Сотні дрібних вузлів. Як у Хмельницькому уникнули блекаутів
300-тисячному Хмельницькому в якомусь сенсі пощастило. У місті немає великих ТЕЦ, як у Києві. Тому менша ймовірність опинитися всім у блекауті після російських атак. Натомість є щонайменше 70 котелень і сотні дрібних сучасних вузлів енергетики в різних районах. Як під обстрілами збільшити виробництво енергії? Чи рятують сонячні електростанції? Як видобувати тепло з-під землі? Усе це Texty.org.ua пояснює заступник міського голови Хмельницького Василь Новачок.
Децентралізована енергосистема
У Хмельницькому є котельні, об’єднані між собою тепломережами, закільцьовані. У разі виходу з ладу однієї підключається інша, пояснює пан Василь. Є котельні віддалені, але вони з’єднуються з іншими об’єктами трубами меншого діаметра. Такі не можуть дати достатньо тепла в будинки, але підтримують температуру води в системі й убезпечують мережі від замерзання. До того ж у місті немає мереж теплопостачання великих діаметрів. Це зменшує втрати тепла й запобігає масштабним проривам.
«Така система гнучкіша й зручніша. Але сказати, що вона невразлива, на жаль, у 2026 році не можемо. Ворог має ресурси залишити без тепла будь-кого», — каже Василь Новачок.
Котельні здебільшого газові. Є кілька таких, що працюють на дерев’яній трісці й пелетах — гранулах пресованої деревини чи сільськогосподарських відходів. Вони переважно забезпечують теплом медзаклади. Однак Василь Новачок зазначає, що нині тріска значно дорожча за газ. Тому ставити нові котельні на біомасі економічно недоцільно.
«Держава субсидіює газ, але жодним чином не впливає на вартість тріски чи біомаси. Тому ця галузь зараз не дуже розвинена. Хоча, безперечно, саме за цим майбутнє. Наприклад, теплопостачання литовського Вільнюса, мабуть, на 80 відсотків забезпечене саме біомасою, а не природним газом», — каже Новачок.
Когенераційні установки
Перша когенераційна газова установка з’явилася в Хмельницькому 2003 року. Служить і досі. Відпрацювавши сезон, стає на профілактичний ремонт.
По суті, це такий генератор, який спалює газ і виробляє електрику, виділяючи при цьому тепло. На початку повномасштабного вторгнення Хмельницький мав таких 13, через два роки 15, а на сьогодні їх уже 25 і генерують вони 13 МВт. Відчуваєте динаміку?
Понад 20-річний досвід роботи з когенерацією та співпраця з міжнародними донорами дають змогу збільшувати кількість установок і монтувати їх у короткі терміни власними силами. Минулого літа хмельничани встановили шість нових КГУ.
Василь Новачок каже, що обирають установки невеликої потужності й розосереджують їх по місту. Адже великий об’єкт буде зручною мішенню для ворога.
«Знайома мені компанія займалася монтажем досить потужної п’ятимегаватної когенераційної установки в одному з прифронтових міст. Майже рік її монтували, й одразу після запуску туди прилетіло», — розповідає Василь Новачок.
Великий об’єкт — зручна мішень для ворога
У 2025 році когенераційні установки Хмельницького виробили 33,6 млн кВт електроенергії, половину з якої спрямували в загальну електромережу. Загалом на понад 100 млн грн.
«Це не заробіток. Це вартість проданої електроенергії», — наголошує Василь Новачок.
Заступник міського голови пояснює: якщо газ дорогий, а електроенергія дешева, то когенерація невигідна. Якщо ж газ дешевший, а електроенергія дорожча, тоді може йтися про прибуток.
«Орієнтовна вартість кіловата виробленої електроенергії торік була 3,75 гривні. А продавали по 5,90. Тобто Хмельницьктеплокомуненерго заробляло більш як 2 гривні на кожному кіловаті», — каже він.
Але головне навіть не це. Головне те, що підприємство не купувало з ринку електроенергію по 13 грн, а користувалося власною електрикою по 3,75 грн. Відповідно економили 9 грн на кожному спожитому кіловаті.
«Якщо ми спожили близько 16 мільйонів кіловат, можемо сміливо множити їх на 9 гривень і бачити ті зекономлені кошти, що залишилися в підприємства. Із цих коштів виплачувалася зарплата працівникам, вкладалися в розвиток», — пояснює заступник мера.
Кабельна мережа
Нині в Хмельницькому будують власні електричні кабельні мережі, що з’єднають когенераційні установки з іншими об’єктами критичної інфраструктури. Щоб перекидати надлишок електрики насосним станціям, наприклад.
У місті будують власні електричні кабельні мережі
Кабельні мережі — це дорого. Попередній розрахунок показав, що на весь проєкт треба 150 млн грн. Міський бюджет не потягне, тим більше Хмельницький спрямовує значні кошти на допомогу ЗСУ. Та ще й держава забрала в муніципалітетів частину доходів.
Доводиться шукати гроші в закордонних донорів, втілювати проєкт поетапно. Торік і позаторік кабелями з’єднали невеликі котельні. Цього року буде заживлена велика насосна станція.
Частину робіт виконали в партнерстві з Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), частину власним коштом.
«Кабельні лінії не дуже цікаві донорам. Це не відновлювана енергетика, не сонячні панелі. Але іншого шляху я не бачу. Треба робити обов’язково. Один об’єкт за іншим», — каже посадовець.
Сонячна енергія
У Хмельницькому працює понад 15 сонячних електростанцій (СЕС) потужністю від 5 кВт до 550 кВт. Нерідко їх ставлять прямо на дахах, як у Європі. Взимку від панелей толку мало, а от влітку й навесні вони допомагають. Сонячна енергія може покрити 40% потреб одного медзакладу, наприклад.
«Технологія сонячних панелей стала суттєво дешевшою, ніж 10 років тому, а електроенергія на ринку стала суттєво дорожчою. Влітку СЕС мають досить хорошу окупність. Зайву електрику можна скидати в загальну мережу й отримувати її звідти, коли потрібно. Наприклад, увечері», — каже Василь Новачок.
Сонячна енергія може покрити 40% потреб медзакладу
Для балансування енергосистеми місту потрібні потужні акумуляторні батареї. Вони дорогі. До того ж складні в підключенні.
«Навіть якщо бізнес вкладе кошти, купить сонячні батареї, акумулятори, то більш як рік підключатиметься до мереж ОСР (Оператор системи розподілу). Це досить-таки забюрократизований сектор», — вважає Новачок.
Нині Хмельницький шукає донорів, щоб придбати акумулятори для об’єктів водоканалу. Вони накопичуватимуть енергію від сонячних панелей.
Є сонячні панелі й на медичних закладах. Залежно від закладу в сонячну погоду вони можуть покривати до 100% потреби.
«Зараз темп встановлення сонячних панелей трішечки спав. Але ті, що маємо, працюють, дають дуже дешеву електроенергію і допомагають економити», — каже посадовець.
Геотермальна енергія
Два роки тому хмельничани перейнялися ідеєю встановити перший великий геотермальний тепловий насос для постачання гарячої води на один із мікрорайонів. Для цього треба пробурити в землі свердловини. У прокладених трубах циркулює незамерзаюча речовина, як вбирає тепло із землі, й через тепловий насос виділяється втричі більше тепла для підігріву води в котельні. Завдяки установці можна заощадити 1 млн кубів газу на рік.
Теплові насоси доцільні там, де є власне виробництво електрики
«Якщо взяти електричний котел, то він спалить кіловат електричної енергії й зробить із нього кіловат теплової. А тепловий насос на кіловат електричної енергії може дати три, а влітку й чотири кіловати тепла», — пояснює Василь Новачок.
Теплові насоси доцільні там, де є власне виробництво електрики, щоб не навантажувати загальну мережу. Саме тому монтаж планується на котельнях, де вже є власна генерація електричної енергії. Така технологія популярна в країнах Скандинавії, Німеччині.
Однак виявилося, що в Україні надвисокий податковий збір за використання надр. За кожен пробурений метр треба заплатити пів мінімальної зарплати, тобто понад 4 тис. грн. На проєктованому об’єкті заплановано 250 свердловин по 50 м. Набігає сума збору 46 млн грн. Тоді як вартість робіт та обладнання — лише 25 млн грн.
«Проєкт стає повністю неокупним. Ми написали багато листів до Кабміну, отримали відповіді, що ніхто нічого не мінятиме. Заручилися підтримкою громадських організацій, знову звернулися. І ось кілька днів тому бачу, що Мінрегіон підготував проєкт змін до закону, який скасовує цей драконівський збір. Але чи ухвалять його, невідомо», — розповідає посадовець.
Василь Новачок вважає, що скопіювати досвід Хмельницького досить складно. Адже кожне місто будувалося по-різному. У різних містах ця робота може зайняти різний час, це точно не питання одного-двох років, і вона потребує коштів та фахівців. Але треба усвідомити, що розподілена генерація — це чи не єдиний рецепт успіху в протидії ворожому енергетичному геноциду.
