Аль-Гамада: усмішка перемоги. Масштаби катувань і вбивств у Сирії небачені з часів Сталіна і Гітлера
Уже за кілька днів після того, як сирійська опозиція відвоювала Дамаск, її перемогу увінчав трагічний символ. Вулицями міста пронесли труну з тілом 47-річного Мазена аль-Гамади. Технар за освітою, цей сирійський адвокат і правозахисник не дожив лише кілька днів до торжества своїх ідей. Його понівечене тіло знайшли в справжнісінькому пеклі, нова назва якого віднедавна облетіла весь світ, — у Седнаї, головній в’язниці Сирії.
Загибель спіткала Мазена вже під час другого ув’язнення. Широка усмішка на його закривавленому, вкритому синцями обличчі засвідчує, що він хоробро сміявся з винахідливих катів, які наостанок мстили йому, тікаючи з міста. Адже чоловік був одним із тих, хто активно докладався до падіння Башара Асада.
Сирійський правозахисник Мазен аль-Гамада до ув’язнення і після смерті
Цей невтомний поборник свободи, знісши всі тюремні муки впродовж 2012–2013 років, таки зумів утекти до ЄС, де невпинно розкривав перед світом злочини асадівського режиму.
Утім, 2020 року невідомо з яких причин повернувся в Дамаск, де його відразу й заарештували. У регіональній пресі пишуть, що він повернувся із Заходу з відчаю, бо його голос ніхто не чує. За словами сестри Мазена, режим Асада обдурив його, запевнивши що він буде в безпеці. А ще йому погрожували: якщо він не повернеться, його сім’ю заарештують і вб’ють.
Божевільня на кістках
Мазен у своїй діяльності був далеко не самотній. Ще десять років тому сирійський військовий фотограф під кодовим іменем Цезар переслав на Захід докази асадівських злочинів: 55 тисяч моторошних фотографій, 11 тисяч закатованих, зокрема й жінок та дітей.
Часто-густо жертви були з виколотими очима чи слідами тортур електричним струмом. Та це, за словами одного з прокурорів ООН, тільки зачин справжнього «промислового вбивства», небаченого від часів нацизму.
З початку громадянської війни в Сирії приблизно кожен десятий її дорослий мешканець зазнав острогу та катувань з боку режиму. Розмах репресій, тортур і вбивств державою нагадують часи Сталіна.
Авторитетна в ООН Сирійська мережа з прав людини веде мову про понад мільйон свого часу арештованих із політичних або військових мотивів та понад 160 тисяч багаторічних в’язнів.
Із них майже 100 тисяч нині — це зниклі безвісти, а отже, деінде закатовані й обезголовлені, чиї тіла спалено, закопано. Офіційно верифікованих жертв, збиваючись із підрахунків, налічують десятки тисяч, серед яких і тисячі жінок та дітей. Режим роками методично «чистив» населення країни: у заґратованих приміщеннях і сирих підвалах катував і вбивав політичних і військових невільників.
Разом із таємними місцями ув’язнень досі остаточно не з’ясована й кількість тюрем-катівень
Разом із таємними місцями ув’язнень досі остаточно не з’ясована й кількість тюрем-катівень. Принаймні офіційних із них півсотні. Найкривавіші розташовані в містах і регіонах: Дамаску, Алеппо, Хамі, Хомсі, Латакії тощо. В арештах і мордуваннях задіяно безліч відомств — від численних спецслужб із військовими до поліцейських із державною охороною.
Седная
В’язниця, де стратили Мазена аль-Гамаду, уже відома як найжахливіша катівня за час недавньої історії Близького та Середнього Сходу. До падіння режиму за її будівлею, спорудженою у 80-х роках минулого століття, могли спостерігати тільки з космосу. Гігантська потвора у формі пропелера чи знака радіації дотепер засвідчує радянські культурні впливи у васальному регіоні. За даними Сирійської мережі з прав людини, ще до 2021 року тут згубили 30 тисяч осіб.
Тюрма-катівня Седная
Хіба що одиниці зуміли там дивом вижити ще з часу правління Гафеза Асада, батька Башара: хтось утративши зір чи дар мови, хтось лишившись без руки чи ноги. Загалом правозахисники налічують 72 різновиди катувань у сирійських тюрмах, а також канібалізм, примус ув’язнених до зґвалтування, каліцтва чи вбивства співкамерників, які могли бути їхніми рідними, друзями.
Правозахисники налічують 72 різновиди катувань у сирійських тюрмах
Седная ж стала апогеєм звірств. Утримання в’язнів у мертвій пітьмі й задушливій, нестерпній тісноті, часто без права не тільки на гігієну, а й на випорожнення, систематичні побої, різанина, голод, електрошоки, статеве насильство — через усі ці немислимі тортури в’язницю назвали «людською бійнею».
«Найнебезпечніших» зі злочинців замикали в сирих підземних тунелях із пластиковими пляшками замість вбиралень. Їхні крики з надр тюрми й почули повстанці, увірвавшись туди на початку грудня, але не знали, як до них дістатися.
Далі просвердлені бетонні долівки дали змогу витягнути в’язнів із прихованих камер, де передусім у вічі впадав масивний сталевий прес — знаряддя, яким чавили вже бездиханні тіла.
Прес у тюрмі Седная, яким розчавлювали трупи
Захоронювали людські рештки в безіменних могилах. А коли трупів назбирувалося так багато, що охорона не встигала їх вивозити, то задіювали так звані соляні камери, у які складали мертвих, засипали сіллю й час від часу поміщали живих в’язнів.
Як розповідав турецькій газеті «Дейлі Сабаг» сирійський біженець Мутасем Абд аль-Сатер, його для покарання теж якось заштовхали в одну з цих камер. Він був шокований неймовірною кількістю солі. Її свідомо не додавали в їжу в’язнів, натомість вряди-годи приправляючи страви... кров’ю.
Та без хлориду натрію, що містить сіль, людина спершу зазнаватиме запаморочення й судом, а згодом поволі впаде в кому. Мутасем тоді втратив понад 50 кілограмів ваги.
Отож, несподівано оточений сіллю, він кинувся жадібно запихати її дрібки собі до рота, аж поки не наткнувся на скляні очі в одній зі стін. А тоді на ще одні, ще одні, ще й ще. Бідолашний заледве не збожеволів за кілька днів.
Інквізитори
Озвіріння, яке уразило Сирію від часу її дружби з Росією, куди зрештою і втік Асад, вочевидь, має аналоги тільки в середньовіччі. Ніби за часів іспанської інквізиції, кожен вид катувань із відповідним інструментарієм мав навіть свою специфічну назву.
У тій-таки Седнаї практикували «літаючі килими»: жертву прив’язували до навісної дошки, далі згинали її так, щоб обличчя дотикалося до ніг, годинами, а то й днями травмуючи хребет і внутрішні органи.
Для ґвалтувань, за словами аль-Гамади, одночасно вдавалися до перетискання статевих органів чоловіків на межі кастрації.
«Вітальною вечіркою» цинічно охрестили зустріч у тюрмі, коли потерпілому шматували шкіру тонесенькими загостреними гачками з дроту електричних кабелів. До речі, такі «привітання» — обов’язковий елемент у російських тюрмах, про що є багато свідчень українських полонених (одне з них читайте тут).
Могли бити й чимось важким, чомусь обрали деталі від танка. Уже після цих зустрічей в’язні, бувало, не могли ні розплющити очей, ні підвестися в камері днями або й тижнями.
«Ременем танка» називали розрізану на смуги шину, яка гучно, ніби постріл із гармати, ляскала по тілу, змушуючи здригатися зацькованих жертв не лише від болю, а й від кошмарних звуків.
«Шабе» — ще один винахід асадівських інквізиторів: людину ставили на бочку, прив’язували за руки до гака на стелі, далі опору вибивали з-під ніг і в підвішеному стані гамселили палицями розтягнене тіло. Однак фіналом катування було безкінечне припікання моторошних синців жаринками недопалків.
Зором із Туреччини
Сирійські біженці в Туреччині часто згадують початок їхньої революції в 2011-му. Окрилені, вони прагнули повалити режим, як це вдалося українцям через кілька років під час нашої Революції гідності.
«Питань щодо рівня життя не було. З Туреччини до нас їздили по продукти, усе дешево. Але Асад хотів обернути людей на тварин: їж, пий і мовчи. Розумієте?» — розповідає молодь, що втекла з країни.
«Асад хотів обернути людей на тварин: їж, пий і мовчи. Розумієте?»
Не без того, що й релігія стала для багатьох сирійців приводом для опору насильницькому атеїзму. Процеси однакові всюди на Близькому й Середньому Сході, разом із Туреччиною, після десятиліть неприродно-світської «абракадабри», невловимо переплетеної з расовою й етнічною нетерпимістю.
Роками мешкаючи разом із сирійськими біженцями в одному кварталі, починаєш бачити, з чого зіткані сирійці.
Цей їхній античний світ давніх пам’ятників, своєрідний темперамент, специфічний склад натури, генетики та біохімії створює щось мегавибухове, мов атомний реактор, у бік тиранії. А може, люди втомилися від диктатури однієї сім’ї, яка тривала понад 50 років.
І сирійці стають зовсім іншими: бурхливо радісними, вкрай емоційними й сентиментальними, коли їх РОЗУМІЮТЬ.
Інформація про сирійські катівні десятиліття тому стала потроху впливати на формування світової думки й щодо основного захисника режиму Асада — Кремля.
Та навряд чи тоді хтось осягнув, із яким монстром зіткнулися Сирія та Україна. Багато хто вповні не розуміє цього й досі.
Однак передсмертна усмішка аль-Гамади ніби криком кричить навздогін Асадові з його господарем: і за вашими душами ось-ось поспіють.
