Як Росія організовує «побєдобєсіє» по всьому світу
Для Кремля історія, з одного боку, є зброєю, а з другого — релігією. Тут є свої «святі» пророки й мученики — від Олександра Невського до Арсена «Мотороли» Павлова. Є святий день — 9 травня. Є ритуали, головний із яких — парад на День перемоги. Є священна символіка й атрибутика: георгіївська стрічка і, звісно ж, російський триколор. Є місія — бути «останнім оплотом традиційних цінностей» у «збожеволілому світі» так званих гендерних свобод. Є, нарешті, набір догматів і міфів: «Росія не програла жодної війни», «Росія врятувала світ від фашизму», «росіяни й українці — один народ» тощо.
У пізньому Радянському Союзі 9 травня також відзначали пишно, і це свято стало одним із основних елементів радянської ідентичності. Цікаво, що 9 травня зробили вихідним і провели військовий парад лише через 20 років після закінчення війни — у 1965-му, на початку правління Леоніда Брежнєва, який у 1980-х став символом деградації. У радянські часи висунули основні ідеологічні тези, які використовуються і нині.
І, як бачимо, ці тези працюють. Їх повторюють президенти Угорщини і Словаччини, навіть Дональд Трамп.
Росія вкладає величезні ресурси, щоб підтримувати і поширювати у світі тези про свою участь у Другій світовій війні. І використовує ці наративи для здобуття підтримки й виправдання війни проти України.
«Російські доми»
Важка місія поширення наративів «побєдобєсія» за кордоном лягає на плечі місцевих об’єднань співвітчизників, які курирує федеральне агентство Росспівробітництво. Передусім це так звані «Російські доми». Їх понад 80 у 71 країні.
Ще за раннього Радянського Союзу російські спецслужби вважали співпрацю зі співвітчизниками за кордоном одним із пріоритетів агентурної діяльності. До лав шпигунів вербували і емігрантів, які тікали з «тюрми народів», і нащадків білогвардійців, і тих, хто приїздив до СРСР у поодинокі туристичні чи ділові поїздки (докладніше про це читайте в нашій статті тут).
Нинішнє Росспівробітництво, нащадок радянських служб із роботи з емігрантами, де-факто є прикриттям, під яким працюють агенти різних розвідувальних відомств. Працівники Служби зовнішньої розвідки, «Російських домів» і Російських центрів науки і культури, як називають місцеві офіси Росспівробітництва, часто є кадровими службовцями саме цього органу.
У дні святкування перемоги у «Великій Вітчизняній» їм доводиться тяжко працювати. До справи підходять системно. Організовується увесь спектр подій від начебто нейтральних, у яких довірливі іноземці не бачать ніякої пропаганди, до відвертих і прямолінійних.
Цього року «побєдобєсіє» триває близько двох тижнів.
25–27 квітня в «Російських домах» писали «диктанти перемоги». Залучали співвітчизників та іноземців. За словами директора Служби зовнішньої розвідки Росії Сергія Наришкіна, «цель “диктанта Победы” Единой России была и остается неизменной — отстаивать историческую правду, формировать твердые знания о Великой Отечественной войне и побуждать участников акции расширять исторический кругозор».
У цей самий час відбувається інша акція — «Георгіївська стрічка»: працівники «Домів» роздавали георгіївські стрічки і російські прапорці на вулицях іноземних міст і розповідали про велич Червоної армії та силу Росії. Було роздано 30 тисяч стрічок.
Дмитро Кисельов, топпропагандист, менеджер цього проєкту, генеральний директор медіагрупи «Россия сегодня», не приховує, що стрічка стала й символом війни Росії проти України: «В последние годы георгиевская ленточка приобрела дополнительный смысл — она символизирует не только цену страшной Войны прошлого, но и стремление России к победе в сегодняшней борьбе против украинского нацизма и европейского фашизма».
«Російські доми» організовують лекції, конференції, семінари, щоб пояснити це несвідомим європейцям. Одне з головних завдань — нагадати важливий для СРСР, але не зовсім правдивий міф, що саме СРСР врятував Європу від Гітлера. Але, по-перше, Гітлера перемогла коаліція, і без поставок зі США в СРСР перемоги могло б і не бути. По-друге, Британія воювала з Гітлером починаючи з 1939 року, у той час коли Москва й Берлін підписували договір про дружбу і ділили Центральну Європу.
Паралельно під шумок святкових днів Росспівробітництво ідеалізує російську війну проти України. Наприклад, у Дар-ес-Саламі (Танзанія) на презентації книжки радянських письменників про «Велику Вітчизняну війну» мовою суахілі організатори провели виставку «Летописцы истории — спираль времени сквозь объективы фотокамер», де наводили брехливі паралелі між війною 1940-х і сьогоднішньою російсько-українською війною.
У Гюмрі (Вірменія) показують фільм «Донбасс. Признанный». У Каїрі (Єгипет) відбулася прем’єра стрічки про Донбас «Кто, если не мы». У Кабулі (Афганістан) демонструють фільми «Хроники СВО», «О СВОих» і документалку «Токсичная война Украины», яка «обнажает неприглядные факты систематического применения Вооружёнными силами Украины токсичных химических веществ в зоне СВО».
Також синхронно «Російські доми» запускають інформаційні кампанії, розповідаючи про зростання російської економіки вдвічі, про будівництво Кримського мосту та про нацистів в Україні, які влаштували 2 травня 2014 року «одесскую Хатынь» і спалили проросійських активістів у Будинку профспілок.
Цитуємо: «Каждые выходные тысячи одесситов выходили на улицы требовать автономию или воссоединение с Россией. Это пугало новых “лидеров” Украины, и они решили раз и навсегда устранить “проблему”».
2 травня 2014 року в Одесі сталися сутички. У той час Росія намагалася організувати окупацію частини України під виглядом народних протестів — це називалося «русская вєсна».
Того дня в місті відбувалася велика проукраїнська мирна демонстрація за єдність України, до якої долучилися місцеві мешканці й харківські футбольні фанати. Проте на демонстрантів напала група проросійських бойовиків чисельністю до 300 осіб.
Деякі з них мали пістолети, інші були озброєні битами, сокирами й щитами. Виникла бійка, росіяни почали тікати й заховалися в Будинку профспілок. Є свідчення, що вони готувалися кидати коктейлі Молотова в проукраїнських демонстрантів, але випадково підпалили будівлю, у якій і згоріли.
При цьому керівництво міліції зникло з міста. Якби проросійські сили перемогли того дня, був ризик, що російські гібридні формування проголосили б «Одеську народну республіку» за зразком тих, які з’явилися на Донбасі. Нагадаємо, що поруч міститься контрольоване Росією Придністров’я, яке використовувалося як база для російських гібридних сил поблизу Одеси.
Наприкінці квітня окрім святкування Дня перемоги форсувалася тема нібито навмисного вбивства Україною журналістів. Була ініційована медійна кампанія навколо виставки «Погибли за правду» з «около 40 портретов журналистов, погибших и умерших в ходе конфликта на Донбассе». Виставку нібито організували журналісти Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
Нагадаємо, що справжньої журналістики в Росії та на окупованих територіях не існує в принципі. Усі «журналісти» там фактично є пропагандистами, які працюють за державні гроші.
Що стається зі справді незалежними журналістами, читайте на прикладі історії катувань Вікторії Рощиної.
Серед «справжніх» журналістів можна було побачити російських пропагандистів, чилійсько-американського конспіролога Гонсало Ліру та проросійського українського журналіста Олеся Бузину.
Виставка проводиться в низці країн: Іспанії, Лівані, Танзанії, Палестині, Люксембурзі, Фінляндії, Киргизстані, Туреччині, Індії (містах Нью-Делі та Ченнай), Сербії та Афганістані.
Окрім того, «Російські доми» запрошують до себе активних прихильників війни. 3 травня в Анкарі виступали російські письменники та поети Олександр Пелевін, Ігор Караулов, Андрій Полонський і Марія Ватутіна. На гостей чекав поетичний перформанс, який давав змогу ближче ознайомитися «с современной русской поэзией, в том числе с военной, посвященной СВО и событиям на Донбассе».
«Доми» організовують автопробіги з російською символікою, беруть участь в інших святкових заходах, висаджують дерева «пам’яті», але найпомітніший їх вплив в організації акції «Бессмертный полк».
«Дєди воєвалі»
«Безсмертний полк» — назва руху в пам’ять про учасників «Великої Вітчизняної війни», а також назва акцій і маршів, які організовує цей рух. Учасники проходять колонами вулицями міст із фотографіями своїх родичів.
Рух легендовано як низовий. Він начебто бере початок у 2011 році з ініціативи томських журналістів.
Нагадаємо, що у 2010 році з ініціативи Texty.org.ua українські медіа започаткували цикл публікацій «1939–1945: НЕПИСАНА ІСТОРІЯ», у якій українці розповідали трагічні історії своїх предків, що ігнорувалися тодішньою офіційною історіографією навіть в Україні. Ініціатива була відповіддю на намагання режиму Януковича святкувати 9 травня за російською моделлю. У нас просто не було сили терпіти радянські прапори і російську риторику, яка в ті часи заполонила весь простір.
3 травня 2025 року, вперше від 2019-го, росіяни провели акцію «Безсмертний полк» у Вашингтоні. З георгіївськими стрічками та портретами своїх родичів, радянською символікою та фотографіями Сталіна вони пройшли від Білого дому до Меморіалу Другої світової війни.
Загалом у період із 20 квітня по 6 травня росіяни провели понад 20 «Безсмертних полків» від Буенос-Айреса (Аргентина) до Токіо (Японія).
Марші заплановані також у передмісті Вашингтона (США), Мюнхені (Німеччина), Белграді (Сербія), Неаполі та Генуї (Італія) тощо.
Це яскравий приклад класичного інформаційно-пропагандистського заходу. З лозунгами, промовами і відповідною атрибутикою. Спосіб мобілізації прихильників. А підсумкова картинка має продемонструвати підтримку Росії в усьому світі.
Такі акції в Москві розглядають також як можливість прямо озвучити свої меседжі в західних столицях. Це потрібно, щоб легітимізувати російський дискурс, спробувати вивести його з маргінесу і ширше просунути в інформполе.
Наприклад, на 7–8 травня в Празі планувалися акція «80-річчя звільнення від фашизму. Ми не можемо мати мир» і мітинг «За відновлення відносин із РФ». Організатор — антиурядовий проросійський рух «Ne zakladnam CR». 9 травня 2025 року представники цієї організації ходитимуть центральними вулицями Праги з метою нібито вшанування жертв Другої світової війни.
Низку заходів по всій країні, спрямованих на глорифікацію Червоної армії, також запланували чеські комуністи.
Експорт культу «ВВВ»
Ми виокремили кілька груп наративів, які Росія транслює на міжнародні спільноти. Частина з них постійні, а частина змінюється залежно від політичної ситуації. Кожен меседж ми проілюстрували виступами президентів Росії на Красній площі під час парадів на честь перемоги в Другій світовій війні. Це яскраво демонструє, що президент Росії головний у кремлівській пропагандистській машині.
Росія врятувала Європу від Гітлера, звільнила європейські країни від нацистів
«Освободили от захватчиков государства Европы, положили конец страшной трагедии Холокоста, спасли от нацизма, от его смертоносной идеологии народ Германии. И невозможно даже представить, что стало бы с миром, не встань на его защиту Красная армия» (виступ Путіна на параді 24.06.2020).
Росія пожертвувала життями за спасіння Європи
«Заплатили за свободу Европы невосполнимую цену: многие сотни тысяч бойцов полегли на чужбине» (виступ Путіна на параді 24.06.2020).
Росія врятувала світ від нацизму і фашизму
«Разгромили нацистов, не позволив им править миром. Решили исход Второй мировой войны» (виступ Медведєва на параді 09.05.2011).
Росія — це відплата нацистам і фашистам
«Именно от нашего солдата нацисты и их пособники получили полное возмездие за миллионы жертв, за все изуверства и бесчинства» (виступ Путіна на параді 09.05.2016).
Росія — головний рушій перемоги над Гітлером
«Наша армия нанесла нацизму решающий сокрушительный удар, повергла его в прах, предопределила исход Второй мировой войны» (виступ Путіна на параді 09.05.2016).
Росія зазнала найбільших втрат під час Другої світової війни
«Страшная, испепеляющая сила обрушилась тогда почти на все страны Европы. Но самый главный и самый лютый удар был нанесен нашей Родине» (виступ Путіна на параді 09.05.2006).
Читайте також наш проєкт «Втрати України під час Другої світової, завдані нацистами та комуністами». У статті показані цифри і карти, які свідчать про те, що основний удар Другої світової війни взяли на себе Україна і Білорусь.
Росія — захисник справжньої пам’яті про Другу світову війну
«Однако сегодня подвиг народа, спасшего Европу и мир от рабства, от истребления, от ужасов Холокоста, пытаются перечеркнуть, исказить события войны, предать забвению подлинных героев, подделать, переписать, переврать саму историю» (виступ Путіна на параді 09.05.2018).
Група цих наративів формує образ Росії як рятівника Європи та світу загалом від «коричневої чуми» XX століття.
Ще у квітні 2022 року в Росії офіційно заборонили прирівнювати СРСР до нацистської Німеччини, а також заперечувати вирішальну роль радянського народу в розгромі нацистської Німеччини та гуманітарну місію СРСР під час визволення країн Європи.
Докладніше про це ви можете прочитати в нашому матеріалі «Путін — учень Гітлера. Нинішня Росія, як по нотах, повторює гібридні прийоми нацистів».
Мета поширення цих наративів — апелювання до вдячності. Європу звільнили саме завдяки зусиллям Росії. Німці, австрійці та інші мусять завжди пам’ятати, що вони боржники Росії. А отже, з розумінням мають ставитися до росіян та їхніх національних інтересів. Путін так і заявив: «И у нас есть великое моральное право — принципиально и настойчиво отстаивать свои позиции, потому что именно наша страна приняла на себя главный удар нацизма, встретила его героическим сопротивлением, прошла через тяжелейшие испытания, определила сам исход той войны, сокрушила врага и принесла освобождение народам всего мира» (виступ Путіна на параді 09.05.2012).
Також ці меседжі відбілюють роль СРСР у Другій світовій війні. Замовчується пакт Молотова — Ріббентропа, яким утвердився мир між Союзом і нацистською Німеччиною, що розв’язало руки Гітлеру. Замовчується розділ Польщі між Берліном і Москвою. Замовчуються Зимова війна проти Фінляндії та інші агресивні кроки Сталіна. А допомога США ігнорується, як і участь Британії в Другій світовій війні.
На відміну від інших країн Росія не здалася фашизму
«Мы всегда будем гордиться, что советский народ не дрогнул, не прогнулся перед жестоким врагом, когда некоторые государства предпочли позор капитуляции, лицемерного соглашательства или прямого сотрудничества с нацистами» (виступ Путіна на параді 09.05.2018).
Росія продемонструвала витримку, силу та моральну перевагу
«Советский Союз принял на себя основной удар фашистов. Они бросили на восточный фронт три четверти своих войск. Хотели испепелить нашу страну. Но встретили сопротивление, беспримерное по мужеству и силе» (виступ Путіна на параді 24.06.2020).
Росію неможливо перемогти
«Но нет, не было и не будет силы, которая могла бы покорить наш народ» (виступ Путіна на параді 09.05.2017).
Росія не починає воєн, але якщо на неї нападають, то вона перемагає
«Любой агрессии против наших граждан будет дан достойный отпор» (виступ Путіна на параді 09.05.2009).
Хоча ми знаємо, що російська зовнішня політика — це історія агресії та окупації сусідніх територій. Про це ви можете прочитати в нашому матеріалі «Як завойовувала і втрачала території Росія. Від Московії до СРСР».
Росія — безкомпромісний ворог антисемітизму, ксенофобії, мілітаризму, нацизму і фашизму. А на Заході повертається нацизм
«Многое из идеологии нацистов, тех, кто был одержим бредовой теорией о своей исключительности, вновь пытаются поставить на вооружение. И не только разного рода радикалы и группировки международных террористов. Сегодня мы видим сборища недобитых карателей и их последователей, попытки переписать историю, оправдать предателей и преступников, на руках которых кровь сотен тысяч мирных людей» (виступ Путіна на параді 09.05.2021).
Про те, як західна наукова спільнота поступово усвідомила, що цей наратив неправдивий, ви можете прочитати в матеріалі за цим посиланням.
Ця група наративів покликана довести, що Росію неможливо перемогти на полі бою, що російський народ здатний витримати будь-які «козні врага» та відстояти свої інтереси. Західні країни забули уроки Другої світової війни, допускають і виховують нових неонацистів, а Росія — вічний їхній ворог, продовжувач справи СРСР у Другій світовій, захисник світу від людиноненависницьких ідей і моральна сила.
І ці наративи знаходять підтримку серед проросійських політиків у світі, які починають їх повторювати.
Так, у липні 2024 року прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що Росію неможливо перемогти на полі бою: «Якщо подивитися на солдатів, зброю і технології, які використовуються у війні, то думку про те, щоб перемогти Росію, важко навіть припустити. Ймовірність того, чи можна взагалі перемогти Росію, неможливо прорахувати».
У вересні 2024 року прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що для перемоги в Другій світовій війні «найбільшу жертву принесли народи й держави колишнього Радянського Союзу» і що це варто завжди пам’ятати.
У квітні 2025 року Фіцо сказав, що в Україні воюють нацисти і фашисти: «Ми всі говоримо про фашизм, нацизм і водночас мовчки терпимо те, що по Україні пересуваються війська з чітким маркуванням, пов’язані з рухами, які ми сьогодні вважаємо небезпечними і забороненими. Але оскільки це геополітичне протистояння, це нікого не хвилює».
