«Наші газові сховища майже неможливо уразити». Як Україні без Росії стати газовим хабом Європи
Світла в будинках немає, а газ є. Чому? Як це працює? Про стійкість української газової мережі до російських ударів, реальний стан видобутку й імпорту та нагальні кроки підготовки до наступних опалювальних сезонів Texty.org.ua розповідає Сергій Макогон, колишній керівник держпідприємства «Оператор газотранспортної системи України» (2019–2022).
Паливо, що не залежить від електрики
— Як удари РФ по енергетичних об’єктах впливають на стабільність нашої газотранспортної системи і яких заходів можна вжити для мінімізації цих ризиків у наступні опалювальні сезони?
Газотранспортна система України — це складний комплекс, який включає не лише магістральні газопроводи високого тиску (відповідальність «Оператора ГТС». — Ред.), а й мережі низького тиску, тобто облгази, підземні сховища. У кожного із цих елементів є уразливі місця, але система спроєктована з урахуванням можливих аварій: вона розгалужена, має альтернативні маршрути та резервні елементи.
У нас працює понад десяток сховищ газу в різних частинах країни. Видобуток є як на Сході, так і на Заході. Є можливість імпорту газу з чотирьох європейських країн.
До великих міст газ надходить із різних напрямків
До великих міст, зокрема й до Києва, газ надходить із різних напрямків. Існують також кільцеві газогони подібно до об’їзних окружних доріг. Тому повністю вивести з ладу ГТС дуже складно.
На мою думку, удари радше спрямовуватимуться не по самій газотранспортній інфраструктурі, а по підприємствах, які споживають газ, як-от ТЕЦ і ТЕС.
До того ж постачання газу майже не залежить від електрики. Тиск у системі створюють газотурбінні установки, що для своєї роботи використовують саме газ як паливо. Навіть коли в містах немає електрики, газ зазвичай є завжди.
— Чи вдалося Росії своїми ударами зупинити український видобуток газу?
Відразу після атак видобуток суттєво зменшився, але він повністю відновлений. За публічними даними, зараз видобувають близько 50–52 мільйонів кубічних метрів на добу. І на Сході, і на Заході країни все працює.
Росіяни били по газосховищах і наземних компресорних станціях, точках збору газу біля них. Самі сховища розміщені під землею на глибині близько двох кілометрів — їх майже неможливо уразити жодними засобами.
Попри більш ніж десять хвиль обстрілів, сховища працюють
Об’єкти на поверхні постраждали не критично. До того ж їх багато, їхні функції дубльовані, взаємозамінні. Попри більш ніж десять хвиль обстрілів, сховища працюють.
Для розуміння: газ зі сховищ беруть переважно під час пікового споживання, коли власного видобутку та імпорту недостатньо. Зараз країна йде шляхом постійного імпорту, що зменшує потребу в додатковому відборі зі сховищ.
Пастка «особливих обов’язків»
— Тоді про імпорт. Скільки газу країна імпортує і які прогнози?
Україна завжди імпортувала газ (перед повномасштабним вторгненням 10–15 млрд куб. м на рік. — Ред.). Це не щось нове. Зараз імпортують близько 20–23 мільйонів кубічних метрів на добу. У цьому сезоні вже імпортовано понад 6 мільярдів кубів.
Із травня почнеться закачування газу на наступну зиму. Обсяги, ймовірно, будуть не меншими, а імпорт із міркувань безпеки навіть зросте. А от стратегія, думаю, зміниться: буде більший акцент на постійний імпорт із кількох напрямків одночасно: Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія.
Головна проблема не в інфраструктурі для імпорту, а в наявності грошей.
— Давайте тоді про гроші. У чому суть?
Нафтогаз виконує ПСО — покладання спеціальних обов’язків, державний механізм регулювання цін. Компанія постачає газ за низькою ціною для населення, це 7,96 гривні за кубічний метр, для підприємств теплокомуненерго, бюджетних установ, газових електростанцій. Водночас Україна купує газ за кордоном по 28–32 гривні за кубічний метр. Нафтогаз зазнає збитків.
Немає критичної потреби піднімати ціну на газ для населення
Зараз немає критичної потреби піднімати ціну на газ для населення й теплокомуненерго — власного видобутку Укрнафти й Укргазвидобування достатньо для їхніх потреб. Але всі інші категорії треба переводити з регульованих цін на ринкові.
— Що це означає?
Усі категорії споживачів, окрім населення та комунальників, мають купувати газ за його справжньою ціною. Інакше Нафтогаз буде постійно в боргах.
Держава фінансує надприбутки власників електростанцій
Компанії потрібні значні бюджетні вливання, щоб покрити закупівлю в інших країнах. На цей сезон із держбюджету компанії вже виділено 8,4 мільярда гривень. Це без урахування взятих Нафтогазом кредитів і грантів іноземних партнерів.
Я вже казав про газові електростанції: їм давали газ дешевше, бо раніше на ринку електрики були суворі обмеження цін. Зараз ціна на електрику суттєво зросла. Навіщо далі спонсорувати дешевий газ? Виходить, держава фінансує надприбутки власників електростанцій.
Енергобезпека: глобальний вимір
— До 2022 року бізнес бачив перспективу в українських підземних сховищах, ви теж працювали над цим. Наскільки ці сховища привабливі для іноземних та українських компаній сьогодні?
Під час війни зовсім не привабливі. По-перше, відлякують можливі пошкодження і, як наслідок, позапланові ремонти. По-друге, на початку війни Міненерго заборонило експортувати з України навіть той газ, що належав іноземцям і був на нашій території. Його було небагато, але це підірвало нашу репутацію. Міжнародні газові трейдери вважають, що війна — це наші проблеми, не їхні.
Попит на сховища повернеться після війни
На мій погляд, попит на сховища повернеться після війни, особливо з розвитком ринку скрапленого природного газу. Україна може стати хабом СПГ: зі США його доставлятимуть морем у Польщу, звідти перекачуватимуть в українські сховища, а взимку продаватимуть у Європу. Це робоча модель, але треба дочекатися миру.
— Ви назвали країни, з яких ми імпортуємо газ. Чи треба зменшувати залежність від Словаччини та Угорщини через проросійську політику їхніх урядів?
Стратегія зараз обмежена: купуємо газ «із коліс» — на завтра чи на місяць наперед. Короткостроковий ринок дуже мінливий: за два холодних тижні в Європі ціна газу зросла на 40 відсотків. І Нафтогаз зараз платить цю ціну. Тоді як великий газовий бізнес якраз довгостроковий. Наприклад, Азербайджан підписав угоди з Австрією та Німеччиною на постачання їм газу з 2027 і 2028 років.
Треба домовитися з американцями чи Катаром
Україні потрібно 6 мільярдів імпортного газу щороку. Треба, приміром, домовитися з американцями чи Катаром на 5–10 років наперед про імпорт 2–3 мільярдів кубометрів СПГ щороку, забронювати необхідні потужності в Польщі чи Греції. Це суттєво зменшить його ціну й нашу залежність від Словаччини та Угорщини. Але все впирається в гроші й стратегічне планування.
— Чому досі немає таких довгострокових контрактів? Хто повинен розробити стратегію: уряд, Нафтогаз чи приватні кампанії?
Приватні компанії не хочуть брати довгострокові зобов’язання, бо в нас щодня можуть змінювати правила. Фактично єдиний великий гравець — Нафтогаз. А він сам не розуміє, де взяти кошти навіть на наступний рік, не те що на десять років.
Неминучість важких рішень
— Бізнес платить за газ дорожче, ніж населення. Чи треба піднімати людям ціну на газ?
Прямої такої вимоги від уряду немає. Немає її й від ЄС, а також як умови для членства в ЄС. Однак є дискусія на цю тему, є вимога переходу до ринкових цін.
Українського газу може бути дедалі менше, а імпорту дедалі більше
Такий перехід має відбуватися разом із субсидіями для тих, хто не може платити. Ми це вже проходили. У 2014–2015 роках ціну на газ підняли в рази, а паралельно запустили потужну систему субсидій. І все працювало.
Стримування цін під час війни зрозуміле, але непопулярне рішення доведеться колись ухвалювати. Та й Укргазвидобуванню потрібні гроші, щоб хоч утримати поточний рівень видобутку. Інакше українського газу буде дедалі менше, а імпорту дедалі більше.
