Найбільше електроенергії Україні постачає Угорщина. Як рятувати енергетику вже зараз

Зима

— Яких ключових втрат зазнала енергетична інфраструктура від початку повномасштабного вторгнення?

Ми втратили близько 60% генерації. Найбільше постраждала маневрена генерація: зруйновано майже 90% ТЕС, фактично всі ТЕЦ Києва й Харкова, а також більш як половину українських ГЕС і ГАЕС (гідроакумулюючі електростанції).

Систематичних обстрілів зазнали високовольтні підстанції, що забезпечують міжрегіональні перетоки електроенергії, зокрема із заходу країни в центральні регіони й на схід.

Енергосистема стала більш залежною від імпорту електрики з-за кордону. Зросла роль диспетчеризації (компанії Укренерго як «мозку» енергосистеми. — Ред.), резервів і маневрових потужностей (електростанції, що швидко вмикаються, закриваючи дефіцит енергії в системі. Наприклад, газопоршневі установки. — Ред.).

— Для захисту енергетичних об’єктів від дронів і ракет побудували спеціальні інженерні конструкції. Наскільки ефективними вони виявилися?

Укриття й бар’єрні конструкції зменшують наслідки уражень уламками, але не гарантують захисту від високоточних ракет. Великі електростанції та підстанції можуть бути повноцінно захищені лише системами протиповітряної оборони (ППО), яких бракує.

Ворог робить ставку на концентровані удари сотнями дронів і ракет. Тому потрібна багаторівнева модель: інженерний захист, системи ППО, резервування схем живлення, накопичення запасів обладнання, що швидко замінить пошкоджене.

Прорахунки

— Яких помилок припустилися уряд і місцева влада в підготовці до масованих атак?

Якщо говорити відверто, ключовими проблемами є стратегічна повільність і недооцінка ризиків.

Розвиток розподіленої та резервної генерації не став державним пріоритетом, законодавчі й організаційні рішення ухвалювалися із запізненням. У результаті кожен новий опалювальний сезон країна зустрічала з меншим запасом міцності. Енергосистема втрачала потужності швидше, ніж створювалися нові.

Ще один принциповий момент — захист енергооб’єктів. Підстанції та електростанції неможливо фізично захистити від сучасних засобів ураження. Єдиний реальний щит — це протиповітряна оборона. Забезпечення її достатньою кількістю установок і боєкомплектів — безумовна відповідальність центральної влади. Коли цього ресурсу недостатньо, енергосистема стає уразливою незалежно від зусиль енергетиків.

Крім того, уряд явно недооцінив жорсткий сценарій розвитку подій, коли одночасно виникає дефіцит електропостачання і відбувається втрата теплопостачання. Саме цей сценарій сьогодні став реальністю. Планування мало б виходити з найгірших варіантів, а не з обережного оптимізму.

Частина громад сподівалася на м’яку зиму

На місцевому рівні ситуація схожа. Частина громад сподівалася на м’яку зиму. Міста виявилися недостатньо підготовленими до тривалого життя без теплопостачання. Повноцінні тренування дій у таких умовах або не проводилися, або були формальними. Брак чітких регламентів для компаній, що обслуговують житло, призводив до хаосу, втрати часу та неузгодженості дій. Це ставалося саме тоді, коли система потребувала максимальної дисципліни й швидкості.

Серйозним недоліком стала недостатня готовність резервного живлення об’єктів водо- і теплопостачання.

Повторюся, підготовка має базуватися саме на найгіршому сценарії.

— Як уряд і громади мали діяти і хто мав координувати таку підготовку?

Модель треба будувати за принципом єдиного центру кризового управління з чіткими повноваженнями: держава формує правила — громади діють за узгодженими алгоритмами.

Уряд мав затвердити національний план розвитку резервної та розподіленої генерації, вимоги до автономного живлення критичної інфраструктури, єдині регламенти для комунальних служб, а потім проводити перевірки готовності регіонів. Але не формально, а як реальний інструмент перевірки спроможності. На завершення зрозуміла комунікація з громадянами.

Загальна логіка повинна виходити з дій на випередження, а не постфактум. Саме це забезпечує максимальну ефективність під час кризи.

— Чи помітні зміни після призначення міністром енергетики Дениса Шмигаля, який і прем’єром був, і досвід роботи в енергетиці має?

Минуло ще замало часу після його призначення. Статус першого віцепрем’єр-міністра — міністра енергетики дає ширші інструменти впливу й координації. Думаю, він цим ефективно скористається. Ситуація надскладна.

Енергетичний тил

— Завдяки чому Україні вдається уникати повного блекауту?

Це комбінація факторів: професійна диспетчеризація енергосистеми, оперативні ремонти, імпорт електроенергії, гнучкість споживачів і розвиток розподілених джерел.

— Яку роль відіграла синхронізація з Європейською мережею операторів системи передачі електроенергії (ENTSO-E)?

Вона стала стратегічним чинником нашої стійкості. Доступ до імпорту суттєво знижує ризик каскадних знеструмлень і розширює інструменти балансування системи.

— Які обсяги імпорту електроенергії?

У січні місячний імпорт України сягнув рекордних 894 млн кВт·год. Порівняно з груднем він зріс на 40%. Але в лютому вже й ці показники перевищено.

Найбільшу частку імпорту електроенергії забезпечує Угорщина — близько 45%.

Модель стійкості

— Якими мають бути пріоритети у відновленні та розвитку енергосистеми? Хто має ухвалювати рішення?

Мета — побудувати архітектуру, здатну витримати війну й відповідати сучасним технологічним трендам. І ось кілька основних кроків.

По-перше, відновлення наявних потужностей. Це найшвидший спосіб повернути мегавати в систему.

По-друге, розвиток маневрених потужностей — газової високоманеврової генерації та систем накопичення енергії для балансування піків.

Сонячні та вітрові станції — це вже питання безпеки країни

По-третє, розвиток відновлюваних джерел з обов’язковою інтеграцією накопичувачів енергії. Сонячні та вітрові станції з акумулюючими потужностями — це вже питання безпеки країни, а не лише «зеленої» трансформації.

Атомна генерація залишається стратегічною базою й потенційним експортним ресурсом. Але це горизонт 10–15 років і нових технологій, зокрема малих модульних реакторів (компактні атомні блоки потужністю 10–300 МВт. — Ред.).

Країні потрібно близько 9,5 ГВт нової генерації (приблизно як три Рівненські АЕС. — Ред.). Завдання держави — створити умови для інвестицій і визначити пріоритети.

— За скільки років можлива децентралізація енергосистеми та які кроки потрібні вже зараз?

Повноцінна децентралізація — це горизонт 5–10 років. Водночас для України це не відмова від централізованої моделі, а інструмент підвищення стійкості. Стимулювати цей напрям уряд має вже сьогодні.

Наша енергосистема історично спирається на потужну атомну генерацію, яка забезпечує стабільність, прогнозованість і конкурентну вартість електроенергії. Саме це є фундаментом для промисловості та економіки.

Майбутнє української енергосистеми — це не крайнощі централізації чи децентралізації, а їх розумний баланс, який одночасно підвищує стійкість країни та зберігає економічну конкурентоспроможність.

Дали світло — всі пішли на зарядку

— До речі, як впливають на енергосистему побутові накопичувачі, ті самі зарядні станції?

На кінець січня сумарна потужність накопичувачів у домогосподарствах і бізнесі оцінювалася в 1,6 ГВт (трохи більш як половина потужності Рівненської АЕС. — Ред.). Їхня головна проблема — «невидимість» для оператора. Вони заряджаються й розряджаються за логікою власників. Дали світло — всі пішли на зарядку. Це посилює різкі пікові навантаження.

У нормальних умовах накопичення мало б відбуватися в нічні години, коли попит і тарифи низькі. Але в реаліях України, коли світло може з’являтися на лічені години, накопичувачі створюють різке збільшення попиту. Старі будинкові мережі також не проєктувалися під таке навантаження. Зростає кількість аварій.

Критичні межі

— Як дефіцит тепла б’є по електросистемі?

Дефіцит тепла миттєво дає приріст споживання електрики. Люди масово вмикають обігрівачі, навантаження на енергосистему різко зростає. Тому втрата ТЕЦ, які виробляють і тепло, і електроенергію, означає подвійний удар.

— Де проходить межа міцності нашої енергосистеми?

Влітку система переживає піки через масове використання кондиціонерів. Весна й осінь відносно стабільні.

Коли виникає дефіцит тепла, люди масово переходять на електрообігрів

Найкритичніший період — зима. Кожен градус нижче нуля додає приблизно 150–250 МВт навантаження. Падіння температури з −2 °C до −10 °C виливається в додаткові 1,2–2 ГВт споживання. В умовах дефіциту тепла або в період аварій на ТЕЦ приріст може бути ще вищим — до 300 МВт на градус, бо люди масово переходять на електрообігрів.

Цієї зими в період 20-градусних морозів дефіцит потужності сягав 6 ГВт. Для порівняння: це потужність окупованої Запорізької АЕС, яка є найбільшою атомною електростанцією в Європі.

Тому на випадок великих морозів потрібен швидкий доступ до резервів енергії, інакше знеструмлення неминучі.

Довідка

Ольга Буславець — міністр енергетики України у 2020 році, заслужений енергетик України.

Народилася в Макіївці Донецької області. Закінчила енергетичний факультет Донецького національного технічного університету за спеціальністю «інженер-електрик», кандидат технічних наук (Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», 2018).

Професійну кар’єру розпочала у вугільній галузі — на ВО «Донецьквугілля» і ДП «Донецькенерговугілля».

Із 2005 року працює в системі Міністерства енергетики України:

• головний спеціаліст департаменту електроенергетики;
• директор департаменту електроенергетичного комплексу (2015–2017);
• генеральний директор Директорату енергетичних ринків (2017–2020).

блекаут енергетика угорщина імпорт