Лотерея. Чому одні переселенці отримують компенсацію за зруйноване житло, а інші ні?
Що відбувається з відшкодуванням за зруйноване житло, яке опинилося в окупації? Чому переселенці називають компенсації «дискримінацією за територіальною ознакою»?
Ще рік тому Верховна Рада ухвалила закон, який містить логічну і зрозумілу процедуру виплати компенсації власникам житла, що залишилося на окупованій території. Єдине, що віддаляє його від втілення, — це підпис президента. Документ лежить у шухляді Володимира Зеленського, хоча Конституція дає президентові 15 днів на підписання або відхилення закону.
Очільник держави ігнорує цю норму без пояснень. Але людям потрібно отримувати компенсації, щоб облаштовуватися на новому місці, й Кабмін, поки закон не діє, придумує заплутані правила.
«Із 1 грудня переселенці, які втратили житло, зможуть отримати від держави 2 млн грн». Такими заголовками рясніли медіа, соціальні сторінки деяких депутатів і сайти держустанов. Проте це маніпуляція. Право на компенсацію матимуть лише військові, та й то не всі.
Сумна арифметика. В обороні, наприклад, Маріуполя брало участь приблизно 8 тис. захисників. Тоді як довоєнне населення міста — 500 тис. осіб. Тож виходить, що право на компенсацію за втрачену нерухомість матиме менш як 2% містян.
Без права на компенсацію
«Коли я втратила все, що мала в Маріуполі, все, що будували мої батьки, я сподівалася, що держава якось компенсує нам ці втрати. Врешті, людей кинули там напризволяще, поки ворог розстрілював їх, як у тирі. Ніхто не рятував, не витягував, не евакуював і навіть не попереджав про небезпеку. То можна було хоча б компенсувати втрати тим, хто вижив. Але ні, як виявилося, допомога взагалі не передбачається», — каже Ганна Р.
«Можна було хоча б компенсувати втрати тим, хто вижив»
В аналогічній ситуації — без права на компенсацію — опинилися мешканці окупованих Волновахи, Бахмута, Мар’їнки, Соледара, Лисичанська. Це загальна проблема, яка торкається всіх окупованих територій.
«І це несправедливо. Це дискримінація за територіальною ознакою», — вважає маріуполець Євген Сосновський, який систематично відстежує все, що відбувається навколо теми компенсацій.
Замість кроків назустріч створюється хибне уявлення, ніби ВПО купаються в державній любові
Він переконаний: люди, які втратили не тільки майно, житло, а й рідне місто, які постраждали найбільше, мають розраховувати на допомогу якщо не в першу чергу, то хоча б не в останню.
На практиці спостерігаємо протилежне. Замість кроків назустріч постраждалим інформаційними маніпуляціями створюється хибне уявлення суспільства, ніби ВПО купаються в державній любові.
А що ж насправді?
У лютому 2023 року Верховна Рада ухвалила закон № 7198 (інший, не той, який ми згадували на початку статті) про створення держреєстру житла, пошкодженого та зруйнованого внаслідок збройного вторгнення РФ, і порядок компенсації за нього. Передбачалося, що право на компенсацію матимуть усі, хто втратив нерухомість через російську агресію після 24 лютого 2022 року.
Переселенці перебували в ілюзіях, що так і станеться, до осені 2023-го, доки уряд не розробив механізм призначення відшкодувань.
Урядовці вирішили, що фіксувати руйнування мають комісії, створені місцевими органами влади, які евакуйовані на підконтрольну територію. Але сюрприз! Несподівано з’ясувалося, що комісії поїхати до окупованих Мар’їнки чи Волновахи не можуть. А отже, нарахувати людям компенсації неможливо.
Несподівано з’ясувалося, що комісії поїхати до окупованих Мар’їнки чи Волновахи не можуть
«Треба буде дочекатися закінчення війни», — казав у коментарі «Сайту Маріуполя» нардеп Ярослав Железняк, перший заступник голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, фракція «Голос».
Пізніше маріупольський муніципалітет виступив із оптимістичною заявою, що до закону про компенсації внесено зміни про дозвіл встановлювати факт руйнації будинків без виїзду комісії. Це стосуватиметься всіх тимчасово окупованих міст. Але, як з’ясувалося, заява була аж надто передчасною.
Коли уряд зрозумів, що придумав нісенітницю з виїздами комісій, то вирішив провести експеримент і перевірити, як працюватиме норма про використання фото та відео фактів руйнацій. Експериментувати взялися на прикладі окупованого Мелітополя Запорізької області.
Як пояснювала депутатка Олена Шуляк (голова партії «Слуга Народу», голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування), у Мелітополі мало пошкоджених будівель, тож заяв на компенсацію буде небагато, а отже, експеримент провести простіше.
Так і вийшло. Уряд отримав тільки десять заяв від мелітопольців. Руйнування підтверджували за супутниковими знімками. Людям виплатили компенсації, і це єдині українці-переселенці, яким вдалося отримати відшкодування за зруйноване житло в окупації!
Попри успіх, уряд понад рік не давав дозволу масштабувати мелітопольский досвід. Лише в липні 2025-го Кабмін вирішив поширити експеримент. Але тільки на прифронтові громади і тільки на підконтрольній території.
Знову не для всіх
У липні цього року уряд нарешті затвердив постанову № 815, що дозволяє дистанційне обстеження пошкодженого житла й визначає випадки, коли це можливо. У пункті 2 вказано, що дистанційне обстеження може бути не тільки там, де ведуться бойові дії, а й на окупованих територіях.
Проте вже в пункті 3 зазначено, що дія не поширюється на окуповані території, які є в переліку окупованих територій, затвердженому Міністерством розвитку громад та територій України. Тобто постанова не поширюється на всі окуповані населені пункти.
До переліку окупованих міст і селищ, затвердженого Мінрозвитку, наприклад, уже внесено місто Добропілля. Тому місцева мешканка Мирослава Котова отримала відмову в дистанційному обстеженні її зруйнованого житла.
А ось Покровськ, попри бойові дії в місті, до згаданого переліку поки що не внесений. Тому його мешканці поспішають подати заяву на дистанційне обстеження свого зруйнованого житла.
Гроші на біді
Люди скаржаться: виникає багато непорозумінь між мешканцями й місцевими органами влади, що формують комісії для обстеження житла. Ці самі органи влади ухвалюють рішення про надання постраждалим «компенсаційного сертифіката» — електронного документа, який підтверджує право на отримання коштів для придбання нового житла чи інвестування в його будівництво.
«Проблема в тому, що обстеження зруйнованого житла перетворюють зараз на бізнес, — стверджує мешканка прифронтового Куп’янська Юлія Л. — Роботу муніципальних комісій фінансують місцеві бюджети, а не заявник. Деякі члени комісій побачили в цьому можливість додаткового заробітку і відкривають фірми з надання послуг обстеження зруйнованого житла, але за гроші. І виходить, що людина звертається в муніципалітет, їй відмовляють через “безпекові питання” й радять звернутися до приватних компаній».
«Мені відмовили через невідповідність фото вимогам»
Саме так вчинила мешканка Вовчанська Харківської області, яка попросила не називати її імені.
«Ви бачили Вовчанськ? Там жодного вцілілого будинку. Все в руїнах. Я мала фотографії руїн, але мені відмовили в компенсації через невідповідність фото вимогам», — скаржиться жінка.
- Знімок має бути в кольорі, чітким, без ознак розмиття й цифрових спотворень.
- Зйомка має здійснюватися в умовах достатнього природного або штучного освітлення.
- За технічної можливості файл має містити вбудовані метадані (EXIF) з фіксацією дати і часу зйомки, координат глобальної навігаційної супутникової системи, технічної інформації про пристрій зйомки.
- Мінімальний набір знімків об’єкта: загальний вигляд ділянки (з прилеглою територією), загальний ракурс, щонайменше три ракурси (фасад, бічний фасад — вигляд із протилежного тильного боку, вигляд згори).
- На знімку мають бути чітко зафіксовані руйнування несівних та огороджувальних конструкцій із забезпеченням контрастного зображення.
- Знімок за можливості має містити таблички з адресою, номери будинків, вивіски, прилеглу територію, об’єкти-орієнтири.
«Ну ось тоді я заплатила гроші, мені зробили технічне обстеження, фотографії, я подала документи повторно і зараз отримала сертифікат. Це коштувало мені 20 тисяч. Далеко не в кожній родині переселенців є такі гроші», — продовжує мешканка Вовчанська.
У пошуках справедливості
Непрозорість ланцюга заявник — місцева влада — комісія фіксують і правозахисники, каже юристка громадської організації «Донбас SOS» Наталія Юрлова.
Люди, які стикаються з несправедливістю, безпідставними відмовами у видачі компенсаційного сертифіката, кажуть, що компенсації призначають «як хто кому сподобався».
Олена Безсонова з Покровська вже пів року намагається отримати компенсацію за зруйнований будинок.
«Я двічі проходжу цю процедуру. Перший раз зі зруйнованим будиночком моєї мами в Мирнограді. Зібрала документи (робила все сама, бо мама у віці й не має на це сил), подала заяву, і мама без жодних проблем отримала компенсацію. Зробити ж те саме в Покровську ніяк не вдається», — розповідає Олена Безсонова.
Жінка вперше подала заяву після виходу урядової постанови № 815, яка дозволяє мешканцям прифронтових громад проводити дистанційне обстеження за допомогою фотографій. Надала знімки та відео свого будинку, але вони виявилися не такими, як це потрібно: не з того ракурсу, не того формату, не тієї якості.
22 жовтня 2025 року Кабмін ухвалив постанову № 1347, спростивши вимоги до доказових фото та відео. Це надихнуло людей.
Перша відмова була через те, що «не вказаний ступінь руйнувань у відсотках»
Які зміни запровадили
- Тепер можна подати заяву, навіть якщо немає фото: комісія використовує супутникові знімки, архівні фото з «Дії», бази даних військових.
- Спрощено вимоги до доказів:
- похибка геолокації може бути до 10 м;
- фото підходить звичайне, без ракурсу згори.
Проте й після цього комісії знаходять підстави для відмов. Олена Безсонова каже, що перша відмова була через те, що «не вказаний ступінь руйнувань у відсотках», а остання через те, що не описана «специфікація лінійки, якою заміряли будинок».
Олена зараз чекає рішення комісії на чергову заяву. Скільки це триватиме і що буде із заявами, якщо ЗСУ раптом не зможуть утримати Покровськ, невідомо.
Проте в людей із Покровська, Мирнограда, Куп’янська хоч є надія на допомогу. Мешканці окупованих міст поки що не мають і цього.
«А що, так можна було?»
Із грудня 2025 року в «Дії» розпочався прийом заявок військовослужбовців, які втратили житло на окупованій території. На 2 млн грн компенсації можуть претендувати учасники бойових дій та військові, які мають інвалідність унаслідок бойових дій.
Медіа знову прокотилася хвиля «нарешті переселенці з ТОТ отримають компенсацію». Але це не так! Відсоток тих, хто отримає гроші, мізерний. І, на жаль, рішення уряду абсолютно не стосується цивільних.
Якщо військовий у полоні, його родина не зможе отримати компенсацію
Пощастить і не всім військовим. Якщо за чотири роки війни родина солдата, наприклад, наважилася придбати в іпотеку квартиру чи хату в селі, право на 2 млн грн вона втрачає.
Якщо військовий перебуває в полоні, його родина також не зможе отримати компенсацію. Згоду на участь у програмі мають надати і дружина, і чоловік, хоча з російських застінків зробити це неможливо.
«Але зробили бодай перший крок у вирішенні проблеми компенсації за зруйноване житло в окупації. Сподіваємося, будуть і наступні», — вважає юристка Наталія Юрлова.
Проте ці рішення влади більше схожі на нечесну гру.
«А що, так можна було? Тобто не потрібні були ніякі рішення Ради, окремі закони? Достатньо уряду винести постанову, щоб почати виплачувати людям гроші?» — запитує Євген Сосновський, громадський діяч із Маріуполя.
Можемо зрозуміти, що на всіх не вистачає грошей. Ми чекаємо
Він, як і сотні тисяч інших переселенців, не розуміє своєї відмінності від тих, хто втратив квартиру в прифронтовій зоні або в тилу. І розцінює дії влади як дискримінацію українського населення за територіальною ознакою.
«Можемо зрозуміти, що на всіх не вистачає грошей. Ми чекаємо. Але відмовляти в допомозі тільки тому, що наше місто окуповане, несправедливо. Держава має встановлювати чесні правила», — вважає маріуполець Андрій М.
Що можна зробити вже зараз
Поки держава шукає гроші й справедливі рішення, юристи радять якнайшвидше подавати заяви до Міжнародного реєстру збитків. Він створений під егідою Ради Європи для фіксації втрат унаслідок агресії РФ.
Погодження компенсаційних механізмів за цими заявами зараз у фінальній стадії, наголошує юристка Наталія Юрлова.
Компенсації виплачуватимуть поступово, у порядку подання заяв
«Це не означає, що вже завтра стартують виплати, проте початок близько. Компенсації виплачуватимуть поступово, у порядку подання заяв. Зараз міжнародні інституції формують бачення масштабів збитків. Тому чим більше заяв від українців, тим краще», — додає юристка.
Подати заяву можна через «Дію». У застосунку вже 13 категорій таких документів, серед яких і через втрату рідних, і через сам факт вимушеного переселення.
Справжнім же проривом стане підписання Володимиром Зеленським закону № 11161, про який ішлося на початку статті, що дасть зелене світло виплаті компенсацій власникам житла на окупованій території. Тим більше закон підтримали всі парламентські фракції й групи, зокрема й президентська.
«Це порушення Конституції. Не перше з боку Зеленського. У мене немає можливості поставити йому запитання [чому він не підписує закон]. Він не спілкується з парламентом», — сказала Texty.org.ua співавторка закону Ірина Геращенко, співголова фракції «Європейська Солідарність».
У команді президента немає людей, які займалися б внутрішньо переміщеними особами
У команди президента немає власної експертизи й стратегії вирішення питання компенсації за житло, вважає Аркадій Петросян, керівник Асоціації молодих ВПО, який долучився до розробки законопроєкту.
«В уряді немає профільного міністра, а в команді президента немає людей, які системно займалися б внутрішньо переміщеними особами», — пояснює він.
Тож замість рішень на перспективу уряд ухвалює програми, які лише гасять пожежу.
