайомився з Діаною, запросив її в Україну. Пара одружилася, народилася дитина.

Андрій загинув на фронті. Діана залишилася сама в чужій країні з малечею на руках без знання мови і купою проблем.

Виживати їй допомагають волонтери і побратими Андрія. Але навіть цю допомогу складно отримувати через проблеми з банківською карткою. Виплати на дитину Діані також не вдалося оформити.

«Мені заявили, що я безробітна і їм потрібні робочі документи мого чоловіка. Після безрезультатної біганини мені це так і не вдалося», — каже вона.

Проклята прописка

Незабаром у Діани спливає термін дії тимчасової посвідки на проживання. Вона хоче подаватися на постійну посвідку. Торік їй відмовили через відсутність так званої прописки.

Щоб подати документи на одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, також потрібна довідка про реєстрацію за місцем проживання. Отримати її іноземцю майже нереально — орендодавці відмовляють. Єдиний варіант — прописуватися за гроші. Але й тут є ризик нарватися на шахраїв.

«Мене постійно футболять з одного відомства до іншого», — скаржиться Діана.

Жодного разу не додзвонилася в Міністерство у справах ветеранів

Жінка згадує, як оформляла собі та дитині посвідчення членів сімей загиблих військовослужбовців. З усіма документами пішла до ЦНАПу. Спочатку там сказали, що все можна зробити. Але дізнавшись, що вони з чоловіком іноземці (хоча дитина — громадянин України), одразу заявили, що не можуть цим займатися. Порадили звернутися до Міністерства у справах ветеранів.

Діана жодного разу не додзвонилася в Міністерство у справах ветеранів. Вона подала запит через урядовий сайт, проте досі не отримала жодної відповіді: ні есемески, ні дзвінка, ні електронного листа.

Те саме було, коли оформляла довідку про склад сім’ї.

Далеке громадянство

Отримати громадянство України — недосяжне завдання для іноземців. Тетяна Гацура-Яворська каже, що зараз на громадянство можуть податися тільки чинні військовослужбовці.

«Росіяни взагалі в катастрофічному становищі. Цивільні зараз не можуть навіть звертатися до Державної міграційної служби. Навіть ті, хто давно проживає в Україні. Жодні документи в них не приймають. Якщо в них спливає термін дії документів, поновити їх не можна», — додає Володимир Яворський.

Мають заплатити 10 тис. грн за іспит на знання державної мови

Щоб отримати громадянство, потрібно скласти іспит на знання Конституції та державної мови. Володимир Яворський каже, що після підписання президентом відповідного закону взагалі близько року громадянство не надавали нікому.

«Парламент ухвалив норму про іспит, а Міністерство освіти не розробило його. Рік ніхто не міг отримати громадянство», — пояснює він.

Для чинних військовослужбовців іспит на знання Конституції та державної мови безплатний, а ті, хто списаний із війська за станом здоров’я, мають заплатити 10 тис. грн.

Важливі папірці

Ян Мельников став громадянином України в серпні 2025-го. Але цей шлях зайняв у нього понад 11 років.

«Підстава для отримання громадянства в мене — державна нагорода від президента України Зеленського. І термін служби не менш як три роки в мене вже був», — каже Ян.

Він приїхав в Україну на початку Революції гідності. З 2014 року брав участь у бойових діях у складі «Правого сектору». Долучався до створення спочатку роти, потім батальйону і врешті полку Калиновського.

Сестру Яна в Білорусі ув’язнили, коли він став командиром одного з батальйонів калиновців. Його батька постійно затримували, саджали в буцегарню. Чоловік помер, не дочекавшись зустрічі із сином.

Радить іноземцям максимально збирати всі документи

У 2018 році Державна міграційна служба зобов’язувала Яна Мельникова виїхати з України. «Термін дії мого паспорта сплив. Виходить, я перебував в Україні нелегально», — пояснює він.

Через нелегальний статус Яна не могли офіційно взяти на службу. Він служив добровольцем-інструктором у складі різних структур. На початку повномасштабного вторгнення знайшли спосіб підписати з ним контракт.

Пройшовши цей довгий шлях, Ян радить іноземцям максимально збирати всі документи ще під час служби: контракт, завірену штабом копію військового квитка, усі витяги тощо.

Як далі?

Володимир Яворський і Тетяна Гацура-Яворська кажуть, що Офіс президента і Мінветеранів підтримують їхні спроби полегшити життя легіонерам. Палиці в колеса, за словами правозахисників, ставить Державна міграційна служба.

«Знаю десятки людей, які нелегально перебувають в Україні. Бувало, приходиш у ДМС, а там: “Ой, у вас анкета не така”, або “У нас технічний збій, не можемо прийняти документи”, або “Це не до нас”. Зараз один із клієнтів судиться з ДМС, щоб суд зобов’язав їх прийняти документи», — каже Тетяна.

У ДМС відповіли, що в них немає узагальненої інформації щодо проблем із подачею документів іноземцями та особами без громадянства, які брали чи беруть участь у виконанні бойових або службових завдань на боці України.

Володимир Яворський припускає, що таке ставлення може бути пов’язане з корупцією.

«У ДМС намагаються створити такі нестерпні умови, щоб люди несли гроші. Там немає жодних цифрових послуг, цифрових черг, ніякої відкритості, жодного контролю. До того ж, думаю, частина працівників відверто вважає, що їхнє завдання — протидіяти міграції. Інакше не існує логічних пояснень, чому так поводяться з людьми, які мають бойові заслуги перед Україною», — каже він.

Є пропозиція видавати замість паспорта проїзний документ

У Верховній Раді лежить кілька законопроєктів, напрацьованих спільно правозахисниками, військовими та Міністерством у справах ветеранів. Вони можуть спростити життя легіонерам. Наприклад, передбачають отримання тимчасової посвідки УБД. Є пропозиція видавати замість паспорта проїзний документ для іноземців. Така практика є в багатьох європейських країнах. Це дасть змогу бодай їздити на лікування за кордон.

«І слід лібералізувати видачу посвідок на проживання. Є безліч аргументів, чому це треба робити. І немає жодного, чому це не треба», — підсумовує Яворський.

ветерани війна міграція

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск