2700 дронових атак на тиждень. Як Росія нарощує терор правобережжя Херсонщини

За місяць-другий із дерев облетить листя, сховатися від ворожих дронів буде ще складніше. Ті, хто не виїхав, звикли до постійної загрози з неба. Херсонці, які мешкають у раніше умовно безпечних районах, купили детектори дронів, зайвий раз не виходять надвір, тримаються поближче до дерев. Водії розганяються до 120 км/год, якщо їх переслідує FPV-дрон, і намагаються не паркувати авто на відкритій місцевості, що проглядається згори.

Тактика ворога змінюється

Лінія розмежування, що проходить по річці Дніпро, перетворює обласний центр Херсон на прифронтове місто. Тактика ворога за останній рік змінилася від артилерійських обстрілів до терору цивільних дронами різних типів. Майже щодня в місті й області гинуть цивільні, знищуються їхнє житло і транспорт.

«Я живу в Херсоні недалеко від берега, на п’ятому поверсі, — розповідає Володимир Пузирьов, менеджер благодійного фонду «Об’єднання». — Вдома майже не вмикаю світло, щоб не привертати уваги, користуюся ліхтариком, бо чув, що російські дрони вже залітали навіть у вікна.

Щодня з балкона бачу, як вони летять на Херсон. Насамперед шукають військові цілі. А не знайшовши, не повертаються назад із вибухівкою — просто на когось скидають.

Якщо до осені минулого року можна було почути дрон над головою приблизно раз на чотири дні, то зараз це відбувається кілька разів на день. За квартал від мого будинку вже руїни, а з іншого боку, в районі ринку, люди ще якось пересуваються вулицями, пристосувалися.

У мене, як і в багатьох, є детектор дронів. Коштує 10–15 тисяч гривень, українське виробництво. Він показує у відсотках імовірність того, що в радіусі кілометра висить дрон. Останнім часом це 90–100% майже цілодобово.

Якщо в лютому я міг спокійно поїхати у віддалений район Херсона у справах, то тепер і цей район, і всі вулиці, які туди ведуть, під дронами. Водії часом розганяються до 100–120 км/год. Поліція нічого не каже, бо всі розуміють, чому так.

Окрім детекторів, які ще називають аналізаторами, ми стежимо за активністю дронів у моніторингових телеграм-каналах, зокрема й офіційних (упродовж серпня там щодня з’являється більш як сотня повідомлень про атаки дронів. — Ред.)».

Коли дрон висить за кількасот метрів, на детекторі можна побачити картинку так, як її бачить оператор FPV, і зрозуміти, яку ціль він обрав.

За словами Володимира, робочий день для тих, хто працює в Херсоні, триває приблизно до 15-ї години. Потім люди перебіжками повертаються додому і зайвий раз надвір без потреби не виходять.

«Наш будинок стоїть майже порожній, лише в одній-двох квартирах, окрім моєї, мешкають люди. У віддалених районах людей трохи більше, там навіть якісь кав’ярні можуть працювати ще.

Загалом рослинність у місті трохи допомагає рятуватися, — ділиться своїми спостереженнями Максим Ревега, голова Херсонської філії Благодійного фонду «Патріот ЮА». — Нитки оптоволоконних дронів часом плутаються в деревах у прибережній смузі Дніпра, затримуючи дрони там. Люди намагаються ходити попід деревами і паркувати авто, щоб уберегти їх від атак. А якось у Дніпровському районі дрон врізався в дерево, коли гнався за мікроавтобусом, що перевозив продукти».

Випалені села

У Станіславській громаді (куди входить чотири населені пункти) неподалік Херсона станом на липень 2025 року з довоєнного населення 9,9 тисячі залишилося близько 1,3 тисячі мешканців.

«Сьогодні (12 серпня. — Ред.) за день було більш ніж 20 ударів дронів по нашій громаді, найбільше по Станіславу, і 15 прильотів артилерії. І так щодня, — розповідає Олександр Бабуцький, голова Станіславської громади. Навесні люди раділи, що можна було трохи сховатися в зелені. Але ось знову осінь на носі.

Всі возять детектори дронів у машинах, але навіть якщо детектор сповіщає про дрон, втекти складно. Машина на розбитій дорозі не дуже розженеться — дрони швидші. Вони навіть уночі літають — оснащені тепловізорами. Ціляться і в машини, і у велосипеди, і в мопеди, і в піших людей.

За вісім місяців цього року в нас загинуло 10 цивільних, більш ніж 80 дістали поранення. Днями російські дрони вбили двох селян, які поралися на подвірʼї. У більшості населених пунктів оголошено обовʼязкову евакуацію, але це не означає, що вона примусова. Деякі люди, попри всі вмовляння, не хочуть покидати свої хати, доки вони цілі, доглядають городи.

Росіяни іноді скидають листівки, у яких пишуть, що всі, хто в “червоній зоні” поблизу річки, підлягають знищенню, бо вважають, що це або наші збройні сили, або ті, хто їм допомагає.

Дрони обстрілюють трасу між Херсоном і Станіславом. Білозерка також у жахливому вже стані. Три місяці до нас не виїздить екстрена допомога, фельдшерський пункт лише в одному селі працює, хоча й по ньому вже двічі прилітало. Амбулаторія згоріла, росіяни чотири дні її обстрілювали запальними боєприпасами.
Станіслав і Олександрівка стоять без електроенергії з листопада минулого року, відколи росіяни спалили підстанції. Щоб подавати людям воду хоча б раз на тиждень, завозимо генератори, але генератори — це теж ціль, у нас пʼять уже спалили, два ще працює.

Поліція також не приїздить. Є лише місцеві рятувальники — четверо хлопців на двох звичайних легковиках, яких ми взяли на роботу в громаду. Вони возять у села бутильовану воду, продуктові набори, гігієнічні товари. А також вивозять тіла загиблих. Спочатку були пожежниками, але зараз дрони не дають гасити пожежі. З 36 працівників сільської ради працює 18. Просто всі хочуть жити, тому й звільняються, з кадрами складно».

Пожежі після обстрілів поширюються також через спеку і відсутність дощів. Вогонь із сухої трави перекидається на будинки, пожежні бригади не можуть дістатися туди через ворожі дрони. Місцеві мешканці намагаються гасити пожежі самотужки, наскільки це можливо.

Траси під атакою

Навіть населені пункти, які почали відновлюватися після деокупації (наприклад, у Чорнобаївській громаді), і ключові дороги, як-от траса Херсон — Миколаїв, зазнають терору з боку ворожих дронів, які атакують будь-яке пересування.

«У нас є такий жарт: головне не побачити себе в аналізаторі дронів, — каже Максим Ревега. — Так от кілька разів бачив нашу автівку згори, коли ми возили гуманітарні вантажі та їздили на евакуації цивільних. Відчувати себе ціллю дуже неприємно».

Російські дрони вже атакують автівки за 20 кілометрів від Дніпра, на Миколаївській трасі поблизу села Клапая, поцілюють людей у селі.

Якщо раніше російські війська дронами «полювали» переважно на транспорт поліції, пожежні бригади, то зараз під обстріл потрапляє будь-який цивільний транспорт. Пріоритетними цілями також є будь-які брендовані автівки, що перевозять вантажі.

«Я бачив, як росіяни поцілили в цивільну автівку за 15–20 метрів від мене, — ділиться враженнями Володимир Пузирьов. — Вони як роблять: один дрон скидає вибухівку, а інший кружляє неподалік чи навіть на дах будинку може сісти, поки не приїдуть рятувальники або поліція. Чи просто хтось зупиниться і кинеться допомагати. Тоді знову скидають вибухівку».

Стратегія «буферної зони»

Ця динаміка свідчить про цілеспрямовану стратегію створення глибокої «буферної зони», де цивільне населення систематично знищується або витісняється окупантами. Природа загрози трансформувалася від невибіркових артилерійських обстрілів до персоналізованого терору за допомогою FPV-дронів і дронів зі скидами боєприпасів, які полюють на цивільні автівки, людей і працюють на знищення критичної інфраструктури.

Приклади типових російських атак у Херсоні та області упродовж 2025 року:

• критична інфраструктура: у лютому 2025 року російські війська пошкодили газопроводи, а 1 липня завдали удару по рятувальниках під час гасіння пожежі на АЗС у Херсоні, яку також атакували FPV-дроном;
• цивільний транспорт: 23 липня 2025 року внаслідок атаки дрона на цивільний автомобіль загинуло двоє чоловіків, ще двоє цивільних дістало поранення;
• магазини і ринки: у лютому 2025 року російські снаряди пошкодили павільйони ринку в Херсоні;
• комунальні служби: 25 липня 2025 року в Херсоні російський дрон убив працівника комунального підприємства, ще двоє дістало тяжкі травми;
• рятувальники і медики: 29 липня 2025 року внаслідок обстрілів постраждало двоє рятувальників; через атаки дронів у прибережні села майже не доїжджає екстрена медична допомога, оскільки карети швидкої, як і пожежні машини, стають цілями;
• цивільні люди: 9 липня російський дрон убив однорічного хлопчика в селі Правдине, який був на подвір’ї разом зі своєю бабусею.

Постійна напруга

«Ситуація в Херсоні, як кажуть медики, стабільно важка, але стабільна», — зазначає Антон Єфанов, заступник начальника Херсонської міської військової адміністрації.

Метафора «стабільно важка» точно передає парадоксальність буття в прифронтовому місті.

Олександр Корняков, фотокореспондент Суспільне.Херсон, ділиться своїми спостереженнями: «Бачу, як люди нервуються, коли чекають автобуса на зупинці, тому що це справді небезпечно, як лотерея: може, прилетить, а може, ні».

Постійне напруження впливає на психологічний стан усіх, хто залишається і працює в Херсоні, зокрема й на волонтерів. Люди внутрішньо вигорають. На жаль, як каже Олександр Андрющенко, фотокореспондент херсонського медіа «Вгору», всі вже «пристосувалися», хоча й не звикли до обстрілів.

«Мені як місцевому боляче дивитися, як стирається історія міста, руйнуються історичні будинки, — розповідає Максим Ревега. — Живучи в Херсоні, ми якось адаптуємося до цієї реальності, не усвідомлюючи щодня, наскільки вона жахлива. Коли я їду в справах до Миколаєва чи Вінниці, ловлю себе на тому, що постійно з острахом позираю на небо. Усвідомлюю, який це кайф — просто дивитися на зорі й слухати тишу. Коли приїздив у Київ, зрозумів, що боюся підійти до води. Річка стійко асоціюється з небезпекою, одразу майнула думка: “Стоп, на тому боці ж росіяни”».

Мобільні групи й антидронові сітки

Військові адміністрації та Сили оборони намагаються захистити цивільне населення: працюють мобільні вогневі групи, що збивають дрони, встановлюються мобільні укриття та габіони на зупинках та в інших місцях скупчення людей, ремонтуються укриття в ОСББ, влітку 2025 року почали встановлювати антидронові сітки на дорогах.

За даними Херсонської ОВА, 70–85% ворожих дронів знищуються або подавлюються засобами РЕБ. Проте на сто відсотків перекрити небо над Херсонщиною неможливо. Наприклад, ті самі антидронові сітки мають обмежену ефективність. Вони можуть зменшити силу удару, але не є панацеєю. Вартість якісного захисту навіть одного об’єкта може сягати 50 тисяч гривень, що робить суцільне покриття неможливим.

Радіоелектронна боротьба є найефективнішим засобом, але системи РЕБ самі стають пріоритетними цілями для російської артилерії та авіації, що створює дилему захисту засобів захисту. До того ж через те, що частоти, на яких літають ворожі дрони, періодично змінюються, засоби РЕБ не здатні повною мірою їм протидіяти і потребують постійної модернізації та заміни, що коштує доволі дорого. І РЕБ не діє на дрони на оптоволокні.

У деяких населених пунктах області та районах Херсона вже не працює жодний магазин, а гуманітарні організації потрапляють під цілеспрямовані атаки з боку російських військових.

Допомоги все менше

Станом на липень 2025 року в Херсоні проживає 60–64 тисячі людей (менш як 25% довоєнного населення), з яких понад 65% — пенсіонери. Постійна загроза паралізує економіку, унеможливлює безпечне пересування і призводить до соціальної атомізації.

Гуманітарні та благодійні організації працюють на межі можливостей, їхнім командам так само важко жити під постійним прицілом. А втрата фінансування від USAID стала додатковим ударом для благодійної інфраструктури Херсонщини.

Фактично щопівроку на Правобережній Херсонщині збільшується перелік населених пунктів, які підлягають обов’язковій евакуації та забороні в’їзду сім’ям із дітьми. Але переконати людей покинути домівки вкрай складно, бо люди бояться невідомості, не уявляють, де жити і працювати на новому місці.

«Ми евакуюємо людей до тимчасових прихистків у селах на Херсонщині, подалі від фронту, — розповідає Олександр Бабуцький, голова Станіславської громади. — Також їдуть у Миколаїв, зрідка пізніше перебираються далі, на Львівщину, Вінниччину, Хмельниччину, якщо вдається знайти там житло, із цим також є проблеми. Ми намагаємося підтримувати мешканців громади, але ресурси обмежені, у пріоритеті збереження життя. Більшість людей, які досі не виїхали, не хочуть бути надто далеко, сподіваються, що зможуть повернутися і що їхнє житло вціліє».

Восени атаки посиляться

Росіяни, ймовірно, і далі тероризуватимуть цивільних, але методи адаптуватимуть під сезон чи українську протидію.

Коли холодатиме, битимуть по централізованому опаленню та водопостачанню, щоб зробити місто непридатним для життя взимку (на сьогодні в низці районів Херсонської громади вже немає ні води, ні світла).

Вочевидь, плануючи в якійсь перспективі штурм Херсона, ворог намагається витіснити з міста цивільних.

Ймовірно, коли листя почне опадати, дрони активніше розкидатимуть протипіхотні міни «Пелюстка». Парки та дороги з опалим листям перетворяться на мінні пастки. У прибережних зонах уже зафіксовано непоодинокі випадки підриву автомобілів та цивільного населення на таких мінах.

Паралельно ворог сіє розбрат і поширює різну дезу в соцмережах, щоб люди панікували і не довіряли українській владі.

Щоб захистити Херсонщину, потрібно докладати чимало зусиль і з боку Сил оборони, і з боку місцевої та центральної влади, і з боку волонтерів та громадських організацій, які і далі там працюють. Потрібно не лише захищати від ворожих атак, а й протидіяти російській дезінформації, організовувати евакуацію і надавати гуманітарну допомогу.

Ознайомитися з методичними рекомендаціями щодо захисту від дронів для цивільних, створеними Фондом «Об’єднання», можна за посиланням (зі смартфона зручніше дивитися тут).

Автори:
Юрій Антощук, голова Фонду «Об’єднання», координатор Мережі робочих груп з громадської безпеки та відновлення у Херсонській області,
Інна Гадзинська

дрони рф обстріли міст херсон херсонщина