Віслюком, конем, “москвичем”. У росіян масштабні проблеми з технікою

Так, за даними Oryx, загальні втрати техніки росіян на сьогодні становлять близько 20 тисяч одиниць, з них бойових машин піхоти — 5 тисяч, танків — 3,7 тисячі, військових вантажних авто — 3,8 тисячі.

Віслюки, коні, верблюди

Можливо, вся ця інформація залишалася б надбанням вузького кола фахівців, якби зовсім недавно інформаційний простір буквально не потрясли фотографії віслюків у лавах російської армії. Уточнення: мова тут іде саме про тварин, а не про військовослужбовців.

Саме так, гордо колись декларована “друга” армія світу почала використовувати звичайних віслючків для підвезення боєприпасів та військової амуніції.

Фото реального віслюка в лавах російської армії. Джерело: російські військові телеграм-канали

Зазначимо, що віслюки не єдині тварини, яких росіяни намагаються мобілізувати до лав своєї армії. Є фотодокази використання ними на фронті як транспорту звичайних коней, можливо, відібраних у мешканців окупованих українських територій. З’явилася інформація і про верблюдів.

Представник одного з народів Росії, яких активно залучають до воєнних дій, разом із конем

Звісно, російські пропагандисти одразу кинулися відбілювати цю новину, розповідати, що це така світова практика, що такий досвід використання парнокопитних був і в американській армії в Афганістані…

Але, здається, повну ясність у це питання внесло російське командування, яке підтвердило, що труднощі з технікою таки є, без віслюків ніяк.

Російське командування підтвердило: труднощі з технікою є, без віслюків ніяк

Ось що заявив російський генерал-лейтенант Віктор Соболєв: “Зараз дуже великі труднощі в забезпеченні частин і підрозділів, зокрема штурмових загонів і груп, боєприпасами, військово-технічним майном, продовольством. І якщо використовуються якісь методи, зокрема віслюки, коні тощо, для доставки боєприпасів та іншого майна на передову, то це нормально”.

“Жигулі”

Те, що російській армії відчутно бракує техніки, можна помітити вже й без фотографій із віслюками.

Річ у тім, що росіяни почали їздити на штурми в буквальному сенсі, що називається, на “жигулях”.

Вочевидь, покрити велетенські втрати російська промисловість, попри заяви, точно не спроможна. Відповідно на фронті росіяни вдають із себе таких собі кулібіних, намагаючись зліпити з лайна і палок, на чому, власне, і тримався російський автопром, щось придатне для пересування та перевезення вантажів. Виходить це в них, чесно кажучи, не дуже добре.

Ось фотографія однієї з таких машин, яку українські військові знищили під час штурму:

Як бачимо, тут спроба переробити легкову машину в щось схоже на “баггі”. Але насправді навіть після “апгрейду” цей “штурмпанцер” так і залишився просто стареньким авто з невідомо якою ходовою та цілковито відсутнім захистом

І фото якихось авторозвалин, на яких росіяни намагаються йти на штурми, все більше й більше. Вони буквально заполонили інфопростір, і вже самі російські військкори стали невдоволено бурчати з приводу того, що ж це відбувається.

Одразу два “геніальних” витвори російських кулібіних: справжній штурмовий “жигуль”, на другому плані мотоцикліст. Скриншот із відео

А це вже навіть не “жигуль”, а справжній раритет радянського автопрому — бойовий “москвич”

Росіяни також намагаються йти в атаки на трофейній українській техніці, якщо вона виявляється на ходу. Так, нещодавно було зафіксовано ураження українськими силами затрофеєного росіянами бронетранспортера М113.

Одноразова броня

Проте насправді ця проблема набагато глибша, ніж видається на перший погляд, і має своє коріння ще в радянській військовій стратегії.

Річ у тім, що за всі 70 років свого існування Радянський Союз так і не створив серійно жодної моделі бронетехніки, придатної для того типу війни, яка точиться зараз. У нього була інша концепція: орда радянських солдатів мала рухатися по випаленій ядерним ударом Європі, тож легка броня повинна була захищати солдатів від радіації, а інтенсивні бої піхоти не передбачалися.

Непридатність радянсько-російської техніки для нинішнього типу війни визнають навіть самі росіяни. От що пише один із російських військкорів: “Наші теперішні десантні відділення на БМП та БТР радянського/російського виробництва незручні й не сприяють швидкому десантуванню під вогнем”.

Але річ тут не лише в десантному відділенні. Річ у захисті, дієздатності такої техніки загалом. Німецький “Мардер” після наїзду на міну не розриває на шматки, як радянський БМП.

Виявилося, що вся ця радянська техніка справді одноразова. І якщо колись можна було брати просто її кількістю, то в нові часи це вже не спрацює. Бо, хоч би якою була кількість такої техніки, кількість дронів буде все одно більша, і вони будуть неспівмірно дешевші, ніж найпримітивніше російське “залізо”.

Захист колодами. Інноваційне використання середньовічних технологій

Саме тому російські військові намагаються всіляко “апгрейдити” ту бронетехніку, яка ще є в їхньому розпорядженні. Спорудження різних “мангалів” для захисту від дронів (українська армія таке теж робить) — це не лише спроба якось уберегти бронетехніку, а й бажання зробити щось для покращення захисту власної піхоти, інакше їй доведеться йти в бій або на одноразових БМП, або просто на штурмових “жигулях”.

Водночас, як традиційно заведено в Росії, жоден задум неможливий без використання вічного російського елітного матеріалу — “брєвна”. Саме це ми бачимо на скриншоті з відео, де стовбури дерева відіграють роль такого собі імпровізованого захисту для піхоти на танку.

Але, здається, у росіян нині спостерігається брак буквально на всі технічні засоби.

На цьому фото ми бачимо спроби росіян якимось чином обладнати мотоцикл із саморобною коляскою під платформу для доморощеної ППО проти дронів

Без надмірного оптимізму

Звісно, цей матеріал не варто розцінювати як “шапкозакидальний”. Попри все, росіяни захоплюють наші нові території і навіть часом оточують наших захисників. Вони йдуть на штурм хвиля за хвилею і через брак людей у ЗСУ рано чи пізно досягають обмеженого успіху.

Поза сумнівом, росіяни намагаються вирішувати проблему з браком техніки. Недарма Інститут вивчення війни (ISW) заявив, що їм наразі частково вдається закривати свої потреби завдяки ремонту та канібалізації техніки з баз зберігання.

Певно, як завжди, допоможуть “однодумці” зі Сходу. Варто нагадати, що Китай уже поставив до Росії тисячі так званих мотовсюдиходів, а Північна Корея — сотні САУ “Коксан”.

І реальні обсяги співпраці, певно, ще більші. Та для налагодження промислового постачання потрібен час, а отже, перемир’я. Проте факт залишається фактом: на третій рік війни країна, що називала свою армію “другою” у світі, згадала про віслюків. Тому з мирними переговорами можна не поспішати.

війна військова техніка роcія