Сотні сходинок. Яку висоту щодня долають мешканці висоток, якщо вимикають електрику

Попри наші спроби все сприймати через жарти й меми, факт залишається фактом: висотна забудова Києва (а це наслідок жадібності забудовників і безпомічності міської влади за різних мерів) в умовах знищення Росією української енергоінфраструктури зробила для десятків (якщо не сотень) тисяч людей цінними найбанальніші блага цивілізації: водопостачання, опалення, можливість приготувати їжу та піднятися до себе додому в ліфті. Із відключенням електроенергії це все вмить стає недоступним.

Щоб зрозуміти масштаби знеструмлень у Києві цього літа, які, на жаль, можуть скоро повторитися, ми проаналізували дані сотень телеграм-ботів, де тисячі киян щодня моніторили кожне відключення та відновлення електроенергії у своєму будинку. Припускаючи, що постійні читачі бота, швидше за все, і є тими людьми, які найбільше відчувають дискомфорт, коли немає світла.

До нашої уваги потрапили 550 київських телеграм-каналів проєкту СвітлоБот. Це одна з ініціатив, які дають змогу за простою інструкцією перетворити власний роутер чи старенький телефон на індикатор наявності світла в мережі з подальшим оновленням статусу в телеграмі. І до кінця серпня (коли на платформі “Київ Цифровий” також зʼявилася можливість моніторити знеструмлення) саме телеграм-боти були одним із найпопулярніших інструментів для відстеження моменту, коли можна вже підніматися на свій поверх у ліфті.

А загалом погодьтеся: що більше у вас проблем та обмежень, повʼязаних із вимиканням світла, то активніше ви моніторитиме ситуацію. Що більший ЖК чи будинок, у якому створений телеграм-бот, то більше в цього каналу підписників і постійних читачів. І, схоже, якщо нанести всі ці боти на карту, можна дізнатися, у якому районі Києва найщільніша та найвисотніша забудова.

Все, крім ліфта

Від перших масових знеструмлень минуло вже два роки. А отже, у нас був час підготуватися до найгірших сценаріїв для міста-мільйонника з досить потужною ППО.

Та не все можна зробити самому чи будинком. І чи не найбільшим болем для багатьох киян все ще залишається ліфт, до зупинки якого можна підготувати хіба що власну фізичну форму. Звичайно, якщо ви маєте на це здоровʼя або не маєте малих дітей чи літніх батьків. Бо інакше неможливість замовити доставку їжі в квартиру здаватиметься взагалі не проблемою на тлі ускладненого виклику швидкої допомоги або неможливості швидко потрапити в лікарню.

Деякі будинки та ОСББ вже організували собі автономне живлення для водопостачання і роботи ліфтів, та це коштує сотень тисяч гривень, які КМДА навіть готова компенсувати. Але вже постфактум. Тож однаково доведеться спочатку скинутись, а для цього ще й мати активне правління ОСББ (в ідеалі з верхніх поверхів вашого ж будинку, щоб у них був стимул цим займатися).

Я спостерігала, як нижні поверхи сусіднього будинку нарікали на гул і дим від генератора. Генератор справді створює їм лише незручності, бо електрики у квартиру, щоб увімкнути кондиціонер, не дає, відчинити вікна теж неможливо. Він забезпечує водопостачання на верхні поверхи, для яких шум і дим не проблема.

Ця дилема підриває мою віру в простоту забезпечення енергоавтономності.

Ми не звикли — ми адаптувалися

Я не з Позняків. Але також живу в 25-поверховій висотці на лівому березі. Тому про камʼяну печеру на 20-му поверсі без світла, води й опалення писала ще взимку 2022-го. Тоді ж ми візуалізували загальну картину знеструмлень у Києві та Львові, дослідивши, які дні були найтемнішими, а які обстріли “найрезультативнішими”.

Та відтоді багато що змінилося. З одного боку, змінилася сама організація знеструмлень (і ми побачимо це на даних). А з другого, як ми жартуємо вдома, ми не звикли — ми адаптувалися.

У ванній 100-літрова бочка з водою, на кухні маленька туристична газова плита і постійно поновлювані запаси питної води, у комірчині велика зарядна станція для холодильника і маленька для роутера. Проведене оптоволокно забезпечує можливість працювати. Головне відвести дитину в садочок. І ось тут починаються проблеми.

380 сходинок

Ти не можеш не вийти з дому о 8-й ранку, щоб відвести дитину в садочок, і не можеш не повернутися назад хвилин за 40, щоб розпочати дистанційно свій робочий день. А потім ще раз не сходити в садочок вже о 18-й. Увечері теж хотілося б одразу додому, але вже як вийде. І як же хотілося б, щоб обидва рази працював ліфт. Що, як можна здогадатися, траплялося дуже рідко.

Памʼятаю, як одного літнього вечора приблизно о 21-й на лавці під підʼїздом запитувала сина:

— Ти як, голодний?

— Ага.

— Тоді пішли в кавʼярню, щось солодке тобі куплю.

Вочевидь, роль поганої мами, яка годує дитину солодощами, мене лякала менше, ніж необхідність підніматися 380 сходинок на вже не такий і улюблений 20-й поверх.

Та все ж таки, згадуючи реалії 2022-го, варто зауважити: відключення стали справедливішими. Принаймні в моєму районі. Більше немає ситуації, коли я з темного вікна дивлюся на сусідів, які користуються благами електрифікації. Тепер лише 5–10 хвилин розділяють момент появи електроенергії в різних будинках одного житлового комплексу й однієї групи знеструмлення.

Ввечері в темряві квартири навіть крізь зачинені вікна зазвичай чуємо радісні крики й оплески, гучніші за гул десятків генераторів. Це означає, що в будинку поруч дали світло. А отже, скоро воно з’явиться і в нас. А з ним і черга в будинку біля ліфта із сусідів, які, як і ми, ладні радше продовжити свою прогулянку парком чи підтримати місцеві кавʼярні грошима, ніж підніматися пішки.

Загальний графік знеструмлень також демонструє рівномірність часових проміжків без світла. Це означає, що, попри непередбачуваність обстрілів, світло в Києві частіше все ж таки вимикали за графіком. І графік цей був темніший і щільніший ближче до ранкової та вечірньої години пік.

* Темніший колір ближче до кінця вересня — наслідок відсутності повідомлень про відновлення електропостачання в окремих ботах. Наприклад, тому, що бота вимкнув його власник.

Цього літа (і, швидше за все, зими) київська година пік — це не лише про переповнений громадський транспорт і затори на дорогах, а й про надзвичайну активність на сходових майданчиках і надвисокий попит на ліфтерів та їхні аварійні служби для тих, хто не встиг проскочити й таки застрягнув.

Нам пощастило жодного разу не застрягнути. Але не пощастило, як і більшості киян, провести цього літа без світла 20 діб. На “ліфтову годину пік” припало 39 знеструмлень. З них 18 вранці, коли ти не можеш “просто погуляти трохи довше”, тому доводиться дертися вгору з невеликими передишками.

І тепер, коли світло не вимикали майже два місяці, піднімаючись у ліфті, щоразу радію цьому благу.

Нещодавно, наприклад, їхала в ліфті з дівчиною з двома песиками й трирічною непосидючою дитиною. У найкращих традиціях життя у висотці ми привіталися б на вході, щоб потім навряд чи впізнати одна одну десь за межами підʼїзду. Та цього разу все інакше: вона їде на 25-й поверх, і я хочу запамʼятати її, щоб наступного разу (а є велика ймовірність того, що це буде вже доволі скоро) нагадувати собі, що комусь ще гірше. І співчувати замість того, щоб жалітися.

Бо такі дрібнички, як і загалом позитивне мислення, важливі. Тому ми із сином все ще рахуємо, скільки поверхів залишилось. І любимо робити це вголос, бо ви не уявляєте, скільки задоволення в тому, щоб, зустрівши сусіда з 8-го чи 10-го поверху, сказати, що нам іти ще стільки само. Маленька доза співчуття від людини, якій, можливо, аж ніяк не легше через потенційні хвороби чи вік.

Або виходити перепочити на балкон між поверхами. Бо ти не тільки відпочиваєш, а й відстежуєш прогрес краще за номери поверхів. Машини стають меншими, крики з дитячого майданчика тихішими, а на горизонті все краще видніється ТЕЦ 6.

Раніше таке задоволення бувало лише під час екскурсій чи прогулянок іншими містами. Тепер під час кожного пішого підйому додому йду, мов на дзвіницю Софії Київської. А до мами на 16-й — майже як на Львівську ратушу.

Головне не забути помилуватися краєвидом. І сподіватися на хороше здоровʼя, моє та сина, й на те, що цей шлях “як на дзвіницю” одного дня не доведеться долати лікарям.

електрика інфографіка відключення світла знеструмлення забудова dataviz