Навіщо тримати спостережні пункти? Досвід на ділянці, де їх не тримають і мають мінімум втрат
Одним із болючих питань фронту є утримання еспешок — спостережних пунктів на відстані від основних позицій. Щоб дістатися до них, доводиться долати кілометри під ворожими обстрілами, а потім проводити в норах тижні й місяці. Постачати СП припасами важко, а вивозити поранених звідти вкрай небезпечно. Із розвитком безпілотних систем утримання еспешок стало недоцільним, вважають деякі українські військовослужбовці.
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
Це твердження неоднозначне, ми не маємо змоги його дослідити швидко і всебічно, бо, як влучно сказав наш співрозмовник, «де все організовано добре, говорити з медіа немає потреби, а де погано, ніхто говорити не захоче». Тому хочемо започаткувати дискусію на цю тему і закликаємо ділитися своїми міркуваннями.
Програшна тактика
Один із читачів Texty.org.ua служить у бойовій бригаді, яка, за його словами, тримає ділянку фронту майже без прямого ризику для піхоти. У сучасній війні дві-три людини, які сидять далеко в норі, не можуть нічого контролювати, крім входу в цю нору, вважає наш співбесідник.
«Люди з цих ям не показуються тижнями. Бо якщо їх там засічуть, то це місце буде стерте ворожими дронами й артилерією. Якщо нора не прикрита нашими дронами, великокаліберними кулеметами, як Browning M2, датчиками, камерами (їх ставлять на деревах, уцілілих вишках зв’язку, будинках), у неї мало шансів зупинити ворожий штурм. Групи русні обходять СП, і тоді наші бійці опиняються в тилу противника, їх просто захоплюють», — пояснює він.
Що ти побачиш із нори? Максимум передаси по рації «чую постріли»
Боєць вважає, що в нинішній війні СП не може забезпечити не лише вогневе ураження противника, а й виконання своєї первинної функції — спостереження: «Бо що ти побачиш із нори? Максимум передаси по рації “чую постріли на південь”».
Арифметика війни
Найбільше втрат ми зазнаємо під час заходу на далекі позиції та виходу з них. Люди гинуть, дістають поранення, не виконавши жодної функції, каже військовослужбовець.
Понад те, прямі стрілецькі бої, вважає український боєць, відбуваються в тих місцях, де погано організована оборона: немає належного мінування, інженерних споруд і колючого дроту, що стримують пересування ворожих піхотинців.
З його досвіду більшість ворожих штурмів вдавалося зупиняти ударами безпілотників, артилерії та мінуванням. Отже, робить висновок військовий, ефективніше закуповувати літаючі безпілотники і наземні роботизовані комплекси зі зброєю.
Відмовка про те, що не вистачає дронів, — це бажання «утримувати землю солдатами»
«Давайте цинічно порахуємо. Життя нашого бійця коштує державі 15 мільйонів гривень виплат його родині. Це приблизно 90 дронів-мавіків, або 366 достатньо якісних FPV дронів, або 700 трохи менш якісних. Відмовка про те, що не вистачає дронів, — це хіба що бажання формально “утримувати землю солдатами” або просто зневага до їхнього життя», — каже військовослужбовець.
Перейти до якісних змін
На думку бійця, війна людьми — наслідок закостенілості армійського управління.
«Усі ці еспешки, тримання позицій — це більше для самозаспокоєння “старих генералів”. Мовляв, там сидить піхота, отже, ми контролюємо територію. Але практика показує, що просування ворога немає там, де не бракує засобів: дронів, снарядів, FPV», — робить висновок він.
Нам потрібна піхота не «в один кінець», а як добре підготовлені фахівці для швидких операцій
І додає, що деякі бригади успішно застосовують нову тактику, мінімізуючи втрати. А саме знищують місця, де може накопичуватися ворожа піхота, встановлюють міни, що реагують на рух людей і техніки, завдають ударів по тилах противника, унеможливлюючи підвіз боєприпасів, пального й харчів.
«Нам потрібна піхота не “в один кінець” чи як “позбування неугодних”, що зараз є в армії та в суспільній думці, а як висококласні й дуже добре підготовлені фахівці для швидких операцій у разі, наприклад, прориву противника чи нашого наступу», — підсумовує український військовослужбовець.
Якщо у вас є фахова думка із цього дискусійного питання або ви хочете поділитися власним досвідом, пишіть нам на e-mail texty.org.ua@gmail.com.
