Пʼять пунктів про вибори, які варто памʼятати Залужному

В Україні вибори найближчим часом не передбачаються, але події розвиваються стрімко, і незрозуміло, який поворот відкриє завтрашній день. Проскакують повідомлення з мирних перемовин у США про те, що на них обговорюється дата наступних виборів.

Багато хто втомився від некомпетентності Зеленського і задумується, хто ж може бути наступним президентом. Рейтинги показують один можливий варіант, і ви всі його знаєте. Це Залужний.

Попри всі проблеми Зеленського і падіння його рейтингу, це не означає автоматичного обрання Залужного. Результат значною мірою залежатиме від того, як організована виборча кампанія і чи зможуть кандидати проконтролювати підрахунок голосів. Останнє для України завжди було дуже актуальним.

Далі я поясню чому і нагадаю основні кроки, які треба зробити кандидату і його штабу, щоб він, навіть маючи високий рейтинг, не програв і таки став президентом.

Виборча стратегія Зеленського полягатиме в тому, щоб провести вибори швидко, умовно кажучи, протягом 100 днів після скасування воєнного стану. Бо він готовий, а його опоненти ні. Швидко провести вибори в Україні чомусь хочуть і США. Отже, що потрібно, щоб підготуватися.

1.Контроль голосування. 110 тисяч людей

За підрахунками Texty.org.ua, проведеними для цієї статті, в Україні зараз близько 26 тисяч виборчих дільниць. Це означає, що штаб кандидата в президенти має проконтролювати голосування на кожній із них. Для цього потрібно мінімум два члени комісії від кандидата і кілька спостерігачів. Грубо беремо пʼять людей на дільницю. У сумі це має бути 110 тисяч людей по всій Україні.

Додатково потрібні члени окружних виборчих комісій, спостерігачі там і структури, які забезпечать паралельний підрахунок голосів, необхідний для того, щоб побачити, де відбуваються можливі фальсифікації, і спрямувати зусилля спостерігачів та своїх членів комісій на їх усунення.

Усіх цих людей потрібно знайти, набрати, навчити та координувати. Мають бути приміщення в кожному виборчому окрузі — їх 225. І, звісно, треба платити гроші, бо це складна і часозатратна робота.

Крім того, не забуваймо, що Зеленський замінив склад ЦВК, тож невідомо, яку позицію ці люди займуть під час підрахунку голосів. Це потрібно враховувати, продумуючи схему контролю за підрахунком голосів. Також треба брати до уваги, що юридичні можливості опозиції стали обмеженіші, ніж ми звикли.

Наприклад, під час боротьби за чесний підрахунок голосів під час голосування за Ющенка народні депутати, користуючись депутатською недоторканістю, проривалися в приміщення Центральної виборчої комісії силою і фізично билися з «Беркутом» (у редакції є свідок, який бачив, як це робили Порошенко та Червоненко).

Зараз знайти таких нардепів буде важче, бо це кримінальна відповідальність і генпрокурор, який може виписати підозру депутату, перебуває під контролем Зеленського.

Чого не варто робити

Часто українські кандидати в президенти покладаються на «місцевих феодалів», які гарантують їм результат. Цей підхід небезпечний тим, що «феодали» можуть кинути і в останній момент перейти до конкуруючого кандидата. Місцеві еліти, продаючи такі послуги, часто перебільшують свої можливості й зганяють на дільниці абсолютно не підготовлених працівників своїх фірм, торговців із базарів чи бюджетників.

До будь-якого виборчого штабу, як комарі на світло, злітаються різні продавці «мереж», які клянуться, що в них є люди в певному регіоні чи міст і вони закриють усі дільниці. Це теж дуже ненадійний варіант, бо часу зрозуміти, чи в них хтось є, нема, а знайти заміну, коли зрозумієш, буде вже неможливо.

Тому найкращий варіант — розбудовувати свої регіональні штаби вже зараз. І вони повинні почати формувати команди спостерігачів у день оголошення виборів, а то й заздалегідь.

Проблема ускладнюється тим, що люди, які мають досвід контролю за виборами, можуть вже не жити там, де жили колись.

Якщо формувати штаби під час військового стану, то влада зробить все, щоб зірвати їхню роботу, включно з мобілізацією залучених працівників.

2.Медіакампанія

На попередніх виборах важливу роль відігравало телебачення. Зараз це вже не так. Єдиного медіа чи платформи, яка покривала б більшість виборців, не існує.

І треба зробити так, щоб меседжі від кандидата, тобто пояснення, чому людина має відкласти всі свої справи, прийти на виборчу дільницю і проголосувати за Залужного, почули всі громадяни України, причому багато разів.

Потрібна сильна команда, яка може спланувати і реалізувати доставку цих меседжів на різних платформах (традиційні онлайн-медіа, телебачення, FM-радіо, білборди, залишки друкованої преси, Ютуб, ТікТок, Х, ФБ, Рілз, Тредс і так далі).

В ідеалі це має бути не абстрактна реклама на кшталт «Голосуйте за Залужного!» чи «Залужний прийде — порядок наведе», а продумана кампанія з донесення головних переваг кандидата. І цим рекламованим перевагам люди мають повірити, вони мають резонувати з попереднім досвідом і настроями людей. У цих меседжах кандидат також має відповідати на поточні актуальні питання, які виникатимуть у житті країни.

Роботу з підбору такої команди і планування можна починати вже зараз. Часу ніколи не буває забагато.

3.Чорний піар

Не треба бути мольфаром, щоб передбачити, що кампанія з дискредитації Залужного і пояснення виборцям, чому за нього не варто голосувати, вже розроблена, гроші акумульовані. І як тільки стартує виборча кампанія, відразу виллються тонни негативу, причому з тих джерел, від яких це ніхто не очікував.

Росія теж включиться своїми ресурсами в цю дискредитацію, а вона через ТікТок, Телеграм, різні групи і фальшивих відеоблогерів у Фейсбуці та інших соцмережах знову має сильний вплив на українське інформаційне поле.

4.Вулична агітація і прихильники

Агітатори успішного кандидата мають як мінімум двічі звернутися до кожного українця з поясненням, чому потрібно голосувати за Залужного. Штаб має забезпечити їм логістику й агітаційні матеріали. Це десятки тисяч агітаторів.

Традиційно всі попередні кандидати в президенти, крім третього туру виборів Ющенка, наймали таких людей. Залужний має потенціал залучити у свою кампанію волонтерів безкоштовно.

Якщо це вийде, то Україна отримає шанс не тільки на нового президента, а й на створення справді живої партії, у якій політику визначають не спонсори чи лідер, а її реальні члени. (Але це вже наступний крок, і для цього потрібен талант не покинути таких людей напризволяще і не навʼязувати їм мертву партійну бюрократію, як це зробив Ющенко, а спонукати природний і демократичний розвиток.) Для виборів потрібно ж організувати штаби в кожному містечку і районі, які координуватимуть цю вуличну агітацію.

5.Хто керуватиме кампанією

Це дуже складне питання. До перспективного кандидата біжить пропонувати свої послуги чимало людей. Без довгого досвіду в політиці важко відрізнити афериста від фахівця.

Більшість «політтехнологів» ближче до аферистів. Минула виборча кампанія Порошенка була провальна і погано організована. Її керівників залучати на провідні посади точно не варто. Кампанія, коли Порошенко став президентом, не показова, там роль керівників кампанії не була вирішальною, він був, по суті, безальтернативним кандидатом. Хоча в цьому умовно «націонал-демократичному» середовищі є багато досвідчених людей, які можуть закривати свої ділянки роботи.

У виборчому штабі Тимошенко так довго працювали на найбільш відсталий сегмент українського суспільства, що навряд чи її технологи зможуть виборсатися зі своїх шаблонів і зробити щось проривне. Люди, які працювали з ОПЗЖ, точно не варіант, хоча і вони, ймовірно, пропонуватимуть свої послуги.

Минула виборча кампанія Зеленського була яскрава й успішна, але він, попри все, теж явно збирається балотуватися. Проте і в нього головним складником успіху були медіаімперія Коломойського (її вже немає, як немає й аналогів) і популярність його шоу та серіалу з ним у головній ролі. Експерти хвалили цифрову компоненту кампанії. Якщо люди, які її робили, розійдуться із Зеленським, їх можна залучати на цей напрям.

Чимало блогерів, які працюють зараз на ОП/Зеленського і які ведуть відповідні телеграм-канали чи канали на Ютубі, побіжать продавати свої послуги і Залужному. Їх цінність навіть не нуль, вони зроблять тільки гірше.

Роботу над загальною стратегією кампанії, проведення соціологічних опитувань, визначення ключових груп, які забезпечать перемогу, груп, які вагаються, і груп, які ніколи не голосуватимуть за, тобто всю аналітику варто починати робити вже. І це має координувати керівник кампанії. Ця людина повинна глибоко знати і Україну, її проблеми та сподівання людей, і самого кандидата. Не знаю, може, Борис Джонсон допоможе такого знайти, британці славляться своїм стратегічним баченням і вмінням бачити глибоко.

У будь-якому разі, перефразовуючи Сунь-цзи, скажу, що не варто сподіватися на те, що Зеленський не матиме шансів, варто готувати свою машину виграшу.

вибори залужний зеленський політика