«Мішок» для Костянтинівки та FPV-дрони для Сум. «Досягнення» росіян за три місяці та їхні плани (карта)

У травні ворог активізувався на кількох основних напрямках.

Намітилося кілька напрямків, навколо яких, певно, і розгортатимуться основні бої цього літа.

Одне просування, два напрямки

Росіяни, як вони зазвичай роблять, коли їхні дії не дають результату, стали шукати нові місця, куди можна «протиснутися» на лінії фронту. І, здається, таки знайшли для себе доволі перспективну ділянку між Покровськом/Мирноградом і Торецьком/Часовим Яром.

Чому саме цей напрямок вони зробили пріоритетним, можна зрозуміти, лише поглянувши на карту. Просування тут дасть їм змогу надалі наступати як у бік Покровська, так і в бік Костянтинівки.

У цьому районі пролягають основні логістичні шляхи, перерізання яких може спровокувати кризу оборони всього напрямку. Саме зараз росіяни намагаються реалізувати цей сценарій: з одного боку просуватися через Малинівку в напрямку Мирнограда і Покровська, а з іншого боку — вздовж відтинку траси Покровськ — Костянтинівка до самої Костянтинівки.

Щоправда, останнім часом через протидію ЗСУ розширення цього виступу дещо пригальмувалося, точаться жорстокі бої з боку Покровська в Малинівці. Але з огляду на перспективність цього напрямку росіяни точно не відмовляться від спроб просуватися тут.

Також на цьому напрямку бачимо початок формування вподобаного росіянами «мішка», всередині якого, за задумом, певно, має опинитися Костянтинівка. Але не слід забувати, що між планами росіян і реальністю завжди існує досить великий люфт.

Просування вздовж траси останніми днями мінімальне, а якихось помітних успіхів на правому фланзі, особливо в Часовому Яру, вже давно не було. Українські війська стійко там тримають оборону. Але ворог, вочевидь, точно продовжить тут свої активні дії.

Дістатися на відстань польоту FPV

Велике занепокоєння викликає також Сумський напрямок.

Драматичність подій на цьому відтинку просто зашкалює. На територію Сумщини росіяни активно наступають із початку весни, коли добігала кінця українська операція на Курщині. Спочатку ворог намагався перерізати наші комунікації, які вели до українського угруповання в Росії, захопивши потрібні для цього території з нашого боку кордону.

Драматичність подій на цьому відтинку просто зашкалює

Згодом стало зрозуміло, що росіяни цим не обмежаться і їх плани набагато амбітніші. Путін зробив чергові заяви про «буферну зону». Риторична фігура не свіжа, і «це вже було». Такі слова варто розглядати як певний пропагандистський трюк для легітимізації своїх планів окупації всього регіону.

Сьогодні вже наочно простежуються плани росіян вийти на відстань, із якої вони зможуть бити по Сумах не лише далекобійними ракетними системами залпового вогню, такими як «Ураган» чи «Смерч», що вони робили й раніше, а FPV-дронами. На жаль, зараз важко говорити про те, наскільки ЗСУ вдалося стабілізувати цю ділянку. Ситуація, як то кажуть, «у розвитку».

Цікаво, що навіть у цих умовах ЗСУ й далі контролюють нехай і невеликі, але все ж таки ділянки ворожої території на Курщині, намагаються контратакувати в інших місцях російського кордону.

«4 кілометри до кордону»

А тепер про широко розрекламовану росіянами кампанію з «виходу на кордон Дніпропетровської області».

Як бачимо, росіяни справді перебувають за кілька кілометрів від адміністративного кордону між Дніпропетровською та Донецькою областями.

Річ лише в тому, що приблизно така сама відстань була й кілька місяців тому. Якраз тоді був пік «побєдних» заяв російських військкорів про переможний наступ російської армії вже на Дніпропетровщину. Дехто навіть договорився до необхідності виділення окремого «Дніпропетровського напрямку». Проте…

Станом на 20 лютого з місця найближчого просування росіян до кордонів Дніпропетровщини в районі села Удачне до адміністративної межі між областями було близько 4 кілометрів. На кінець травня ця відстань у тому самому районі вже збільшилася до понад 5 кілометрів. Щоправда, росіянам у якийсь момент вдалося підібратися до адмінмежі на 2,5 кілометра в районі Котлярівки, але й тут їхній наступ завмер (на момент написання статті ворогу вдалося просунутися ще на кількасот метрів).

Щодо самого Покровська, то тут якихось видимих просувань ворога за останніх кілька місяців не спостерігалося. Хоча був час, коли оборона сипалася. Чимало оглядачів пророкувало швидке падіння міста, і все до цього йшло.

Нагадаємо, ще на початку цього року українським військам вдалося фактично спершу на одному фланзі, а потім і на іншому обламати російські «клешні», які мали затиснути й відрізати це місто від шляхів сполучення.

Успіхи оборони пов’язані з тим, що керувати цим напрямком призначили Михайла Драпатого

Успіхи оборони пов’язані з тим, що керувати цим напрямком призначили Михайла Драпатого, який використовує інші підходи до управління військами, ніж керівництво Генштабу, зокрема не сварить за чесні, але неприємні доповіді, береже життя бійців і вибудовує довіру на всіх ланцюжках управління.

Відтоді росіянам так і не вдалося якимось чином створити безпосередню загрозу для міста. Покровськ «за три дні» став ще одним російським забутим міфом.

До річки Оскіл

На Лиманському напрямку ворог продовжує свою тактику ударів, щоб розрізати угруповання українських військ за Осколом на частини.

Сьогодні таку тактику ворог використовує в районі Рідкодуба. І, на жаль, має тут певний успіх.

На інших напрямках спостерігалося мінімальне просування росіян, яке подекуди змінювалося українськими контратаками.

У районі Куп’янська атакували не лише росіяни. ЗСУ також здійснили низку успішних контратак, щоб убезпечити Куп’янськ від захоплення.

Загалом з огляду на події останнього місяця можна стверджувати, що так довго анонсований «літній» наступ росіян фактично триває вже місяць. І поки що зарано говорити, наскільки він виявиться успішним чи провальним.

Південь

Так, незначним було просування росіян у районі П’ятихаток на Запорізькому напрямку.

Що потрібно змінити?

Все, як завжди, залежить від ефективності управління нашими військами та бойового духу ЗСУ. І щоб ці фактори працювали краще, потрібні зміни в Генштабі та загалом реформа армії, яка передбачатиме зміну управлінської культури, відмову від установки «я начальник — ти дурень». Адже самодурство частини командирів, зокрема й найвищого рівня, погіршує управління і демотивує бійців, спричиняє втечі з війська. У ЗСУ виросла ціла когорта високопоставлених офіцерів, які дотримуються принципів чесного обговорення ситуації, взаємоповаги та бережного ставлення до життя бійців. І Зеленський має поставити їх на чолі Генштабу.

війна карта просування росіян