«Швидкі» вибори будуть нелегітимними. Андрій Магера пояснив, коли можна обирати нового президента

Вразлива легітимність

— Чи реально провести легітимні президентські вибори під час воєнного стану?

Багато хто думає, що достатньо змінити закон про воєнний стан та Виборчий кодекс — і вибори можна проводити. Це дуже спрощене й помилкове уявлення.

Виборчий процес — це не просто день голосування. До дня голосування має пройти складна процедура тривалістю 90 днів (президентські вибори. — Ред.), де кожен етап важливий. Процедури створені саме для того, щоб гарантувати базові принципи виборчого права. Якщо цих принципів немає, це вже не вибори, а імітація, як у Росії чи Білорусі.

— Які принципи найважливіші?

Усі принципи виборчого права важливі. Проте зверну увагу на один із них — принцип вільних виборів. Він має дві складові. Перша — виборець повинен вільно сформувати свою політичну волю. Друга — вільно її реалізувати без стороннього незаконного впливу.

У воєнний час люди думають не про політику

У воєнний час люди думають передусім не про політику, а про виживання, про себе та близьких. Про вільне формування волі в таких умовах говорити не випадає.

Конституція дозволяє обмежувати виборчі права під час воєнного стану, адже право обирати й бути обраним не входить до переліку захищених.

Крім того, Україна не може просто так ігнорувати міжнародні зобов’язання. Принцип вільних виборів закріплений у статті 3 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року й статті 25 Міжнародного пакту ООН про громадянські та політичні права 1966 року.

— Тобто навіть зі змінами в законах легітимність буде під питанням?

Так, це буде сумнівно з погляду і легальності, і легітимності. Навряд чи такі вибори визнають українське суспільство та міжнародна спільнота.

Пропозиції «взяти й провести» більше схожі на фантазії

Тому пропозиції «взяти й провести» більше схожі на фантазії людей, які погано розуміють природу виборчого процесу. Ще раз наголошу: вибори — це не ритуальна механіка, а принципи й цінності в дії.

«Невидимі» виборці

— Перейдімо до практичних речей. Які головні виклики стоятимуть перед Україною під час перших повоєнних виборів?

Йдеться не лише про технічні питання, а й про безпеку, логістику та справедливість. Я виділив би чотири ключові виклики.

Перший — безпека. Навіть після завершення активних бойових дій вона залишатиметься критичною. Масштабне мінування територій створює загрозу для виборців, членів комісій, кандидатів. Крім того, Росія, ймовірно, продовжить гібридні дії — диверсії та теракти, які подаватиме як «внутрішній конфлікт України».

Понад сім із половиною тисяч приміщень дільничних комісій зруйновані

Другий виклик — виборча інфраструктура. За даними ЦВК, понад сім із половиною тисяч приміщень дільничних комісій зруйновані або непридатні для використання. Паралельно потрібно повноцінно відновлювати Державний реєстр виборців.

Третій — реалізація права голосу для трьох груп: ВПО, військовослужбовців та українців за кордоном.

— Пройдімося по цих виборцях окремо: ВПО, військовослужбовці, українці за кордоном.

Для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та військових можливе голосування за місцем фактичного перебування через зміну виборчої адреси чи зміну місця голосування або через тимчасові дільниці. Водночас частина людей може уникати контакту з комісіями через необґрунтований страх перед військовим обліком, що потенційно здатний знизити явку.

Найскладніша ситуація з виборцями за кордоном. За даними UNHCR (Агентство ООН у справах біженців), наприкінці минулого року за межами України перебувало 5,7–6,8 мільйона громадян.

Значна частина тих, хто виїхав за межі України, вже інтегрувалася в тамтешні суспільства й навряд чи швидко повернеться. Нинішня мережа закордонних дільниць до такого стану речей не готова.

Виборців за кордоном обліковано менш як 600 тисяч

У Держреєстрі виборців за кордоном обліковано менш як 600 тисяч осіб, і лише частина з них має виборчу адресу за межами України. Мільйони залишаються «невидимими» без окремої заяви.

— Які можливі рішення організації виборів для українців за кордоном?

Продовження часу голосування та створення додаткових дільниць поза посольствами — у школах чи культурних центрах — за згоди країни перебування. Але в деяких країнах отримати такий дозвіл буде складно.

— Повернімося тепер до військових.

Демобілізація буде поступовою, тож для частини військовослужбовців доведеться створювати спеціальні дільниці за поданням Міноборони з урахуванням безпеки та логістики.

— Який четвертий виклик повоєнних виборів?

Пасивне виборче право (право обиратися. — Ред.). Конституційні цензи осілості фактично унеможливлюють балотування для багатьох громадян (п’ять останніх років проживання в Україні для кандидатів у народні депутати і десять років для кандидатів у президенти. — Ред.), які роками фізично перебували за кордоном.

Для кандидатів з окупованих територій потрібно створювати спеціальні механізми

Окремо стоїть питання виборців і потенційних кандидатів з окупованих територій. Для них потрібно створювати спеціальні механізми.

Отже, повоєнні вибори — це не повернення до довоєнної моделі, а принципово нова реальність.

Російський вплив

— Як бути з людьми на окупованих територіях, які мають українські паспорти й отримали російські?

Більшість не змогла виїхати через об’єктивні людські обставини: догляд за рідними, відсутність можливості чи страх залишити майно. Багато людей були змушені взяти російський паспорт, щоб вижити. Таке набуття не вважається добровільним і не призводить до втрати українського громадянства.

Інша річ — ті, хто добровільно обіймав посади в окупаційних структурах, організовував псевдореферендуми чи «вибори» і добровільно набув громадянство РФ. Вони мають бути визнані такими, що припинили українське громадянство через втрату. Це треба зробити, щоб позбавити їх права голосу та права балотування. Потрібні чітка правова оцінка й укази.

Наші військові в Курській області були фактично відсутні в Україні

Тут ще один нюанс: наші військові в Курській області або військові на навчанні чи в полоні були фактично відсутні в Україні. Для них потрібні окремі законодавчі винятки, які узгоджуватимуться з конституційною логікою.

Військові виконують накази, полонені позбавлені свободи вибору. Їхня фізична відсутність на території України — це не їхня воля і не їхній вибір, тому ценз осілості до них не має застосовуватися в буквальному розумінні.

— Що ще критично для післявоєнних виборів?

Відновлення конкурентного політичного середовища. Виборчі права нерозривно пов’язані з іншими громадянськими й політичними правами та свободами: свободою слова, правом на мирні зібрання, свободою пересування та вільним вибором місця проживання.

Без повного відновлення цих конституційних прав і свобод вибори будуть несправжніми. Усі «єдині телемарафони» чи обмеження повинні залишитися в минулому — усе має повернутися до демократичних стандартів принаймні 2021–2022 років.

Із російським впливом треба боротися, використовуючи досвід Молдови

Влада не повинна використовувати інструменти боротьби з російським впливом для власної вигоди. Так, із російським впливом треба боротися нещадно, використовуючи досвід Румунії та Молдови. Але з важливим застереженням: це не може стати приводом для свавілля влади проти опозиції, незалежних медіа чи інститутів громадянського суспільства.

— Ви згадали досвід виборів Румунії та Молдови. У чому їхня схожість з Україною?

У Молдові є невизнаний анклав Придністров’я та проросійський вплив. У Румунії — спроби проросійських кандидатів через соцмережі впливати на вибори. Тож досвід цих країн корисний саме для протидії зовнішньому втручанню.

Парламент чи президент?

— Уявімо, що скасували воєнний стан. Через який час можна проводити вибори?

Після припинення дії воєнного стану або його скасування парламент зобов’язаний протягом місяця призначити вибори, які не були проведені під час воєнного стану. Але реально потрібно значно більше часу на підготовку — щонайменше шість місяців, як пропонують парламентські партії, ЦВК та експерти. Для безпеки, інфраструктури та легітимності.

— Можна провести президентські та парламентські одночасно?

Не можна, ніколи так не робили навіть у мирний час. Різні строки, комісії, фонди, агітація — накладання призведе до величезних зловживань і спокуси маніпуляцій. Економія мізерна, а ризики колосальні. Вибори можуть визнати нелегітимними, доведеться проводити нові. Скупий завжди платить двічі.

— Які вибори проводити першими?

На мою думку, спочатку президентські. Поясню чому.

По-перше, президент набув повноважень раніше, ніж парламент.

По-друге, питання легітимності порушується частиною експертів щодо президента, а не щодо парламенту. До речі, з огляду на принцип безперервності публічної влади вважаю легітимними всіх обраних на виборах: президента, парламент, органи місцевого самоврядування.

Організаційно президентські вибори простіші

По-третє, організаційно президентські вибори простіші: один переможець, швидший підрахунок. А парламентські — це не один, а 450 мандатів, що значно складніше.

Є ще політичний аспект. Обраний президент, отримавши на виборах вотум народної довіри, набуває можливість на наступних за черговістю парламентських виборах сформувати стійку команду однодумців для відновлення країни.

— А місцеві вибори?

Їх доцільно провести третіми, після президентських і парламентських. Дехто пропонує разом із президентськими. Ідея може розглядатися й обговорюватися, але, на мій погляд, цей варіант має недоліки. Краще вибори розводити в часі.

Загалом після скасування воєнного стану потрібно щонайменше кілька місяців на підготовку виборів, потім проведення президентських, далі парламентських, а тоді місцевих. Це забезпечить легітимність влади й стабільність держави.

Проблема конкурентності

— Який має бути буфер часу між скасуванням воєнного стану та початком президентських виборів?

Стаття 20 Виборчого кодексу передбачає призначення виборів протягом місяця після закінчення воєнного стану. Але цей строк абсолютно нереальний — Виборчий кодекс писали в умовах, коли не розуміли, що таке повномасштабна війна й воєнний стан.

Чим більше часу на підготовку, тим якісніші вибори

Реалістично потрібні місяці. Учасники «діалогу Жанни Моне» в парламенті (керівники фракцій) підписали політичний документ, де погодилися: щонайменше шість місяців на підготовку. Цю позицію підтримують громадські організації, зокрема Центр політико-правових реформ, і сама ЦВК. Вони зазначають, що чим більше часу на підготовку, тим якісніші вибори.

Міжнародні спостерігачі ОБСЄ кажуть, що їм самим потрібно щонайменше дев’ять місяців для повноцінної місії спостереження. Тож шість місяців — це мінімум, хоча навіть цього може бути недостатньо.

— А якщо суспільні настрої будуть такими, що вимагатимуть виборів негайно?

Так, після настання стійкого миру запит суспільства на вибори може бути величезним — тут і зараз! У таких умовах забезпечити шість місяців на підготовку дуже складно. Якщо вдасться вийти на два-три місяці, вже буде добре. Це все ж таки краще, ніж кидатися в процес стрімголов й отримати хаос.

Час на підготовку потрібен обов’язково, але скільки — це залежатиме від політичної ситуації та суспільного тиску. Ніхто не знає наперед.

Після скасування воєнного стану вибори неминучі

У будь-якому разі потрібне скасування воєнного стану. Після цього вибори в Україні неминучі. До того моменту можемо вести політичні дискусії, обговорювати, готуватися.

Але реальний старт тільки після скасування воєнного стану та запуску всіх демократичних процесів, відновлення здорової політичної конкуренції.

вибори воєнний стан магера політика цвк