До 10 бійців може захистити трасу Херсон — Миколаїв від дронів, — думка військового
Після публікації нашої статті про Херсон нам зателефонував один із молодших офіцерів, який служить на цьому напрямку, і висловив свої думки, як можна захистити трасу, розповів про проблеми військових, які свідчать про те, що військове і цивільне керівництво Херсона погано дбає про оборону міста. З міркувань безпеки ми не можемо назвати прізвище. Далі наводимо пряму мову.
Траса Миколаїв — Херсон
Ворог працює по трасі з містечка Гола Пристань. Не секрет, із якої будівлі літають дрони. Звідти до траси понад 20 кілометрів, а це означає, що радіосигнал слабкий. Для оптоволокна траса далеко. Ділянка траси біля Клапаїв, де ворог б’є по авто, бо там хороший радіогоризонт, доволі коротка.
Тому трасу легко можна захистити РЕБом. Причому там є місця, де його можна поставити, накопано багато бліндажів другої лінії оборони. Треба взяти потужний багатоканальний РЕБ, аналізатор дронів, генератор, розрахунок із двох осіб — і траса захищена.
Також потрібно сформувати дві команди дронарів, щоб вони полювали за ворожими операторами, які працюють по трасі. Вибити їх із позицій вкрай важко, бо вони сидять у підвалі багатоповерхівки, але їхнє слабке місце — логістика. Інакше кажучи, до них регулярно під’їжджає авто, щоб підвезти дрони, які швидко закінчуються, боєкомплекти, батареї, нові антени, якщо старі їм нищать, воду, пальне, зробити ротацію екіпажів.
Якщо два українських екіпажі позмінно тільки те й робитимуть, що полюватимуть на ворожих операторів, які «кошмарять» трасу, працювати вони не зможуть, а в якийсь момент їх і підловлять.
Чому це не роблять уже наявні екіпажі на смузі? Тому що у всіх завдання постійно давати результат, а полювання на ефпівішників у багатоповерхівці дасть результат, тобто їх ліквідацію, не швидко. Буде багато польотів, які неможливо назвати польотом «у ціль». Проте це буде «заборона вогню» — ворожі ефпівішники, якщо їм постійно довбатимуть антени, сіктимуть дроти, затримуватимуть під’їзд авто, не зможуть працювати.
І відразу матимемо результат — вільну для проїзду трасу. Тобто треба виділити екіпажі виключно для захисту траси М-14. Бо це завдання того варте. Це єдиний шлях до обласного центру.
Разом із прикриттям траси РЕБом для цього потрібно до 10 бійців.
Натомість трасу обтягують сіткою. Чимось іншим, окрім як розпилом грошей, я це назвати не можу. Ефективність сітки набагато менша, ніж РЕБу, а ціна вища. Спочатку тягнуть сітку з боків, це взагалі смішно. Жоден FPV-дрон збоку в машину не залітає. Як правило, він наздоганяє її ззаду або б’є в лоб, але це складніше. Невисока сітка збоку тільки ускладнює рух, бо коли якийсь транспорт підбитий, то його важче об’їхати.
Так, розумію, що то не кінець роботи, потім, очевидно, ще натягнуть сітку зверху, але це теж погане рішення. Якщо дрон з осколковим боєприпасом підривається на сітці над автівкою, її так само посіче осколками і постраждають пасажири. Можна також сідати на сітку і підривати дрон, коли йому під пузо під’їжджає авто. Тому найкраще рішення тут РЕБ. Контроль частот польоту ворога і постійне вдосконалення РЕБ. До того ж це дешевше, ніж сітка.
Такий вигляд має небезпечна ділянка траси Херсон — Миколаїв. Ілюстрація https://focus.ua
Дороги в Херсоні
Місцевість навколо Херсона — голий степ, і в ньому дуже важко заховатися від дронів. На щастя, у місті багато дерев. І є особливі, які ми називаємо Святий Платан. Це гігантське розлоге дерево — природний багаторівневий захист від дронів. На щастя, вулиця Кулика, одна з центральних вулиць, яка прорізає пів міста, уся в платанах, і вони утворюють природний тунель, де дронам працювати важко. Але!
Місцева влада взялася зрізати гілки платанів, що склепінням перекривають трасу, щоб натягнути сітку. Є дуже важливі вулиці без платанів, але там сітки не тягнуть. Почали роботу саме з тієї вулиці й саме з тієї її частини, яка була повністю захищена платанами. Тепер вже не захищена: замість гілок платанів над дорогою сітка, ворог бачить авто, може його переслідувати і вибухати в сітці над ним.
На відео нижче можна побачити, як було до обрізки дерев та натягування сітки і як стало. Голос на відео змінений.
Прибережна зона
Берег Дніпра в Херсоні — це така сама лінія фронту, як і десь на Донбасі. Якщо берег не захищати, туди висадяться окупанти. І з цим проблема. У прибережних багатоповерхівках у червоній всуціль поруйнованій зоні живуть люди. Кілька місцевих, які не пускають військових і постійно з ними сваряться. А військовим теж десь треба працювати. Теоретично тих кількох цивільних мали б примусово відселити, але цього ніхто не робить.
Тут місцева влада поробила хороші укриття в підвалах, вбухала туди купу грошей. Але там не сховаєшся, бо всі вони стоять зачинені. Навіть якщо в будинку ніхто не живе, вони зачинені. Як наслідок — ними не можуть користуватися ні військові, ні цивільні, які опинилися в цьому районі. Ніхто в місті не контролює укриття, щоб вони були відчинені. Взагалі проблема зачинених укриттів вирішується просто — відсутністю замків. Однак для херсонських сховищ закупили дорогі чудові замки.
І «хазяйновиті» херсонці укриття обов’язково замикають, «щоб бомж там не насцяв». Обов’язково замикають, коли покидають будинки в небезпечній зоні, а замки такі хороші, що ломиком їх не відімкнеш. Будинки знищуються, ті, хто був поруч, гинуть, а укриття стоять чисті, гарні, зачинені... Вони ще Херсон переживуть, не врятувавши нікого.
На відео нижче приклади зачинених сховищ. Голос на відео змінений.
Також місцева влада забороняє використовувати військовим нежитлові комунальні об’єкти. По них однаково прилітає, але нам облаштовувати позиції там не можна. Знаю випадок, коли підрозділ БпЛА хотів розміститися у вже добре поруйнованому ворогом РАЦСі на Перекопській у червоній зоні — охоронець дуже агресивно вигнав.
Можна ще багато розповідати, як зі зміною військового командування на напрямку зросли наші втрати, але це вже інша історія.
