К

Клон Вікіпедії на службі пропаганди. Як Рувікі переписує реальність для росіян

Росія створила власну енциклопедію Рувікі на базі скопійованої Вікіпедії, щоб перетворити її на керований інструмент пропаганди. Дослідження показує: з майже двох мільйонів статей найчастіше змінюють саме ті, що формують уявлення про війну, окупацію та Україну загалом. Тепер замість війни «воєнні дії», Зеленський — «неонацист», а Марківка — «місто ЛНР». Аналіз цих правок дає змогу побачити структуру російської викривленої реальності й оцінити масштаби зусиль, яких докладає російська влада до її створення.

Скрольте далі

scroll-down

Росіяни пишуть свою енциклопедію: Рувікі, з якої викреслюють війну

приклад заміни

Ключові тези

У 2022 році Росія створила власну онлайн-енциклопедію Рувікі, скопіювавши понад 1,9 млн статей із російськомовної Вікіпедії.

На відміну від російськомовної гілки волонтерської та відкритої Вікіпедії контент Рувікі контролюють «експерти», які працюють у робочий час, що свідчить про оплачувану діяльність.

Проєктом керує Володимир Медейко, колишній активіст російськомовної Вікіпедії.

Змін зазнали 1,75% скопійованих статей, але саме вони генерували 14% переглядів.

Російські редактори вилучають факти про воєнні злочини Росії, змінюють термінологію (замість «війна» пишуть «бойові дії») та географічну належність українських населених пунктів, легалізуючи окупацію, переписують біографії українських і російських діячів.

Росіяни скопіювали всю Вікіпедію, внесли до статей правки згідно зі своїми пропагандистськими концепціями, розмістили в себе і назвали це Рувікі (ruwiki.ru, не плутати з ru.wikipedia.org). Аналіз цих правок дає змогу побачити всю структуру російської викривленої реальності й оцінити масштаби зусиль, яких докладає російська влада до її створення.

Влітку 2023 року, через кілька місяців після запуску Рувікі, Олександр Косован (Український католицький університет) і Микола Трохимович (Університет Помпеу Фабра) разом із колегами проаналізували понад 1,9 млн статей, щоб зрозуміти, які зміни вносилися до скопійованої російськомовної гілки Вікіпедії і які наративи формує новостворена «правильна» російська енциклопедія. Публікуємо ключові знахідки цього дослідження.

«Зеленський — ганьба єврейського народу, який возвеличує нацистів, послідовників Гітлера». Це не коментар у проросійському телеграм-каналі, а фрагмент енциклопедичної статті. Саме так тепер описують українського президента в російській Рувікі.

Російська влада запустила власний аналог Вікіпедії, щоб мати підконтрольний інформаційний ресурс, який дотримуватиметься вимог цензури. Рувікі — це не просто енциклопедія, а інструмент довгострокової інформаційної політики для внутрішньої аудиторії, проєкт, що дає змогу формувати «правильну» картину світу, підкріплювати джерелами кремлівські наративи і контролювати доступ до знань в онлайні.

Наразі більшість правок, внесених до Вікіпедії, стосуються України, хоча в майбутньому пріоритети російської пропаганди можуть змінюватися.

Оновлені статті виправдовують війну, замовчують злочини російської армії та посадовців, легалізують захоплення українських територій і змінюють уявлення росіян про Україну.

У Рувікі, за словами її творців, «немає цензури», але контент «відповідає вимогам російського законодавства», а «достовірність інформації забезпечують експерти». За кілька місяців після запуску ці «експерти» внесли зміни до понад 33 тис. статей. За обсягами, темпом і витраченим часом це цілком схоже на оплачувану роботу (оригінальну Вікі заповнюють волонтери). Зміни не були випадковими: більшість із них стосуються теми війни, політики, історії, культури, географії, а також біографій українських діячів.

Що таке Рувікі й чому вона з’явилася? 

У березні 2022 року, після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, Роскомнагляд (російська урядова служба з нагляду в галузі зв’язку та інформаційних технологій) став погрожувати Вікіпедії блокуванням. На платформі були публічні матеріали про війну, які Кремль вважав небажаними. Зокрема, Роскомнагляд вимагав видалити п’ять статей, серед яких «Битва за Київ (2022)» та «Воєнні злочини під час вторгнення Росії в Україну». Після цього російські суди не раз штрафували Вікіпедію за відмову дотримуватися вимог, а навесні 2023-го її засновник сам подав до суду на російську Генпрокуратуру та Роскомнагляд.

На сьогодні оригінальна Вікіпедія в Росії не заблокована, проте тамтешні урядовці  регулярно озвучують ідеї щодо її блокування. На цьому тлі у 2023-му Володимир Медейко, який раніше брав участь у проєкті російської Вікіпедії, оголосив про створення Рувікі — російської онлайн-енциклопедії на базі російської Вікіпедії.

Оскільки Вікіпедія побудована на відкритому коді (open source), будь-хто може створити її копію (так званий fork), тобто відгалуження, яке далі розвивається автономно. Саме так і була створена Рувікі (у дослідженні фігурує як RWFork). На старті вона містила понад 1,9 млн статей, скопійованих із російської Вікіпедії. Далі команда Рувікі почала їх активно редагувати, щоб зміст «відповідав вимогам російського законодавства».

Оригінальна Вікіпедія працює за зовсім іншим принципом, ніж Рувікі. Її основа — відкритість: будь-хто може редагувати статті без дозволу, погодження чи цензури. Усі зміни публічні, а рішення про їх збереження ухвалює спільнота через відкриті обговорення, які доступні на кожній сторінці.

У Вікіпедії діють чіткі правила, і це дає змогу запобігти впливу прихованих інтересів. Якщо хтось редагує статті за гроші, він зобов’язаний публічно вказати, хто саме заплатив. За порушення цього принципу можуть заблокувати назавжди.

У Вікіпедії є редактори з додатковими технічними повноваженнями — адміністратори. Вони можуть блокувати вандалів, захищати статті від недобросовісного редагування або прибирати некоректні матеріали. Проте це не експерти із зарплатою і не цензори. Це активні дописувачі, які мають досвід редагування і дотримуються правил. Щоб стати адміністратором, потрібно самостійно висунути власну кандидатуру, публічно розповісти про свою мотивацію та переконання й отримати позитивний результат голосування спільноти (щонайменше 70% голосів «за»).

Вікіпедія існує завдяки добровільним пожертвам мільйонів користувачів у всьому світі. Її фінансує неприбутковий Фонд Вікімедіа, який принципово не бере гроші від урядів чи комерційних структур, що можуть бути зацікавлені у зміні змісту статей. Більшість внесків — невеликі суми від звичайних людей, які підтримують відкриті знання. Щороку Фонд публікує детальні звіти про доходи і витрати, щоб кожен охочий міг побачити, скільки зібрано, на що саме витрачаються кошти і як працює система.

У цьому вся різниця. Вікіпедія працює як самоорганізована система, що підзвітна лише своїм користувачам. Її сила у відкритості, добровільності й незалежності від зовнішнього впливу. Тоді як Рувікі — централізований проєкт, редакційну політику якого визначає не спільнота, а країна-агресор.

«Експерти» Рувікі

Однією з особливостей Рувікі Медейко називає достовірність контенту. Пропонувати зміни до статей, як і в оригінальній Вікіпедії, може кожен, але остаточне рішення лишається за редакцією, до якої входять журналісти, енциклопедисти та інші «експерти». Саме вони вирішують, які правки пройдуть, а які ні. І виявлені дослідниками редакторські правки в перші місяці не залишають сумнівів: у Рувікі не затримується інформація, яка не збігається з політикою Кремля.

У своєму дослідженні автори порівняли, як і коли саме вносяться зміни до статей в оригінальній російській Вікіпедії та в Рувікі. І виявили чітку закономірність: якщо у Вікіпедії редагування відбувається постійно, зокрема й вечорами та у вихідні, оскільки працюють редактори-волонтери, то в Рувікі зміни вносяться переважно в робочий час із 8:00 до 17:00 з різким спадом активності в суботу та неділю. Такий ритм більше нагадує офісну роботу, ніж добровільний внесок спільноти.

І хоча творець Рувікі відкрито говорить про комерційність проєкту й визнає наявність інвестора, джерела фінансування залишаються невідомими. Медейко не розкриває, хто саме стоїть за створенням енциклопедії, але, за інформацією російських ЗМІ, проєкт пов’язаний із колом наближених до Путіна осіб.

Години найактивнішого редагування

Рувікі найактивніше редагували в робочі години з понеділка по пʼятницю

Як змінюють статті?

Проте ще цікавіші знахідки дослідження не в тому, хто редагує статті в Рувікі, а що саме в них змінюють.

Дослідники з’ясували, що в перші місяці існування Рувікі — у період, охоплений дослідженням, — зміни були внесені лише до 1,75% (33 664) скопійованих статей. Але саме ці сторінки генерували 14,2% переглядів у російській Вікіпедії. Це може свідчити про чітку стратегію: редагуються не випадкові статті, а насамперед ті, до яких читачі виявляють найбільшу увагу.

Працівники Рувікі не соромляться видаляти факти і вписувати відверту брехню. Наприклад, у статті про Володимира Зеленського вилучено згадки про його родичів, убитих під час Голокосту. Натомість додано цілий розділ про «роль Зеленського у возвеличенні неонацизму в Україні».

Комусь ці зміни можуть видатися кумедними, але тисячі таких правок в енциклопедичних статтях працюють як злагоджений механізм і закріплюють ключові тези пропаганди. Це бетонування альтернативної російської реальності, де війна зникає, а «неонацисти» з’являються в кожному абзаці.

Зміни в посиланнях на джерела: таблоїди замість офіційних повідомлень

Дослідники також звернули увагу на зміну посилань у статтях. Адже Вікіпедія — це не просто джерело інформації, а потужний посередник, який веде на інші ресурси, сайти, документи. Підміна джерел на недостовірні й пропагандистські занурює користувача ще глибше в нетрі російської дезінформації.

Наприклад, із фрагмента статті про громадянську позицію Ярослави Магучіх прибрали всі попередні джерела оригінальної Вікіпедії. Замість посилань на нейтральні та фактологічні «Магучих поддержала отстранение россиян от соревнований» у Рувікі додали токсичні заголовки з російських таблоїдів: «Совсем слетела с катушек. Украинка Магучих призвала поддержать отстранение россиян». Крім того, цей розділ скоротили удвічі: видалили всі цитати Магучіх про російські обстріли, засудження війни і заклики усунути російських спортсменів від змагань через підтримку агресії. Тобто зміст подається не через слова самої людини, а через оціночні формулювання, часто упередженим або зневажливим тоном. 

Нижче ми порівнюємо фрагменти статей з оригінальної російської Вікіпедії та пропагандистської Рувікі. Якщо ви хочете приховати їх, натисніть кнопку

Приховати всі приклади

Магучих, Ярослава Алексеевна [фрагмент статті мовою оригіналу]

Було

Общественная позиция

После победы на чемпионате мира по лёгкой атлетике 2022 года Ярослава Магучих рассказала о войне в родной стране: «Сейчас здесь тяжело быть, но соревнуясь на стадионе, я защищаю свою страну и посвящаю эту победу всем своим землякам. Перестаньте делать вид, что войны нет! Россия напала на Украину. Они бомбят города, расстреливают мирных жителей, и это наша реальность. Если вы ничего не делаете, чтобы остановить это, значит, вы поддерживаете войну».

Ярослава Магучих поддержала отстранение российских спортсменов от международных соревнований: «Я думаю, что World Athletics принял правильное решение, потому что российские спортсмены должны понимать, что войну начала Россия, и многие россияне её поддержали. Мы не должны конкурировать, когда наших людей и детей убивают российские военные, это ужасно. Они должны понять, что Россия начала войну, они были агрессорами».

Стало

Общественная позиция

После победы на чемпионате мира по лёгкой атлетике 2022 года Ярослава Магучих рассказала о военных действиях на Украине.

Ярослава Магучих поддержала отстранение российских спортсменов от международных соревнований.

Стратегія маніпулювання джерелами чітко простежується в аналізі найчастіше видалених і доданих сайтів. Із Рувікі прибирають посилання на українське законодавство, українські та європейські ресурси про санкції, міжнародні ЗМІ. Натомість додають сайти окупаційних адміністрацій і кремлівських медіа.

Перемикайтеся між кнопками, щоб переглянути додані та видалені посилання.

На основі типових змін ми пропонуємо вам самим переконатися, наскільки ретельно і системно в Рувікі переписують дійсність. Для прикладу можна порівняти фрагменти статей у версії, скопійованій із російської Вікіпедії на момент створення Рувікі, та нинішні їх версії в Рувікі.

Типові правки

Воєнні дії замість війни й обстріли без винуватців

Одна з основних претензій російської влади до Вікіпедії — те, як у ній висвітлюється повномасштабна війна проти України. Проблема навіть не в самому факті згадки про війну, а в тому, як вона описана. У статтях Рувікі зникають прямолінійні формулювання про вторгнення, окупацію Криму, російсько-українську війну. Натомість з’являються такі терміни, як «воєнні дії на території України», «конфлікт на Донбасі», «приєднання Криму», «спеціальна воєнна операція». 

Це добре видно, наприклад, у статті про ДніпроГЕС. Один із розділів, що раніше мав назву «Російське вторгнення в Україну», тепер називається «Воєнні дії на Україні». Міняється й спосіб опису подій: російська армія зникає з формулювань як суб’єкт. Не «російські війська обстріляли місто», а «внаслідок воєнних дій місто зазнало руйнувань». Не «армія РФ завдала удару», а просто «було завдано ударів». 

ДніпроГЕС [фрагмент статті мовою оригіналу]

показати приклад

Було

Российское вторжение на Украину

31 октября 2022 года российские войска в рамках своей кампании атак по энергетике Украины нанесли ракетный удар по Днепровской ГЭ. Российские войска атаковали Днепрогэс и в декабре 2022 года, и в феврале 2023 года. Так, согласно сведениям журналистов Би-би-си, 9 февраля 2023 года российские войска пытались поразить машинный зал ГЭС.

Представители украинских властей говорили, что целью россиян было не просто вывод из строя крупнейшей в стране ГЭС, но и разъединение энергомоста между правым и левым берегами Днепра.

Стало

Военные действия на Украине

Неоднократно, в октябре и декабре 2022 года и в феврале 2023 года в рамках специальной военной операции на территории Украины и авиационных атак были нанесены ракетные удары по Днепровской ГЭС, с целью вывода из строя крупнейшей в стране ГЭС и разъединение энергомоста между правым и левым берегами Днепра.

Киевские власти в преддверии российского наступления могут устроить провокацию на Днепровской ГЭС, заявил «РИА Новости» член главного совета администрации Запорожской области Владимир Рогов.

Зміна термінології цілковито відповідає російській стратегії: заперечити сам факт війни, применшити її масштаби і створити враження, ніби нічого особливого не відбувається. Використання пасивних конструкцій для опису негативних подій — улюблений прийом російської дезінформації ще з радянських часів. Якщо щось добре, це зробили «ми». Якщо погане, то «воно сталося». Коли зникає суб’єкт, зникає й відповідальність, а разом із нею і сам злочин.

У той час як частину інформації в Рувікі змінюють або викривлюють, є теми, на які не говорять узагалі. І це мовчання саме по собі вельми промовисте.

Найпоказовішим є цілковите вилучення згадок про мародерство, зґвалтування, викрадення людей, знищення цивільної інфраструктури, обстріли лікарень і шкіл — про все те, що стало візитівкою російської армії під час повномасштабного вторгнення.

З Рувікі зникли згадки про звірства російської армії в Бучі, про розграбовані музеї, про спалені школи, про викрадених українських громадян. Статті, у яких згадуються ці місця й об’єкти, просто зупиняються в часі на подіях до 24 лютого 2022 року, наче після того нічого важливого не відбувалося.

Як Марківка стала частиною «ЛНР»

Марківка — селище в Луганській області. У Вікіпедії воно було окупованою частиною України, а в Рувікі вже «міститься на території ЛНР» і «є новим суб’єктом у складі Російської Федерації».

Марковка (Луганская область) [фрагмент статті мовою оригіналу]

показати приклад

Було

Ма́рковка (укр. Марківка) — посёлок городского типа в Луганской области Украины, административный центр Марковского района и Марковского поселкового совета. С 26 февраля 2022 года населённый пункт оккупирован российскими войсками.

Стало

Ма́рковка — поселок городского типа в Марковском районе Луганской Народной Республики.

Договор между Луганской Народной Республикой и Российской Федерацией от 30.09.2022 года определяет территорию ЛНР, включая пгт. Марковка, как новый субъект в составе Российской Федерации.

Власти Украины это оспаривают, продолжая считать территорию ЛНР Луганской областью в составе Украины.

І це не виняток, а правило. У такий спосіб під копірку переписали статті про понад 2000 українських міст і сіл. Дослідники виявили: якщо загалом Рувікі змінила лише 1,75% скопійованих статей, то серед тих, які стосувалися локацій в Україні та Росії водночас, редагували понад 77%. І ці зміни мали чітку географічну спрямованість: переписували насамперед ті статті, які потрібні для юридичного й символічного закріплення окупації.

Географічна привʼязка внесених змін

Більшість правок у статтях про населені пункти стосується окупованих територій України

У статтях змінюють статус населених пунктів, додають «ЛНР» і «ДНР» як чинні одиниці адміністративного поділу, позначаючи належність до українських областей і районів як «історичну», тобто таку, що втратила чинність. Інакше кажучи, переписують історію тимчасово окупованих територій, легалізують захоплення українських земель і формують цілковито російське сприйняття реальності.

Щоб провести умовну лінію розподілу між «жителями Донбасу» та українцями, до біографії українських діячів додають згадки про їхню начебто ворожість до Донбасу. Наприклад, у статті про Ірену Карпу висміювання нею «ватників» стало висміюванням «жителів Донбасу». Так Рувікі не просто змінює мапу, а виправдовує окупацію, формуючи образ «ворожої України», яка нібито сама й винна.

Санкцій багато — сенсу мало

Одна з найпоширеніших правок у статтях — істотне скорочення або вилучення частин, які стосуються чутливих для Кремля тем, розмивання змісту, коли видаляються розширені формулювання, змінюються джерела, губиться контекст.

Наприклад, у статтях про санкції найчастіше залишають одну суху фразу на кшталт «перебуває під санкціями країни Х». Детальні пояснення — за що, коли, з яких причин — просто зникають. 

Львова-Белова, Мария Алексеевна [фрагмент статті мовою оригіналу]

показати приклад

Було

Международные санкции

16 июня 2022 года как высокопоставленный чиновник РФ попала в список людей, против которых Великобритания ввела персональные санкции из-за войны на Украине. По данным властей страны, Львова-Белова участвовала в незаконной депортации детей с территории Луганской и Донецкой областей в РФ с их последующим принудительным усыновлением. 1 июля того же года попала под санкции Австралии по аналогичному основанию.

21 июля 2022 года была включена в санкционный список стран Евросоюза за поддержку и реализации политики, подрывающую территориальную целостность, суверенитет и независимость Украины и за нарушение прав украинских детей. В частности, Евросоюз отмечает, что Львова-Белова является одной из наиболее причастных к незаконной перевозке украинских детей в Россию и их усыновление российскими семьями, кроме того, она «публично поддержала российскую аннексию Донбасса».

С 23 августа 2022 года включена в санкционный список Канады «элит и ближайших соратников режима» как «соучастник агрессии российского режима против Украины».

В сентябре 2022 года включена в санкционные списки США за «усилия по депортации тысяч украинских детей в Россию» и «принудительное усыновление украинских детей в российские семьи, так называемое „патриотическое воспитание“ украинских детей». С 27 января 2023 года — под санкциями Японии. С 18 ноября 2023 года — под санкциями Украины.

Уголовное преследование

Международный уголовный суд в Гааге 17 марта 2023 года выдал ордер на арест уполномоченной по правам ребёнка в России Марии Львовой-Беловой. По данным уголовного суда в Гааге, Львова-Белова «предположительно несёт ответственность за военное преступление», которое заключается в незаконной депортации украинских детей с оккупированных территорий Украины в Российскую Федерацию. Судьи Международного уголовного суда отмечают, что Мария Львова-Белова несёт персональную ответственность за депортацию детей, «совершив эти деяния непосредственно, совместно с другими лицами и/или через действия других лиц». Сама Белова прокомментировала новость таким образом:

Здо́рово, что международное сообщество оценило ту работу по помощи детям нашей страны, что мы не оставляем их в зоне военных действий, что мы вывозим их, что создаем для них хорошие условия, окружаем их любящими заботливыми людьми. Были санкции всех стран, даже Японии, в отношении меня, сейчас — ордер на арест, интересно, что будет дальше — ну, а мы продолжаем работать.

Стало

Санкции

16 июня 2022 года на фоне военных действий на Украине Львова-Белова была включена в санкционный список Великобритании. Находится также под санкциями Евросоюза, США, Канады, Австралии, Японии.

17 марта 2023 года Международный уголовный суд (МУС) в Гааге выдал ордер на арест Львовой-Беловой и президента России Владимира Путина по так называемому «делу о незаконном вывозе детей с Украины». В России не признают юрисдикцию МУС, а его решения в отношении России и её граждан рассматривают как юридически ничтожные.

Таку «оптимізацію» тексту про санкції з тотальною чисткою джерел можна побачити і в статті про Віктора Януковича. У Вікіпедії фрагмент про санкції містив 12 посилань на міжнародні та українські медіа, документи ЄС із обґрунтуванням санкцій: розтрата державних коштів, проросійська політика під час президентства та підтримка окупації Криму. Тоді як у Рувікі залишилося тільки два російських джерела, а сам текст містить лише сухий перелік санкційних списків.

Янукович, Виктор Федорович [фрагмент статті мовою оригіналу]

показати приклад

Було

17 марта 2014 года Янукович был внесён в санкционный список США.

6 марта Евросоюз и Канада объявили, что Янукович и его сыновья числятся в списках высокопоставленных украинских чиновников, против которых вводятся финансовые санкции в связи с обвинениями в незаконном присвоении и растрате государственных средств Украины. 5 марта 2015 года Евросоюз продлил санкции, по словам министра юстиции Украины Павла Петренко — из-за дополнительных доказательств Генеральной прокуратуры.

4 августа 2022 года, на фоне вторжения России на Украину, внесён в расширенный санкционный список Евросоюза:

Придя к власти, он проводил пророссийскую политику. Украинский суд признал Виктора Януковича виновным в государственной измене за приглашение Российской Федерации вторгнуться в Украину. После отстранения от власти он переехал в Россию, откуда продолжил свою деятельность, направленную на дестабилизацию Украины. Он способствовал российскому военному вмешательству в Украину, призвав президента Российской Федерации ввести российские войска в Украину в марте 2014 года. Виктор Янукович поддерживал пророссийских политиков, занимавших государственные должности в оккупированном Крыму.

— «Официальный журнал Европейского союза», Брюссель, 4 августа 2022 года

Также находится в санкционных списках Великобритании, Швейцарии, Австралии, Украины и Японии.

Стало

17 марта 2014 года Янукович был внесён в санкционный список США.

6 марта Евросоюз и Канада объявили, что Янукович и его сыновья числятся в списках высокопоставленных украинских чиновников, против которых вводятся финансовые санкции в связи с обвинениями в незаконном присвоении и растрате государственных средств Украины. 5 марта 2015 года Евросоюз продлил санкции, по словам министра юстиции Украины Павла Петренко — из-за дополнительных доказательств Генеральной прокуратуры.

4 августа 2022 года внесен в расширенный санкционный список Евросоюза

Также находится в санкционных списках Великобритании, Швейцарии, Австралии, Украин и Японии.

Образ Залужного

До статті про Валерія Залужного Рувікі додає короткі дискредитуючі вставки. Розділ, який мав би містити факти про військову кар’єру, рясніє вигадками, безпідставними звинуваченнями, посиланнями на маргінальних особистостей, зокрема на колаборанта Іллю Киву.

Залужный, Валерий Фёдорович [фрагмент статті мовою оригіналу]

показати приклад

Було

Стало

Западные аналитики отмечают, что свободное время Залужный нередко посвящает «дивчинам с выпивкой».

В декабре 2022 года Следственный Комитет России возбудил уголовное дело против главкома ВСУ Залужного и других украинских военачальников по признакам преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 356 УК РФ «Применение запрещённых средств и методов ведения войны».

По данным экс-депутата Верховной рады Украины Ильи Кивы, в сентябре 2023 года резиденция главнокомандующего Вооружёнными силами Украины Залужного находится в гражданском объекте — гостинице «Русь» в центре Киева.

В мае 2023 года российских СМИ появились сообщения о тяжёлом ранении Залужного 8 мая в одном из пунктов управления Восточной группировки ВСУ в Днепропетровской области, после чего он надолго пропал из информационного пространства.

Для російської пропаганди важливо не лише відбілити власні дії, а й максимально очорнити «ворога». У випадку з українськими публічними особами це реалізується через систематичне додавання дискредитуючих деталей до їхніх біографій. Типовий набір — інсинуації про особисте життя, звинувачення в злочинах за законами РФ, «зливи» від маргінальних персонажів на кшталт Іллі Киви і непідтверджені заяви про поранення з подальшими спекуляціями. Мета таких вставок — банальне оббріхування.

Російський слід в отруєнні Ющенка

Редагування Рувікі не обмежується останніми подіями — зміни вносять і в резонансні історії минулого. Вочевидь, мета — докорінно змінити загальне сприйняття подій, які стали частиною політичної пам’яті українців.

Так змінили фрагмент статті про отруєння Віктора Ющенка під час президентської кампанії 2004 року. У Рувікі з’явилися «альтернативні версії», мовляв, це могла бути невдала пластична операція або взагалі вигадка. При цьому посилаються на нібито достовірні джерела.

Особливо показовим є маніпулятивне використання публікації «Української правди». УП справді пише про звинувачення у фальсифікації справи, однак чітко вказує, що передруковує повідомлення газети «Сегодня» Ріната Ахметова, головного спонсора кампанії Януковича. Але редактори Рувікі «забувають» додати, що звинувачення, на які вони посилаються, виходять від політичних опонентів Ющенка. Тобто джерело використане формально правильно, але суть перекручена.

Ющенко, Виктор Андреевич [фрагмент статті мовою оригіналу]

показати приклад

Було

В ходе предвыборной кампании, предположительно 5 сентября — был отравлен путём введения в организм значительной дозы диоксина во время ужина на даче у зам. главы СБУ Сацюка; вследствие чего — через несколько недель внешний вид Виктора Ющенко был обезображен «кожными изменениями, нарывами и опухолями»; почти месяц Ющенко не мог (по состоянию здоровья) выступать на митингах — и его рейтинг немного снизился. Процесс постепенного восстановления организма после диоксиновой атаки продолжается по сей день. «Партия регионов», КПУ, Администрация президента Кучмы (с первых дней отравления Ющенко, когда он был на грани жизни и смерти) утверждали, что Ющенко всего лишь отравился блюдом «суши»; летом 2009 года — Д. Жвания (который перед этим рассорился с Ющенко) неожиданно заявил, что отравления не было. Информацию об отсутствии состава преступления в 2019 году подтвердил главный военный прокурор Украины Анатолий Матиос.

Джерело: zn.ua

Стало

В ходе предвыборной кампании, в начале сентября 2004 года, распространились слухи об отравлении Ющенко. Предположительно он был «отравлен» путём попадания в организм значительной дозы диоксина во время ужина на даче у замглавы СБУ Владимира Сацюка. Вследствие чего через несколько недель внешний вид Ющенко был обезображен «кожными изменениями, нарывами и опухолями»; почти месяц Ющенко не мог по состоянию здоровья выступать на митингах — и его рейтинг немного снизился. Процесс постепенного восстановления организма после диоксиновой атаки растянулся на много лет.

Согласно позиции многих официальных лиц Украины, отравления не было вовсе. Депутат Верховной рады Давид Жвания и бывший глава СБУ Владимир Сацюк утверждали, что версию с диоксином придумало окружение Ющенко для повышения предвыборных рейтингов. «Партия регионов», КПУ, Администрация президента Кучмы утверждали, что Ющенко всего лишь отравился блюдом «суши».

По мнению экспертов, обильные нарывы и фурункулы на лице Ющенко, вероятно, были последствиями неудачной пластической операции в австрийской клинике, где пациент находился незадолго до проявления симптомов. Информацию о том, что доказательств состава преступления в болезни Ющенко так и не найдено, а самого отравления не было, в 2019 году подтвердил главный военный прокурор Украины Анатолий Матиос.

Серед джерел: zn.ua / regnum.ru / pravda.com.ua

Це типовий прийом — не пропонувати безальтернативну версію, а «підсвітити» кілька напівправд, щоб посіяти сумніви. Читач залишається з головним питанням: а що з цього правда? Такий підхід дає змогу не спростовувати безпосередньо, а розмити суть, відвести підозри, «перевантажити» реальність. Дуже вигідна стратегія, особливо коли потрібно приховати російський слід.

Бандера і пропаганда

Рувікі також систематично переписує історію України, підлаштовуючи її під власний пропагандистський наратив. І водночас намагається винести за дужки саму дискусію про російську дезінформацію. Наприклад, до статті про Степана Бандеру додали «енциклопедичну» згадку про нього як про «пособника нацистов, идеолога и организатора Волынской резни», але вилучили цілий розділ про те, як його фігуру десятиліттями використовує радянська і російська пропаганда для демонізації українського націоналізму, виправдання репресій та агресії.

Бандера, Степан Андреевич [фрагмент статті мовою оригіналу]

показати приклад

Було

В российской пропаганде

В России спорная деятельность Бандеры используется в качестве инструмента антиукраинской пропаганды. Бандеру и его сторонников советская, а затем и российская пропаганда изображает в качестве одиозных нацистских приспешников. После Второй мировой войны слово «бандеровцы» стали использовать в отношении всех форм украинского национализма, оно стало маркером для обозначения «антисоветских украинцев», независимо от идеологической связи с Бандерой. Показательным является популярный миф российской пропаганды о создании бандеровцами дивизии СС «Галичина», хотя она формировалась из местных добровольцев, а ОУН(б) объявила бойкот мобилизации в дивизию, вела соответствующую агитацию и охотно принимала в ряды УПА дезертиров из дивизии «Галичина». Правда, позже оуновцы признали дивизию школой своих потенциальных бойцов и пытались ввести в ряды дивизии своих проверенных людей, которые должны были вести агитацию внутри, а в нужный момент взять её под контроль. Тем не менее, немцы старались этому помешать через тщательный отбор добровольцев.

Согласно политологу Тарасу Кузьо, на рубеже 2013—2014 годов в связи с Евромайданом российские политики и подконтрольные государству СМИ разжигают ксенофобию и украинофобию, изображая всех разговаривающих на украинском и поддерживающих целостность Украины «фашистами», «нацистами» и «бандеровцами». Рассуждения о наличии «бандеровцев» в руководстве Украины служили оправданием вмешательства Кремля в политические дела соседней страны. Через два дня после крымского референдума 2014 года Путин заявил, что руководство Украины состоит из «современных пособников Бандеры». «Как и на протяжении веков, Крым станет домом для представителей всех этносов, которые в нём проживают, но никогда не будет принадлежать бандеровцам».

В своей речи 9 мая 2022 года в Москве президент России Владимир Путин оправдывал вторжение на Украину, заявляя о неизбежной конфронтации с «неонацистами, бандеровцами». Как отмечает издание Deutche Welle, украинские СМИ публикуют свидетельства того, как россияне преследовали украинских военнопленных и гражданских по подозрениям в симпатии к Бандере.

Стало

У версії Рувікі не існує навіть можливості поставити під сумнів російську інтерпретацію. Видаляються згадки про пропаганду, альтернативні оцінки, історичні контексти. Натомість пропонується однозначне, зручне трактування. І постать Бандери тут показова: через неї російська держава формувала вигідну їй картинку «ворожої України» ще задовго до 2014 року.

Альтернативна реальність росіян

Рувікі — це не просто енциклопедія, а інструмент системного спотворення реальності. Під виглядом нейтральної інформації вона закріплює вигідні для Кремля інтерпретації подій, історії та постатей. Війна перетворюється на «конфлікт», злочини зникають, а українців зображають «нацистами» і «зрадниками». Як наслідок — мільйони росіян щодня отримують не нову інформацію, а підтвердження того, що вони вже чули з екранів, у форматі, який здається достовірним, бо «позичив» репутацію Вікіпедії. Усе це створює відчуття об’єктивності там, де працює цілеспрямована пропаганда.

Рувікі вікіпедія дезінформація пропаганда

Знак гривні
Знак гривні