Як просунувся ворог у листопаді і як збільшилися його втрати. Карта бойових дій
Протягом листопада гарячі ділянки фронту не змінилися, як і тактика росіян. Їхнє просування порівняно з жовтнем має дещо вищі темпи, убивати їх стали більше, хоча все ще недостатньо, щоб сповільнити наступ.
Уже традиційними напрямками найактивнішого просування росіян, як видно з карти, за останні чотири тижні стали Покровський та Південно-Донецький. Саме тут окупанти мали найбільші територіальні здобутки. Нижче ми опишемо лише зони, у яких точаться найактивніші бої.
Покровськ і Курахове
На сьогодні ворог перебуває приблизно за 5 кілометрів від Покровська й за 15 кілометрів від кордону Дніпропетровської області.
Росіяни намагалися обійти з флангів Курахове, також вже почалися бої в місті. Потроху видавлювали українські війська й південніше міста — в районі населених пунктів Романівка та Єлизаветівка.
Що ще неприємніше для наших військ — ворог став завдавати ударів у бік Времівського виступу, намагаючись відрізати від комунікацій Велику Новоселівку. Якщо їм це вдасться зробити, південь Донеччини виявиться у вкрай скрутному становищі.
Росіяни застосовують ту саму тактику, особливо не вдаючись до фантазій: обхід населеного пункту з флангів, перерізання шляхів сполучення, після чого повільне видавлювання частин ЗСУ з чергового “недокотла”.
Вони пересуваються малими групами, їх убивають дрони, арта, міномети, але вони все одно йдуть. І рано чи пізно хтось після багатьох невдалих спроб попередників живий і цілий пробирається через прострілювану зону й знаходить укриття. Або вони, користуючись тим, що в Сил оборони не вистачає людей, знаходять шляхи, де можна пробратися з мінімальними втратами.
Закріпившись у якомусь підвалі, окопі чи норі, вони накопичуються, підтягують боєкомплект, а потім ідуть далі. Така тактика повільна, потребує багатьох російських смертей, але для Кремля, як бачимо, це прийнятно.
За весь час росіянам так і не вдалося реалізувати рожеву мрію всіх своїх військкорів — замикання якихось українських сил у повноцінному котлі.
Проте загалом російська тактика поки що повільно, але працює. Зараз у режимі реального часу можна спостерігати, як окупанти намагаються видавити українські війська з напівоточеного Курахового, окупувавши низку населених пунктів на північ від міста та водосховища й одночасно просуваючись на півдні від нього.
Щось подібне намагаються зробити росіяни й під Покровськом, не атакуючи місто “в лоб”, а захоплюючи села південніше міста: Пустинку, Жовте. Наступним під удар може потрапити Шевченко.
Річка Оскіл
Ще одним місцем досить активного просування росіян, яке, втім, має менше медійне висвітлення, є територія за річкою Оскіл.
Там росіянам ще раніше вдалося надвоє розрізати українське угруповання, вийшовши до берегів самого Осколу й перерізавши один зі шляхів сполучення з правим берегом. Тепер окупанти “конвертують” свої здобутки в захоплення нових територій на лівому березі й періодично пробують закріпитися на правому, але це їм не вдається.
Куп’янськ
А от “марш” окупантів на Куп’янськ таки закінчився для них гучним пшиком.
Колону ворожої техніки, якій 13 листопада вдалося незрозуміло як прорватися майже до самого міста, наші розтрощили, а потім знищили чи взяли в полон піхоту, яка змогла десантуватися.
Торецьк і Часів Яр
Ворог також мав незначні просування в міських зонах Торецька та Часового Яру.
І попри бадьорі заяви російських військкорів кількамісячної давності про те, що Путін дав вказівку перебрати під свій цілковитий контроль зайняті українськими військами території на Курщині до 1 жовтня, станом на кінець листопада їх здебільшого все ще контролювали ЗСУ.
Курщина
Нових дат “звільнення” російські військкори поки що не називають.
Темпи просування
Щоб було зрозуміло, збільшилася чи зменшилася швидкість просувань ворога, ми оновили наші графіки, на яких це показано. Що вище вгору йде крива, то швидше просуваються росіяни. Як бачимо на графіці нижче, у листопаді порівняно з жовтнем росіяни дещо збільшили темп просування, крива йде вгору ще різкіше.
Важливий фактор, який визначає хід війни, — кількість убитих і поранених росіян. Як бачимо на графіку нижче, ці показники зростають, і це хороша новина. Але не так швидко, щоб сповільнити просування.
