Донбас і далі висихає. Площа водосховищ стає все меншою (інфографіка)
Ці процеси почалися ще з 2014 року, але після повномасштабного вторгнення вони пришвидшилися. Проблеми з водою були на Донеччині завжди. За Радянського Союзу їх намагалися вирішити, побудувавши канал Сіверський Донець — Донбас, що частково живився водою з Дніпра. Саме цей канал і його продовження — Південно-Донбаський водогін — забезпечували водою основні індустріальні та урбанізовані райони регіону.
Зруйноване водопостачання
Але з 2014 року проблеми загострилися. Саме тоді водні магістралі регіону частково опинилися на окупованих територіях, частково на лінії бойових зіткнень, по інфраструктурі систематично прилітало (ми про це писали детально тут).
Але остаточно водне господарство Донеччини добило повномасштабне вторгнення росіян 2022 року. Насосні станції зазнали руйнувань. Через перепади висоти певними ділянками водогону вода не йшла самопливом, а прокачувалася. Це одразу відчули на собі міста регіону. Інфраструктура каналу Сіверський Донець — Донбас, як і всього регіону загалом, руйнувалася.
Як наслідок — Донецьк та інші окуповані населені пункти отримали дефіцит питної води (про це ми детально писали тут). Вода десь зникла зовсім, десь її дозовано подають кілька годин на день.
Водосховища
Єдиними водними «хабами» на окупованих територіях залишилися водосховища, що теж частково живилися водою з каналу. Але, судячи із супутникових знімків, зараз і їх запас міцності дійшов до краю, деякі зменшилися більш ніж наполовину.
Майже вичерпалося Верхньокальміуське водосховище, яке наповнювалося водою з каналу Сіверський Донець — Донбас. Саме з нього постачалася вода до Донецька. З початком окупації Донеччини і виникненням проблем у роботі водних магістралей регіону з’явилися проблеми й у водосховища. Уже станом на 2021 рік його наповнюваність становила 77%. Подальша руйнація після повномасштабного вторгнення, водна криза в окупованому Донецьку, як це видно з малюнка, майже повністю добили його.
Старокримське водосховище — постачальник води для зруйнованого Маріуполя — також почало змінювати свою конфігурацію. Можливо, різке зменшення кількості населення міста після «визволення» росіянами дещо пригальмувало викачування води з нього, проте і тут води стає дедалі менше.
На інфографіці ми бачимо досить велике спрацювання і Карлівського водосховища, особливо нижньої його частини. До всіх інших бід тут додався безпосередній фактор війни: російські обстріли пошкодили греблю на водосховищі, через що вода з нього потекла до Курахівського водосховища і далі, затоплюючи прилеглу місцевість. Це трапилося у 2023 році, тоді під загрозою підтоплення опинилося кілька населених пунктів у контрольованому Україною Покровському районі.
Ще одне постраждале водосховище — Ханжонківське на річці Кринка, що, як і саме водосховище, стала заручницею водного голоду в регіоні. Як стверджують навіть пропагандистські ресурси, останнім часом із річки та водосховища активно вибирали воду через брак альтернативи, якою раніше був канал Сіверський Донець — Донбас.
Дуже постраждало також Волинцівське водосховище. Воно використовувалося для зберігання запасів питної води, призначеної для водопостачання міста Єнакієве та околиць. Як бачимо з інфографіки, насправді під водою залишилася лише незначна частина цього водосховища.
З уведенням у дію свого часу каналу Сіверський Донець — Донбас воно радше виконувало роль резервного, але після втрати функціональності каналу воду з водосховища через брак альтернативи почали активно відкачувати.
Шахтні води
Утворене річкою Вільхова Вільхівське водосховище постраждало менше. Хоча тут може бути ще одна проблема, спільна для багатьох водойм Донеччини, — неконтрольована ситуація зі скидом шахтних вод. На жаль, Україна має обмежену інформацію про те, що нині відбувається з більшістю шахт на окупованих територіях, яка ситуація з їх затопленням і наскільки суттєвим є потрапляння шахтних вод до водойм.
Загалом останні кілька років чітко засвідчили, що водна криза в окупованій частині Донеччини поглиблюється, далі буде лише гірше.
