«Гавномуть — гавнолєйка». Депутатка Скороход і нова хвиля адептів «русского міра»

Ми незчулися, як проросійські сили в Україні у їхньому звичному розумінні відійшли в минуле. Усі ці «експерти», «народні депутати», «представники народу», які відкрито закликали до союзу з Росією, а фактично до анексії України, зараз здебільшого в бігах, сидять у СІЗО чи тихенько ходять на засідання Верховної Ради.

Але сьогодні з’явилася нова генерація політиків чи лобістів проросійських впливів. Ці люди не будуть щохвилини згадувати Пушкіна чи ходити в косоворотці. Вони вже зрозуміли, що відкрито пропагувати ідеї «русского міра» в Україні поки що зась, тому мімікрують під патріотів та вболівальників за долю народну. Як-от, до речі, у тій самій Грузії можна пити мукузані, бути добрим генацвале і навіть не дуже часто вимовляти слово «Росія», але водночас цілковито йти у фарватері російської політики, як це роблять політики з «Грузинської мрії».

У нас поки що такі політичні формації лише починають кристалізуватися. Але вже можна назвати певних осіб, які в майбутньому можуть опинитися в когорті «нових русскіх». І серед них депутатка Анна Скороход буде, певно, не на останньому місці.

«Єслі начнут бунтовать»

Анна Скороход не є якимось неофітом у просуванні ідей «русского міра». Вона ходила на ефіри проросійських пропагандистських каналів. А після їх закриття не стримувала свого невдоволення. «Протягом багатьох років ці канали існували, нікому не заважали і ніхто не казав, що вони розділяють Україну», — заявила свого часу депутатка.

Але, як каже народне прислів’я, щаслива доля і в болоті знайде дорогу. Фірмовий стиль промов Скороход — міксувати проблеми простих людей і геополітику. Вона вміє в одному реченні згадати про конспірологію, приправити її фразами з розмовної мови на кшталт «Зеленський їм в очі сцить, а вони кажуть роса». І це вміння стало їй у пригоді, коли відверта проросійська пропаганда виявилася під забороною.

До речі, Скороход, колись отримавши багато негативу за свої оцінки державної історичної політики (депутатка свого часу заявила, що декомунізація і правда про Радянський Союз — це все «маразм», «хвороба суспільства». — Texty.org.ua), тепер уникає розмов про гуманітарні питання, заявляючи, що це все «вигадки крикунів».

Але російські пропагандисти прекрасно усвідомлюють цінність Анни Скороход як містка до українських виборців і використовують це на повну.

Сьогодні Анна Скороход позиціонує себе, звісно, як справжню патріотку. Вона публікує на своїй фейсбук-сторінці спільні фото та відео з бійцями, регулярно відвідує акції родичів, чиї близькі зникли безвісти. До речі, це вразлива група, ефесбешники телефонують їм і пробують маніпулювати, брешучи, що знають, де їхній родич.

Але варто зайти на ютуб-сторінку Скороход, і там можна побачити дещо іншу картину.

Наприклад, ця патріотична депутатка часто стрімить зі справжнім штатним російським пропагандистом Ігорем Мосійчуком. Нагадаємо, у березні 2024 року Центр протидії дезінформації додав тікток-акаунт Ігоря Мосійчука до списку каналів, що поширюють російську пропаганду. А вже в травні 2025-го цей пропагандист опинився серед осіб, проти яких запровадив персональні санкції сам президент.

Звісно, навіть на цих стрімах Скород грає роль переконаної державниці, наприклад, із гіркотою розповідаючи про корупцію та проблеми з фортифікацією. І не змигнувши оком вплітаючи у свою розповідь російські наративи, наприклад, просуваючи улюблену для роспропаганди тему «громадянської війни» всередині України.

«Є тривога, що може бути громадянська війна виключно через те, що багато військових ненавидить владу, вони хочуть, як то кажуть, помсти», — зазначила Скороход на одному зі стрімів із Мосійчуком.

До речі, тема кинутих владою військових у неї одна з головних. Трохи далі ми зрозуміємо, чому про них так любить згадувати нардепка.

На своїй інформаційній співпраці з Мосійчуком Скороход, звісно, зупинятися не збирається. Так, вона засвітилася на ефірах у ще одного майже штатного російського пропагандиста, а в минулому працівника телеканалу NewsOne Олександра Шелеста, з яким приблизно така сама ситуація, як і з Мосійчуком: Центр протидії дезінформації вніс його канал до списку проросійських медіа, кілька його медіаресурсів заблокували, а президент запровадив проти нього персональні санкції.

Але все це знову ж таки не зупинило Скороход від участі в його ефірах. Може, вона вирішила донести до глядачів цього ресурсу свою проукраїнську позицію? До речі, спочатку так і здається. Депутатка критикує пункти останньої «мирної» угоди, запропонованої чи то американцями, чи то росіянами, і, попри видиме незадоволення самого Шелеста, акцентує на тому, що це Росія почала війну.

Але під кінець розмови вона все ж таки починає «палитися». На запитання про закінчення війни Скороход відповідає: «Лучше плохой мир, чем хорошая война. Никто не выигрывает в войне, кроме тех людей, которые на ней зарабатывают. А это власть и торговцы оружием». Тобто повторює старий, десятирічної давності, пропагандистський мотив «торгівлі на крові».

Але й на цьому вона не зупиняється. Отримавши від Шелеста зрозумілий пас у вигляді запитання «Добъет ли зима Зеленского?», відповідає у вже звичному для себе стилі: «Зима додавит Зеленского, если начнут бунтовать люди. Если люди ничего делать не будут, то будем терпеть то, что имеется».

Так само свої словесні перла депутатка розкидає в ефірі ще одного посіпаки руськомирівських каналів Віталія Дикого, який свого часу працював на NewsOne, а тепер має власний ютуб-канал.

Так, на одному з ефірів у Дикого під красномовною назвою «Полный пи…ец» Скороход сказала: «Я не нашла ни одного военнослужащего, который бы заявил: “Мы хотим продолжать войну, мы хотим воевать дальше”».

Анна Скороход, поза сумнівом, усвідомлює, чим «побалувати» своїх проросійських інтерв’юерів, яких заяв вони чекають. Так само вона чітко усвідомлює, який шлейф буде за нею після таких ефірів.

«Вот эта вся история — кто не с нами, тот с Россией, эта вся гавномуть-гавнолейка — это для дебилов, а дебилы не все», — заявила Скороход на стрімі з тим-таки Шелестом.

Стосувалися її слова, вочевидь, останнього корупційного скандалу («Міндічгейту») і побоювань, що він може зіграти на руку російським пропагандистам, але ж, ніде правди діти, ці слова вона сказала саме в ефірі російського пропагандиста.

«Наша захисниця»

Ютуб-канал Анни Скороход має доволі скромні показники, на відміну від пропагандистських ресурсів, на яких вона з’являється. Кілька відео, більше шортсів, лише кілька тисяч підписників і кілька тисяч переглядів кожного матеріалу. Але далі починається магія Скороход. Бо народна депутатка насправді є надзвичайно популярною в соцмережах. Як це усе працює?

Розглянемо на одному прикладі. Нескладний пошук на Ютубі виводить нас на канал «Наша захисниця». І, о диво, ми бачимо, що він заповнений приблизно такими самим шортсами, як і особистий канал Скороход. Але над ними вже попрацювала дбайлива рука пропагандистів.

Прочитайте назви шортсів: «Військові ненавидять владу»

Тут одразу можна побачити кілька пропагандистських наративів. Один дуже популярний у Скороход. Він у неї повторюється постійно й стосується українських військових. Прочитайте назви шортсів: «Військові ненавидять владу», «Військові хочуть додому», «А військовим ніхрєна», «Військовим вже набридла корупція зеленої влади, є один вихід».

Звідси виростають тези про необхідність миру будь-якою ціною, а також заперечення війни «до останнього українця»: «Треба погоджуватися на мир», «Не капітуляція!», «До останнього або мир».

Про що йдеться в цих коротких відео? Той самий набір «юного пропагандиста»: війна потрібна лише Зеленському, треба просто припинити стріляти.

Ось що каже Скороход у «Не капітуляції!»: «Мы не отдаем территории, но они де-факто захвачены. И наша задача сейчас не воевать до последнего украинца, чтобы потом тут жили не украинцы, а наша задача сохранить нацию». Хоча насправді переговори спочатку стосувалися вимоги вивести українські війська з Донбасу, значна частина якого не окупована, а буквально вчора, 17 грудня 2025 року, Путін заявив, що Росії потрібне «визволення своїх історичних земель».

Загалом логічний ланцюжок основних наративів тут дуже простий і дохідливий. Влада прогнила і корумпована, бійців на фронті кинули, вони гинуть невідомо за кого й за що, треба терміново укладати мир. Трохи перефразувавши фразу одного з шортсів — «Так капітуляції». До речі, це саме слово в слово говорили російські приховані пропагандисти після вторгнення у 2014 році.

«Не чоловіче ЗСУ»

«Наша захисниця» — це лише одна з ланок ланцюжка з поширення пропаганди в соцмережах. Кожна з наступних ланок означає все більше майданчиків для поширення й відповідно все більше охоплення аудиторії.

Наприклад, одним із наступних майданчиків поширення шортсів зі Скороход у Фейсбуці стає така собі група «Не чоловіче ЗСУ». До речі, дуже цікавий пропагандистський ресурс, який робить акцент саме на жіночій аудиторії.

Усі відео там лише з жінками — як відомими, так і, що називається, «з народу» (про інспіровані відео від «народу» читайте в нашій статті тут). Коло тем, про які там говориться, досить чітке і вміло акцентоване.

Якщо коротко, частина відео зосереджені на тому, що «в Україні страшна корупція, влада прогнила, військових кинули». І на тлі цього багато шортсів із жінками, які втратили на війні своїх синів, чоловіків. Власне, усі ті самі тези, які можна побачити в «Нашій захисниці», але тут уже повторені десятками голосів і масштабовані. Такий собі вбивчий пропагандистський мікс, де, наприклад, обличчя Тетяни Чорновіл із вирваними з контексту словами може сусідити з обличчям відомої антимобілізаційної пропагандистки Аннушки Алмазової (Texty.org.ua колись писали й про неї, читайте тут).

Ну й, звісно, багато шортсів зі Скороход, куди ж без неї. Сама група налічує лише трохи більш як 20 тисяч учасників, але мова йде радше про майданчик для подальшої розкрутки: деякі відео групи набирають по кілька тисяч поширень і сотні коментарів. І це лише один із багатьох пропагандистських майданчиків.

Звісно, з огляду на озвучені факти виникає одне цікаве питання: а яка саме залученість Скороход у всі ці процеси? Чи впливає вона якось на них? Чи керує ними? Чи вся ця пропагандистська машина працює без її відома?

Поки що впевнено можна стверджувати одне: добра частина цих відео у «Нашій захисниці» й на таких ресурсах, як «Не чоловіче ЗСУ», — це її власні висловлювання на ефірах різних проросійських пропагандистів.

Інакше кажучи, не було б її системної залученості на ефірах цих самих пропагандистів, не було б і левової частини цих матеріалів. Йдучи на ефір до російського пропагандиста, треба мати чітке усвідомлення, що ви робите непоправний крок і вас можуть використати в будь-який спосіб. Але з огляду на слова Скороход про «гавномуть — гавнолєйку» вона має досить чітке уявлення про наслідки своїх кроків.

Зламана логіка

Та найгірше те, що кейс зі Скороход дає привід загалом засумніватися в адекватності функціонування українського державного апарату.

Ну от справді, якщо логічно міркувати, у нас є народна депутатка країни, що перебуває в затяжній і масштабній війні. Здається, це накладає певні обов’язки.

А Скороход до того ж не просто нардепка. Виявляється, вона очолює тимчасову слідчу комісію з питань розслідування порушень законодавства в Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державній прикордонній службі України, інших військових відомствах, а також ТЦК та ВЛК.

І треба віддати належне: Скороход справді дуже активна на своїй посаді, зокрема в зборі різноманітної інформації. Це, до речі, підтверджують і військові.

Одну з таких розповідей залишив на своїй фейсбук-сторінці військовий Дмитро Кухарчук.

«Місяць тому мене набрав заступник командира однієї з підпорядкованих корпусу бригад.

Ситуація полягала в тому, що йому зателефонував підполковник однієї з вищих інституцій (спеціально не вказую, щоб не натягувати негатив на апарат) і почав вимагати інформацію стосовно кількості СЗЧ у бригаді починаючи з 2022 року… у відповідь на запит народного депутата України Анни Скороход.

На прохання заступника командира зробити це офіційним запитом підполковник почав хамити і розповідати, що якщо запити підуть офіційні, то життя заступника буде непростим. <...>

А потім згадав, що в мене звідкись є контакт тієї Скороход, і вирішив написати їй. Чемно представився і запитав, для чого їй та інформація. Вона написала, що їй дуже приємно, але відповіді не надала».<...>

Можливо, справді ця інформація потрібна Скороход для її діяльності в ТСК.

І тут напрошується цікава аналогія: нещодавно в Німеччині спалахнув скандал навколо запитів депутатів від проросійської партії до армії, у яких просили повідомити дуже чутливу інформацію.

Також не забуваймо, що після напруженого робочого дня нардепка часто опиняється на ефірах у різних проросійських пропагандистів. Причому деяких із них цілком можна трактувати як штатних працівників російських спецслужб. Таким чином, маємо просто якусь фантасмагоричну ситуацію. Одна й та сама людина отримує якусь ексклюзивну інформацію в українських військових, а потім невимушено спілкується з представниками протилежної воюючої сторони приблизно на ці самі теми.

І все це не криючись, як то кажуть, на виду у всього світу. От така «зламана» логіка.

Але це далеко не всі дивні дива Скороход. Наприклад, вона підготувала законопроєкт про зміну адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей. Він пропонує перенести неокуповані частин Донецької та Луганської областей до складу Харківської та Дніпропетровської областей. Нібито щоб раціоналізувати адміністративне управління на підконтрольних територіях і заощадити бюджетні кошти на утриманні обласних державних адміністрацій.

Критики законопроєкту одразу заявили, що такі дії можна тлумачити як «поступку російській пропаганді щодо цих регіонів», а законопроєкт може створити «небезпечний прецедент для майбутніх територіальних маніпуляцій». На сьогодні цей законопроєкт, на щастя, не ухвалений і не винесений на голосування в сесійну залу Верховної Ради.

Народження в’язня сумління

До певного часу мало хто звертав увагу на медіаактивність Скороход і на саму її особу. На відміну від того самого Юрія Бойка, лідера перейменованої ОПЗЖ, якому було достатньо записати одне звернення в ТікТоці й наразитися на шквал критики.

Але все змінилося в один момент, коли НАБУ оприлюднило плівки з начебто голосом Скороход. За даними слідства, нардепка організувала злочинну групу і разом зі спільниками просила в підприємця 250 тисяч доларів за внесення конкурентів до санкційних списків РНБО.

Сама Скороход у відповідь заявила, що це не вона і навіть квартира, у якій було зроблено цей запис, не її. А на судовому засіданні після оголошення підозри у своєму безпосередньому стилі прямо сказала, що її «обісрали перед усією країною».

Звісно, російські пропагандисти просто не могли пройти повз таку подію. Хоча, на перший погляд, перші номери російської пропаганди не стали так одразу «вписуватися» за Скороход, лишаючи нібито нейтральні коментарі. Ну це й зрозуміло, що з тих тубільців (себто нас) взяти. Ось, наприклад, коментар у телеграм-каналі пропагандистки Скабєєвої:

Але вже під час свого ефіру Скабєєва згадує слова того ж таки пріснопам’ятного Ігоря Мосійчука про те, що Скороход незадовго перед справою проти неї вимагала опублікувати всі матеріали по Міндічу. Такий собі пас пропагандистам-малоросіянам братися за роботу. І «брати менші», звісно, не підвели.

Сам Мосійчук зазначив: «Я точно бачу, що всі ці речі (розслідування й підозра НАБУ. — Texty.org.ua) збіглися з її позицією — розслідуваннями по ТЦК, злочинах у ЗСУ, корупції в Мінобороні. Ми також подали проєкт постанови, який мав би зупинити маніпуляції навколо плівок Міндіча».

Останнє твердження, до речі, взагалі-то дуже інтригуюче. За словами проросійського пропагандиста, народна депутатка України не лише виступає на його ефірах, вони ще й разом займаються якоюсь законодавчою творчістю.

Вступається за Скороход і такий собі «адвокат з Одеси» Тарас Нікіфорчук. Це знаний борець із ТЦК, до якого чомусь, на відміну від Стахіва, у правоохоронців особливо немає питань. Звісно, на думку Нікіфорчука, справа Скороход — це на 100% «заказуха», а «то, что происходит в отношении Анечки, происходит в отношении тысяч и тысяч наших граждан».

Але, що цікаво в цій історії, підтримку Скороход висловили не лише відкриті пропагандисти. Здавалося б, люди чи якісь рухи, яких не можна було звинуватити в проросійських поглядах, однозначно підтримали Скороход і засудили діяльність правоохоронців, не чекаючи закінчення цієї справи.

Наприклад, на підтримку Анни Скороход висловилася така собі Марія Барабаш, голова правління громадської організації «СПРОТИВ». Ця організація позиціонує себе як така, що бореться з корупцією, виступає за підвищення зарплат і забезпечення воїнам ЗСУ.

Не дочекавшись рішення суду, Барабаш пише на своїй фейсбук-сторінці, що НАБУ й СБУ опублікували фейкові фото з обшуку квартири Скороход. До речі, у Фейсбуці на неї підписано більше ніж 150 тисяч осіб, організація проводить акції проти нецільового використання коштів та корупції. Але ось так, без якогось глибинного вивчення матеріалу звинувачує одну сторону в корупції і цілковито виправдовує іншу.

На нове коло

Історія Анни Скороход — це не про одну депутатку і навіть не про одну кримінальну справу. Це ілюстрація того, як в Україні поступово формується новий тип проросійського впливу: без георгіївських стрічок, без «Путін, введи війська», без ностальгії за СРСР.

Натомість просуваються розмови про «втому від війни», «корумповану владу», «військових, яких кинули», «мир будь-якою ціною». Російських адептів нової хвилі важче розпізнати автоматично, у них немає довгої старої заплямованої історії співпраці з Росією, натомість є депутатські мандати, фото з волонтерами й правильно підібрана риторика. І саме такі фігури стають містком між російською пропагандою та українською аудиторією.

Російська пропаганда заводить на нас на нове коло ходіння на місці. Їм однаково, хто президент, їм головне збити українців із пантелику і відвернути увагу від справжньої причини наших бід — Росії.

депутати пропаганда русскій мір