І все-таки вона світиться. Україна пережила нові удари по енергетиці. Куди били і що хотіли знищити росіяни (інфографіка)

Який російський план?

Нині часто обговорюють, який же стратегічний план у росіян стосовно української енергетики. Поширеною є версія про наміри розділити нашу енергосистему на дві частини: одну умовно на Правобережжі й Заході з діючими потужностями, другу здебільшого на Лівобережжі перетворити на набір спалених трансформаторів та електростанцій.

Такий сценарій має дестабілізувати загальноукраїнський енергокомплекс, коли десь електроенергії не вистачатиме, а хтось не знатиме, куди дівати надлишок.

Але можна й спростити це припущення. Найімовірніше, росіяни знищуватимуть усе, що пов’язано з енергетикою, куди зможуть дотягнутися. Або, якщо бути точнішими, куди їм дадуть змогу дотягнутися їхні боєприпаси. Як вони це робили всі попередні роки.

І якщо раніше в них не виходило вибити всю нашу енергетику, то цього року вони можуть розраховувати на свої інновації.

На початок 2025-го ворог таки «доточив» два інструменти для знищення української енергетичної інфраструктури. Одним із таких інструментів стали дрони, іншим — балістичні ракети.

«Шахеди» докорінно змінили структуру ураження українських енергетичних цілей. Звісно, росіяни раніше не могли дозволити собі завдавати ударів по електропідстанціях ракетами, це було занадто дороге задоволення. Тепер ці функції взяли на себе дрони, якими ворог і вирішив «викосити» принаймні всі вузлові підстанції північно-східного регіону.

Щось подібне стало і з балістикою: Росія відчутно збільшила і їх виробництво, і точність, і кількість застосованих балістичних ракет, насамперед «Іскандерів» різних модифікацій. На жаль, свій внесок у це зробив і її північнокорейський союзник. Проблемою стало й певне вдосконалення цих ракет — їх тепер важче збивати. Тобто, готуючись до цього сезону, росіяни створили для себе кращі можливості «гасити» українську енергетику.

Але Україна має природну перевагу — велику територію, стратегічну глибину, якщо говорити розумними словами.

«Шахеди» можуть долітати і до Львова, але все ж таки політ над усією країною, утиканою системами ППО, — це не те саме, що прилетіти за сотню кілометрів у той самий Чернігів чи Суми. На шляху до Львова зіб’ють більше дронів, а відповідно й ціна ураження зросте. Щодо балістики, то зазвичай радіус дії різних типів «Іскандерів» обмежується відстанню до 500 кілометрів, частину якої ракета має пролетіти від пускового майданчика російською територією.

Щодо крилатих ракет, передусім «Калібрів», то, здається, вони поки що десь на задньому плані. Україна має значний досвід їх збивання і достатньо систем для цього. Та й кількість основних майданчиків запуску — кораблів Чорноморського флоту — ми суттєво зменшили.

Електроенергетика під системним ударом

Зараз росіяни передусім виносять енергетику з найближчих до лінії фронту чи до своїх кордонів українських регіонів, не забуваючи, звісно, час від часу робити «рейди» переважно тими самими «Калібрами» в глиб країни.

Серед пріоритетів енергетика великих прифронтових міст. Особливо не пощастило населеним пунктам, які виявилися буквально зовсім близько від ворога. Росіяни регулярно б’ють по енергетичній інфраструктурі Чернігова, Сум, Нікополя. Херсона.

Як уже зазначалося, відносна дешевизна «Шахедів» дала змогу росіянам звернути свою увагу на відносно невеликі енергетичні об’єкти, зокрема електропідстанції в прикордонних та прифронтових населених пунктах.

Якщо поглянути на карту ударів по енергооб’єктах, то можна побачити чітку тенденцію: росіяни намагаються бити по локаціях, принаймні в прикордонних областях, де містяться вузлові електропідстанції. І це логічно: руйнування підстанцій, на яких зав’язані великі мережі, одразу вибиває цілі ланцюжки населених пунктів.

Яскравий приклад — Ніжин на Чернігівщині, що фактично пережив цілу зливу російських ударів. Здається, у планах росіян було просто ізолювати це місто від навколишнього світу, але частиною їх кампанії стали удари по місцевій вузловій підстанції. А, наприклад, удар по підстанції в Славутичі спровокував не лише численні відключення споживачів, а й блекаут захисного обладнання на Чорнобильській АЕС.

Вугілля і газ

У зоні легкої досяжності ворога перебуває кілька стратегічних для енергетичного сектору країни газових і вугільних родовищ. Найгірша ситуація з вугіллям. На сьогодні фактично знищена найбільша вугільна шахта України — шахтоуправління «Покровське» з річним видобутком 5 мільйонів тонн. У січні 2025 року воно припинило роботу й стало місцем запеклих боїв. Поблизу міста Родинське, де зараз також точаться бої, міститься також уже не діюча потужна шахта «Краснолиманська».

Логічно, що росіяни зосередилися на знищенні тих діючих вугільних шахт, які ще залишалися на підконтрольних Україні територіях. Насамперед це збагачувальна фабрика й шахти в Добропіллі, по яких ворог вдарив кілька разів, після чого одну з них знеструмило, а понад сотню шахтарів довелося визволяти з-під землі. На жаль, схоже на те, що шахти Добропілля очікує доля інших уже знищених шахт.

Проте в нас ще залишаються потужності Павлоградвугілля, яке в довоєнний час добувало до 20% усього українського вугілля. І саме на ньому сконцентрували свої останні удари росіяни: наприкінці жовтня цього року було завдано кілька ударів по шахтах і збагачувальній фабриці цієї компанії.

Не треба бути великим прогнозистом, щоб розуміти, що удари по підприємствах Павлоградвугілля триватимуть і надалі. Росіяни намагатимуться цілковито відрізати Україну від її вугілля.

На жаль, у відносній близькості до російського кордону опинилися й ключові газові родовища країни в Полтавській та Харківській областях. За останні кілька місяців вони не раз зазнавали ударів. Зокрема, одного з наймасовіших ударів ворог завдав 3 жовтня цього року. Тоді, за інформацією Bloomberg, було втрачено приблизно 60% видобутку газу в країні. Атаки на газовидобувну й газотранспортну галузі тривають і далі.

Паралельно росіяни намагалися «подбати» про те, щоб Україна не змогла перекрити втрати через руйнацію внутрішнього видобутку імпортом із ЄС. Так, ще 6 серпня ворог атакував на Одещині компресорну станцію «Орлівка», яка працює на маршруті, що поєднує грецькі LNG-термінали з українськими газосховищами через Трансбалканський газопровід, яким уже постачалися скраплений газ зі США й тестові обсяги азербайджанського газу.

ГЕС і ТЕС

Щоб реалізувати свій план із дестабілізації енергетичної системи України, росіянам треба було вибити маневрові потужності. Йдеться про електростанції, які можуть швидко змінювати обсяг виробництва енергії, таким чином балансуючи попит і пропозицію. (Як відомо, протягом доби є піки споживання, й атомна енергетика, яка забезпечує переважну частину електроенергії, не може різко збільшувати і зменшувати виробництво. Для задоволення такого попиту вмикаються і вимикаються вугільні, газові та водні електростанції.)

Такі потужності особливо затребувані в аварійних ситуаціях. Передусім ідеться про гідроелектростанції. Ні для кого не секрет, що всі роки повномасштабного вторгнення росіяни намагаються реалізувати свій план, систематично завдаючи ударів по нашій гідроенергетиці.

Останню таку масовану атаку на українські гідроелектростанції ворог здійснив 10 жовтня. Під удар тоді потрапило кілька великих українських ГЕС Дніпровського каскаду.

Паралельно було завдано ударів по кількох столичних ТЕЦ на лівому березі, на які вже й до того не раз прилітало. Мета тут очевидна: позбавити столицю не лише світла, а й тепла напередодні опалювального сезону.

Лише Києвом росіяни вирішили не обмежуватися і вже 22 жовтня завдали чергового масованого удару по низці великих ТЕС у Центральній і Західній Україні. Усе, звісно, було сплановано знову ж таки до початку опалювального сезону.

Оскільки йшлося про досить велику дистанцію, для завдання удару активно використовувалися крилаті ракети, передусім «Калібри». Таким чином, теза про те, що ворог битиме лише по Лівобережній Україні, вочевидь, не є цілковитою аксіомою. Росіяни битимуть всюди, куди зможуть дотягнутися.

Готуватися і ще раз готуватися

Так, у деяких містах, зокрема в тому самому Ніжині чи Шостці, було геть не солодко, але все ж таки якихось глобальних катастрофічних сценаріїв вдалося уникнути. У країні було запроваджено графіки вимкнення електроенергії, але справді «драконівськими» вони не стали.

Процес підготовки до опалювального сезону також продовжився. За словами українських урядовців, ворогу так і не вдалося зірвати процес закачування газу в сховища. І нехай після ударів по українському видобутку йдеться здебільшого про імпортний газ, головне те, що він є і процес накопичення триває.

Проте ми лише на початку довгої зими. Росіяни атакуватимуть і далі. Їхні наміри очевидні: знеструмити Україну, залишити її без тепла, фактично створивши гуманітарну катастрофу. Для цього летітимуть і дрони, і балістика, і крилаті ракети.

Набір цілей, певно, буде той самий: підстанції, ТЕС, ТЕЦ, ГЕС — усе, до чого окупанти зможуть дотягнутися. Не виключено, що битимуть по трансформаторах біля атомних станцій, щоб відрізати АЕС від мережі. Нічого нового, як свідчить матеріал Texty.org.ua. Вони це вже робили не раз.

Але українським громадянам і владі, звісно, слід підготуватися до розвитку найгірших сценаріїв. Texty.org.ua не раз писали про це. Зокрема, про необхідність не лише запустити ефективну роботу пунктів обігріву, а й сформувати в кожному населеному пункті списки громадян літнього віку, хворих тощо, які потребуватимуть допомоги в разі довготривалих вимкнень світла та опалення, запровадити дієвий алгоритм такої допомоги.

Заклик «виїжджайте всі в села» як універсальний спосіб вирішення проблеми на четвертий рік масованих атак на українську енергетику точно застарів.

Методологія: інформацію про обстріли ми взяли з новин локальних телеграм-каналів і телеграм-каналів різних органів влади. Тому є висока ймовірність того, що на картах відображені не всі місця ударів чи пошкоджень. Інформацію про інфраструктуру ми взяли з відкритих джерел, а саме з OpenStreetMap. Дані про місця газовидобутку взято з нашого попереднього проєкту.

енергетика енергетична безпека удари по ГЕС удари по енергосистемі