Під зоряно-смугастим двоголовим орлом. Російські пропагандисти масово переходять на англійську

Англомовний син Київської Русі

Можна чітко назвати день, коли аматор історії Київської Русі Олексій Арестович вирішив відмовитися в мережі X від такої рідної йому російської мови на користь англійської, — 22 лютого цього року.

Перед тим він кілька днів активно зондував, як публіка сприйме його мовний перехід. Саме на ці дні припало чергове загострення американсько-українських відносин. Американці, зокрема Венс, вимагали проведення виборів, Трамп назвав Зеленського “диктатором”. У повітрі запахло виборами, і, певно, серце старого підполковника Арестовича не витримало.

Перший допис, який Арестович опублікував англійською, здається, був його найдовшим постом у мережі Х. Фактично це поєднання наративів російської пропаганди, бажання сподобатися новим господарям Білого дому та якоїсь власної чудернацької передвиборчої програми.

Арестович англійською: “Трамп хоче допомогти нам процвітати”

Арестович пише про казковий трильйон доларів, який Україні нададуть США, Європа та Росія, й усіляко намагається догодити американському президентові: “Трамп хоче допомогти нам процвітати. За своєю природою він той, хто хоче, щоб усе, до чого він торкається, перетворювалося на золото. Це його успіх”. Паралельно, звісно, ганячи тих, хто розуміє, що мир із Росією — це омана: “Одержимі почуттям провини — це динозаври. Зациклені на війні — це релікти. Скоро їм не буде місця в цьому новому світі”.

Приблизно в такому самому дусі Арестович пише і далі: гостра критика українського керівництва, передусім Зеленського, а також керівництва ЄС, безкінечне облизування Трампа. До речі, Росія як така майже не присутня в його дописах. Її наче й немає. Є війна, а от із ким саме війна, не знаючи контексту, певно, важко було б здогадатися.

Але, попри намагання Арестовича продовжувати блогінг англійською, він, вочевидь, не дуже цікавий новому американському істеблішменту. Згадок про нього в проросійській англомовній блогосфері не так і багато.

Так, у березні цього року боти трохи розкручували його нібито цитату ще 2019 року про те, що розширення НАТО на схід призведе до війни в майбутньому, а також про те, що очільник ГУР Буданов планував підірвати всі АЕС у разі захоплення росіянами України. Традиційний інформаційний шум, продукований безліччю добровільних і оплачуваних ботів.

Сильнішим боком Арестовича залишається робота з російськомовною аудиторією. Зокрема, його “посідєлки” з хорошими росіянами на кшталт Юлії Латиніної, на яких він, щедро пересипаючи вже свою російську мову багатозначними паузами, робить чергові “умозаключєнія”.

Дікенс із “Бурісми”

На тлі англомовного блогера-початківця Арестовича теперішній мешканець київського СІЗО і також активний дописувач у соцмережах Олександр Дубінський видається справжнім Дікенсом проросійського англомовного сегмента X.

Він перейшов переважно на англійську аж на півтора місяця раніше за Арестовича — серійно став писати латинським шрифтом із початку січня 2025 року. Звісно, як “політичний в’язень”, яким себе називає, і першовідкривач “корупції” Байдена в Україні Дубінський безпосередньо звертається до американського президента.

Одне з фірмових звернень Олександра Дубінського до американської влади з СІЗО

Нагадаємо, СБУ повідомила Дубінському про підозру в державній зраді та участі в злочинній організації, звинувативши у співпраці з російськими спецслужбами, зокрема й для поширення дезінформації під кодовим ім’ям Буратіно (докладніше читайте тут).

У своїх дописах англійською він не будує повітряних замків на трильйон доларів, як Арестович, а одразу, як старий інформаційний солдат, переходить до суті.

Дубінський дуже чітко знає, що і як треба казати, щоб його тепер вже англомовні пости помітив хто треба. Він працює за принципом такого собі інформаційного супермаркету для своєї англомовної аудиторії. Є запит на те, щоб вкотре поштрикати Байдена (а такий запит у трампістів, здається, є завжди), — і Дубінський тут як тут: тримайте дописи про Байдена, його сина та компанію “Бурісма”.

(Нагадаємо, свого часу США наклали на Дубінського персональні санкції за втручання в американські вибори та участь у російській мережі зовнішнього впливу Андрія Деркача. — Texty.org.ua.)

Кожна молекула Дубінського волає до Трампа, щоб його помітили

Порушується тема загибелі в українських “застінках” проросійського пропагандиста Гонсало Ліри — Дубінський просто із зали судового засідання починає розповідати про якесь своє розслідування цієї теми.

Здається, кожна молекула Дубінського волає до Трампа і трампістів, щоб його помітили. Іноді доходить до смішного. Так, на суді він з’являється у светрі з прізвищем американського президента.

Олександр Дубінський під час чергового судового засідання

А після відомої зустрічі Зеленського з Трампом, на якій українському президентові дорікнули у відсутності костюма й краватки, Дубінського можна побачити в залі суду переважно в костюмі й краватці.

І можна лише дивуватися, як мало не з кожного інформаційного приводу Дубінський витискає потрібний для себе максимум. Наприклад, у мережі X трапляється збій. Ілон Маск заявляє про український слід у цьому. А Дубінський пише англійською розлогий пост про те, що за збоєм у мережі X може стояти СБУ, яка, звісно ж, співпрацювала з керівництвом ФБР за Байдена. І їх, звісно ж, фінансувало — так, тут інших варіантів просто бути не може — USAID.

Дубінський не втомлюється тегати під кожним своїм постом Дональда Трампа, Ілона Маска, чиновників нинішньої американської адміністрації, блогерів-трампістів, російських пропагандистів.

Скриншот із політиками, яких Дубінський тегає в мережі Х

Усі ці зусилля не могли не помітити. Про Дубінського як про жертву “режиму Зеленського” пишуть інші блогери-трампісти, а то й просто російські пропагандисти. Не дуже масштабно, але можна побачити поступове формування в англомовному протрампівському сегменті X його образу як “в’язня совісті”.

Про нього написав, наприклад, один із найулюбленіших цитованих авторів Маска — такий собі талановитий проросійський пропагандист із Малайзії Ian Cheong.

Pavlik Morozoff

Ну й, звісно, хто б міг заступитися за одного англомовного українця, як не інший англомовний українець. Здається, для Мирослава Олешка, ще одного блогера з України, який перейшов на англійську в мережі X і живе нині за кордоном, немає ближчої людини, ніж Олександр Дубінський, дописи якого він постійно репостить.

Хто ж іще розповість світу правду про Україну, як не Мирослав Олешко

Як і Дубінський, скромний за мірками мережі X блогер Мирослав Олешко не втомлюється “просвіщати” англійською міжнародну аудиторію про злодіяння, які сьогодні відбуваються в Україні.

Його шлях до англійської мови був непростий. Спочатку він лише репостив англомовні дописи Олександра Дубінського. І нарешті 3 лютого можна було побачити першу (принаймні цього року), можливо, трохи дитячу спробу написати щось англійською, яка радше була схожа на донос Павлика Морозова.

Олешко написав, як завдяки псу Патрону українські корупціонери видурили гроші з USAID

Це був пост про корупцію: Мирослав Олешко написав, як завдяки псу Патрону українським корупціонерам вдалося видурити з USAID гроші американських платників податків. Звісно, звучить трохи смішно, але вже за кілька днів була наступна проба пера, теж у стилі Павлика Морозова. Цього разу він звернуся до власника X Ілона Маска зі скаргами, що того звинувачують в Україні в поширенні дезінформації.

Далі більше, і все приблизно в тому самому стилі. Наприклад, Олешко нібито пише листа американській розвідці, у якому клепає язиком, що теперішню її очільницю Тулсі Ґаббард в Україні звинувачують у проросійських поглядах.

Здається, немає такої теми в американських проросійських чи російських проамериканських пропагандистів, для якої він не підставив своє плече. Наприклад, у США починаються мітинги на підтримку України. Олешко тут як тут, одразу клепає допис про те, що ці мітинги проплачені. Лише “наколотих апельсинів” не вистачає.

У цьому пості Мирослав Олешко, по суті, пише пасквіль про те, що недавній мітинг на підтримку України у Вашингтоні був проплаченим

Стара гвардія

Але є в середовищі українських проросійських пропагандистів і ті, хто цілеспрямовано підійшов до X як до інструмента поширення пропаганди на англомовну та загалом міжнародну аудиторію ще до другого пришестя Трампа до влади. До таких можна, наприклад, зарахувати Анатолія Шарія та Діану Панченко. Їхні акаунти в цій соцмережі мають багато спільного.

Візуальна заставка акаунту Анатолія Шарія в мережі X

Візуальна заставка акаунту Діани Панченко в мережі X

Навіть час початку активності англійською в них збігається. Панченко взагалі завела свій акаунт у мережі Х наприкінці травня минулого року. Причому обоє вони не робили ніякого переходу з російської на англійську, а одразу почали вести свої акаунти англійською. Тобто орієнтуються на англомовну аудиторію від самого початку. У Шарія нібито є позначка, що акаунт створено ще в березні 2014-го, проте справжню активність англійською в ньому можна простежити приблизно із середини минулого року.

Чому раптом і Шарій, і Панченко вирішили перейти на англійську в Х саме в цей час? Можлива відповідь — у середині 2024 року в США на повну розкручувалися передвиборчі перегони, на яких дуже голосно звучала тема України.

Тому не виключено, що кремлівські господарі вирішили переорієнтувати Шарія, Панченко та інших російських пропагандистів українського походження на створення негативного іміджу України вже тоді, під час виборів.

Набір інструментів у Шарія і Панченко дуже простий. Від самого початку їхньої активності в X у хід ідуть відео про “бусифікацію”. Саме з одного такого ролика починає торік cвої дописи в цій мережі Шарій. Невдовзі до показу роликів про “бусифікацію” переходить і Панченко.

Ще одна дуже популярна тема — корупція і розтринькування “багатими українцями” західної допомоги. Шарій і Панченко постять дорогі машини, зняті нібито на українських вулицях, затримання українськими правоохоронцями корупціонерів, дорогі прикраси та шикарні вечірки. І, звісно, пишуть про утиски свободи слова і диктатора Зеленського.

Цікаво, що вони намагаються працювати в тому самому форматі. Першим почав експериментувати з короткими відеозверненнями англійською Шарій. Потім із таким форматом стала працювати й Панченко. Щоправда, мовних знань на якомусь етапі їй ще забракло, тому вона говорила російською, поверх якої її переозвучували англійською. Але з певного моменту виголошувати пропаганду англійською почала і вона сама.

Ну й, звісно, вже випробувана Мирославом Олешком тактика в стилі Павлика Морозова. Вичленовувати якісь критичні фрази українців про теперішніх американських зверхників, перекладати їх і тегати тих самих зверхників, мовляв, подивіться, що за вашими спинами вони розповідають. Примітивно, гидко, але хто сказав, що це не працює?

дезінформація дубінський олешко російська агентура твіттер х шарій