«Якщо попаде, то судьба». Як українці переживають атаки в Еміратах

Олена в Еміратах два роки. Понад третина населення ОАЕ — громадяни Індії. Спільнота британців налічує майже чверть мільйона осіб. Українців до російсько-української війни було 15 тис., нині вдвічі більше.

В Абу-Дабі Олена віддала синів до української суботньої школи. Діти розучують народні танці, вірші, співають колядки. Якраз під час репетиції до Шевченківських читань Іран уперше атакував Емірати, згадує жінка.

Перші удари

Під час перших атак Олена їхала до аеропорту зустрічати свого керівника.

«Певна стресостійкість у мене вже була. Чула роботу ППО, діти чули, та ми всі чули. Тому тримався спокій», — розповідає.

Олена забрала дітей із репетиції й, маючи досвід війни, попрямувала на закупи. У деяких супермаркетах в Еміратах є відділи з харчами різних країн, тож знайти Roshen тут не складніше, ніж у Миколаєві, пояснює українка.

«Купили звичайний набір продуктів на тиждень і кілька банок консервованого тунця. Ну й гречки також», — уточнює Олена.

Українці

Перед евакуацією з Миколаєва Олена казала синам, що вони їдуть «у відпустку». Діти підросли, знають про війну, тож після іранських ударів мама не приховувала, що й тут війна. Сімʼя взялася складати тривожну валізку. Старший Даніель схопив іграшковий меч.

— Буду захищати Україну! — сказав.

— Так ми ж в Еміратах, — поправила мама.

— Все одно буду, — відповів хлопець.

Олена живе на 17-му поверсі хмарочоса в першій лінії від затоки. «Якщо взяти бінокль із хорошим зумом, можна побачити Іран», — пояснює.

Неподалік будинку багато дипломатичних установ, портова інфраструктура — потенційні цілі для атак.

Українці швидко облаштували місця для сну в коридорах

«У першу ніч, коли гула сирена, моя мама спитала, що робити. Ну що поробиш, кажу, якщо попаде, то “судьба”. Лягаємо спати», — згадує.

Українці швидко перейшли в «зосереджений режим», каже віцепрезидент Світового конгресу українців на Близькому Сході та в Центральній Азії Євген Семенов: «Облаштували місця для сну в коридорах, ваннах чи на кухнях, дотримуючись правила двох стін».

Місцеві

Під час перших атак багато мешканців Олениного будинку спустилося на ресепшн. Не знали, що робити далі, чекали, поки хтось скерує їх.

Жінка пояснює, що Абу-Дабі — це місто спокою: королівське, заповнене мечетями та шиком. «Люди тут ходять не поспішаючи. Вони привітні й сердечні».

Зараз моляться ще більше

Війна застала мусульман у священний для них місяць Рамадан. У цей час вони багато моляться. «Зараз моляться ще більше. Молитви лунають із мечетей ще гучніше», — зауважує Олена.

Місцеві здебільшого живуть на поверхах, нумерація яких закінчується на -цять. Нижче бутики, ресторани. Ще нижче паркінги. Укриття від бомб не передбачені. Підвалів і підземних приміщень у місті немає через високий рівень солоної води в ґрунті, що ускладнює будівництво таких конструкцій.

Під час перших повітряних тривог мешканці потягнулися до паркінгів. «Народу багато, задуха, спека. Люди сідали в авто, заводили двигуни і вмикали кондиціонери. Це допомагало на короткий час», — розповідає інша українка Наталка. Зараз вона в Німеччині, куди вирушила в коротку поїздку в сімейних справах, шукає можливості повернутися в Абу-Дабі до чоловіка та двох доньок.

Ресторани й торговельні центри спорожніли

Місцеві, а це десятки різних етнічних груп і національностей, «закрилися», «зосередилися на сімʼї», зауважує Олена. Ресторани й торговельні центри спорожніли. Місто ніби знелюдніло.

Виїзд

Туристи шукають шляхи повернення додому, але виїхати з Еміратів складно. Авіарейси є, але кількість мінімальна. Наприклад, лоукост Wizz Air скасував польоти до 15 березня.

На початку обстрілів таксисти просили за довіз у сусідній Оман (100–200 км) 1,5–5 тис. доларів США. Ціни на оренду авто також підскочили, розповідає Наталка.

Мого боса евакуйовували американці

«Іноземців намагаються евакуйовувати, особливо американців, — додає Олена. — Мого боса евакуйовували американці. Їм надали військовий трансфер. Сказали, щоб не думали, що війна ненадовго. Конфлікт тільки розгортається».

«Наше посольство про можливість евакуації українцям в Еміратах не повідомляло нічого», — каже Наталка.

Влада

Знімати роботу ППО заборонено. Люди почали перешіптуватися між собою, що влада намагається згладжувати наслідки атаки. Перехожі частіше вдивляються в небо, яке пронизують звуки еміратської ППО і воєнних літаків.

Дехто каже, що влада спеціально «насіює хмари» (в ОАЕ й до війни активно використовували реагенти для стимулювання скраплення дрібних часток вологи в хмарах і випадання дощу. — Ред.). Раніше це робили для помʼякшення клімату, щоб не аж так припікало сонце, а тепер, мовляв, через безпеку.

Ввели обмеження «по два кіло їжі в одні руки»

У школах Еміратів оголосили дострокові канікули. Батькам надійшли листи, що в разі затяжної війни дітей навчатимуть онлайн.

Товари в магазини постачають безперебійно. Проблем із водою немає. Одна мережа супермаркетів на початку атак ввела тимчасові обмеження «по два кіло їжі в одні руки». Але це радше виняток.

«Ми бачимо, що ситуація під контролем держави. Хочеться стабільності, але її немає ніде у світі», — розмірковує Олена.

Настрій

Спілкуюся з Оленою 7 березня. Над нею сонячне небо, трохи припорошене «штучними хмарами». Навіть не питаю, на якому зараз поверсі, — жінка з дітьми і мамою поїхали на вихідні до іншого міста погуляти й подихати свіжим повітрям.

Біля Олени стоїть яскравий рожевий букет. Вона повертає камеру, показує квіти й каже: «Пішла купила собі й мамі, щоб настрій підняти. Ну а що? Жіночий день».

біженці війна оае українці іран