Зійшли разом зі снігом. Що зруйнувало українські дороги цієї зими
Сьогодні українські дороги вкрилися решетом із ям. Ми зібрали дані з навігаційного застосунку Waze і нанесли їх на карту міжнародних магістралей. Але за хвилею руйнувань стоять значно глибші проблеми, ніж просто важка зима.
Цієї зими зійшлися майже всі фактори, які руйнують дороги, і те, що зазвичай накопичується роками, проявилося майже одночасно. Як наслідок — глибина і кількість ям на українських дорогах б’ють усі історичні рекорди.
Найважливіший фактор — брак грошей. До повномасштабного вторгнення існував Державний дорожній фонд, який фінансував ремонти і будівництво доріг. У 2022 році всі його ресурси спрямували на оборону, що цілком логічно. Тоді влада очікувала, що війна закінчиться швидко. Але вона триває вже п’ятий рік, і ніхто з очільників країни не подумав, як утримувати дороги в умовах затяжної війни. Детальніше цей аспект ми розглянемо нижче, а зараз проаналізуємо, що ще розмивало дороги.
Фаза зносу
Один із основних факторів — час, що минув після ремонту. Багато доріг, які сьогодні масово руйнуються, ремонтували у 2018–2021 роках у межах масштабних програм оновлення інфраструктури, тобто приблизно 5–8 років тому. І саме зараз ці дороги увійшли у фазу пришвидшеного зносу, коли верхній шар асфальтобетону починає руйнуватися.
Карта показує, що ями з’являються не поодинці, а цілими сегментами. У деяких місцях їх десятки, що свідчить про руйнування верхнього шару асфальту на чималих ділянках, а не про поодинокі дефекти покриття.
Такий ділянковий характер ям часто є наслідком того, що дорогу роками ремонтували клаптиками. На одних відтинках покриття оновлювали, на інших залишалося старе, і в результаті магістраль перетворювалася на мозаїку з асфальту різного віку та міцності.
На карті Києва ями розподілені майже по всьому місту: і на правому, і на лівому березі. Пошкодження утворюють не окремі точки, а групи на певних відрізках доріг. Це також свідчить про руйнування покриття цілими сегментами, що характерно для інтенсивного міського трафіку. Те, що ями з’являються в різних частинах міста, свідчить про загальне зношення дорожнього покриття.
Є в столиці й свої нюанси. Наприклад, коли через затягнуте будівництво інфраструктурних проєктів, таких як метро на Нивки, весь трафік надовго переспрямовують на другорядні дороги, що не пристосовані до такого навантаження. Як наслідок — масово зчесаний верхній шар, безкінечна «алея» з ям.
Дороги під навантаженням
Ще один фактор — навантаження від транспорту. Українські дороги часто проєктувалися під значно менші транспортні потоки, ніж вони є сьогодні. Водночас загальна кількість транспорту в країні і далі зростає.
Після початку повномасштабної війни певний час спостерігалося зменшення транспортних потоків, але потім почалося пожвавлення. Змінилася логістика: значна частина експорту перейшла з чорноморських портів, куди товари доставляли залізницею, на автомобільні маршрути до кордонів ЄС і портів Дунаю. Міжнародні автомагістралі стали критичними маршрутами для виживання країни.
Ще одна проблема — перевантажений транспорт. Що зараз тільки не возять по українських дорогах: військову техніку включно з танками, різні пально-мастильні матеріали, важке енергетичне обладнання. У той час як перевищення допустимої маси навіть на 20% може збільшити руйнівний вплив на дорожнє покриття в кілька разів.
З погодою не пощастило
Ну й, звісно, свою роль відіграють температурні коливання. Асфальтобетон чутливий до температури. І річ навіть не в тому, наскільки вона низька чи висока, а в самих коливаннях. Коли температура повсякчас перетинає позначку нуль, покриття переживає серію деформацій.
Навіть невеликі тріщини в асфальті стають проблемою, коли в них потрапляє вода. Тому вкрай важливо очищати дорогу від снігу, щойно він випав. Цієї зими поява снігоприбиральної техніки на трасах була справжньою екзотикою.
Волога проникає в нижні шари дорожньої конструкції, послаблює основу і з кожним циклом замерзання та відтавання розширює дефекти. Саме цей механізм особливо активно працює взимку. Коли вода замерзає, вона збільшується в об’ємі й буквально розриває асфальт зсередини. Після кількох таких циклів невелика тріщина може перетворитися на повноцінну яму.
А цієї зими, на відміну від попередньої, температурних коливань справді вистачало: були гойдалки від плюсів до суворих мінусів.
Головна проблема — фінанси
Тепер повернімося до головного — до грошей. Глибинна причина всіх названих факторів — брак фінансування. Нагадаємо, у 2018 році повноцінно запрацював Державний дорожній фонд, який наповнювали надходження від сплати акцизу на пальне й транспортні засоби та ввізного мита на нафтопродукти й автомобілі. Приблизно 60% коштів із нього йшло на дороги державного значення, третина — на дороги місцевого значення, а також на безпеку дорожнього руху.
Але після початку повномасштабної війни у 2022 році кошти Державного дорожнього фонду фактично переспрямували на потреби оборони та загального бюджету, а сам фонд де-факто перестав працювати як окремий стабільний механізм фінансування доріг.
Дорожній фонд перестав працювати як окремий стабільний механізм фінансування доріг
Якщо у 2020–2021 роках на проєкт «Велике будівництво» уряд витратив 252 мільярди гривень (9,3 мільярда доларів США), то з 2022-го гроші з Дорожнього фонду спрямовуються на оборону і виконується лише необхідний ремонт доріг (наприклад, у 2025-му на це було заплановано лише 19 мільярдів гривень, або трохи менш як 500 мільйонів доларів).
Звісно, на це є свої причини. Країна, яка вже п’ятий рік перебуває в стані повномасштабної війни, має витрачати кошти насамперед на пріоритетні в такій ситуації напрями: зарплати військовим, допомогу біженцям. Але це не означає, що цьому питанню не треба приділяти зовсім уваги.
Без грошей доріг не буде
Texty.org.ua звернулися до ексміністра інфраструктури Володимира Омеляна з проханням прокоментувати нинішній стан речей. Нагадаємо, саме коли він був на посаді, запрацював Державний дорожній фонд.
Володимир Омелян: Без грошей доріг не буде. Це константа. Всі інші фактори — брак планування, корупція, погані технології — також впливають, але без фінансування галузь не працюватиме.
Інфраструктуру не можна відремонтувати за короткий час. Дороги — це завжди довготривалі проєкти з плануванням, джерелами фінансування, підрядчиками, державними чи приватними компаніями. Без плану тут нічого не буде.
Питання номер один — руйнування Дорожнього фонду, його фактична ліквідація. Дорожній фонд був державною програмою, яка забезпечувала стабільне фінансування розвитку дорожньої мережі, її ремонту та утримання. Якщо про будівництво нових доріг під час війни майже не йдеться, то відсутність нормального інструменту підтримки доріг і дає той результат, який ми щоразу бачимо. Почалася весна — доріг не стало.
Дороги — це завжди довготривалі проєкти
Потрібно відновлювати роботу Дорожнього фонду. Бо без стабільного фінансування жодна будівельна компанія не відновлюватиме свою діяльність, не вкладатиме в активи і можливості, щоб ремонтувати дороги.
Другий напрям — зовнішнє фінансування. Профільний віцепрем’єр мав би переконувати європейських партнерів у необхідності кредитів або грантів, щоб хоча б відновити проїзність українськими автошляхами. Паралельно потрібно працювати з державними банками, щоб залучати кредити під підтримку Мінфіну.
Після того як буде сформовано фінансовий пакет, має з’явитися чіткий план ремонту. Просто назвати цифру, наприклад, що цього року потрібно 60 мільярдів гривень, недостатньо. Треба пояснювати, звідки вона взялася і на що саме підуть ці кошти.
Галузь може розвиватися тільки безперервно. Не може бути так, що в один рік країна майже нічого не ремонтує, потім різко будує тисячі кілометрів, а тоді знову зупиняється.
