Москва не може. У ворога наразі не виходить зруйнувати нашу енергосистему
Texty.org.ua проаналізували удари росіян по українській «атомці» на основі офіційних джерел і зведень МАГАТЕ. Найбільший успіх у руйнуванні нашої енергомережі Росія мала 23 листопада 2022 року. Після того, попри збільшення кількості обстрілів і точніші удари, у ворога поки що не виходило вивести з ладу нашу енергосистему.
Удари по українських АЕС тривають уже три роки
Росія витратила багато часу, щоб налякати світ своїм ядерним потенціалом. Певно, на декого із західних політиків ці погрози справді вплинули. Але, попри залякування, росіяни справді весь цей час роблять те, що можна назвати створенням ядерної загрози.
Йдеться про цілеспрямовані спроби вивести з ладу українську атомну енергетику, що може мати як для нашої країни, так і для світу страшні й непрогнозовані наслідки.
Країна-окупант від самого початку повномасштабного вторгнення била поруч з українськими АЕС. Перший такий приліт зафіксовано 19 вересня 2022 року. Балістична ракета тоді поцілила лише за 300 метрів від ядерних реакторів Південноукраїнської АЕС, утворивши вирву завглибшки 4 метри.
Надалі такі удари ракетами чи безпілотниками по території чи спорудах поруч з атомними станціями повторювалися. А проліт ракет і безпілотників поруч зі станціями став, за словами самих атомників, мало не буденним явищем.
Інфографіка підготовлена на основі даних українських офіційних джерел та проаналізованих нами повідомлень МАГАТЕ за час повномасштабної війни. Рівень відкритості даних цієї міжнародної організації щодо стану українських АЕС залишається дискутованим. На думку деяких українських експертів, частина даних усе ж таки мала б бути закритою задля національної безпеки
Відрізати від мереж
Ще одну загрозу для українських АЕС становлять адресні удари росіян по українській енергетиці, мета яких ― відрізати українські атомні станції від мереж.
Ударів можуть пробувати завдавати безпосередньо по підстанціях біля АЕС або просто зруйнувати ключові вузли для передачі електроенергії. У такому разі енергоблокам станцій просто нікуди видавати продуковану електроенергію, відповідно треба зупиняти або зменшувати їх потужність. А це може мати вкрай непередбачувані наслідки.
Як розповідають українські фахівці, подібне свого часу сталося на американській атомній станції «Три-Майл-Айленд» у США в 1979 році, коли внаслідок аварії розплавилося близько 50% активної зони реактора, після чого енергоблок так і не відновили.
«Апокаліпсис» ми вже пережили
Коли в українських медіа пишуть про можливі загрози в майбутньому у зв’язку із припиненням роботи атомних потужностей, то чомусь забувають, що такий «апокаліпсис» ми вже пережили.
23 листопада 2022 року зупинилися всі енергоблоки українських атомних станцій
Це сталося наприкінці першого року повномасштабного вторгнення. Саме тоді, якщо вірити українським офіційним джерелам і МАГАТЕ, внаслідок російського ракетного удару 23 листопада вперше за всю історію української енергетики через спрацювання аварійного захисту зупинилися ВСІ енергоблоки українських атомних станцій.
Карта ударів 23 листопада 2022 року, опублікована наступного дня після атаки. Ми її робили на основі інформації, опублікованої в ЗМІ. Тепер зі звіту МАГАТЕ відомо, що також був приліт біля Південноукраїнської АЕС, на карті його немає
Тоді відбувся класичний блекаут із розпадом енергосистеми. Інакше кажучи, українська мережа виробництва і постачання електроенергії перестала існувати як єдине ціле. При цьому трансформатори поруч з АЕС пошкоджені не були, але були зруйновані ключові вузли передачі електроенергії.
Росіяни тоді фактично знеструмили країну. Хоча перших ударів по енергосистемі, зокрема по Кременчуцькій ТЕЦ, було завдано навесні 2022 року, і не треба було бути великим ясновидцем, щоб розуміти: з настанням холодів ворог «виноситиме» енергетику. Але, попри попередження, які звучали від журналістів, ніхто не готувався.
Це відбувалося за тотальної неготовності критичних галузей до такого сценарію. У багатьох житлових будинках, зокрема й у Києві, припинилася подача води, бо були знеструмлені водоканали, які на той час не мали якихось резервних джерел енергії.
Крім того, коли для якихось потреб, наприклад для подачі води в бюветах, дивом вдавалося віднайти генератори, виявлялося, що працівники найближчого ЖЕКу не знали, що з ним робити.
Потім була низка грудневих атак, але з кожним наступним ударом з’являлося більше досвіду й більше генераторів у країні. Попри всі подальші удари, навіть точніші й більшою кількістю ракет, ситуація ніколи не була настільки критичною, як наприкінці 2022 року.
Ми бачимо кілька факторів, які заважають зараз Росії зруйнувати вщент нашу енергосистему. Насамперед це суттєве посилення ППО завдяки західним партнерам. Також урядовці говорять про те, що збудовані фізичні укриття для критичних вузлів енергосистеми. Не останню роль відіграє і постійне відновлення ТЕЦ, у які після ремонту знову й знову прилітають ракети. Також українські енергетики накопичили запасні частини для ремонту й тримають їх на складах за межами України. Збільшена пропускна спроможність експорту електроенергії.
Два обласних міста і якась невелика частина приватного бізнесу встановили когенераційні установки, які продукують електроенергію з газу, проте масштаби цієї генерації явно треба збільшувати в рази.
Попереду ще три з половиною холодні місяці. Чи втримаємо ми свою енергетику в робочому стані, говорити зарано.
Зупинити ядерний шантаж і руйнування української енергетичної системи може тільки світова спільнота, якщо допоможе Україні знищувати техніку в глибині Росії, яка використовується для запуску ракет. Зрештою, це в інтересах усього вільного світу. Бо якщо Росія не зазнає військового розгрому, ракети полетять і на європейські міста.
