Дронова війна: китайські розробки для росіян, українські бомбери та як збивати «Шахеди»

Ворожий дрон можуть ідентифікувати як свій

— Яка загалом ситуація останнім часом із розвитком дронових систем? Хто кого зараз випереджає?

Давайте будемо говорити чесно і відверто: дрони стали певним геймченджером (інноваційна ідея, продукт або процедура, яка змінює правила або ситуацію. — Ред.) цієї війни. У нас на кожні 100 військовослужбовців є лише два представники Сил безпілотних систем. А результативність, яку ми забезпечуємо, — до 35% знищених усіма Силами оборони цілей. Тобто кожна третя ціль наша.

Відповідно і ми, і росіяни робимо величезну ставку на підготовку своїх льотних груп, їх масштабування, модернізацію засобів БпЛА, каналів зв’язку, їх технічних спроможностей, можливостей бути менш помітними, більш РЕБ-стійкими і долітати далі. Звісно, ми намагаємося бути попереду росіян. Сьогодні ми не ті, ким були ще рік тому. Ми вище на кілька порядків як у технічному оснащенні, так і в тактиці використання безпілотників.

— А от у використанні якихось новинок хто веде, а хто наздоганяє?

Якщо говорити про всі номенклатури, які використовуються Силами оборони і противником, десь у нас є несуттєве відставання і перевага ворога, десь паритет, а десь ми маємо абсолютну перевагу.

У росіян базові розвідувальні безпілотники — це «Орлан», «Суперкам», «Зала», серед ударних, звісно, баражуючий боєприпас «Ланцет» і FPV-крило «Молнія».

Плюс останній може використовуватися як дрон-матка — на нього встановлюється або один великий дрон із потужним двокілограмовим боєприпасом, або це може бути три дрони з легкими боєприпасами.

Завдання цієї «Молнії» — перелетіти лінію боєзіткнення, пройти через наші системи протиповітряної оборони, дрони-перехоплювачі, РЕБ, залетіти в глибину наших бойових порядків на відстань до 30 кілометрів і потім від’єднати ці дрони.

Є кілька тактик. Одна з них — противник завдає прицільного вогневого ураження одним дроном із потужним боєприпасом у попередньо розвідану ціль або скидає три дрони з легкими боєприпасами і повертається до лінії боєзіткнення, шукаючи собі рандомну ціль у режимі вільного полювання.

І тут маємо ще одну проблему: коли дрон рухається з глибини нашої території до лінії боєзіткнення, його автоматично сприймають як свій. Але це ворожий дрон, який летить назад і шукає випадкову ціль.

— А що з нашого боку?

У нас теж є значна номенклатура дронів-розвідників: «Шарк», «Фурія», «Лелека» та інші, які не поступаються технічними характеристиками апаратам противника.

Чи їх паритетно більше, ніж у ворога? Ні, їх не більше. За якимись номенклатурами в нас паритет. Так, якщо на початку 2025 року в нас не було засобів, які можна було б якісно протиставити «Ланцету» за своїми характеристиками, то тепер у нас є ударне крило РАМ-2Х, у нас є «Булава». Так само якщо говорити про «Молнію», то в нас є інші схожі за своїми характеристиками безпілотники.

Якщо говорити про кількість, то їх поки що менше, ніж у противника, але головне, що вони вже є, їх використовують. Сили оборони і наші підприємства масштабують їх виробництво. Тобто є передумови вважати, що в другій половині 2026 року ми зможемо тут вийти з противником на паритет.

Якщо говорити про мультиротори, ті самі «Мавіки», то тут у нас із ворогом паритет.

Так само десь паритет, а десь навіть перевага щодо звичайних FPV-дронів, де сигнал передається на певному діапазоні частот.

Фото зі сторінки 429-го окремого полку безпілотних систем «Ахіллес» у фейсбуці

Щодо важких нічних бомберів Україна тут абсолютний лідер. Незважаючи на те що росіяни намагаються розвивати такі свої технології, ні за кількістю, ні за якістю виробів вони не дійшли до тих показників, які є в Сил оборони. І в 2026 році їм не вдасться повною мірою вирівнятися, вийти в паритет.

Китайська допомога по оптоволокну

А от із дронами на оптоволокні в противника абсолютна перевага і за якістю, і за кількістю. Чому так? Тому що Китай спеціалізовано під них розробляв і експериментував із різними варіантами виготовлення самого оптоволоконного кабелю, який підходить саме під ці потреби, а також із принципами замотування самої котушки.

І на поточний момент Росія купила безпрецедентну кількість оптоволоконного кабелю саме в Китаї, який є основним його виробником. У той час як для України закупити такі засоби і сам оптоволоконний кабель — це завжди виклик, складний виклик. Китай нам так не продає, як Росії.

Китай спеціалізовано для армії Росії розробив оптоволоконний кабель

Це треба розуміти. Тому в них є абсолютна перевага в дронах на оптоволокні. І це проблема, бо ці дрони є ефективним засобом боротьби з основною кров’ю війни — логістикою, а також засобом ураження цілей у важкодоступних місцях.

— Чи можна налагодити якусь ефективну протидію дронам на оптоволокні?

Перше — це підготовка в інженерному плані коридорів безпеки, які затягуються сітками, з бойовою охороною, яка стежить за тим, куди прилітають дрони, збиває їх і відразу поновлює сітки, коли вони уражаються ворожими безпілотниками.

Друга складова — це фактично їх збиття. За своїм розміром дрони на оптоволокні більші порівняно зі звичайними дронами, бо на них ще додатково стоїть котушка. Відповідно треба проводити навчання особового складу з володіння стрілецькою зброєю, зокрема гладкоствольною, тими самими дробовиками. Підготовка позицій в інженерному плані, маскування позицій. Є ще низка факторів і аспектів.

— Китай справді намагається зараз перешкодити поставкам своїх технологій в Україну?

Так, це справді серйозна проблема, і йдеться не лише про оптоволокно. Китай є топвиробником плат, електроніки — буквально всього, що пов’язане з технологічною модернізацією і прогресом у сфері безпілотних систем. РФ має зараз прямий доступ до найкращих китайських комплектуючих за найприємнішою ціною.

РФ має прямий доступ до найкращих китайських комплектуючих за найприємнішою ціною

І водночас нам доводиться це все шукати по всьому світу. Хоча є й позитивні аспекти: дедалі більше комплектуючих безпілотників українські компанії почали виготовляти самостійно.

— Я пам’ятаю, ми з вами приблизно рік тому говорили, що якість російських пілотів тоді була набагато нижчою, ніж наших. Чи щось змінилося відтоді?

Усе залежить від структурних підрозділів ворога. Якщо це спеціалізовані підрозділи російсько-окупаційних військ, то там високий рівень підготовки. Якщо це непрофільні, якісь піхотні підрозділи, то рівень підготовки буде в рази нижчий.

У Куп’янську росіяни заблоковані

— Один із напрямків, де зараз перебуває ваш підрозділ, — Куп’янський. Яка там зараз ситуація?

Сили оборони і далі повною мірою контролюють лівобережний плацдарм у районі Куп’янська-Лівобережного, Куп’янська-Вузлового. І це при тому, що керівництво противника поставило своїм військам завдання ще до 1 листопада 2024 року заволодіти цим плацдармом. І зараз ворог витрачає просто величезну кількість сил і засобів для забезпечення наступального потенціалу.

Тепер щодо правобережної частини Куп’янська. Північно-західна околиця повністю зачищена від диверсійно-розвідувальних груп противника. На північній околиці міста противник блокований і відтиснутий до річки Оскіл. У самому Куп’янську залишається невелика кількість диверсійно-розвідувальних груп, сили оборони їх зараз активно виявляють. Це складне завдання, оскільки вони маскуються під мирне населення, переодягаючись у цивільний одяг.

— За вашою оцінкою, скільки в місті зараз росіян?

Давайте тут орієнтуватися на цифри Генерального штабу. Впевнений, що, попри все, Куп’янськ залишиться під синьо-жовтим стягом.

— А яка ситуація на інших критичних напрямках, де перебувають частини вашого підрозділу?

Якщо взяти район ведення інтенсивних бойових дій, наприклад, у Харківській області, то на найбільш інтенсивному відтинку завдовжки 25 кілометрів протягом доби ми фіксуємо до 200 окупантів. Якщо взяти Покровськ, то на відтинку такої самої протяжності вже буде від 500 ворожих солдатів щодоби.

Зараз противник застосовує шалений ударно-штурмовий потенціал, щоб зайняти Покровськ, намагається обступити його по флангах. На поточний момент Сили оборони б’ють противника, який просочився в саме місто, і відповідно блокують його можливе просування по флангах.

Ворог намагається підлізти ближче

— Можна почути, що важливість того самого Покровська полягає в наявності висотних будівель, що може дати можливість ворогу в разі їх зайняття підвищити свій радіогоризонт і відповідно покращити можливості FPV-дронів.

Сам Покровськ розміщений на висоті. Плюс додаємо висоту місцевих багатоповерхівок і розуміємо, що це суттєво покращує радіогоризонт. Тобто дрон летить без таких перешкод, як ліси, посадки чи якісь узвишшя. Це, звісно, забезпечує додаткову можливість долітати далі. Але не завжди більша висотність вирішує всі питання.

Якщо противник із висотної будівлі коригуватиме безпілотні системи або запускатиме ударні дрони, то він одразу знищується. У цьому ми маємо дуже великий досвід. Тому ризики, звісно, є, але ми намагаємося їх мінімізувати.

У ситуації з містом мова також може йти про можливості противника підлізти ближче до лінії боєзіткнення для того, щоб завдавати ударів далі. Бо принцип безпілотних систем дуже простий: чим ближче підлізти, тим далі потім залетиш. Але знову ж таки це має додаткову ризикову компоненту.

Одна ситуація, коли працює екіпаж з укриття, умовно із закритого бліндажа, який замаскований, який складно виявити, й інша ситуація, коли противник літає прямо з вікна. Звісно, так виявити простіше. Відповідно живучість льотних груп противників у рази менша. Проте для ворога такі льотні групи — це лише витратний матеріал. Щодня ми ліквідуємо значну кількість льотних груп противника.

Від 3 мільярдів на підрозділ

— Коли ми з вами говорили приблизно рік тому, ви сказали, що до 70% ваших потреб по FPV-дронах закривали волонтери. Чи змінилася ситуація зараз, після створення окремого виду військ?

Після того як ми увійшли в проєкт «Лінія дронів», 90% усього забезпечення нашого підрозділу отримуємо від держави. Йдеться про мільярди гривень. І 10 % — це те, що нам і далі надають волонтери. Але це теж немало. Щоб ви розуміли масштаби, розмір державного фінансування в нас становить від 3 мільярдів гривень на рік. Відповідно 10% від волонтерів — це десятки і десятки мільйонів.

Але відповідно й наші результати покращилися. Якщо, перебуваючи на самозабезпеченні, ми уражали близько 2 тисяч різних цілей противника на місяць, то зараз ця цифра зросла до 8 тисяч.

Скажу більше, якби й інші військові формування — десантно-штурмові, морська піхота — отримували пряме фінансування на військові частини для закупівлі необхідної техніки та озброєння, це суттєво вплинуло б на хід ведення бойових дій на користь Сил оборони.

Наприклад, у нас були проблеми з окопним РЕБом. Зараз держава дала нам фінансування, і ми самі замовили в українських виробників найкращий за характеристиками РЕБ, який перекриває найбільший спектр частот, і все це за найоптимальнішою ціною.

ППО — це комплекс засобів

— Ще питання щодо дронів-перехоплювачів, наскільки активно ви їх зараз застосовуєте проти «Шахедів»? Наскільки це ефективно?

Наші дрони-перехоплювачі зараз працюють ефективніше, ніж дрони-перехоплювачі противника. Відповідно ми більше збиваємо їхніх розвідувальних та ударних дронів.

«Ахіллес» збив дронами-перехоплювачами більш як 300 «Шахедів»

На сьогодні підрозділ «Ахіллес» збив більше як 300 «Шахедів» із моменту використання на базі нашого полку дронів-перехоплювачів. І плюс додатково, якщо говорити про тактичний рівень, це збиття «Суперкама», «Зали», «Орлана», «Ланцета», «Молнії». Щомісяця це від 120 до 200 збитих бортів залежно від погодних умов, інтенсивності застосування.

— Мова йде про який один тип дронів-перехоплювачів?

Ці дрони можна поділити на два типи. Перший — це дрон типу «крило», у нього певна є специфіка застосування, другий — це мультироторний тип. Відрізняються вони часом перебування у повітрі та радіусом дії.

Це перспективна тема. Є підрозділи, які цим спеціалізовано займаються і які вже збили більш як тисячу дронів. Але тут треба розуміти, що протиповітряна оборона не може базуватися виключно навколо лише одного засобу. Протиповітряна оборона — це цілий набір засобів і заходів.

Одна складова протиповітряної оборони — це стаціонарні, а також портативні засоби, які націлені забивати саме «Шахеди», а також ракети. Тобто від найпростіших до найдорожчих, до «Петріотів». Друга складова — мобільні вогневі групи.

Їхня актуальність теж залишається, тому що противник має комбіновану тактику застосування безпілотників. Десь він рухається на висоті 50 метрів, а десь піднімається на висоту більше ніж 200 метрів. І от там, де він рухатиметься на висоті 50–100 метрів і трохи вище, до 200 метрів, його можуть збивати мобільні вогневі групи.

Вище вже в дію мають вступати в дію дрони-перехоплювачі — це висота 200 метрів і більше. І, звісно, має бути українська бойова авіація. Дуже важливо було б долучити легкомоторну малу авіацію до виконання цих завдань. Тому, якщо ми говоримо про протиповітряну оборону, неможливо все вирішити одним «Петріотом» або дроном-перехоплювачем. Має бути цілий набір таких засобів.

fpv-дрони ППО ахіллес безпілотники війна дрони дрони на оптоволокні дрони-перехоплювачі куп’янськ російський наступ тактика інтерв’ю інфільтрація