У Вроцлаві кожен звідкись і кожен має шанс стати своїм. Місто, яке вміє починати спочатку

Між берегами історії

«Вроцлав — це місто, де кожному добре, як удома. Навіть поляки, які приїжджають сюди з інших регіонів, кажуть, що почуваються тут комфортно. Бо в нас немає культу “справжніх місцевих”, — зазначає Якуб Фейга, директор Дольношльонської туристичної організації. — Мені 45 років, і я належу до першого покоління, яке народилося й виросло у Вроцлаві без історичного тягаря. А мої батьки, народжені на початку 1950-х, ще добре пам’ятають німецький Вроцлав. Хоча вони так само не відчувають себе вроцлав’янами, вони теж прибульці».

Дольношльонська туристична організація запросила журналістів з України, щоб показати регіон. За словами Якуба Фейги, це цілком на часі. Вроцлав після початку повномасштабної війни прийняв близько 80 тис. громадян України. Загалом українців тут майже 200 тис. — приблизно кожен третій мешканець міста. Діалоги потрібні.

Щоб зрозуміти Вроцлав, треба зануритися в його історію. Ще від часів середньовіччя це було багате торговельне місто. Тут завжди звучали різні мови і сформувалася релігійна толерантність. Про рівень добробуту Вроцлава свідчить, наприклад, Свидницька пивниця — корчма на Ринку, що працює безперервно з 1273 року, символ благополуччя й гостинності.

За свою історію місто було частиною Польського королівства, Чеської корони, володінь Габсбурґів і Пруссії, а до 1945 року — німецьким Бреслау.

Особливість Вроцлава — понад сотня мостів і багато води. Місто стоїть на п’яти річках і численних притоках, серед яких головна — Одра. Тільки в центрі дванадцять островів, найвідоміший із яких — острів Тумський, звідки, власне, бере свій початок Вроцлав.

Якщо на Тумському острові вам здається, що ви в Одесі, то це через платани. У 1807 році місто ненадовго опинилося під наполеонівським правлінням. Французи розібрали міські мури, змінили русло Одри і висадили дерева.

Про те, як життя міста сформувала вода, розповідає музей Hydropolis — сто вроцлавських мостів не просто з’єднують різні береги, а й символічно пов’язують історичні епохи міста.

Прекрасне місто зруйнувала Друга світова війна. Адольф Гітлер мав до Вроцлава особливий сентимент через вагнерівські постановки в тутешній опері. Він оголосив Бреслау фортецею і наказав утримувати її до останнього. Ця затятість призвела до майже цілковитого знищення міста і стала однією з причин, чому повоєнний Вроцлав мусив починати майже з нуля.

Місто нових початків

Німецьке населення покинуло місто. Частина людей втекла ще під час бойових дій, 140 тис. осіб депортували.

Натомість до Вроцлава прибували нові мешканці. Найчисленнішою групою стали переселенці зі східних територій Речі Посполитої, які після війни опинилися поза новими кордонами. До Вроцлава переїжджали люди з околиць Львова, Тернополя, Станіславова та інших міст.

Чи не найзначнішою культурною спадщиною, що «переїхала» зі Львова, був фонд історичної бібліотеки Оссолінських.

Ще один відомий львівський артефакт у Вроцлаві — пам’ятник польському драматургу Олександрові Фредру, створений 1897 року у Львові. Сьогодні Фредро з гусячим пером і сувоєм паперу сидить на вроцлавському Ринку, а на його місці у Львові стоїть пам’ятник Михайлові Грушевському.

Популярний міський міф стверджує, що у Вроцлаві подекуди навіть бруківка привезена зі Львова.

Паралельно до міста прибували мешканці Центральної Польщі та люди з інших зруйнованих війною регіонів. Про цей період в історії — руїни, відбудову і життя серед чужих меблів у покинутих квартирах — розповідає Центр історії Zajezdnia, розміщений у колишньому депо. Вісім вистав крок за кроком показують, як Вроцлав із чужого міста перетворюється на своє. У колишніх німецьких квартирах люди оселялися обережно, майбутнє не планували — боялися, що «німець повернеться».

Наші у Вроцлаві

Сьогоднішній Вроцлав — це сплав різних переселенських історій.

«А звідки ти? А давно ти тут? — мабуть, перші запитання, які українці ставлять одне одному за кордоном, — розповідає Катерина Врублевська. — Я у Вроцлаві з 2011 року, родом із Херсонщини».

На той час українців у місті було небагато. У Вроцлавському університеті, де навчалася Катерина, крім неї була ще одна студентка з України. Трохи більше українців приїжджало за програмою Teraz Wrocław (проєкт просування міста як академічного центру). Ставлення було доброзичливим, швидко знаходився спільний знаменник. В Україні часто мали когось із поляків у родині, а поляки — когось із України. «Я ніколи не відчувала негативу і спокійно говорила українською в публічному просторі», — згадує жінка.

«Зараз Польща інша, — визнає Катерина. — Частішають випадки упередженого ставлення до українців».

Ці упередження активно розносяться соцмережами: мережі ботів, а за ними й недалекі реальні люди налаштовують поляків проти українців, а українців проти поляків. З ботоферм стирчать російські вуха. Для поляків заїждженим, але дієвим тригером залишається Волинь. Для українців — зловтішні смайлики на трагічні події (наприклад, новини про обстріли).

«Випромінюй добро, а не хейт»

До цього закликає великий банер на одній із вулиць Вроцлава.

«Вроцлав — толерантне місто, але воно жорстко реагує на мову ворожнечі, — пояснює пані Арлета з Дольношльонської туристичної організації. — Міська влада регулярно проводить роз’яснювальну роботу. Інформаційна кампанія “Стоп хейту” пояснює, як не піддаватися фейкам, не реагувати на провокаційні коментарі ботів, а спиратися на факти. Це стосується різних питань, зокрема й теми України».

У Вроцлаві звикли сприймати різність як норму. Тут століттями співіснували різні культури й віросповідання. У місті є Квартал чотирьох конфесій, де поруч стоять православний собор, римо-католицький костел, євангельсько-аугсбурзька церква і синагога.

Вроцлав толерантний, бо інакше у Вроцлаві просто не може бути.

Масовий приїзд українців після 2022 року не став для Вроцлава чимось принципово новим. Це радше ще один етап у житті міста, яке знову вслуховується в нові людські історії. Напруження й непорозуміння, звісно, бувають. Але Вроцлав цінує те, як люди живуть і взаємодіють у повсякденному житті.

вроцлав міграція польща туризм історія