«Усе було готове до того, щоб Алеппо впало за три дні», — Сергій Данилов

Три причини

Існує низка факторів. Незадовго до повстання сирійські урядові сили почувалися дуже впевнено. Вважалося, що встановлено статус-кво. Тож вони вирішили його трохи покращити.

І тому сили очільника Сирії Башара Асада розпочали власний наступ у провінції Ідліб на територію, яку контролювала військова коаліція повстанців Гаят Тахрір аш-Шам, ключову роль у якій відігравали турецькі проксі (від англійського proxy, тобто сили, які фінансує, консультує, споряджає інша держава, у цьому випадку Туреччина. — Ред.).

Очевидно, що підтримувані турецькою стороною повстанці готувалася до наступу урядових сил, розуміючи три речі.

Перше. Росія наразі зав’язла у війні в Україні. І, як наслідок, значну кількість озброєнь, передусім авіації, забрала із Сирії. Тому не було перспектив, і зараз їх немає, що росіяни зможуть перекинути щось вагоме на допомогу Асаду.

Друге. Розгром ізраїльтянами «Хезболли», яка допомагала сирійській армії в наземних операціях. Її лінії постачання з Ірану через Ірак і Сирію в Ліван (країна базування «Хезболли». — Ред.) дуже постраждали. Тож у результаті цього, а також ракетно-бомбових ударів Ізраїлю та США «Хезболла» займалася власними справами: відновленням, пошуком свого нового місця.

Третій фактор — внутрішня ситуація в Сирії.

Після перемоги Асада в громадянській війні суспільство там наївно вірило російським запевнянням, що Москва виділить 400 мільярдів доларів на відбудову. Звісно, цих грошей не дали. Країна перебувала в дуже депресивному стані. Популярності Асаду і його людям це не додавало.

Крім того, урядові сили останнім часом примножили свої зусилля для закріплення та збільшення своєї влади. А там влада зосереджена в руках невеликої сектантської групи алавітів, до якої належать Башар Асад і його родина.

Це супроводжувалося етнічними чистками, переселеннями, коли іранці разом з Асадом намагалися створювати так звані шиїтські коридори, виселяючи сунітське населення на півдні та північному сході країни (більша частина населення Сирії — суніти (74%), але правляча еліта — шиїти (13%), союзник Асада Іран також шиїтська країна. — Ред.).

Це робили для того, щоб уздовж стратегічних доріг мешкали лояльні до влади громадяни. Іранці планували зробити широтний проїзд зі сходу на захід, щоб забезпечити своє панування в Лівані.

Асад виганяв перспективних офіцерів з армії, боявся перевороту

Паралельно в самій сирійській армії відбувалися негативні процеси. На військових економили. Солдати харчувалися дуже погано. Перспективних офіцерів виганяли з армії, оскільки боялися зростання їхньої популярності й того, що вони можуть здійснити переворот.

Тож логічно, що в Анкарі й Ідлібі вирішили, що зараз саме той час, коли зовнішні сили неспроможні допомогти Асаду.

Варто зазначити, що останні великі бої в Сирії були ще приблизно сім років тому. Вирішальним етапом цього протистояння стали 2014–2016-й, коли Башару Асаду допомогли встояти Іран і Росія. Без них його режим впав би, напевно, ще у 2013-му.

До речі, у самому Ірані є велике невдоволення тим, що керівники держави витрачають половину бюджету на імперіалістичну політику: підтримку «Хезболли», режиму Асада та інші авантюри, які вони вчиняли.

Асадити самі дали повстанцям привід своїм нападом на Ідліб. Усе було готове до того, щоб Алеппо впало за три дні.

Удар по авторитету Росії

Для світу це доволі помітна подія, яка істотно вплине на позиціонування різних сторін як на регіональній, так і на глобальній мапі світу.

Повернімося до моменту, коли Росія втрутилася в сирійські справи. Тоді Москва виявилася в ізоляції після захоплення Криму. Усі відмовлялися говорити з Путіним. І він вирішив зайти в Сирію, почав килимові бомбардування, знищував цілі міста. Із Сирії ринув шалений потік людей. Мільйони сирійців поїхали до Європи, наслідком чого стала криза біженців.

Тож світу довелося розмовляти з Путіним. Росія повернулася на Близький Схід і стала гравцем. Із нею були змушені рахуватися в Ізраїлі, Йорданії, Іраку, Туреччині, Саудівській Аравії, ОАЕ й Катарі.

Через цей шантаж Росія змусила говорити з нею і Захід.

Наступ повстанців, який відбувається зараз, підриває статус Росії, підриває її можливості впливати на порядок денний на Близькому Сході. Це дуже сильний удар по авторитету РФ і по спроможностях росіян у цьому регіоні. Це серйозний удар по тому, які їхні вимоги можуть бути почуті сусідами, а які ні.

У радикальному сценарії, якщо повстанцям вдасться скинути режим Асада, це означатиме, що наступна революція може відбутися і в Ірані. Адже тамтешній режим непопулярний, серед населення панують досить великі опозиційні настрої. Це будуть кардинальні зміни в регіоні.

Російські війська

Кількість російських військ, які перебувають нині в Сирії, невідома. До останнього часу там був російський спецназ. Він зазнав втрат вбитими й полоненими. Невелика частина російської авіації стояла на аеродромі «Хмеймім». На морській базі росіян у порту Тартус залишалися військові катери.

Головне те, що там була російська ППО, яка за ідеєю мала прикривати сили Асада. Однак коли ізраїльська авіація знищувала цілі на території Сирії, то ця ППО не відповідала.

Але відомо, що росіяни перекинули чотири Су-34 в Сирію. Ця подія збіглася з тим днем, коли в нас на фронті не було жодного удару керованими авіабомбами.

Новий сирійський фронт може відтягувати російські війська від нас — це вже доконаний факт.

Новий сирійський фронт може відтягувати російські війська від нас — це вже доконаний факт

В ісламістських соцмережах шириться інформація про нібито допомогу сил української розвідки сирійським повстанцям. На мою думку, це «медійна правда».

Річ у тім, що ГУР зараз справді починає демонструвати активність на Близькому Сході та в Африці. Однак більшість операцій української розвідки мають дуже обмежений характер. І це радше виконує функцію залякування чи попередження — «дрібних уколів». Такі «уколи» незіставні з медійним ефектом.

У Сирії присутня Туреччина, яка навчає, готує і споряджає повстанців. І цього достатньо. Тому українських сил там може й не бути.

Асад

Сполучені Штати зіткнулися з новим викликом. Раніше всі приймали Асада, однак слабкого Асада. Це була оптимальна конфігурація для всіх. І раптом з’явилися доволі великі ризики, пов’язані з тим, хто ця воююча опозиція, на що вона спроможна та куди вона піде в результаті.

Слабкий Асад влаштовував усіх

Виникає ще одне питання: чого очікувати Ізраїлю, адже частина повстанців — радикальні ісламісти (режим Асада декларує світськість і захист прав усіх релігійних меншин. — Ред.). Відповідно Сполучені Штати як гарант безпеки Ізраїлю стурбовані таким розвитком подій.

Слабкий Асад, який не робить певних кроків назовні й не дестабілізує ситуацію, вигідний усім. Тож тепер усі думають, що з цим робити.

Повстанці

Сирійські повстанці — доволі випадкова збірка різних груп. Це «уламки» колишніх екстремістських, ісламістських організацій, це найманці з Центральної Азії, це уйгури та інші. Вони утворюють конгломерат і не є єдиною структурою, якщо ми говоримо про Гаят Тахрір аш-Шам.

Наразі повстанці перебувають «на куражі». Їх об’єднує фактор перемоги. У таких випадках ніхто не починає відокремлювати себе від загального руху.

Нині панівний тренд — масове поповнення сил повстанців дуже різноманітними елементами. Це люди з кримінальних і некримінальних, а також із маргінальних прошарків північних провінцій. І усі вони хочуть опинитися в таборі переможців.

Утім, як тільки доходить до розподілу здобичі або поразок, такі структури зазвичай починають конфліктувати всередині. І ще невідомо, до чого це може призвести.

Наразі всім важко оцінити стан сил обох сторін протистояння. Скориставшись ефектом несподіванки, повстанцям вдалося захопити доволі великі арсенали озброєнь. Зокрема, важкої техніки, авіаційної техніки і ППО малого радіуса дії. А це суттєво підвищило їхні спроможності.

Складається враження, що зараз повстанці закріплюються на старій лінії фронту, яка проходила під містом Хама. Вони розширюють і зачищають цю лінію, щоб північ Сирії, за винятком курдських районів, була під їхнім контролем.

На початку бойових дій в армії Асада все посипалося. Повстанці захопили в полон старших офіцерів, розгромили штаби. Вони отримали не тільки багато озброєнь, а ще й багато носіїв інформації.

Однак в один момент усе може змінитися. Деякі коментатори вже говорять, що Башару Асаду вдалося консолідувати оборону й відновити керованість своїх військ, яка була втрачена в Алеппо. Буцімто наразі асадівські сили стабілізували ситуацію. Але така стабілізація може швидко закінчитися.

Алеппо асад сирія повстання данилов близький схід